Дієслівні форми творяться за допомогою суфіксів і флексій від дієслівних основ,
що виступають у двох варіантах: основа інфінітива і основа теперішнього часу.
Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова після відкидання
суфікса -ти: иіука(ти), вози (ти), гукну(ти), принес(ти).
Основа теперішнього (або майбутнього простого) часу виділяється у формі дієсло­
ва теперішнього (майбутнього простого) часу 3-ї особи множини після відкидання
флексії -уть (-ють), -ать (-ять): шущ(уть), воз(ять), гукн(уть), принесуть).
Від основи інфінітива творяться форми дієслів минулого часу дійсного способу,
активні і пасивні дієприкметники минулого часу, дієприслівники доконаного виду,
наприклад: посія(-ти) – посія-в, посія-н-ий, посія-вши.
Від основи теперішнього часу творяться форми теперішнього або простого май­
бутнього часу дійсного способу, синтетичні форми наказового способу, активні
дієприкметники теперішнього часу і дієприслівники недононаного виду, наприклад:
ріж(-уть) – ріж-мо, ріж-уч-ий, ріж-учи.
Увага! Окремі дієслівні форми творяться аналітичним способом від інфіні­
тива або інших дієслівних форм за допомогою службових слів, наприклад: буду
ходити, будуть ходити (складені форми майбутнього часу); ходив би, ходили б
(форми умовного способу); хай ходить, хай ходять (форми наказового
способу). У таких формах основу визначають за тими синтетичними формами
дієслів, від яких утворилися аналітичні: ходи-в би, хай ход-ять, буду ходи-ти.