Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення або збігається з
моментом повідомлення про неї, наприклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі
гаснуть в білих хмарах цвіту (Марко Вовчок).
Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що збігається з моментом мов­
лення про неї: Я пишу тобі знову, друже мій (М. Рильський); б) дію тривалу або
постійну: Споконвіку Прометея там орел карає, що день божий довбе ребра й серце
розбиває (Т. Шевченко); в) дію, що є властивістю істоти або предмета: Весною в селі
встають рано (Гр. Тютюнник); Земля обертається навколо своєї осі.
Перше значення теперішнього часу позначають терміном теперішній акту­
альний, що реалізує конкретно-ситуативний вияв дії у момент повідомлення про
неї.
Значення тривалого або постійного часу називають неактуальним тепе­
рішнім часом, що передає характеристики певних постійних станів істот і речей
або перебіг дій і процесів як даність, аксіоматичну істину, закономірність на основі
щукових узагальнень, власного досвіду чи традиційної усталеності в народі.
Теперішній неактуальний час властивий науковому стилеві, народним прислів’ям,
активно використовується в описах народних звичаїв, у різного типу довідниках,
в інструкціях тощо. Наприклад: Риба дихає зябрами; Дуби ростуть поволі, не­
квапливо (М. Рильський); Вночі тріщить, а вдень плющить (Нар. творчість); На
Святий Вечір батько набирає в чисту миску по ложці всіх свят-вечірніх страв…
264 Морфології те розділ граматики
(О. Воропай); У нас криги розбиває блакитноокий березень (М. Стельмах); / в
епіцентрі логіки і стресу… цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні сте­
реже (Л. Костенко).
Форми теперішнього часу мають значення недоконаного виду. Вони творяться від
основи дієслів недоконаного. виду за зразком першої особової парадигми. У цих
формах виражається значення способу (дійсного), часу, особи і числа, наприклад:
ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять.