Додатком називається другорядний член речення, що виражає відношення пред­
мета до дії, стану чи одного предмета до іншого (виконали вправу, приїзд товариша).
Додатки бувають при дієсловах, іменниках, прикметниках, прислівниках або від­
носяться до слів категорії стану: посадити дерево, староста класу, багатий на розум,
наперекір стихії, шкода за минулим.
До головних слів вони можуть приєднуватися як безпосередньо, так і за допомо­
гою прийменників. Типова форма додатка – непрямий відмінок іменника, займенника
предметного значення, наприклад: Даси дітям волю, сам попадеш в неволю (Нар.
творчість); Одержати відповідь від тебе (Б. Лепкий). Додатки приєднуються до
пояснюваного слова зв’язком керування. Найчастіше пояснюваним словом є дієслівна
форма, яка керує додатком, наприклад: слухати лекцію, передплатити журнал,
завдання виконано, призначається дітям. Рідше керують окремими формами до-
361 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
датків іменники (здебільшого віддієслівні) та прикметники (ті, що виражають стан
предмета і переходять у слова категорії стану), наприклад: любов до батьків – любити
батьків; радий зустрічі. Керують додатками і слова категорії стану: легко після щирої
розмови (коли? за якої умови?). Додаток може виражатися словосполученням-
нагороджено дев ’ять учнів; прочитав кілька сторінок.
Додаток мас такі характерні ознаки: а) це другорядний член речення; б) виражає
об’єктні (предметні) відношення; в) виражається найчастіше іменниками в непрямих
відмінках або субстантивованими словами; г) стоїть після головного слова; г) поєд­
нується з головним словом підрядним зв’язком керування.
Додатки, виражені словоформами знахідного відмінка без прийменника, залежні
від перехідних дієслів, називаються прямими. Прямими є також додатки в родовому
відмінку, якщо: а) головне слово – перехідне дієслово з часткою не: Правди не
сховаєш. Семеро одного не ждуть (Нар. творчість); б) дія поширюється не на весь
предмет, а лише на його частину: Мати наливає води. Усі інші додатки є непрямими.
До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна… (Л. Глібов).
Додаток у реченні може мати різні відтінки значення. Він може означати:
• об’єкт; на який спрямована дія: слухаємо вчителя;
• об’єкт; що є результатом дії: засіяли поле;
• знаряддя чи засіб дії: пишемо ручкою;
• предмет порівняння з чимось або ознакою: вищий від нього.
• об’єкт виміру: склянка чаю;
• об’єкт взаємин: спілкуватися з другом;
• суб’єкт дії: виконано майстром.