Займенником називається частина мови, яка узагальнено вказує на предмети,
ознаки або кількісність, не називаючи їх. У процесі мовлення значення займенників
конкретизується через контекст, наприклад:
Л у каш. Березу mu сестрою називаєш? Хто ж ти така?
М авка. Я – Мавка лісова (Леся Українка).
Займенники я, ти, хто узагальнено вказують на особу мовця (я); на того, до кого
жртаспся мовець (ти)\ на особу* про яку запитують (хто?), а конкретне значення
виражається іменниками (Мавка, Лукаш), що є назвами осіб.
236 За значенням і граматичними ознаками займенникові слова иеоднотипні. вони
поділяються на три групи: І) узагальнено-предмети і, 2) узагальнено-* кіс ні та
3) узагальнено-кількісні.
Узагальнено-прелметні займенники співвідносяться з іменниками. Вони дають
вказівку на предмети і характеризуються спільними з іменниками граматичними
ознаками: віднессністю до одного з трьох граматичних родів (він, вона, воно) або від­
сутністю формального показника роду (я, ти) чи вираженням його через синтаксичні
зв’язки (що упало? хто прийшов? що таке? хто такий? хто така *)’, синтаксично
незалежним значенням числа (я – ми. ти ви), що виражається суплетивними фор­
мами або контекстуально (хто такі?) і зрідка флексіями (він. вона, воно, вони); зміною
за відмінками.
Узагальнено-якісні займенники дають вказівку на ознаки і за граматичними зна­
ченнями співвідносяться з прикметниками: вони змінюються за родами, числами і
відмінками.
Узагальнено-кількісні займенники вказують на кількість (стільки, скільки) або
порядок предметів при лічбі (котрий) і за морфологічними ознаками співвідносяться
з числівниками. Слова стільки і скільки змінюються за відмінками, а котрий – за
відмінками, родами і числами.
У реченні займенники, що вказують на предмети, виступають підметом або додат­
ком, зрідка – обставиною: Ми в спинних битвах братство закріплячи (М. Бажай);
Через вікно мені видно селище, через двері – море (Ю. Збанацький); Над ним розлога
липа гуде бджолами мов золотистий дзвін (І. Цюпа). Займенники можуть також
виконувати роль іменної частини складеного присудка: Ми ті що в вічність ідемо
(П. Усенко).
Морфологія п розділ ipttmmnM ______ ___ _
Займенники, спів­
відносні з назвами
предметів
Я, ти, ми, ви. він. вона, воно, вони, себе, хто. що. хтось, щось,
абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь. * ‘будь-хто,
будь-що, казна-хто, казна-що, ніхто, ніщо
Займенники,
співвідносні 3
назвами ознак
Мій, твій, свій, наш, ваш. їхній, той, цей. такий, весь, кожний,
сам, самий, інший, який, чий, якийсь, чийсь, абиякий, абичий,
деякий, дечий, який-чебудь, чий-небудь, будь-який, будь-чий.
казна-який, кизна-чий, ніякий, нічий
Займенники, спів­
відносні з назвами
кількості
Стільки, скільки, котрий, котрийсь, котрий-небудь, нікотрий
Синтаксична роль займенників, що вказують на ознаку, схожа з прикметниками.
Вони виступають узгодженим означенням або іменною частиною складеного при­
судка: Наш народ має право пишатися своїми богатирями (О. Гоичар).
Увага! Якщо займенник вжито без іменника, то він може бути підметом або
додатком: Кожен буває ветким бодай раз за .життя (П. Загребельний); І в
серці кожного горить любові жар (і Франко).
Займенники, які вказують на кількість предметів, у реченні разом із відмінко­
вою керованою формою іменника виступають підметом (у знахідному відмінку
237 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
додатком): Скільки ще жде нас несподіванок, відкриттів (Л. Дмит
,ЄРК0);
Скільки книг ти придбав? У родовому, давальному, орудному та місцево^
відмінках займенники скільки, стільки виконують роль узгодженого означен»
■У 9 скі• лькох д\ і•т_еП ■й ще немає букваря? Скільком ут ч— ням до—-з-в–о–л-ено п°іздкуї
Скількома вправами можна обмежитися?
Займенник котрий може виступати іменною частиною складеного присудКа
питальному реченні: Котра (є) тепер година?
Частина мови Займенник
Що виражає Указує на предмет, ознаку або кількість (не називаючи їх)
Морфологічні
іознаки
Відмінювані слова. Початкова форма: називний відмінок однини. За
значенням (на що вказують) та морфологічними ознаками поділя­
ються на особові, зворотний, питально-відносні, означальні, вказівні
присвійні, неозначені і заперечні. Ті, що вказують на предмети,
змінюються за відмінками, можуть мати рід і число; ті, що вказують
на ознаки, змінюються за відмінками, родами і числами; ті, що вказу­
ють на кількість, – за відмінками, а ті, що вказують на порядок при
лічбі, – за родами, числами і відмінками
Синтаксична Основна: для тих, що вказують на предмети, – підмет (у називному
роль відмінку), додаток (у непрямих відмінках); для тих, що вказують на
ознаки і порядок при лічбі, – означення