Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

5.3. ОБСТАВИНА

Як структурно-семантичний компонент речення типова обставина характеризується такими ознаками: 1) не входить до структурної схе­ми речення (виступає другорядним членом речення); 2) виражається прислівником, дієприслівником, відмінковими і прийменниково- иідмінковими формами іменників (з тенденцією до незмінюваності, що ниявляється неоднаковою мірою); 3) поєднується з головним словом підрядним прислівним синтаксичним зв’язком у формі прилягання

 

510′


Синтаксис


(власне-прилягання і відмінкове прилягання) і «слабкого керування» •

4) займає різні позиції щодо головного слова, найчастіше — постпози тивну; 5) вступає з головним словом в обставинні семантико-синтак сичні відношення; 6) позначає обставину дії (або ознаку ознаки), ста ну; 7) може входити до складу теми і до складу реми при актуальном членуванні речення.

Вживання обставин як другорядних членів речення випливає не лексико-граматичної природи ядра підрядного словосполучення, як вони пояснюють, а з конкретної потреби охарактеризувати дію щод способу, часу, місця, причини, умови, міри і ступеня її перебігу. Осно ву підрядного прислівного синтаксичного зв’язку обставин із тим чле ном речення, який вони характеризують, становить форма прилягай ня. Тільки при дієсловах руху та локативної семантики ‘обставин постають валентно зумовленими і є обов’язковими компонентам реченнєвої структури: відправити пакунок (з в і д к и?) з міста (к у д и?) до села: перевозити (з в і д к и?) з села (к у д и?) до хутора перебувати (д є?) на відпочинку.

Обставина — другорядний член речення, який указує на епосі здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причи ну, мету, умову, з якими пов’язана дія або вияв ознаки. Обставин можуть відноситися як до окремого члена речення (валентно зумов лені компоненти реченнєвої структури), так ідо основи речення зага лом (детермінанти): Коні шалено мчали полем (Ю. Мушкетик) — об ставина шалено пояснює присудок мчали; У місті хлопці зустрілис з побратимами (О. Слісаренко) — обставина місця (детермінант) місті пояснює основу речення загалом.

Обставини можуть виражатися: 1) прислівником: Раптом небо про низливо засвистіло (О. Гончар); 2) дієприслівником: Тривалий час еон йшли не розмовляючи: 3) дієприслівниковим зворотом: Відповівши н всі запитання, він перейшов до головного.; 4) іменником в орудном відмінку без прийменника: Стрункими пружними клиниями пішл авіація, розгортаючись над дотами (О. Гончар); 5) непрямими відмінка ми з прийменниками: Додому з лікарні Демид повернувся через тиж день (В. Собко); 6) субстантивованими словами у непрямих відмінках Другого дня Семен Олександрович постукав у двері Демида о сьомі” (В. Собко); 7) інфінітивом: Вони приходять послухати Сократ (Ю. Мушкетик); 8) порівняльним зворотом: Холодні очі сковзнули п всьому, наче крижинки (М. Коцюбинський); 9) синтаксично нероз кладними словосполученнями: 3 вечора до самого ранки їздив началь ник по своїй ділянці кордону (Ю. Збанацький); 10) фразеологізмом: і важку хвилину майор Сергеев особисто повів в атаку й поліг в бо смертю хоробрих (Н. Рибак).

Значення обставин різноманітні. За найзагальнішими семантични ми ознаками виділяють: обставини способу дії, міри і ступеня, місця часу, причини, мети, умови, допусту, наслідку.

5.3.1. Обставини способу дії. Обставини способу дії дають якісну ха­рактеристику дії чи стану, означають спосіб здійснення або вияву озна­

 

РОЗДІЛ VII. Структура простого речення..


511


ки і відповідають на питання: як? яким способом? Основним способом вираження обставин способу дії виступають: 1) якісно-озна- чальні прислівники: Ми обоє могли бути об’єктивними, могли роз­мовляти тактовно, логічно (Ю. Яновський); 2) означальні прислів­ники способу дії: Незадовго до світання поодиниі і по двоє почали розходитись (М. Стельмах); 3) іменник в орудному відмінку без прий­менника із загальним порівняльним значенням: Самотою повзли між хатами брудні дороги (М. Коцюбинський); 4) іменник з прийменни­ком: Ліс гомонить, мов живий, на тисячу ладів, на тисячу голосів (ПанасМирний); 5) дієприслівниковий зворот: Тихо, немов ктдичись. підповзає до перону військовий ешелон (А. Шиян); 6) порівняльний зворот: Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивер­тав би дерева (М. Коцюбинський).

5.3.2.               Обставини міри і ступеня. Обставини міри і ступеня характе­ризують дію або ознаку щодо інтенсивності чи міри їх вияву і відпо­відають на питання: в якій мірі? як часто? як багато? скільки разів? у скільки разів? Обставини міри і ступеня виражаються: 1) прислівниками: Червоно-жовті плями його [сонця] змішуються з порохом шляху і, здається, занадто старанно оббива­ють у собі найтонші дрібнички улиці (Г. Косинка); 2) прийменнико- во-іменниковими конструкціями: Але я до болю знаю все це і поспішаю до хати (Г. Косинка).

5.3.3. Обставини місця. Обставини місця дають просторову характе­ристику дії, ознаки, події і відповідають на питання: к у д и ? д є? звідки? Обставини місця означають: 1) місце дії: Під горою веселка­ми блищав Дніпро (Яків Ваш); 2) напрям руху: Датико обережно, але впевнено йшов уперед (Ю. Збанацький); цей напрям руху характери­зується трьома відтінками: а) безвідносно щодо його кінцевого чи ви­хідного пункту: Ми йшли ипеоед. долаючи перешкоди (І. Гнатюк), б) вихідний пункт руху: Проте Надія поверталась з заводи наче на крилах (Яків Ваш), в) кінцевий пункт дії: Та стежка вела до Пикого стримка (Ю. Мушкетик); 3) шлях руху: Через ліси й поля, побіля сіл тече маленька річка, прозора й чиста (Є,. Гуцало).

Обставини місця поділяються на власне-обставини місця та обста­вини напряму дії чи стану. Власне-обставини місця вказують на лока­лізацію дії в просторі на відповідній площині дії чи стану, що вира­жається присудком двоскладного речення або головним членом одно­складного речення, і відповідають на питання: д є? Власне-обстави- ни місця виражаються: 1) прислівниками місця: У сонці красуючись, біла хмаринка тріпоче вгорі (П. Дорошко); 2) прийменниково-іменни- ковими конструкціями: Аж ось на шпилі, на гостооми сіроми камені блиснуло щось, наче пломінь (Леся Українка).

Обставини напряму дії чи стану конкретизують перебіг дії в просторі, указуючи кінцеву (к у д и?), вихідну (з в і д к и?) точку поширення дії чи стану або ж виражають шлях дії-руху (яким шляхо м?). Ха­рактерною особливістю цих обставин є те, що вживанідля їх вираження лексеми (синтетичні або аналітичні) поєднуються з дієсловами, загальне

 

512


Синтаксис


значення яких полягає у вираженні руху, переміщення: Діти йдитьдо школи (А. Яніта); А тим часом із діброви козак виїжджає (Т. Шевчен­ко); Ой піду я степом-лигом та розважу свою тугу (Т. Шевченко).

5.3.4.              Обставини часу. Обставини часу характеризують дію, ознаку, стан за їх відношенням до певного часу і відповідають на питання: коли? з якого часу? до якого часу? з яких пір? до яких пір? доки?

Обставини часу виражаються: 1) прислівниками: Вчора відбувся зїзд орендаторів та фермерів області (3 газ.); 2) прийменниково-іменни- ковими конструкціями: Ще з ранки на горищі було відчинене віконце і звідти тягнуло приємною прохолодою (В. Винниченко); 3) безприй­менниковими іменниками у формі непрямих відмінків: Пнями відбу­деться іспит зі спеціальності та ін.

Обставини часу можуть бути поширеними і непоширеними, пор.: У суботи в молодої Та великий збір, То ж сходяться подруженьки До неї у двір (Леся Українка); На світанку дев’ятого січня о десятій годині тридиять хвилин почалася артилерійська канонада і тривала дві години (Григорій Тютюнник).

Обставини часу можуть вказувати: 1) на часову межу дії — її вихід­ний або кінцевий момент: Ганна з першого ж дня зібрала свою ланку й не знала спочинку ні вдень ні вночі (Ю. Яновський); 2) на момент, у який відбувається, відбувалася чи відбуватиметься дія: О дригій го­дині небо задзвеніло тонким комариним гулом (Ю. Бедзик); 3) на ха­рактеристику дії безвідносно щодо її вихідного і кінцевого моменту перебігу: Чи зустрінеться вона ще коли з ним? (Ю. Збанацький).

5.3.5.              Обставини причини. Обставини причини вказують на причи­ну, підставу виникнення дії чи ознаки, відповідають на питання: ч о- му? через що? з якої причини? на якій підставі?

У сучасній українській літературній мові обставини причини вира­жаються: 1) прислівниками причини: Спересердя він кинув наполови­ну недокурену сигарету на підлогу (П. Загребельний); 2) прийменни- ково-іменниковими конструкціями: Від одного слова розкрилася в душі моїй руна (Леся Українка): З радощів він мало не збожеволів (М. Коцю­бинський). Окрему групу становлять прийменниково-відмінкові кон­струкції з похідними прийменниками типу завдяки, внаслідок, у ре­зультаті, у зв’язку, що виражають семантику причиново-наслідко- вості: В результаті підвищення авторитету України у міжнародних стосунках вона все більшою мірою посідає належне їй місце у світовій інтеграції фінансових і підприємницьких зв’язків (3 газ.); 3) дієпри­слівниками: Натомившися. спить дочка його рідна, у світі єдинаї (І. Нехода); 4) дієприслівниковими зворотами: Гнат зрадів, побачив­ши Настю та сина, і заплакав (М. Коцюбинський).

5.3.6.              Обставини мети. Обставини мети означають мету дії і відпо­відають на питання: для чого? з якою мето ю? Обставини мети виражаються: 1) прийменниково-іменниковими формами: Не вс нам бігать по горішки, жартуючи, у тихий гай (Л. Глібов); Заходьт в світ, де склиться джерело, Де в’ються ластівки, снують брунат

 

І’о злі л VII. Структура простого речення.

 

513

 

інімсоли, Де в честь оратая пшениця гне стебло, Де дерево життя не иів’яда ніколи (М. Рильський); 2) інфінітивом: Через три дні їх справді напущено і дозволено піти попрощатися з родиною (Панас Мирний).

5.3.7. Обставини умови. Обставини умови окреслюють умову, при якій відбувається чи може відбуватися дія, і відповідають на питан­ня: при якій умові? Обставини умови виражаються іменниково- н рийменниковими конструкціями з прийменниками у, при, за: Та при такій погоді треба ще подумати про купівлю (М. Стельмах); Отак жив Чіпка, виростав и голоді та в холоді, и злиднях та недостачах (Панас Мирний); Божевільний!’.. Бо ж тільки з божевілля потягнуть­ся пальці на клавіші буквально в другім такті після страшного вибу­ху міни поруч (Іван Ле).

5.3.8. Обставини допусту. Обставини допусту вказують на умову, «супереч якій відбувається дія, і відповідають на питання: незва­жаючи на що? всупереч чому?

Обставини допусту можуть виражатися: 1) прийменниково-іменни- ковою конструкцією з прийменником незважаючи на: Незважаючи на малесенький вітеюеиь. парило і робилося душно (Григорій Тютюнник); 2) прийменниково-іменниковою конструкцією з прийменниками усу­переч, наперекір: Наперекір долі я знову йду стрімко до перемоги (В. Герасимчук); 3) дієприслівниками: Простидившись. Степан не по­кинув навчатися в інституті (В. Підмогильний); 4) дієприслівнико- ним зворотом: Не раз відчивши на собі шем поразок, бійці не зупиня­лися у боротьбі (М. Скорупський).

5.3.9.               Обставини наслідку. Обставини наслідку означають наслідок, що зумовлений дією пояснювального дієслова. Обставини наслідку відпо- підають на питання: для якого наслідку? Основним засобом вираження обставини наслідку є форма знахідного відмінка іменника з прийменником на: На мши покохав я її (Т. Осьмачка); На свою біди прийшли ми сюди (В. Підмогильний)*.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.