Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

4. ПОНЯТТЯ СТРУКТУРНОГО МІНІМУМУ РЕЧЕННЯ

Визначальними чинниками теоретичного тлумачення головних і дру­горядних членів речення виступають: 1) структурно-семантичний і фор мально-граматичний напрями розгляду синтаксичних одиниць; 2) ка тегорійний статус членів речення; 3) їх багатоаспектність, тому глибо ке і всебічне їх вивчення передбачає врахування всіх аспектів члену вання речення; 4) структурні і семантичні ознаки, найсуттєвішим з-поміж яких виступають семантичні, оскільки немає і не може бут беззмістовної форми; 5) урахування не тільки значення відношень пев ного члена речення з іншими, але і його власне лексико-граматичн значення; 6) встановлення типологічних питань при кваліфікації члені речення (див.: [Чеснокова 1978; Чеснокова 1981]); 7) констатація яви перехідності, що витворюють різноманітні напрями «синкретизму» (див.: [Бабайцева 1983]).

У реченнєвій структурі слід розмежовувати обов’язкові і факульта­тивні члени речення. Поділ членів речення на головні та другорядні основному є адекватним їх структурному та семантичному призначен­ню в реченні. Структурна роль членів речення визначається: 1) їх уча­стю у вираженні компонентів думки (суб’єктно-предикатна структу­ра); 2) їх роллю у блоці слів, що витворює багатослівний член речен­ня. З погляду першого критерію структурно обов’язковими є витворю-

 

РОЗДІЛ VII. Структура простого речення.


499


вачі структурної схеми речення. їх кількість і специфіка зумовлюється структурою думки, що знаходить реалізацію в реченні. Головні позиції у двоскадному реченні займають підмет і присудок (незалежно від їх ішраження), в односкладному реченні посідає головний член речення і другорядний член, якщо він детермінований структурою думки. Отже, головні члени речення у структурному аспекті завжди належать до обо­в’язкових.

Обов’язковість / факультативність другорядних членів речення у структурному напрямі визначається самим тлумаченням структурної схеми речення. Так, поєднання структурного і семантичного аспектів виходить із змістової і комунікативної достатності реченнєвої струк­тури поза контекстом, що призводить до значного збільшення необ­хідних другорядних членів речення, оскільки можна обґрунтувати знач­ну кількість другорядних членів речення як обов’язкових, навіть за умови їхньої комунікативної надлишковості. Очевидно, провідним чинником визначення обов’язковості / факультативності другорядних членів речення повинен виступати принцип їх участі в суб’єктно-пре- дикатній структурі речення. Тому обов’язковими постають такі члени речення, які уміщують суб’єктний компонент у своїй семантиці й об’єктний за умови семантичної недостатності дієслова-предиката типу накрив —> землю. В односкладних реченнях виступає структурно обо­в’язковим непрямий додаток у формі давального відмінка (суб’єктний датив – давальний суб’єкта): Мені не ходилось; Йоми не стоялось; непрямий додаток в орудному відмінку (суб’єктний інструменталь): Вітром затягнуло дерево на узлісся; непрямий додаток у формі родо­вого відмінка іменника (родовий суб’єкта – суб’єктний генетив): Батька немає; деякі обставини місця, вживані при позначенні стану середови­ща або обстановки: У будинках краще стало; Скрізь капало. Усе це засвідчує, що головні та другорядні члени постають як категорія ре- ченнєвого рівня.

Семантичний статус членів речення визначається значущістю інфор­мації, яку вміщує той чи інший член речення в семантичній структурі речення. Семантична обов’язковість / факультативність члена речен­ня може розглядатися у власне-мовному і мовленнєвому аспекті. Ядро мовної семантики членів речення утворюють логіко-граматичні поняття, у силу чого мовна семантика посилює позиції структурно обов’язко­вих членів речення і водночас зумовлює ці позиції, знаходить через них власне вираження.

Інформативна семантика охоплює всі реченнєві компоненти — і структурно обов’язкові і структурно факультативні, оскільки інфор­мативний план співвідноситься з пропозицією та ситуативно-прагма- тичними завданнями мовленнєвої комунікації. Усвідомлення обов’яз­ковості / факультативності членів речення у структурному та смисло­вому аспектах розкриває механізм побудови речення, хід формування думки, її рух та процес втілення, мовного оформлення та мовленнєво­го вираження, пор.: Сніг іде. Перший сніг іде. Він — такий незвичай­ний, він — перший вісник зими.

 

500

 

Синтаксис

 

Перехід ознаки до предикативно актуалізованої посилює її смислову вагу, оскільки вона підтримується структурною важливістю позиції присудка.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.