Порівняльний зворот – це сполучення слів, яке шляхом порівняння образно
характеризує дію чи якісну ознаку предмета думки. Наприклад: Враз біля нас як з-під
землі виріс стражник Чапля (Петро Панч); Промайну, як весна, як та вишня рясна, не
осиплюся квітом (В. Гринько).
Порівняльний зворот у простому реченні найчастіше виступає обставиною спо­
собу дії: / так живу, як придолинний цвіт, – Без розмислу, без дум і неспокою
(В. Свідзинський); рідше означенням: Навіщо ж він, як марево, як мрево. Весь вік
стоїть у спогаді моїм? (В. Свідзинський).
_______________ Синтаксис як розділ граматики _______________
439 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Порівняльний зворот у простому реченні (у предикативних частинах складного)
мжг виконувати роль іменної частини складеного іменного присудка. Перед іменною
частиною ~ порівняльним зворотом – ставиться тире. Проте не можна ставити кому
міх головними членами. Наприклад: Л лс ти – я к ніч на купала … (П. Тичина)-
Оченьки – як тернок, брови – як шнурок, личенько*— хоч малюй, устоньки – д#ч’
станочок – хоч пиши (Марко Вовчок). Такий присудок уводиться
сполучниками ял, ніби, нібито, мов, мовби, хоч та ін.
Від порівняльного звороту в ролі іменної частини складеного присудка треба від­
різняти речення з однорідними присудками, коли другий доповнює значення попе­
реднього, поєднуючись частками ніби, мов, мовбито, наче, начеб з модальним зна­
ченням приблизності і вірогідності, невпевненості: Полохливий заєць, причаївшись
під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина весь у м оре лісових звуків
(М. Коцюбинський). Такий зворот не відокремлюється (на противагу підрядній час­
тині порівняльного складнопідрядного речення: Полохливий заєць … пригина вуха,
витріща очі ніби порина весь у море лісових звуків).
Порівняльний зворот у реченні виконує також роль відокремлених другорядних
членів означення та обставини: Стояв осінній вечір на стерні. В молодику, неначе в
ореолі (Д. Павличко); Зорі мигтіли, як перед дощем (О. Гончар) — обставина способу І
дії. Такі означення та обставини виражаються формами непрямих відмінків [або з
прийменником]: І підходить товариш до мене, мов дитину, під р ук у бере… (В. Со-
сюра) – обставина способу дії; А ми і в червні, я к і в квіт ні, чудес не явлених ждемо
(М. Рильський) – обставина часу; Коли ж дзвінкі, я к скло, надходили м орози…, плавці І
ламали враз ті крижані лани (М. Драй-Хмара) – обставина міри.
Порівняльний зворот завжди відокремлюється, якщо пов’язується з прикметни- І
ком, наприклад: Три ночі ти і красуня величава, цвітеш, розклавш и на воді листи, І
великі і округлі, мов щити (М. Драй-Хмара). Відокремлюються також дієприкметни- І
новий та дієприслівниковий звороти (поширені означення та обставини), які уво- І
дяться в речення модальними частками ніби, мов, немов та ін.: У цей час у порту І
завжди, ніби граючись у хрещика, сновигали матроси всіх націй (Петро Панч).
Не відокремлюються порівняльні звороти, якщо вони є фразеологізмами: Руки І
зробилися (холодні) як лід; Стало тихо як у вусі; Дощ ллє я к із відра; Розсілася як І
квочка та ін.