Категорія виду є основною граматичною категорією дієслова. Видові зна­
чення, в основі яких лежить поняття внутрішньо! межі дії, вказують на її ре-
зультативність/нерезультативність, тривалість/обмеження, завершеність/незаверше­
ність.
Вид є загальнодієслівною категорією, оскільки охоплює всі форми дієслова:
інфінітивну, способові й часові, дієприкметникові і дієприслівникові.
Видове протиставлення виражається граматично у співвідносних дієсловах спіль­
ного кореня (і тільки в поодиноких випадках у словах з різними основами – супле­
тивно), що виступають як видова пара, наприклад: класти – покласти, робити –
зробити, допомагати – допомогти, брати – взяти.
Значення доконаного й недоконаного виду у формах інфінітива виражається без­
відносно до інших граматичних значень дієслова, воно властиве самій дієслівній
основі, де показником виду виступає афікс (префікс або суфікс), чергування звуків у
корені слова, наголос тощо. Кожний інфінітив об’єднує всі можливі форми одного
виду, наприклад: замикати – замикаю, замикав, замикатиму, замикай, замикав би,
замикаючи; замкнути – замкну, замкнув, замкни, замкнув би, замкнений.
В інших формах значення виду тісно пов’язане із значенням часу. Кожне дієслово
видової пари утворює свою систему часових форм: дієслова недоконаного виду тво­
рять форми усіх трьох часів, а дієслова доконаного виду – лише минулого й майбут­
нього часів. Так само дієприкметникові і дієприслівникові форми творяться від
дієслів, зберігаючи значення виду, закладене в початковій формі: везти – везучи;
привезти — привезений, привізши.
Основне значення форм недоконаного виду пов’язане з відсутністю вказівки на
обмеженість дії, вони виражають загалом тривалу нерезультативну дію, наприклад:
писати, читати, робити, синіти.
Значення форм доконаного виду пов’язується із вказівкою на внутрішню межу –
вони виражають результативну дію, переважно нетривалу, наприклад: написати, про­
читати, зробити, посиніти.
Крім основних значень, дієслівні форми можуть виражати різні додаткові відтінки
значень недоконаного і доконаного виду: тривалу спрямовану дію (летіти, пливти);
повторювану дію (ганяти, їздити); супровідну дію (приспівувати, приказувати);
тривалу завершену дію (посидіти, поспати); раптову дію з відтінком підсилення
(смикнути, грюкнути, рубонути); багатократну обмежену в часі (попоходив, попо­
розказую, попоносили); вказівку на початок дії, обмеженої в часі (заспівав, закричу,
покотиться) та ін. Ці додаткові відтінки переважно передаються різними часовими
253 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
формами, оскільки динамічна ознака в процесі її становлення або розгортання в
ляється як реалізована чи нереалізована, тривала чи нетривала в часових межах