Додатком називається другорядний член речення, що виражає відношення пред
мета до дії, стану чи одного предмета до іншого (виконали вправу, приїзд товариша).
Додатки бувають при дієсловах, іменниках, прикметниках, прислівниках або від
носяться до слів категорії стану: посадити дерево, староста класу, багатий на розум,
наперекір стихії, шкода за минулим.
До головних слів вони можуть приєднуватися як безпосередньо, так і за допомо
гою прийменників. Типова форма додатка – непрямий відмінок іменника, займенника
предметного значення, наприклад: Даси дітям волю, сам попадеш в неволю (Нар.
творчість); Одержати відповідь від тебе (Б. Лепкий). Додатки приєднуються до
пояснюваного слова зв’язком керування. Найчастіше пояснюваним словом є дієслівна
форма, яка керує додатком, наприклад: слухати лекцію, передплатити журнал,
завдання виконано, призначається дітям. Рідше керують окремими формами до-
361 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
датків іменники (здебільшого віддієслівні) та прикметники (ті, що виражають стан
предмета і переходять у слова категорії стану), наприклад: любов до батьків – любити
батьків; радий зустрічі. Керують додатками і слова категорії стану: легко після щирої
розмови (коли? за якої умови?). Додаток може виражатися словосполученням-
нагороджено дев ’ять учнів; прочитав кілька сторінок.
Додаток мас такі характерні ознаки: а) це другорядний член речення; б) виражає
об’єктні (предметні) відношення; в) виражається найчастіше іменниками в непрямих
відмінках або субстантивованими словами; г) стоїть після головного слова; г) поєд
нується з головним словом підрядним зв’язком керування.
Додатки, виражені словоформами знахідного відмінка без прийменника, залежні
від перехідних дієслів, називаються прямими. Прямими є також додатки в родовому
відмінку, якщо: а) головне слово – перехідне дієслово з часткою не: Правди не
сховаєш. Семеро одного не ждуть (Нар. творчість); б) дія поширюється не на весь
предмет, а лише на його частину: Мати наливає води. Усі інші додатки є непрямими.
До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна… (Л. Глібов).
Додаток у реченні може мати різні відтінки значення. Він може означати:
• об’єкт; на який спрямована дія: слухаємо вчителя;
• об’єкт; що є результатом дії: засіяли поле;
• знаряддя чи засіб дії: пишемо ручкою;
• предмет порівняння з чимось або ознакою: вищий від нього.
• об’єкт виміру: склянка чаю;
• об’єкт взаємин: спілкуватися з другом;
• суб’єкт дії: виконано майстром.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Виділення другорядних членів речення
Наступна: Диференційні ознаки додатка