Якби зібрати докупи твори, в підзаголовку яких фігурує термін «драматична поема», то вийшов би довгий ряд, на одному полюсі котрого були б монументальні драматичні трилогії на взірець «Золотого руна» Ф. Грільпарцера чи «Григорія Скорини» М. Климковича, а на іншому — твори суміжного з літературним виду мистецтва — мистецтва музичного (так, наприклад, називають написану за мотивами однойменної балади Т. Шевченка «Лілею» Г. Майборо-
Дй) І Поміж цими полюсами знайшли б місце «драми для читання», драми в прозі, поеми з елементами драматизації, драматичні поеми- казки, невеличкі за розміром драматичні діалоги тощо. Отже, діапазон застосування у визначенні жанру твору терміну «драматична поема» надзвичайно широкий. Зрозуміло, й точок зору на витлумачення жанру чимало. Щоб окреслити його межі, розкрити специфіку, необхідно зупинитися на найхарактерніших із цих поглядів.