1. Експериментальна фонетика вивчає:
а) склад певної мови протягом усього історичного періоду її розвитку;
б) звукову будову мови за допомогою приладів та інструментів;
в) утворення звуків, наголосу, структури складів тощо на матеріалі різних мов;
г) звуковий склад мови на сучасному етапі її розвитку і всі зміни, що відбуваються в ньому.
2. Артикуляційна база вивчається з аспекту:
а) анатомо-фізіологічного;
б) акустичного;
в) функціонального;
г) усіх трьох.
3. Сила звука залежить від:
а) частоти коливань;
б) часу, протягом якого дрижать голосові зв’язки;
в) амплітуди коливань;
г) обертонів, що накладаються на основний тон.
4. Загальна напруженість мовленнєвого каналу характерна для вимови:
а) голосних;
б) сонорних приголосних;
в) дзвінких приголосних;
г) глухих приголосних.
З. Перші акцентовані пам’ятки української мови припадають на:
а) XII століття;
б) ХШ століття;
в) XIV століття;
б) XV століття.
504 6. Діафрагма, дихальний апарат, гортань, надгортанні порожнини (ротова й носова) складають:
а) артикуляційну базу;
б) артикуляційний апарат;
в)артикуляцію;
г) артикуляційний аспект.
<7 Висота звука вимірюється:
а) частотою коливань;
б) часом, протягом якого дрижать голосові зв’язки;
в) амплітудою коливань;
г) обертонами, що накладаються на основний тон.
8. Повітряний струмінь сильніший під час вимови:
а) сонорних приголосних;
б) дзвінких і глухих приголосних;
в) усіх приголосних відносно голосних;
г) усіх голосних відносно приголосних.
9. Теорію м ’ язового напруження як одну з теорій складоподілу запропонував:
а) Л. Щерба; б) О. Потебня;
в) В. Русанівський; г) Бодуен де Куртене.
10. Фонетична транскрипція – це:
а) спосіб передачі на письмі усного мовлення з усіма особливостями вимови звуків;
б) спосіб передачі складу фонем у слові чи відрізку мовлення;
в) запис іншомовних слів літерами національного алфавіту з урахуванням їхньої вимови;
г) вид орфографічного запису.
11. Термін просодія Л. Зизаній і М. Смотрицький використали на позначення:
а) слова; б) фонетичного слова;
в) складу; г) наголосу.
12. В українській мові наголос:
а) кількісний; б) тонічний;
в) динамічний; г) наявні всі три типи.
13. Енклітики – це слова, що:
а) мають власний наголос;
б) мають под війний наголос;
в) передають наголос попередньому слову;
г) передають наголос наступному слову.
14. Виділення слова з метою підкреслення його емоційного значення – це:
а) словесний наголос;
б) емфатичний наголос;
в) логічний наголос;
г) поєднання кількох видів наголосу.
15. Підвищення та зниження основного тону голосу, його діапазонів, інтервалів – це:
а) мелодика; б) інтонація;
в) темп мовлення; г) наголошування.
16. Людське вухо спроможне сприймати звуки з частотою:
а) до 16 Гц до 5 тис. Гц;
б) від 16 Гц до 10 тис. Гц;
в) від 16 Гц до 20 тис. Гц;
г) від 16 Гц до 25 тис. Гц.
17. Що таке евфонія?
а) уподібнення; б) спрощення;
в) милозвучність; г) мелодійність.

1Я. Серел наведених варіантів фонетичної транскрипції слів кізка, прадід знайдіть той, у якому
обядм слова записані правильно:
а) [к’ізяа]. [прад’ід]; б) [к’їска], [прад’іт];
•) [к’пка]. [прад’ід]; г) [к’ізка]. Іпрід’ід].
19. Укажіть, у йом у рядку в усіх словах є спільний звук:
а) вісь, сів, сивий, правда, вирій;
б) деревій, весна, вітер, павутина, кавун;
в) віхоть, вогкий, кухня, хутір, фартух;
г) легко, город, вигідний, загороджений, Гаага.
20. Визначте рядок, у якому наголошені голосні української мови розташовані в порядку зростання
висоти їх власного тону:
а) /а/, /о/, /у/, /я/, /е/, /і/;
б) /о/, /е/, /и/, /а/, /і/, /у/;
в) /у/, /о/, /а/, /е/, /и/, /і/;
г) /і/, /н/, /е/, /а/, /о/, /у/.
21. Якщо наголос може змінювати своє місце у межах форм певного слова, то він називається:
а) вільний; б) рухомий;
в) словесний; г) динамічний.
22. Поділ звуків на вокальні – невокальні, компактні – дифузні, різкі – нерізкі визначає класифікація:
а) артикуляційна;
б) акустична;
в) функціональна;
г) поєднання всіх трьох класифікацій.
23. Назвіть три приголосні фонеми, якщо вони мають такі ознаки: усі вони зімкнені, дзвінкі, тверді,
неносові. але різняться місцем артикуляції:
а) /б/, /а/, /г/; б) /п/, /т/, /х/;
в) /б/, /н/, /р/; г) /з/, /д/, /л/.