Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

1.2.5. Предикатпність і предикативність речення

Предикативний зв’язок у межах речення перебуває постійно в полі Юру лінгвістів, тому що, на думку більшості учених, речення ство­рюється в основному актом, через який предмету думки і повідомлен­ні) (тобто комунікативному суб’єкту) приписується те, що про нього мислиться і повідомляється (комунікативний предикат) (див.: [Загніт- ко1990в,с. 23-25]).

Речення будується навколо певного предиката, який виступає органі­зуючим центром речення на логіко-семантичному і семантико-синтак- спчному рівні. На першому із цих рівнів він є семантичним предика­том, а на другому — семантико-синтаксичним. На обох рівнях преди­кат являє собою особливу семантичну сутність, яка типізується не у формі словникових одиниць, а у формі структурних схем речення.

11           остійна типізація зумовила закріплення певних сем у структурі самої псксеми на віртуальному рівні і зумовлює рівень її предикатності.

На логіко-семантичному рівні предикат, типовою реалізацією яко­го в українській мові є дієслово, розглядається як пропозиційна функ- ііін, репрезентуюча те чи інше «становище речей» в об’єктивній

 

296

 

Морфологія

 

дійсності. Тому пропознційна функція визначається як предикат і де­яка характеристика змінних [Степанов 1979, с. 338] і предикати ви­ступають особливими семантичними сутностями мови, вони типізу­ються мовою не у формі словникових одиниць, дієслів, а у формі про- позиційних функцій і відповідних для них «структурних схем речен­ня» [Степанов 1981, с. 133].

Кожен із семантичних типів предикатів програмує певні відношен­ня між зумовленими ним семантичними аргументами, зміна яких зу­мовлює зміну предиката або модифікацію його семантичної структури. Семантичний предикат не тільки уміщує певну кількість аргументів, але й визначає їх семантичний статус (об’єкт, адресат, інструмент тощо) і репрезентує структурно-семантичну основу речення. Відштовхуючись від подібного тлумачення предиката, М. І. Лещенко підкреслює: «Віртуаль­ному реченню властива предикатність, а актуальному — предика­тивність. Предикатність речення полягає в його організації навколо предиката і в його суб’єктно-предикатному членуванні, а предика­тивність — у віднесеності змісту речення до дійсності» [Лещенко 1988, с. 31].

Отже, предикативність визначається через реалізацію суб’єктивно­го змісту, його місця у структурі речення і значущості окремих катего­ріальних значень у його репрезентації.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.