Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

8. ТИПИ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ ЗА БУДОВОЮ

За будовою словосполучення поділяються на 1) прості і 2) складні. Просте словосполучення — це семантико-синтаксичне об’єднання двох лексично повнозначних слів: голосно співати, чекати товариша. Просте словосполучення часом може складатися з трьох або більше слів. Це простежується: 1) при об’єднанні неповнозначних зв’язок з іменними частинами у структурі складених присудків і залежного від такого утворення компонента: почало паніше світати, тоді перестав сміятися; 2) при поєднанні слова з фразеологізмом: зробив курям на сміх, став скупим на слово.

Складне словосполучення — це об’єднання трьох і більше повно­значних слів. В основі складних словосполучень лежить модель абсо­лютно простого словосполучення. У сучасній українській мові можна виділити три типи складних словосполучень: 1) просте словосполучен­ня + залежне від нього окреме слово (за структурою є складним, а за семантикою — перехресно-цілісним): врятувати життя товаришам,

 

406


Синтаксис


добре відомий у країні. Тут залежний від простого словосполучення компонент пояснює його загалом, а не його головне слово. У таких словосполученнях можливе варіювання: відомий у країні добре;у країні добре відомий тощо; 2) головне слово + залежне від нього словосполу­чення: гідний земного щастя; хода повна гідності. Тут залежний ком­понент простого словосполучення міцно пов’язаний із головним сло­вом цього словосполучення і через нього взаємодіє із центральним ком­понентом складного словосполучення. Цим вони відрізняються від попередньої групи словосполучень; 3) головне слово + два або три за­лежних слова, не пов’язаних між собою і таких, які не утворюють словосполучення. Це здебільшого дієслівні словосполучення, тому гцо дієслова здатні поширюватися кількома словоформами в силу своєї семантико-синтаксичної валентності, пор.: всунути нитку в голку; вкинути листа у скриньку; вбити цвях у стінку. Зустрічаються зрідка і словосполучення з іменником: закладка патрона у гвинтівку. В ос­нові таких словосполучень перебуває двочленна модель.

При поділі словосполучень за структурою на прості й складні в лінгвістичній літературі беруться до уваги різні аспекти їх організації: 1) кількість і характер способів підрядного зв’язку, 2) кількість по­внозначних слів у їх структурі.

Перший критерій виступає основним у «Грамматике-70». За цим критерієм як прості розглядаються словосполучення, побудовані на основі однієї форми підрядного прислівного зв’язку (узгодження, при­лягання, керування, кореляція), незалежно від кількості повнознач­них слів: купити подарунок матері — просте словосполучення, бо реалізується тільки керування. До складних словосполучень належать такі одиниці, які утворюються на основі різних синтаксичних форм зв’язку, гцо виходять від того самого слова. Так, словосполучення синя (узг.) ручка (прил.) із зажимом за цією класифікацією є складним, тому гцо слова в ньому пов’язуються і узгодженням, і приляганням, які виходять із головного слова.

Таким чином при цьому критерії класифікації простих і складних словосполучень уся увага зосереджується на формі зв’язку [Граммати­ка 1970, с. 638-639].

О. В. Сиротиніна поділяє всі словосполучення на прості і непрості, розрізняючи серед непростих комбіновані (комбінація простих: компо­ненти смислової структури – компоненти структури + смислова структура) і складні словосполучення (у їх структурі простежується паралельне підпорядкування: основні компоненти структури слова – основні компоненти + структури слова), з одного боку, і надає пере­вагу диференціації словосполучень на поширені / непоширені, з друго­го боку, серед поширених розрізняються складні, комбіновані, власне- поширені типу довгий товарний поїзд [Сиротинина 1980, с. 30-32].

Раціональним є розрізнення простих і складних словосполучень за кількістю повнозначних слів, з яких складається словосполучення. У цьому разі можливі два підходи до класифікації простих і складних словосполучень. Один підхід — від слова до простого словосполучення,

 

РОЗЛІЛ II. Словосполучення


407


а від нього — до складного (підхід «знизу»). Він передбачає можливість поширення простого словосполучення [Грамматика 1960/1, с. 20 і далі; Прокопович 1966]. Так, іменникручко може бути поширеним словофор­мами синя та із зажимом, які у свою чергу поширюються, наприклад: г— ручка— • «

г ^

дуже металевим

Другий підхід до класифікації простих і складних словосполучень — від речення і до словосполучення, від нього — до окремого слова. Цей підхід враховує членованість речення на словосполучення, членова- ність/нечленованість самих словосполучень. Так, у реченні Головні війська України були в той час прикуті до Заходу (М. Стельмах) ви­являється одне складне словосполучення головні війська України, а в реченні Учительська професія — це людинознавство, постійне проник­нення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється (В. О. Сухомлинський) виявляється одне складне словосполучення: складний духовний світ людини, усі інші: учительська професія, по­стійне проникнення, ніколи не припиняється — прості.

При вичленовуванні складних словосполучень із речень такими вва­жаються: 1) словосполучення, до складу яких входять цілісні слово­сполучення: поїздка з Києва до Полтави, дівчина років п’яти; 2) сло­восполучення, які включають неоднорідні означення: Карпатський зе­лений бук і слобідська руїна, Красуня Тиса й велетень Дніпро — це все моя прекрасна Україна, об’єднана на щастя І добро (Р. Третьяков); 3) кількісно-іменні словосполучення, до складу яких входять прикмет­ники (чи інші атрибутивні слова), що поширюють залежне слово: три високих будинки, п’ять останніх слів; 4) словосполучення, які вклю­чають слова з подвійною синтаксичною залежністю: Я збережу це плат­тя таким новим і святковим і надіну його при такій зустрічі… (І. Вільде); 5) словосполучення, що включають сурядний ряд словоформ (сурядні словосполучення), який може бути як у позиції залежного ком­понента, так і головного: Бо то не просто мова, звуки, не словникові холодини — В них чити труд. І піт. І мук.и. Чуття єдиної родини (П. Тичина). З поданого речення вичленовується складне словосполучен­ня чути труд, І піт, і муки. Сурядне поєднання слів належить до складу підрядних словосполучень як цілісний структурно-семантичний компонент і до списку окремих словосполучень не входить.

Питання розподілу словосполучень на прості та складні безпосеред­ню пов’язане з послідовним розмежуванням власне-словосполучень таневласне-словосполучень(див.: [Вихованець 1983, с. 6-24]). При ди­ференціації власне-словосполучень і невласне-словосполучень треба па­м’ятати, що основними формами зв’язку для українських власне-сло- восполучень виступають форми керування та узгодження. Форма при­лягання у переважній кількості випадків сигналізує про структурне і

 

408

 

Синтакси

 

семантичне згортання. Семантична редукція свідчить про набуття пев ним членом речення абстрактнішого значення, витворення обов’язко­вої позиції залежного компонента для розкриття свого змісту. Це при­зводить до перетворення детермінанта на залежний компонент слово­сполучення й означає трансформацію форми прилягання у форму ке­рування. Структурна редукція пов’язана із семантичною і характери­зується двома різновидами, які виділяються на основі направленості згортання. Редукція підмета кваліфікується як редукція зліва, а ре­дукція присудка — як редукція справа. Ця редукція відображає шля­хи перетворення детермінантів, їх органічне входження у словосполу­чення. Структурна редукція справа виступає активним джерелом утво­рення субстантивних невласне-словосполучень (модель: іменник + імен­ник (з прийменником або без прийменника) у непрямому відмінку): Ластівка сиділа на гілці бузку —> Микола часто згадує ластівку, яка сиділа на гілці бузку -» Ластівки на гілиі бузку часто згадує Мико­ла. Словосполучення ластівка на гілці в структурному плані ґрун­тується на реченні (Ластівка, яка сиділа на гілці бузку), пор.: Я ду­маю про горде право Підводити сония з імли… (В. Коротич); Неначе це було вчора, так яскраво постає в пам’яті невеличка хатина а палі­садником. де весною буйно розцвітають кущі жовтої акації, де зе­леніє першими листочками молодий берест, де білим цвітом, наче густою памороззю, вкривається кожна гілочка рясної вишні (А. Щиян).

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.