В українській мові виділяються проміжні групи прикметників, що поєднують
присвійне і відносне значення або виступають у значенні безпосередньо виявленої
зовнішньої характеристики предмета.
Присвійно-відносні прикметники творяться від назв людей, зрідка від назв тварин
за допомогою суфікса -ськ-. Приєднуючись до суфікса твірної прикметникової осно­
ви, суфікс -ськ- виступає частиною складного суфікса -івськ- або -инськ-, наприклад,
адмірал — адміральський, козак – козацький, батько – батьківський, учень –
учнівський, мати – материнський, Малишко – Малишківський.
Від назв тварин творяться присвійно-відносні прикметники тими самими су­
фіксами, що й присвійні: -ач- (-яч-), -ин- (-їн-), зрідка -ов- або нульовим суфіксом
(телячий, конячий, журавлиний, качиний, зміїний, воловий, овечий, орлій).
На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивіду­
альній особі (істоті), присвійно-відносні прикметники вказують на більш узагальнену
віднесеність, наприклад: Шевченківські місця (місцевість, де народився, жив і на­
вчався Т. Г. Шевченко); дівчачий гурт, дівочий хоровод: орлина сім ‘я, журавлиний
ключ, звіряче потомство.
__________________________Морфологія як розділ граматики
215 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
До присвійних прикметників ставляться питання чий? чия? чиє? чиї?
присвійно-відносні прикметники в основному відповідають на питання який*)’
яка? яке? які?: дівочі уста (чиї?), дівочий хоровод (який?); дідова хащ
(чия?), дідівська хата (чия?, яка?), дідівська спадщина (яка?); ластівчцн
крто (ч и є ?), ластів *яче гніздо (яке ?), ластів ’яче шугання (яке ?).
Втрачаючи семантичний відтінок присвійності, присвійно-відносні прикметники
входять цілком у розряд відносних, наприклад: учительська конференція, бащь\
ківський комітет, риб ‘•я чий о/сир, коров ‘ячемолоко, кролячий пух, соболиний комір
Усі присвійно-відносні прикметники виступають тільки в повній формі.
Присвійно-відносні прикметники можуть поступово набувати значення якісних
прикметників. Переосмислення це можливе на основі переносних значень слова. Такі
прикметники виділяються в окрему групу присвійно-якісних, наприклад: материн­
ська ласка, дружній потиск руки, дідівські закони, звірячий погляд, вовчий апетит
заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертість і багато ін.
З таким же значенням виступають прикметники в стійких фразеологічних сполу­
ченнях: діло теляче, лебедина пісня, охрімова свита, куряча сліпота, езопівська
мова, мамина доня, прометеївський вогонь.
Присвійно-відносні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають деяких
граматичних ознак, властивих якісним прикметникам. Деякі з них набувають здат­
ності сполучатися з кількісно-означальними прислівниками, наприклад: майже І
звірячий погляд, винятково дружня розмова, надто осляча (ослина) впертість. Від
цих прикметників творяться означальні прислівники суфіксально-префіксальним
способом: по-батьківському (по-батьківськи), по-материнському (по-материнськи),
по-дідівському, по-звірячому, по-собачому, по-качиному, по-волячому, по-ведмежому,
по-телячому.
Проміжні групи прикметників є наслідком незавершеності становлення нових
семантичних відтінків на основі переносних значень слова. Розподіл прикметників і
віднесеність їх до певних семантико-граматичних розрядів може здійснюватися на
рівні основних значень. А в контекстуальних умовах виявляються різні випадки
переходу прикметників з одного семантико-граматичного. розряду в інший.