Складний (подвійний) присудок становить таку конструкцію, обидва повц І
значні компоненти якої перебувають з підметом у подвійному предикативному зв’яч
ку. Перший компонент подвійного присудка – особова форма повнозначного дієслова
на означення руху (ходити, іти, прийти, бігти, брести та ін.), стану чи діяльності!
(стояти, лежати, сидіти, працювати та ін.), другий — найчастіше прикметник чиї
його еквівалент. Звичайно присудкові прикметники в подвійному присудку функ-
ціонують у формі називного та орудного відмінків, наприклад: Гайсин ще довго сидім
ошелешений (Петро Панч); Я йшов останнім і думав про діда Платона (О. д ов_
женю); Плавці лежать важкі і нерухомі (Л. Костенко); Солдати стояли похмурі і
злі (Ю. Смолич); Мирослава стояла біля будинку сумна, задумана (М. Стельмах) І
Порівняймо: Гайсин сидів + Гайсин ошелешений; Я йшов + Я останній; Плавці І
лежать + Плавці, важкі і нерухомі; Мирослава стояла+ Мирослава сумна, задуманаї
Солдати стояли + Солдати похмурі і злі.
Однак подвійними (складними) присудками є лише такі, що стосуються підметів –
назв осіб. Якщо ж функцію підмета виконують назви неістот, то присудки є складе­
ними іменними, наприклад: Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий
(С. Васильченко).
Отже, в українській мові регулярно функціонують простий і складений дієслівнії
присудки, складений іменний присудок. Рідше використовується складний (подвій-]
ний) присудок (За К. Шульжуком).