Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Заперечні слова-речення

Заперечні слова-речення можуть бути власне заперечними, у яких виражається
незгода з чиїмось висловленням, або словами-реченнями, в яких заперечується ска­
зане самим мовцем. Переважно виражаються заперечним словом ні, яке може бути
емоційно нейтральним або мати певні модально-експресивні відтінки.
1. Власне заперечні слова-речення. Є прямими заперечними відповідями на по­
ставлені запитання і виражаються здебільшого словом ні, яке в разі його змістового та
інтонаційного підсилення може подвоюватись чи потроюватись (ні-ні. ні-ні-ні), супро­
воджуватись частками (та, бо, ба, майже, ой, ще, зовсіи), вигуками (о!, є!, ох!, ах!),
наприклад: – А може, краще поїхать? – «Ні» (М. Коцюбинський); – Перед началь­
ством завжди незручно, – погодився майстер. – Може, почнемо розмічати? – «Ні,
ні», – заперечив виконроб (І. Сочнвець); -А було би цікаво? – «Зовсім ні» (1. Франко).
Функцію заперечення виконують модальні слова неправда, невірно, неправильно
та ін., наприклад: – Це не ваше діло. – «Ні, це наше діло». – Невірно, – сказав Щорс
(О. Довженко); Поки Валентина Григорівна читала, сидів мовчки. Та як вона стала
вже говорити від себе, його наче прорвало: – Неправда! (А. Дімаров).
Поширеними є власне заперечні слова-речення, що виражаються модальними
словами навпаки, ніскільки, дзуськи та ін., наприклад: – Ти проти силосу, – з вдаваною
підозрою глянув на промовця Сашко. – «Навпаки». – заперечив Мамайчук (О. Гончар);
– Признався? — «Дзуськи!» (О. Гончар).
2. Слова-речення із запереченням мовця самому собі. Такі структури функціону­
ють у монологах, засвідчують емоційність мовлення і звичайно виражаються часткою
ні, наприклад: – Скажіть-бо: хто не любить торта? Хіба ви можете байдуже на
нього дивитись. Н іІ Не можете (І. Микитенко).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.