До загальних категорій естетики належить категорія піднесеного, яка має давню історію і по-різному тлумачиться естетичною наукою. Піднесене розглядається і як самостійна естетична категорія, що має специфічний естетичний зміст, і як модифікація категорії прекрасне. У свою чергу, модифікацією піднесеного є категорія героїчне, а її протилежністю – категорія низьке.

Піднесене якісно визначається як прекрасне, тільки ця якість виявляє себе як через міру прекрасне, у вищому ступені прекрасне, як безмежно прекрасне.

Піднесене – естетична категорія, яка характеризує естетичну цінність предметів та явищ, які мають велику позитивну суспільну значимість, але у силу своєї колосальної міці не можуть бути позитивно освоєні суспільством та особистістю.

Прикладом може бути храм Зевса в Олімпії. Тому що затверджуючи силу Зевса, людина показала свою мізерність перед ним.

У 5 ст. до н. е. мешканці Олімпії вирішили, що немає сенсу дивитись Зевсу на змагання з верху гори, а добре було б йому переїхати ближче до спортивної столиці. Тому вони збудували на площі міста храм на честь Громовержця. Споруда вийшла великою та гарною.

У довжину вона була – 64 м, у ширину – 28 м, а зсередини висота, від полу до стелі, була рівно – 20 метрів!

Самі греки не вважали це видатним: у їхній країні було достатньо і інших гарних споруд.

Але ніде не було такої статуї Зевса, як у Олімпійському храмі. Відомий скульптор Фідій вирізав фігуру з дерева і обклав її плитами з рожевої слонової кістки, і тому тіло здавалося живим. Громовержець сидів на величезному позолоченому троні. У одній руці він тримав символ влади – скіпетр з орлом, а на розкритій долоні іншої руки стояла статуя Ніки, богині Перемоги.

На думку О. Радугіна, піднесене виявляє амбівалентну природу людини: воно пригнічує людину як фізичну істоту, змушує усвідомити свою кінечність та обмеженість (напр., античний теоцентризм, який проявлявся у беззаперечній вірі у богів та їхню присутність у житті людини, що ми бачимо у самій статуї Зевса), але одночасно підносить її як духовну істоту, пробуджує у ньому свідомість, моральну перевагу навіть над фізично непомірною природою (будовою цього храму греки засвідчили свій творчий потенціал, архітектурну та скульптурну майстерність, надзвичайні технічні можливості у будуванні та ін.)

Для сприймання піднесеного характерні елементи пафосу (завдяки цьому людина наближається до вищого, гармонійного світу).

Поняття піднесеного співвідноситься з великим та значущим у долі людини( велич і значущість Зевса і визначили розміри храму).

Типовими формами вираження піднесеного у мистецтві є грандіозність, масштабність, монументальність (так, висота самої статуї Зевса досягала 17 метрів).

Під час сприймання піднесеного у людини виникає відчуття  гордості, подиву та захвату (я думаю, навіть просто уявляючи цей храм, не можливо залишитись байдужим до можливостей людського генія).

Таким чином, завдяки цим ознакам у третьому чуді світу можна простежити естетичну категорію піднесеного.