Досить часто синкретизм простежується в системі членів речення, що також спри­
чиняється до двозначності їхньої інтерпретації, трактування. З цієї причини дехто із
синтаксистів схиляється до заперечення самої наявності саме другорядних членів
речення, які, окрім іншого, далеко не завжди можуть бути виявлені з допомогою інди­
відуалізованих, тільки таких, а не інших запитань. До того ж, і це найбільш суттєво,
в низці випадків якесь слово або сполучення слів може трактуватись неоднозначно,
неодночленореченнєво, а двозначно, допускаючи – з більшою чи меншою вмотиво­
ваністю – віднесення якогось елемента речення одразу до двох членів речення.
Розглянемо кілька випадків синкретизму в синтаксисі членів речення.
Наприклад, стосовно синтаксичної функції інфінітива в реченні: В ід цього шуму
хлопець втратив здатність розмірковувати. Якщо сполучення слів втратив
здатність уживати як синонім до перестав, то всі три слова — втратив здатність
розмірковувати слід розглядати як ускладнений складений дієслівний присудок;
якщо ж дієслово втратив вважати простим присудком, то відповідно додатком
виявиться іменник здатність, а неузгодженим означенням до нього – розмір­
ковувати.
Інші приклади синтаксичного синкретизму на рівні членів речення. Порівняймо:
На полонині багато гірських квіт ів і Н а яблуні з ’явився перш ий цвіт. До члена
речення на полонині цілком природним видається запитання д е ? Це зумовлюється
лексичним значенням іменника полонина, який поєднує в собі певне предметне зна­
чення, взагалі характерне для іменника як частини мови, і значення певного простору.
Словоформа місцевого відмінка на полонині – це обставина місця. Яким же членом
речення виступає на яблуні? Це також обставина місця, на відміну від іменника
полонина іменник яблуня означає предмет, якому властивий малооб’ємний вияв у
просторі. Тому до члена речення на яблуні логічно поставити питання н а чому?-
при цілком можливому й питанні д е ? Або: Ваза з квіт ами ст оїт ь на вікні: ваза
(яка?) з квітами – неузгоджене означення; стоїть (на чому? де?) на вікні –
372 Синтаксис як розділ граматики
обставина місця. Поїхав (куди?) до озера – обставина, оскільки присудок поїхав
означає дію, яка реалізується в певному напрямі, і Під ‘їхав (до ч о г о ?) до озера –
дієслово означає однократну, результативну дію з наближенням її до певного об’єкта –
озера. Або: Дитина простягнула руки (до ч о г о ?) до іграшки – додаток.
Певну складність становлять також випадки розмежування обставин і додатків,
виражених орудним відмінком, наприклад: Я знайомий і з кайлом, і з перам, і з
багнетом (В. Сосюра) – безсумнівні додатки, знайомий (з ч и м ?) і Буду ниву жать і
солдатом стояти біля серця твого, Батьківщино моя (В. Сосюра) – стояти (я к ?)
солдатом — обставина способу дії (як солдат, по-солдатському); Зеленими ланами
Придніпров ’я йшли на захід полки. – Йшли (д е ?) ланами – обставина місця, ланами
(якими?) Придніпров ‘я – неузгоджене означення.