1. Пряма мова береться з обох боків у лапки. Причому в лапки беруться також знак
питання, знак оклику і три крапки. Крапка і кома виносяться за лапки. Проте, якщо є
вже знак питання, знак оклику чи три крапки, то ні крапка, ні кома після них не
ставляться. Наприклад: Вийшов він од неї, моргнув на нас та й каже: «За мною
йдіть!» І пані з дверей каже: «Йдіть за ним!» (П. Куліш).
2. Якщо слова автора розривають пряму мову на межі двох речень, то після слів
автора замість коми ставиться крапка. Порівняйте: «Помилуйте! – йому Ягнятко
каже. – На світ і я ще й году не прожив» (JT. Глібов).
3. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться дво­
крапка, а якщо всередині або після неї, то виділяється комою й тире і пишуться з малої
букви. Наприклад: Очі Мальви ніби злилися з материними…, вона розвела руками і
заговорила, прислухаючись до власних слів: «Доля моя, мамо… Це доля моя..»
(Р. Іваничук); «Де та квітка взялася на долині, та ще така здорова?» – подумав
Лаврін (І. Нсчуй-Левицький); «Мабуть, причудилось», – подумав юнак, але вже не
чіпав ромашки (В. Гжицький).
4. Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають з
нового рядка, перед нею ставлять тире і не вживають лапки. Інші розділові знаки
ставлять, як звичайно при прямій мові. Наприклад:
— А що, дітки, — питає бабуся. – Чого прийшли, мої соколята? Малі мовчать та
тільки оком закидають у коші з яблуками.
— Ходіть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам, – каже на їх бабуся
(Марко Вовчок).