Правило, у якому йдеться про вживання пунктограми, називається пунктуаційним.
Загальні пунктуаційні правила такі:
1. Крапка вживається:
• у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення (Настало літо.
Літо. Спека.);
Примітка. Не ставиться крапка у кінці речення після крапки, шо вказус на скоро­
чення слова. Наприклад: Пороти виріб треба у зворотному порядку: спочатку відпорюємо
комір, потім -рукава і т. д.\
• у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику, питання
тощо (Виконайте фонетичний аналіз слова. Прочитайте виразно вірш.);
• для виділення приєднувальних конструкцій. Наприклад: Будуть козаки подо­
рожні проїжджати, твій голос зачувати, до могили будуть завертати.
Бандуро моя (М. Пригара);
• після цифри у рубриках перерахування і в кінці рубрик. Наприклад: У пишеться:
1) між літерами, що позначають приголосні; 2) на початку речення, якщо далі
стоїть буква, якою передасться приголосний звук.
Увага! Якщо після цифр або букв, якими позначаються рубрики, поставлено
дужки, то крапка після дужки не ставиться і перше слово після цієї дужки
пишеться з малої букви. Наприклад: До синтаксичних одиниць належать:
1) словосполучення (слід розрізняти синтаксичні, лексичні і фразеологічні сло­
восполучення); 2) речення (вони діляться на прості неускладнені, прості
ускладнені, складносурядні тощо);
• у кінці графічно скороченого слова, наприклад: М. П. Стельмах; і т. д. (і так
далі);
• після назви дійових осіб перед їхніми репліками в драматичних творах, на­
приклад: Донька Пашкевича. Панове, одну мить. (О. Довженно)
2. Кома ставиться:
• між однорідними членами речення, пов’язаними безсполучниково або за до­
помогою протиставного сполучника. Наприклад: Оживас ліс, паче. Не ми, а ви
мали виконати цю роботу;
Примітка. Якщо однорідні члени речення пов’язані повторюваним єднальним спо­
лучником, то кома ставиться і перед першим сполучником, якщо він є між однорідними
словами. Наприклад: / згадав сирота Степан в неволі свою матір Україну, нерідного
батька старого, і коника вороного, і сестру Ярину (Т. Шевченко). Якщо однорідні члени
речення пов’язуються повторюваними єднальними або розділовими сполучниками
попарно, то кома ставиться тільки в межах пар. Наприклад : У буйному цвіті садок і левада,
батьківська рідна оселя і гай (М. Вороний);
491 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
• при вндіпенні інтонацією і за смислом звертання, вставних і вс гавлених слово­
сполучень і речень, відокремлених другорядних членів речення, а також
уточнювань»их слів, вигуків, стверджувальних часток і порівняльних зворотів.
Наприклад: Ой, які ви герої, хлопці!.. Сказавши це, Давидко почекав…
(О. Копиленко);
• між частинами складного речення (виділяються його частини – просі і речення).
Наприклад: Пропаде пітьма й гніт, обпадуть з тебе пута, і ярма ми псі порвемо
(І. Франко);
Примітка. Кома не ставиться між двома частинами складного речення, якщо вони
пов’язані єднальним чи розділовим сполучником, а в одній з них є слова, спільні для обох
частин. Наприклад: На луках густо зазеленіла трава і кущі вкрилися дрібним листом.
3. Крапка з комою ставиться:
• між поширеними однорідними членами речення. Наприклад: Крім троянців, що
виділятея своїм високим ростом і дещо уповільненою вимовою, сказаною ніби
між іншим лінькуватою фразою, були приземкуваті, шустрі і говіркі манилівці в
своїх куцинках із дерев яними закрутками замість ґудзиків, гострі на язик і най-
вигадливіші на всякі побрехеньки; похмурі, скупі, мовчкуваті залужани з бато­
гами, схожими на вівчарські пуги; щирі, добрі і веселіхрипківці… (Г. Тютюнник);
• для виділення однотипних частин складного речення. Наприклад; О, не будіть
його, хмарки, дощем холодним живо; і ти, осінній вітре, спи. не рвися так
гнівливо (І. Франко);
• у кінці рубрик, якщо вони (рубрики) позначені цифрами або буквами із дужкою.
4. Двокрапка ставиться:
• після узагапьнювального слова перед однорідними членами речення. Напри­
клад: Тепер він розумів, що все то було хворобливе марення мозку: і косарі в полі,
і батько на покосі, і жайворонок в блакитному небі (І. Цюпа);
Примітка. Якщо після узагальнювального слова використано ще й уточнювальні
слова в саме, як-от, наприклад, то перед цими словами ставиться кома, а після них –
двокрапка. Наприклад: На Херсонщині вирощують теплолюбні культури, як-от: кукурудзу,
соняшник, баклажани, перець, кавуни, дині;
• у безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами, якщо друга
частина розкриває зміст першої в цілому чи окремого слова або у другій частині
йдеться про причину того, що говориться в першій. Наприклад: Восени кожен
день – якась відміна: то зів ‘яла стеблина, то зелений пожовк… (М. Рильський);
• при прямій мові, якщо слова автора передують їй. Наприклад: / просилася, і
молилася «Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять» (Нар. творчість).
5. Багато крапок (три крапки) ставиться:
• у випадках передавання схвильованого, емоційного мовлення за допомогою
обірваних, незакінчених речень. Наприклад: Позавчора вранці розбомбили наш
хутір німецькі літаки. Десятків зо три налетіли – і за півгодини все зрівняли з
землею… (О. Мусіснко);
492 ПУНКТУАЦІЯ
• коли той, хто говорить, хоче приховати думку, не розкривати її оголено. Напри­
клад Потій їй довелося зустрітися з Ізольдою Зозулею і з Льовою… Але ще
пізніш е… (О. Іваненко);
• на місці розмовних пауз. Наприклад: Людей жалувати треба… прощати…
любити і прощати… тоді полегшає всім… і мені… (За П. Грабовським);
• для показу того, що не весь текст наводиться при цитуванні (див. приклад у
тсксгі для зразка пунктуаційного розбору);
Примітка. Багато крапок (три крапки) – розділовий знак, який може стояти на
початку фрази, тексту і позначати обірваність її спочатку. Наприклад: . Ще одну весну
зазеленіла земля, напоїла відрадою серце (К. Гордієнко).
6. Тире ставиться:
• перед узагальнювальним словом після однорідних членів речення. Наприклад:
Моє село, мої тумани, мої весінні солов 7 досвітні роси на світанні, і грози, й
вигроми мої-усе, що чув, що перебачив, не виплакати (П. Усенко);
• між підметом і присудком, якщо вони виражені однаковими лексико-грама­
тичними формами: словами іменних частин мови, інфінітивами, зокрема перед
присудком, вираженим порівнянням. Наприклад: Слова – полова, але вогонь в
одежі слова – Безсмертна, чудотворна фея… (І. Франко); Очі в неї – як тер­
ночок, брови в неї – як шнурочок;
• на місці пропущеного члена (або кількох членів) речення чи зв’язки при імен­
ному присудку. Наприклад: Бджола жалить жалом, а людина – словам (Нар.
творчість);
• при відокремленій прикладці. Наприклад: Я так… погнувся під ярмам – вагою
пережитих літ (П. Грабовський);
• при вставлених конструкціях. Наприклад: Дуб символізує стійкість, міцність
(у народі кажуть – «міцний, як дуб») (3 журналу);
• у безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами, якщо між
ними є зв’язок умовно-часовий або наслідковий. Наприклад: Поглянь в обличчя –
тоді питай про здоров ‘я (Нар. творчість); Минуло літо – осінь ішла;
• якщо друга частина безсполучникового складного речення маг значення про­
тиставлення. Наприклад: Мотузки туго стискали руки, ноги і вп ‘ялися в тіло…
Сіпнув руки – мотузок міцно держався (0. Копиленко);
• при прямій мові (виділяються слова автора). Причому тире ставиться після
іншого розділового знака. Наприклад: – Ану, хлопці! – гримнув раптом одно­
рукий. – Чи пан, чи пропав/ Відмикай нам кайдани. Богуславко! – Це ж як?-
сполотніла вона (М. Пригара);
• перед кожною реплікою в діалогічному мовленні. Наприклад:
– Хлопчик?
– Так.
– Як звуть?
– Валерик…
– Г лрна дитина… (О. Довженко);
493 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
• міх двома словами, шо вказують на просторову, часову, кількісну меясу
Наприклад: Література кінця дев’ятнадцятого — початку двадцятого
століття.
7. Дужки ставляться:
• одна дужка – після цифри або букви, якими позначаються перераховувані руб.
рики в тексті;
• парні дужки – для різних уточнень, додаткової інформації, для вказівки, кому
належить використаний як ілюстрація текст. Наприклад: У тисяча вісімсот
дев’яносто шостому році Черемшина закінчив гімназію (атестат датовано 8
липня 1896р.) (О. Засенко);
• при вставних і вставлених структурах:
• Правда? (Усмішка матері). Вже не знаю, яке слово підібрати для нього
(О. Довженко);
• для виділення ремарок після назви дійової особи в драматичних творах. На­
приклад: Гусак (до Тягнибіди). Стьопо, чого ми ждем? (О. Довженко)
8. Л япки ставляться:
• для виділення прямої мови, поданої в рядок: «Вони гадають, — подумала Катя, а
то була вона, – що нас сливи і яблука спокушали. Мені просто на сад приємно
було дивитися» (О. Іваненко);
• при використаних цитатах. Цитата береться в лапки і починається з великої
букви, коли вона уводиться в авторський текст з початку чужого мовлення: Ми
звелю Шевченка народним поетом не тому, що він писав у народному стилі (так
була написана тільки частина його творів), а тому, що всі його думки, вся його
любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Тільки під
таким кутом зору треба розуміти часто цитовані слова Добролюбова:
«Шевченко поет цілком народний…» (М. Рильський);
• після лапок ставиться три крапки, якщо цитата береться не з початку речення:
Про суспільне призначення літератури Панас Мирний писав: «… Чого і за чим я
турбуюсь?Хочеться мені слави запобігти в письменстві? Ні, не хочу т ії слави,,.
Вся моя слава – Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то б мені і була
слава, я більшої не хочу» (Із щоденника Панаса Мирного);
• цитата може уводитись в авторське мовлення як частина речення: Велич Лесі
Українки полягає перш за все у тому, що в ній щасливо поєдналися геніальна
поетеса й оригінальна мислителька, яка стояла на рівні найбільш передових
ідей доби… Але весь час вона йшла вперед, далі й вище «на гору круту
крем ’яную», піднімаючи «камінь важкий» невиліковної недуги, «несучи вагу ту
страшную» всенародного горя й лиха (Є. Кирилюк);
Примітка. Не ставляться лапки, якщо цитата є епіграфом, а прізвище автора за­
значається в наступному рядку і не взяте в дужки.
Не ставляться лапки при віршованих цитатах, якщо вони позиційно виділені (по­
даються нижче, не в рядок): Знавець і цінитель поетичного слова М. Рильський закликає
берегти і шанувати мову, постійно вивчати мовні скарби народу:
494 ПУНКТУАЦІЯ
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У таму гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина.
Це праця, це натхнення, це людина.
(В. їванисенко, М. Коцюбинська);
• для виділення власних назв літературних творі», наукових і публіцистичних
праш*, документів, журналів, газет, підприємств тощо: / не випадково саме такі
книги, як роман «Вершники» Юрія Яновського, були прошиті ворожими кулями,
омиті гарячою солдатською кров’ю (О. Гончар); при маловідомих, а також
незвично вживаних словах (див. приклад у тексті для пунктуаційного розбору).
9. Знак питання ставиться:
• у кінці питального речення: З якого краю тута сонце сходить? Чи, може, сей не
день, а біла ніч? (Леся Українка);
• у діалогічному мовленні знак питання може становити цілу репліку:
Дія третя
Адресний стіл. Я та чиновники.
Чиновник. Домову книжку принесли?
Я. Ось вона.
Чиновник. Ну і носіть собі її на здоров ’я!
Я. А довідка про те, що я у вас прописаний?
Чиновник. Не можемо дати.
Я.?
Чиновник. Бо вас нема!
Я. ???
Чиновник. Ви кажете, що ви Талан?
Я (поквапливо). Талан, Ярослав. Ви ж бачили в домовій книзі (Я. Талан).
10. Знак оклику ставиться:
• у кінці спонукального речення, якщо, крім спонукання, в реченні виражається
емоційний стан того, хто говорить: Коли хтось стукає в двері: – Відчини! – Не
великий пан, – відчиниш і сам, – каже Вернигора (Нар. творчість);
• у середині речення біля одного слова, якщо автор надає цьому слову особливого
смислового значення;
• після звертання при емоційному виділенні його: – Мур-цюі – скрикнув Лис
Микита. — От не ждали! (І. Франко);
• у кінці розповідного речення, у якому виражається емоційний стан автора: Жаль
світу цілого – землі і неба жаль! (М. Рильський);
• у тексті (особливо поетичному і публіцистичному) може вживатися поряд (як
один) знак питання і знак оклику або кілька знаків питання і знаків оклику, що
вказує на емоційне ставлення автора до висловленого в тексті, реченні.
Наприклад:
495 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
– Не мучте нас!
Не мучте народ!
Який народ? Хто народ?
Ми, ми, ми народ!
Що???
– Пустіть нас!!! – закричав Синичка і затремтів усім своїм розторгснщ
(0. Довженко).