Актуально-предикатний характер категорії граматичного числа іменників мотивується її спрямованістю в систему мовлення, її функціональний статус співвідноситься з реалізацією ситуативно-прагматич- них завдань. Інтерпретація того чи іншого змісту з позицій мовця щодо- його квантитативних вимірів утворює ядерну площину призначення числа в системі мови. Відмінність між грамемами роду і числа полягає в їх участі щодо оформлення частиномовного значення іменника — предметності. Граматичний рід кваліфікує іменник на віртуальному рівні, характеризуючись власним експонентом, який у міру необхідності може актуалізовуватись/неактуалізовуватись у комунікативному акті. Відносна незалежність грамем роду не може абсолютизуватися, тому що значні зміни інших ГК зумовлюють видозміну його основних характеристик. Так, уніфікація експонентів числа у давньоруській мові, яка полягала у зведенні синонімічних експонентів до меншого їх числа, зумовила витворення значної кількості іменників, що перебувають поза межами граматичного роду. Це так звані множинні іменники, пор. кваліфікацію таких слів як репрезентантів окремого «парного» роду (див.: [Зализняк 1967]). Водночас семантична мотивованість роду серед іменників — назв осіб, актуалізованість семантики статі в межах речення через атрибутивні, предикативні елементи і реалізація закону граматичного плеоназму, поширеність такої мотивованості серед іменників — назв тварин зумовлюють вичленовування так званого «живого» і «неживого» роду як експонентно закріплених ГЗ, що характеризуються регулярністю і послідовним протиставленням двох рядів ГФ. Принципово не заперечуючи такого підходу, слід зазначити його лексико-семантичну природу, яка тільки в останні періоди розвитку слов’янських мов здобуває послідовну репрезентацію, особливо серед іменників — назв осіб чоловічого роду. Таке виділення не може бути достатнім, тому що ґрунтується на іншому ГЗ, представленому тільки в окремій лексико-граматичній групі слів.
Звуження ГК роду зумовило трансформацію словозмінної актуаль- но-предикатної специфіки категорії числа у віртуально-лексемну, що охоплює лексему в усіх її виявах. Множинні іменники типу радощі, любощі, хитрощі, канікули, дріжджі, висівки, окрушки, окуляри, кліщі, ножиці, сани, штани, вила, двері, ворота, дрова, вершки, проводи, перегони, заробітки, сутінки, іменини, оглядини, шахи, шашки, жмурки, сіни, сходи, ресурси, аннали, джунглі в межах категорії числа протиставлені сингулятивам типу доброта, хоробрість, сміливість, мужність, відважність, відчайдушність (на -їсть нараховується 4071 іменник), давнина (1048), блакить (28), голубизна (изн-а — 36), сум (650), любов (347), індустріалізація (на -аці [у]——————————————————— 853). Збільшен |
308 |
Морфологія |
ня кількості множинних та однинних іменників зумовлює розширення віртуально-лексемної специфіки граматичного числа, трансформацію ГЗ числа з актуально-предикатної сфери, що характеризується послідовною інтерпретативною спрямованістю, у системно закріплену. Цю тенденцію, крім відад’єктивних іменників, посилюють і девербативи типу навчання, страждання, уміння, ходіння, чекання, сподівання,
транспортування, перевезення (іменників на -инУ]-, -овинЦ]————————————————————————- 97; «[;]-. енЦ]-, -ін[Д—- 8949), які на віртуальному рівні характеризуються омонімічними формами числа, трансформучи число на міжпарадиг- матичний рівень із послідовною репрезентацією в межах синтагми. Підтвердженням звуження предикатно-актуальної специфіки граматичного числа є зменшення кількості його ГЗ (пор. у праіндоєвро- пейській мові послідовно розмежовувалось значення однини, двоїни, троїни, множини), що є наслідком активного поєднання аналітичних морфем типу один, два, три, чотири з іменниками і функціонування таких конструкцій на рівні речень як цілісних семантико-синтаксич- них одиниць. Якраз ці аналітичні морфеми виступають абсолютними актуалізаторами значення числа й окреслювачами числової кількості, відображення якої є одним із ситуативно-прагматичних завдань. У результаті функціонування таких конструкцій як цілісних значно модифікувалась опозиція «рахованості/нерахованості», яка є центром функціонального навантаження форм однини і множини. Експонент числа іменника перетворюється у формальний показник, який за законом граматичного обов’язкового плеоназму підпорядковує своєму оформленню всі інші характеризатори й актуалізатори, тобто функцію ак- туалізатора у таких конструкціях виконують чи беруть на себе аналітичні синтаксичні морфеми. Опозиція «рахованості/нерахованості» стає визначальною, незважаючи на свою колишню співвеликість з опозицією «членованості/нечленованоеті», функціональне значення якої пізнається на рівні ГК числа у здатності ГЗ числа виступати диференціаторами окремих лексем, пор.: вода — води, пісок — піски, залізо — заліза, масло — масла, шовк — шовки та ін. Словозмінний характер категорії числа іменників у ядерній площині утримується самою семантикою непредикатних іменників, здатних реалізовувати семантику рахованості/нерахованості, яка є видовою опозицією щодо протиставлення «членованості/нечленованоеті». Протиставлення «одиничність/множинність» оточене окремими додатковими опозиціями, які створюють потенційні семи. Серед них слід відзначити: 1)опозицію «глобальність/розчленованість». Одиничність завжди пов’язана з глобальністю, множинність — з розчленованістю (пор.: Всі боролись за Отчизну милу, Як за життя, — солдат і генерал (Рильський, 1956, с. 510); Правдивий воїн не дрімає, Без просипу… не п’є (І. Котляревський); А тепер, боєць, повертайся до миру, трудись в його ім’я (Яновський, 1958, с. 576) і Сина Йвана молодого Оддали в солдати За те, що ти не навчила Панів шанувати (Шевченко, 1984, с. 56); Всі помисли і прагнення офіцера були там, між воїнами, на полі бою (Кучер, 1961, с. 186); Подаймо їм велику розвагу, Скажім і |
РОЗДІЛ VI. Морфологічні категорії. |
309 |
докажім, що ми бійці самі (Українка, 1984, с. 620); Нові ударні бригади ставали до шеренг бійців за реконструкцію транспорту (Дончен- ко, 1956, 2, с. 202); 2) опозицію «однорідність/неоднорідність». Множина може вказувати на множинність як однорідних, так і неоднорідних предметів, причому точне значення нерідко випливає тільки із ситуації, що є переконливою аргументацією її актуалізованого характеру, спрямованого на реалізацію ситуативно-прагматичних завдань комунікативного акту.
Проста множинність як вияв словозмінної специфіки категорії числа іменників не взаємодіє з якісною репрезентацією предметів (стіл — столи, стіна — стіни, дощ — дощі, квітка — квітки, учень — учні, студент — студенти, викладач — викладачі, представник — представники, пасажир — пасажири, делегат — делегати, депутат — депутати). Але якщо мається на увазі якісна неоднорідність предметів, то актуалізується значення «сортність», яке можна зарахувати до модусних величин реченнєвої структури, пор.: Десь внизу засичала, заклекотіла вода, мов щось важке і живе прокотилось по трубі (Зба- нацький, 1974, с. 362) і Для полегшення головного болю вживається аспірин і пірамідон, при кашлі — лужні води наполовину з теплим молоком (Наука і суспільство. — 1985. — № 2. — С. 22); Відколи Степан Кушнір отримав поміщицьку тяжкотілу корову, то щоразу приносив на комнезамівські збори загорнуту в ганчірку грудочку масла (Стельмах, 1962, 2, с. 405) і Мінеральні масла являють собою продукт перегонки нафти, вугілля і смолистих сланців (Захист рослин від шкідників і хвороб. — К., 1952. — С. 172)таін.; 3) однократність/ неоднократність. Множина окремих явищ може позначати не одночасну їх множинність, але їх множинність у часі, яка змінюється, підкреслюючи неоднократність такого явища. «Однорідність/неоднорідність» активно взаємодіє із семантикою форм часу, утворюючи єдину темпо- ральну площину в суб’єктивному смислі реченнєвої структури: Зараз такий йде дощ, як з відра (Коцюбинський, 1955, 1, с. 315); По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає (Шевченко, 1984, с. 168) — як однократне нетривале явище; Застала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними (Українка, 1984, с. 326) — як тривале багатократне явище, неодноразово повторюване в часі, про що свідчить і часовий фон речення; По ровах, де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода (Тютюнник, 1966, с. 351); Прокіп тримав корови, доглядаючи за ними пильно і самовіддано (Гуцало, 1989, с. 205) — можна передбачити, що Прокіп тримав корову одну за другою, а не тільки тримав відразу декілька; 4) поняття множинності пов’язане з поняттям «значущості», яке може переходити в поняття «інтенсивність», пор.: Билась [Марта] там з військом. Залягала в горах, робила три дні переходи, невтомима, як найкращий юнак, байдужа до смерті (Коцюбинський, 1955, 1, с. 306); Переходи, переходи, переходи і знову переходи, які тільки думки від них не зринають у стомленій уяві (Підмогильний, 1990, с. 270) тощо. |
310 |
Морфологія |
Актуалізуючись у певних умовах, потенційні семи формують такі значення як глобалізація, збірність (однина) і плюралізація (розчленованість), диверсифікація, ітеративність, інтенсивність (множина). Закономірності актулізації форми однини чи множини значною мірою залежать від входження до складу опозиції «рахованість/нерахо- ваність» її правого чи лівого елемента. Іменники, що характеризуються рахованістю, у певних ситуативних умовах можуть нейтралізувати свою семантику. Така нейтралізація виявляється: 1) при вираженні узагальненого значення в сентенціях, прислів’ях. Переважно використовується форма однини: 3 доброю дружиною горе — не горе, а щастя вдвоє; Старого чоловіка для поради держи; Чесне діло роби сміло; Земля людини не обдурить; 2) при ситуативній байдужості до кількості. “У фразі Ви мене з роботи педагогічної звільняєте, а я все одно учня любитиму (Радянська освіта. — 1988. — 12 серпня) не конкретизується кількість учнів як таких; 3) у дистрибутивному значенні: А студент у нинішньому році добре працював: простежте для прикладу за його участю в наукових дослідженнях інституту (Радянська Донеччина. — 1988. — 18 березня). Тут ситуація чітко показує, що мова йде про стількох студентів, скільки було учасників тих чи інших наукових досліджень. Тому множина може замінюватись немаркованою формою однини; 4) у фразеологічних зворотах: рука засвербіла; рука не піднімається; брати камінь за пазуху; взяти камінь за пазуху;
5) при послабленні предметності іменника у функції обставини чи означення як одна з ознак десубстантивації: Якийсь хижий птах з пронизливим криком вилетів з лісу (Тулуб, 1957, 1, с. 206); Сторінка зошита, покружлявши, упала під ноги вчительці, що розгублено стояла перед класом (Донченко, 1956, 1, с. 318). Форми однини і множини рахованих предметів можуть зазнавати транспозиції, яка простежується тоді, коли: 1) форма множини набуває збірного значення. Це властиво для назв націй і професій, тварин, рослин, продуктів, що свідчить про паралелізм функцій однини і множини, мовленнєву синонімію спеціалізованих засобів (збірних іменників) і комбінаторних уживань: Кияни відомі своєю гостинністю, відкритістю і щирістю (Молодь України. — 1987. — 14 квітня); 2) форма однини може виражати сингуляризацію: В оцій окремій соломинці відбуваються складні процеси з обміну речовин (Наука і суспільство. — 1988. — № 2. — С. 12). Асемантична функція серед рахованих предметів репрезентована іменниками типу ножиці, штани, ворота, сани (предметів, що складаються, як правило, з парних частин — звідси й назва «парний» рід). Діапазон функціональних орієнтацій форм множини як спеціалізованих серед нерахованих іменників визначається ситуативно-прагма- тичними факторами, і таке уживання часто свідчить про зміну значення слова, тому що така форма указує на рахований предмет. У цьому діапазоні функціональних використань форм множини нерахованих предметів можна виділити: 1) стилістичне вживання форм множини (реалізується не диференційна сема множини (окрема мно |
РОЗДІЛ VI. Морфологічні категорії. |
311 |
жинність, протиставлена одиничності), несумісна з лексичним значенням слова, а певні додаткові (потенційні) семи); 2) семантичне використання (множина свідчить про зміну значення слова, тому що воно нказує на рахований об’єкт). При стилістичному використанні форма множини або однини нерахованого предмета вказує а) на подрібнення предмета (плюралізація): дві порції м’яса; п’ять склянок води; десять м’ясних блюд; б) множина вказує на ітеративність явищ (це стосується перш за все іменників, що позначають дії і стани): Тривалі транспортування призводять до пошкодження виробів, їх значної деформації (Робітнича газета. — 1989. — 15 липня); в) множина вказує на різні аспекти явища (диверсифікація): В останній час її переслідували болі в ногах, руках… (Слабошпицький, 1986, с. 116); г) множина підкреслює інтенсивність, величину того чи іншого явища: пішли весняні води; тепер почнуться сніги. Навіть одна і та ж форма множини у різних контекстах може набувати відмінних актуалізаційних фонів. Так, наприклад, форма «сміхи» в одних випадках може означати сміх однієї людини (Еней по щастю без поміхи Вдався в карти, ігри, сміхи, А о Юноні і забув (Котляревський, 1952, с. 156); На панщині не робила, як другі, а більше бавилась — заводила сміхи та реготи (Мирний, 1954, с. 406) або Буде тобі, Титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи… (Шевченко, 1984, с. 202)) і сміх різних людей (А вони всі в сміхи і не можуть спинитися (Чорногуз, 1983, с. 156)).
Актуально-предикатний потенціал форм числа іменників поширюється стилістичною специфікацією окремих форм, семантичними модифікаціями, які реалізують ситуативно-прагматичні завдання комунікативного акту (Іван — Івани; Степан — Степани; вода — води; пісок — піски; біль — болі; шкода — шкоди). |