| Класифікація речень за структурою повинна відштовхуватися від загального тлумачення та дефініції речення, які в сучасній синтаксичній науці характеризуються значним діапазоном, оскільки при визначенні речення вкладають у нього різний смисл: від його ототожнення із судженням до суто формального.
У цьому разі вживання терміна «за структурою» є дещо умовним, оскільки йдеться, перш за все, про поділ речень на типи за кількістю предикативних центрів, виражених предикативними одиницями. Щодо цієї ознаки речення поділяються на монопредикативні і поліпредика- тивні, за першими традиційно закріпився термін «прості речення», за другими «складні речення». Якщо для простого речення визначальним с предикативний зв’язок — зв’язок підмета і присудка, то для складного речення домінувальними є кількість реалізованих предикативних зв’язків, сурядний і підрядний зв’язки, пор.: Голос трембіти розходиться тужно між горами (О. Кобилянська); Ваша сила тільки в згоді, а безсилля — в ворожнечі (О. Олесь); Хто иурається рідної |
| 446 |
| Синтаксис |
| мови, той у саме серие ранить свій народ!{1. Огієнко). Периферію складного речення становлять речення з недиференційованим синтаксичним зв’язком, який широко репрезентований у більшості різновидів безсполучникових складних речень: Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті (Л. Костенко). |