| За рівнем злитості компонентів словосполучення поділяються на: а) вільні, б) синтаксично зв’язані, в) фразеологічно зв’язані.
Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожний компонент виконує в реченні роль окремого члена речення: синій зошит, зелений ліс, глибока долина, нова проблема, чисте озеро, віддалене село; побачити товариша, прочитати книгу, зазнати невдачі; прийти вчасно, добре відгукнутися та ін. Синтаксично зв’язані (нечленовані, неподільні, цілісні) словосполучення виконують роль одного члена речення. Так, у реченні Минуло два довгих і тривожних роки (В. Кучер) можна вичленувати цілісне словосполучення два роки і вільні словосполучення: два довгих роки і два тривожних роки. 
Цілісні словосполучення, як і синтаксично вільні, мають структуру, граматичне значення, їх компоненти пов’язані одним із різновидів підрядного зв’язку [Бабайцева, Максимов 1981, с. 50-54]. Синтаксична цілісність окремих словосполучень пізнавана тільки в межах речення. Серед найпоширеніших типів цілісних словосполучень вирізняються: 1) кількісно-іменні сполуки типу три явори, багато пісень, декілька днів, п’ятірка плугатарів, зграя птахів; 2) словосполучення, побудовані за моделлю: числівник + іменник з прийменником (род. в.), займенник + іменник з прийменником (род. в.): хто-небудь з дітей, хтось з учнів, один із нас, мама з сином, батько з дочкою (словосполучення типу сестра з братом вважається цілісним тоді, коли ознака дієслова-присудка стосується обох діячів, пор.: Сестра з братом пішли до міста (сестра з братом — цілісне) і Сестра з братом пішла до міста (сестра з братом — вільне, з братом — додаток; пор. |
| РОЗЛІЛ II. Словосполучення |
| 405 |
| також: Сестра тоді жила з братом); 3) словосполучення, які мають у своїй структурі слова з очима, з носом, з обличчям, росту тощо: дівчина з гарними очима, хлопець з довгим носом; 4) словосполучення, у структурі яких наявні сполуки прикметників, дієприкметників з іменниками, що називають родові поняття: Він був доброю людиною, чуйною; 5) словосполучення, семантична цілісність яких досягається співвідносними прийменниками від і до, з і до: Від покоління до покоління і від сеюия до сеюия передають українці безмежну любов і пошану до генія національного духу, творця незнищенних і вічних ідеалів — Тараса Шевченка, поза яким не уявляється витворення цілісної кон- цепціїукраїнства як складової частини загальнолюдської співдружності націй (з газ.); 6) складені присудки: Та хоч який біль чи горе скрутять людину, але випростуватись вона мусить сама, і то нерідко так, щоб сторонній не бачив ні заподіяного лиха, ні тих милиць, на які спирається стражденне життя (М. Стельмах); 7) словосполучення зі значенням вибірковості: один з нас, один з учнів, хтось із присутніх, троє з класу; 8) словосполучення, у яких головне слово своїм лексичним значенням відповідає члену речення, а залежне розкриває це значення: літньої пори, о п’ятій годині, у тихому місці, з метою небезпеки; 9) словосполучення, що становлять метафори, перифрази і т. ін., які можна аналізувати як один член речення: ранок землі, обличчя сонця, крила вітру.
Синтаксично вільні і синтаксично невільні (цілісні) словосполучення слід відрізняти від фразеологізмів, які за своїм значенням відповідають слову і можуть бути легко ними замінені: замилювати очі — обманювати, тримати язик за зубами — мовчати та ін. Не слід їх сплутувати також із лексикалізованими сполученнями слів, що теж мають значення одного слова, пор.: літнє кафе тощо. Такі сполуки слів є стійкими, нерозкладними, але в них значення слів є прямим. |