Непрямий прийменниковий додаток у сучасній українській літературній мові
виражає широке коло об’єктних відношень. Прийменники розширюють можливості
відмінкових форм і відображають значно складніші взаємозв’язки між предметами і
явищами об’єктивної дійсності, ніж безприйменникові додатки.
Прийменникові конструкції часто функціонують і як обставини. Для диферен
ціації цих членів речення використовують логічні питання, морфологічне вираження
головного і залежного компонентів, їхнє лексичне значення, можливість заміни одних
компонентів ІИИІИММ тощо.
Непрямий прийменниковий додаток включає прийменники у (в), з, за, о (об), про,
над, на, до, від, проти, для, між. Відмінкову форму іменника-додатка визначає відпо
відний прийменник. Опорним компонентом переважно виступає дієслово, однак у
такій ролі вживаються й інші частини мови (добрий до мене, схильний до науки,
звістка про успіх, дума про майбутнє), наприклад: У землі нашої багатюща біо
графія, і говорить вона до нас своєю мовою (І. Цюпа).
Додаток із прийменником до у родовому відмінку вживається з дієсловами на
позначення досягнення об’єкта, доповнення одного об’єкта іншим, спрямування дії,
366 Синтаксис як розділ граматики
виконуваної суб’єктом, на об’єкт, сприймання об’єкта, наприклад: Чого звертаєш ти
до мене чудові очі ті ясні? (І. Франко); Іван припав до землі і дув (М. Коцюбинський);
Батько збирався їхати на хутір до тітки Домахи (Петро Панч).
Конструкції з прийменником від (од) репрезентують непрямий додаток на по
значення уникнення, позбавлення, віддалення чогось, наприклад: Жили од нас за
третім перелазам (Л. Костенко); Ніщо не звабить від Землі мене! (М. Вінгра-
н о в с ь к и й ); Хіба од верховіть летючий вітер можна відділити?! (М. Рильський); Ти
можеш від мене просити чого хочеш, я все тобі дам (О. Кобилянська).
Додаток із прийменником проти називає об’єкт, назустріч якому спрямовується
дія, наприклад: Проти такої безгосподарності волало все його нутро (О. Гончар).
Конструкції з прийменником для називають об’єкт, який указує на призначення дії
суб’єкта і має відтінок мети, наприклад: Настав новий вік і для нашого Чіпки (Панас
Мирний); Розчинив я для пісні і серце, й вікно, як зіниці до ночі міської (В. Сосюра).
У конструкціях із прийменником з опорним дієсловам властиве значення оцінки,
негативного чи позитивного ставлення до об’єкта, однак у такій ролі виступають і
дієслова без конотативних нашарувань, наприклад: 3 його пристрасті часто глу
зували, лукаво просили розказувати зміст тієї чи іншої книжки (О. Донченко); Семен
витяг із торбинки хліба (М. Коцюбинський); Я зіткана з печалі (Л. Костенко).
Функціонують у родовому відмінку і додатки з прийменником у (в), наприклад:
Умами нестало би більше сліз плакати за мною (О. Кобилянська).
У формі знахідного відмінка непрямий прийменниковий додаток уживається в
конструкціях із прийменниками про, за, у (в), на, о (об).
У поєднанні з прийменниками про, за опорні дієслова мають значення ставлення
до об’єкта, розумової діяльності, повідомлення; паралельно може вживатись при
дієсловах цієї групи також додаток із прийменником за, наприклад: А юнаки роз
казують про свою дорогу (М. Костомаров); Іван охоче розповідав про своє життя
домашнє (М. Коцюбинський); Дехто почав сперечатися за місця в машинах
(Ю. Яновський).
Конструкції з прийменником на вживаються після дієслів, що мають значення
чуттєвого сприймання, негативного ставлення, дотику до об’єкта, наприклад: На білу
скатертину у вітальні ставилися тонкі китайські чашки (В. Тарнавський); Льоник
теж дивився на нього відчужено (В. Тарнавський); Ахмет скочив на коня і закапотів
долиною, ховаючись за хмарою куряви (Р. Іваничук); Не піднімав очей на Чурая
(Л. Костенко).
Додатки з прийменниками за, у (в) можуть формувати конструкцію з об’єкт
но-присудковим значенням, наприклад: Того вечора він чергував за матір, бо їй теж
було погано (В. Тарнавський); Брянського сама Батьківщина призначила йому
в командири (О. Гончар).
Конструкція з прийменником у (в) вживається після дієслів, що означають стосу
нок до об’єкта, на досягнення якого спрямована дія, наприклад: Безкінечне бла
женство відчуваєш тоді, коли навколишня краса зливається з твоїм внутрішнім
світом, коли зелені дерева, спів птаства, тихий смуток і мислі, синява неба, спогади і
пахощі трав сплітаються в чарівні арабески (І. Цюпа); В десятому Льоник закохався
в одну дівчину із сусідньої школи (В. Тарнавський).
367 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Непрямий додаток у формі орудного відмінка вживається з прийменниками ма<),
перед, з, за, між. Вій поєднується з дієсловами зі значенням ставлення до об’єкта
мислення (над), сприймання (за), об’єкта, з яким суб’єкт дії перебуває в соціативному
зв’язку (з), розподілу щодо інших об’єктів (між) та ін., наприклад: Врешті війнув
вітрець – перед втікачами була наддунайська низина (М. Коцюбинський); Я ішла за
тобою одна у юрбі (Л. Костенко); Неначе я у чомусь завинився перед своїм народом
немаленьким (М. Вінграновський); Погрібний-ст арший розмовляв з кимось по
телефону (В. Тарнавський).
Місцевий відмінок, що завжди є прийменниковим, однаковою мірою репрезентує
як додатки, так і обставини. Тому завжди слід ураховувати наявність предметного
значення іменника: чим більшою мірою зберігається предметне значення іменника,
тим більше підстав говорити про додаток, наприклад: У ній ож ивилася надія наново,
й вона усміхнулася (О. Кобилянська); В алеї ще тинялися й сиділи на довгих лавах
дівчата й хлопці (Петро Панч); Михайло Михайлович чудово розумієт ься на квітах,
не згірш досвідченого садівника (Л. Смілянський).
Різновидом непрямого додатка є додаток, виражений позначеною формою дієсло
ва, який може залежати від перехідних і неперехідних дієслів. Додаток у формі
інфінітива поєднується з кількома групами дієслів, зокрема з дієсловами, що озна
чають бажання, прагнення суб’єкта виконати дію (хотіти, готуватися, прагнути,
збиратися, братися, відважитися та ін.), намір виконати дію (домовитися, обіцяти,
погодитися, думати, сподіватися, мріяти та ін.), сприяння чи перешкоду у виконанні
ДІЇ (допомогти, дозволити, заборонити, навчити, дати), небажання виконати дію
(боятися, ухилятися, відмовлятися, уникати, соромитися та ін.), наприклад: Ніхто
не відважувався увійти до Боженка (О. Довженко); І він терпляче сподівався
зустріти свою єдину чарівницю (М. Стельмах); Зброя дзвенить, не дає на край
суходолу ступити (М. Зеров); Взагалі він уникає говорити про свої високі почуття і
пориви (І. Багмут); Дід-провідник зупинився, наказав залазит и в комиші, скласт и свої
клунки й бути напоготові, а сам десь зник (М. Коцюбинський).
Інфінітивний додаток ізофункціональний (співвідносний) з прямим у формі зна
хідного відмінка іменника, непрямими безприйменниковими та прийменниковими
додатками (За К. Шульжуком).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: Непрямий безприйменниковий додаток
Наступна: Обставина