Гумор і сатира — основні типи комізму. Гумор — сміх
дружній, незлобливий, хоча, за висловом Ю. Борєва, «не
беззубий»1. Він вдосконалює те чи інше явище, очищає від
недоліків, допомагає повніше розкриватися всьому суспільно
цінному в ньому. Гумор вбачає у своєму об’єкті якісь сторони,
що відповідають ідеалу. Часто наші недоліки є продовженням
наших чеснот. Такі недоліки — мішень для доброзичливого
гумору. Об’єкт гумору, заслуговуючи на критику, все ж у
цілому зберігає свою привабливість.
Інша справа, коли негативними є не окремі риси, а явище за
своєю суттю, коли воно соціально небезпечне. У такому
випадку народжується сміх засуджуючий, звинувачувальний,
сатиричний. Сатира заперечує недосконалість світу в ім’я його
докорінної зміни відповідно до ідеалу. Пародія спирається на
схильність людини до зниження, перетворення великих речей
в малі, поважних — у неповажні, піднесених — у звичайні.
Людина ніби бачить світ із зворотного боку.
Між гумором і сатирою ціла гама відтінків сміху. Насмішка
Езопа, карнавальний регіт Рабле, їдкий сарказм Свіфта, тонка
іронія Еразма Роттердамського, вишукана, раціоналістично
строга сатира Мольєра, мудра і зла посмішка Вольтера,
пломенистий гумор Беранже, карикатура Дом’є, гнівний гротеск Гойї,
^Борев Ю. Эстетика. — С. 88.
393
колюча романтична іронія Гейне, скептична іронія Франса,
веселий гумор Марка Твена, інтелектуальна іронія Б. Шоу, сміх
крізь сльози Гоголя, вбивча сатира і сарказм Салтикова-Щед-
ріна, душевний, сумний, ліричний гумор Чехова, сумний і
сердечний гумор Шолом-Алейхема, пустотливий, веселий гумор
Гашека, оптимістична сатира Брехта, чесний, здоровий і
благородний сміх Котляревського, теплий, м’який, народний
гумор Остапа Вишні… Величезне, неповторне розмаїття
індивідуально-авторського гумору…
Різноманіття відтінків гумору {карнавальний сміх, сатира,
іронія, сарказм, жарт, насмішка, каламбур) відображає
естетичне багатство дійсності. Форми і міра сміху визначаються і
об’єктивними естетичними властивостями предмета, і
світобаченням художника, його естетичним ставленням до світу, і
національними традиціями художньої культури народу.
Комічне завжди національно забарвлене, має
національно-неповторну форму, його національна своєрідність історично змінна,
що відображається в стилістичній системі національної мови.
Особливості національної своєрідності культури кожного
народу полягають не стільки в його одязі або кухні, скільки в
манері розуміти значні речі. Ця манера розуміти їх виразно і
рельєфно виявляється в національно забарвлених формах
комізму і в мовних засобах створення комічного ефекту.
Комічне національно своєрідне, і водночас у ньому
проступають інтернаціональні і загальнолюдські риси. З огляду на
спільність законів соціального розвитку часто одні й ті самі
явища з однаковою непримиренністю осміюють всі народи.
Сучасну сміхову українську культуру ще належить дослідити.