У статті розглядається проблема синкретизму як загальномовного кількарівневого явища.
Окреслюються межі синкретизму, будується класифікація синкретичних одиниць, простежується зв’язок і
перспективи використання такої типології у прикладних розробках, зокрема системах автоматичного аналізу
мовлення.
Ключові слова: синкретизм, функція, форма, значення, рівень, частина мови.
Сучасний розвиток і перспективи прикладних лінгвістичних досліджень і розробок, пов’язаних з
опрацюванням, аналізом і синтезом природного мовлення, спричинили підвищену увагу до проблем
синкретизму як однієї з потенційних перешкод цих процесів. Саме тому заявлена тематика статті не викликає
сумніві щодо своїй актуальності. Підтвердженням цього є зростання кількості теоретичних і практичних
досліджень, присвячених питанням походження, функціонування і типології синкретичних явищ ([1; 2; 3; 9;
11]).
Мета статті, тематично й ідейно пов’язаної з попередніми роботами автора, відповідно, полягає у
з’ясуванні типологічної структури синкретизму як широко загальномовного явища. У процесі роботи
планується вирішення таких завдань: а) визначення кількарівневої будови площини синкретизму у мові; б)
виділення класів синкретичних одиниць; в) простеження перспектив застосування побудованих класифікацій у
системах автоматичного опрацювання мовлення.
Розгляд синкретизму в широкому розумінні (детальніше про це йдеться у [5; 6]) охоплює значний
спектр явищ, що демонструють поєднання різнорівневих мовних ознак і доступні для дослідження в
опозиційних парах мовних одиниць. Такий підхід дозволяє, з одного боку, обійняти різні напрямки
автоматичного аналізу тексту, по-друге, уніфікувати всі мовні засоби компресії й трансформації повідомлення з
метою найефективнішого досягнення комунікативної мети.
Ми пропонуємо розмежовувати три рівні синкретизму відповідно до усталеної структури мовної
системи: формальний, функціональний і семантичний.
Одиниці першого з цих рівнів характеризуються спільністю (збігом) формального вираження; таким
чином, синкретизм включає лексичну і граматичну омонімію як видове поняття. Слід уточнити, які саме
одиниці виступають омонімічними у випадку так званого відмінкового синкретизму – збігу у процесі розвитку
мови різних відмінкових грамем в одній формі [12, с. 538]. Вказується, що мова йде про омонімію флексії;
однак якщо застосувати це тлумачення до проблеми автоматичного морфологічного аналізу, то є доведеним
фактом, що сама по собі флексія ніколи не виступає достатнім діагностичним контекстом, тобто потрібно
розглядати не тільки закінчення слова, а й послідовно суфікс, корінь і навіть префікс, а також найближчий
контекст, щоб з’ясувати до якої частини мови належить слово і які конкретні грамеми у ньому виражені. З
огляду на це ми пропонуємо тлумачити відмінковий синкретизм саме як омонімію словоформ, а не закінчень.
Відповідно, одиницею цього рівня і основним елементом автоматичної обробки тексту є синкретична форма.
На функціональному рівні такою одиницею виступає синкретична функція, визначення якої спирається
на розмежування первинних і вторинних синтаксичних функцій для різних частин мови [8]. Наприклад, типово
прикметникова атрибутивна функція в опозиції батьківська хата – хата батька для іменника буде
синкретичною.
Останній, семантичний рівень синкретизму включає одиниці, об’єднані дериваційними відношеннями
й спільними семами. Тлумачення їх як синкретичних спирається на виділення типового лексичного значення
для різних частин мови. Наприклад, власне дієслівне значення дії у конструкції люди шукають слід вважати
синкретичною ознакою в словосполученні пошук людьми, оскільки на глибинному семантичному рівні воно є
носієм тієї ж пропозиції. Одиницею цього рівня є синкретичне значення (сема).
В українській мові виділяються слова, що характеризуються ознаками одного або одночасно кількох
синкретичних рівнів. Схематично поєднання синкретичних ознак можна представити на малюнку (див. далі):
Точка a позначає місце власне формального (або оказіонально-формального) синкретизму – слова
демонструють збіг форми, однак різне семантичне наповнення і функціонування: З роками над Сулинським
гирлом насіялося козацьких слобід: за Дунай втікали з України чоловіки, жінки, і діти народжувалися на
чужині (Р.Іванчук); Тепер: куди діти килим й брезент? (М.Вінграновський).
Точкою b вказано місце власне функціонального синкретизму – випадки вживання слова певної частини
мови у нетиповій для нього синтаксичній функції: Своїх туркень-мусульманок вони не пускають сюди за
квартал, беруть слов’янських «наташок» (В.Яворівський).
линаД © юк І.Г., 2006 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології
59
Точка с демонструє положення у синкретичному просторі явищ власне семантичного синкретизму, при
якому синкретичне значення має різне формальне вираження і функціональне навантаження: Наприклад: Ти
служиш Україні. За батька (В.Яворівський); А після того, як вколюся, — присняться Теклівка, Леся,
батьківський двір… (В. Яворівський).
Поєднання синкретичних явищ різних рівнів в одній одиниці й розташування таких явищ у
синкретичном просторі унаочнюють точки ab, bc, ac.
Приналежність до формально-функціональної площини синкретизму (точка ab) означає наявність в
одиницях синкретичної форми і функції, порівняйте: У саду зацвіло дерево вишня; Його чоло осяяла вишня
премудрість.
Семантично-функціональна площина (точка bc) включає слова із синкретичними значенням і
функцією: І миршавий, горбатенький Гопик, ровесник її батька, уже здаватиметься їй молодим королевичем
(В.Яворівський); А після того, як вколюся, — присняться Теклівка, Леся, батьківський двір… (В.Яворівський).
Одиниці формально-семантичної площини поряд із синкретизмом семантики демонструють
синкретизм форми: Монетний двір, боргова тюрма — «яма». Біля дверей вартовий (Р.Іванчук); І вартовий
солдатик, який доглядає псиська, в’ялить рибу і консервує лісові ягоди (В.Яворівський).
Нарешті, поєднання у словоформі ознак усіх трьох рівнів синкретизму пердставлене на схемі точкою
abc: І вартовий солдатик, який доглядає псиська, в’ялить рибу і консервує лісові ягоди (В.Яворівський);
Маленький, миршавий вояка-вартовий біля танкових боксів довго мружився проти яскравого світла у
мотоциклетній фарі (В.Яворівський).
Поряд з розмежуванням рівнів синкретизму в аспекті виділення частин мови й граматичних категорій
виокремлюються певні різновиди синкретизму. До них належать, зокрема:
1) внутрішньочастиномовний – об’єднує одиниці однієї частини мови й розподіляється на:
а) внутрішньокатегорійний: випадки, коли формальний, функціональний або семантичний рівні
синкретизму реалізуються в межах однакового набору грамем у словоформах. Наприклад, до цього різновиду
зараховуються вияви функціонально-семантичного синкретизму, що виявляється у вираженні грамем
словозмінних категорій відмінка і числа іменника однією формою: барлогу, барлога (Р.в. одн.), батьку,
батькові (Д.в. одн.);
б) міжкатегорійний: випадки, коли формальний, функціональний або семантичний рівні синкретизму
реалізуються в межах неоднакового набору грамем у словоформах. Зокрема, це вияви формально-семантичного
синкретизму, у яких задіяні категорії відмінка, числа і роду іменника: Кум, а за ним і кума вийдуть з намета,
обнімуться, білі, і — в Десну. А ми — в намет. В наметі за матрацом у кума лежать ковбаси
(М.Вінграновський);
2) міжчастиномовний – об’єднує одиниці різних частин мови й характеризується набуттям або
втратою синкретичними одиницями окремих граматичних категорій: Батько вчителював, а зараз директорує
в середній школі містечка (Яворівський, с. 39); Вчительі та (в ботах) жінка сіли на двоколку, вона взяла
віжки, і замурзаним коником, завбільшки з горобця, покотили на Забари (М.Вінграновський).
У ядрі системи частин мови (а це іменник, дієслово, прикметник і прислівник) ми пропонуємо
багатокомпонентну класифікація синкретичних одиниць, яка становить типологію опозиційних пар слів і
відштовхується від того факту, що кожне слово 1) має певну зовнішню форму (послідовність літер); 2) має
певну лексичну морфему (корінь); 3) виконує певну типову або нетипову синтаксичну функцію (підмета,
присудка, додатка, означення, обставини), і, крім того, належить до певної категорії (іменника, дієслова,
прикметника або прислівника). За допомогою чотиривимірної матриці на основі наявності / відсутності
формального, функціонального або семантичного синкретизму, а також врахуванні його внутрішньо- і
міжчастиномовних різновидів класифікацію можна представити у вигляді таблиці (табл. 1.).
Типи синкретичних одиниць пронумеровані римськими цифрами у такий спосіб, щоб номер типу
певною мірою характеризував ступінь синкретичної подібності – від найвищого до найменшого.
c
форма
функція
семантика
a
b
ab
ac
bc
abc ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14
60
Таблиця 1.
Синкретизм
форми +
Синкретизм
форми +
Синкретизм
форми –
Синкретизм
форми –
Внутрішньочас-
тиномовний
I III IX XI
Синкретизм
семант. +
Міжчастиномовний II ІV X XII
Синкретизм
семант. +
Міжчастиномовний V VII XIII XV
Синкретизм
семант. –
Внутрішньочас-
тиномовний
VI VIII XIV XVI
Синкретизм
семант. –
Синкретизм
функції +
Синкретизм
функції –
Синкретизм
функції +
Синкретизм
функції –
І група: формально, функціонально й семантично синкретичні одиниці однієї частини мови.
Насамперед це так звані незмінювані слова іменних частин мови, у яких повністю збігаються всі
парадигматичні форми. Наприклад: Як став працювати в кіно (ім., М.в. одн., обставина), Жора покинув свою
давню мрію бути начальником автоколони (М.Вінграновський); Так що, Пашо, у кіно (ім., З.в. одн.,
обставина), значить, на двадцять два нуль-нуль? (М.Вінграновський).
ІІ група: формально, функціонально й семантично синкретичні одиниці різних частин мови.
Наприклад: І вартовий (прикм., означення) солдатик, який доглядає псиська, в’ялить рибу і консервує лісові
ягоди (В.Яворівський); Маленький, миршавий вояка-вартовий (ім., означення) біля танкових боксів довго
мружився проти яскравого світла у мотоциклетній фарі (В.Яворівський).
ІІІ група: формально й семантично синкретичні одиниці однієї частини мови з різною функцією. Тут
слід розрізняти випадки, коли а) збігаються різні граматичні форми одного слова, наприклад: Ранньої весни,
коли протряхли дороги (ім., Н.в. мн, підмет), Суворов покинув театр війни і поїхав до Петербургу (Р.Іванчук);
Йона не піддавався на умовляння звернути з дороги (ім., Р.в. одн., дороги) і таки попросити допомоги у влади
(О.Ульяненко); б) збігаються різні граматичні форми двох семантично синкретичних слів, наприклад: Кум, а за
ним і кума вийдуть з намета, обнімуться, білі, і—в Десну. А ми — в намет. В наметі за матрацом у кума лежать
ковбаси (М.Вінграновський).
ІV група: формально й семантично синкретичні одиниці різних частин мови з різною функцією.
Наприклад: Монетний двір, боргова тюрма — «яма». Біля дверей вартовий (ім., підмет) (Р.Іванчук); І
вартовий (прикм., означення) солдатик, який доглядає псиська, в’ялить рибу і консервує лісові ягоди
(В.Яворівський).
V група: формально й функціонально синкретичні одиниці різних частин мови з різним семантичним
наповненням. Наприклад: У саду зацвіло дерево вишня (ім., означення); Його чоло осяяла вишня (прикм., озн.)
премудрість.
VІ група: формально й функціонально синкретичні одиниці однієї частини мови з різною семантикою.
Наприклад: І генерал привіз Ракшу як сучого сина в столицю, здав у ментовську академію, а потаїм кілька
геройських вчинків, ага, все тіп-топ, путьом, — за десять років доскочив чину (ім., додаток) полковника
(О.Ульяненко); Я вернуся туди, дозрівши до їхньої думки й чину (ім., додаток), щоб гинути, перемагаючи
тюрму, і мучитися в тюрмі, здобуваючи волю (Р.Іванчук).
VІІ група: формально синкретичні одиниці різних частин мови з різним семантичним наповненням і
функцією. Наприклад: З роками над Сулинським гирлом насіялося козацьких слобід: за Дунай втікали з України
чоловіки, жінки, і діти (ім., підмет) народжувалися на чужині (Р.Іванчук); Тепер: куди діти (дієсл., головний
член односкладного речення) килим й брезент? (М.Вінграновський).
VІІІ група: формально синкретичні одиниці однієї частини мови з різним семантичним наповненням і
функцією: Іди ближче. Сміливіше. Випий оце. «Скромноокі, до яких не доторкнувся ні чоловік, ні джин (ім.,
Н.в. одн., підмет)» (П.Загребельний); Він випив весь джин (ім., З.в. одн., додаток).
IX група: семантично й функціонально синкретичні одиниці однієї частини мови з різною формою.
Наприклад, випадки, коли граматичне значення певного відмінка іменника передається різними формами:
барлогу, барлога (Р.в. одн.); батьку, батькові (Д.в. одн.). Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології
61
X група: семантично й функціонально синкретичні одиниці різних частин мови з різною
формою. Наприклад: І миршавий, горбатенький Гопик, ровесник її батька (ім. означення), уже
здаватиметься їй молодим королевичем (В.Яворівський); А після того, як вколюся, — присняться
Теклівка, Леся, батьківський (прикм., означення) двір… (В.Яворівський).
XI група: семантично синкретичні одиниці однієї частини мови з різною формою і функцією.
Наприклад: Я мусульманин (ім., присудок). Мені треба сповідуватися. Нехай пришлють муллу, —
говорить, встаючи, Ромодан і цим показує, що розмову закінчено (О.Ульяненко); Своїх туркень-
мусульманок (ім., означення) вони не пускають сюди за квартал, беруть слов’янських «наташок»
(В.Яворівський).
XII група: семанчтино синкретичні одиниці різних частин мови з різною формою і функцією.
Наприклад: Батько вчителював (дієсл., присудок), а зараз директорує в середній школі містечка
(В.Яворівський); Вчитель (ім., підмет) і та (в ботах) жінка сіли на двоколку, вона взяла віжки, і
замурзаним коником, завбільшки з горобця, покотили на Забари (М.Вінграновський).
XIІI група: слова різних частин мови в однаковій функції. Наприклад: Вискочила заміж за
автоінспектора у Вінниці, і правильно, що бойовий офіцер-танкіст (ім., означення) української армії
начепив роги міліцейському хапузі, який витрушує гаманці водіїв (В.Яворівський); Спати не хотілося,
він перехилився через підвіконня й закурив, випускаючи дим у малинову (прикм., означення) гущавину,
де хоркав їжачок і ціпотіли курчата під квочкою (В.Яворівський).
XIV група: слова однієї частини мови в однаковій функції. Наприклад: Прижухлі на
серпневому сонці, ніким не кошені бур’яни (ім., підмет) і трави (ім., підмет) стояли обабіч дороги в
людський зріст (В.Яворівський).
XV група: слова різних частин мови в різних функціях. Наприклад: Потрощені
артилерійськими снарядами явори, дуби, сосни, ялини (ім., підмет) стовбичили (дієсл., присудок), як
жебраки-каліки, на пагорбах полігона (В.Яворівський).
XVІ група: слова однієї частини мови в різних функціях. Наприклад: Стару асфальтівку
(ім., додаток) потрощили танки (ім., підмет) і грузовики, водій-солдатик (ім., означення)
маневрував між глибокими вибоїнами, сопів і тихо лаявся, обминаючи їх (В.Яворівський).
Групи І-VIII становлять собою різні форми омонімів (формальні синкретичні одинці); групи І-
VI, IX-XII – спільнокореневі слова, об’єднані виявами синкретизму на семантичному рівні. Групи V,
VI, VII, VIII належать до оказіональних виявів синкретизму; групи І-IV, IX-XII – до історичних.
Групи XIV-XVІ лежать поза зоною синкретизму.
Оскільки функція і семантика мовної одиниці, як правило, не має формального вираження і,
відповідно, не представлені у словниковій базі, ми надалі користуватимемося спрощеною
класифікацією, яка включає критерії формальної ідентичності, а також частиномовної приналежності
(див. табл. 2.)
Табл. 2.
Синкретизм форми + Синкретизм форми –
Внутрі-
шньочас-
тиномовний
І
кашне (усі відмінки)
дороги (Р. в. одн.) – дороги (Н. в.
мн)
чина (Р.в. одн. чин; людина) –
чина (Н.в. одн. рослина)
ІІІ
барлогу, барлога
абзацу, абзацові
Міжчасти-
номовний
ІІ
вартовий (прикметник) –
вартовий (іменник)
діти (інфінітив) –
діти (іменник)
ІV
вчитель – вчителювати
хата батька – батьківська
У таблиці групи синкретичних одиниць також пронумеровані. Група І (виявів морфологічної
транспозиції) і група ІІ (виявів міжчастиномовної транспозиції) щодо граматичної ідентифікації
одиниць, що входять до їх складу (ці одиниці ми визначили як транспозиційні), є найбільш
проблемними з погляду автоматичного морфологічного аналізу через повну формальну ідентичність
словоформ. Кількісний і якісний аналіз групи ІІІ дозволяє встановити випадки, коли одне граматичне ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 14
62
значення передається різними формами, що є цінним матеріалом для систем породження тексту.
Група VI включає формально різні одиниці, об’єднані одним словотвірним гніздом. Їхня граматична
ідентифікація з огляду на формально виражені афіксальні морфеми легко доступна для систем
автоматичного морфологічного аналізу. Одиниці цієї групи, що є результатом міжчастиномовної
інтеграції, розкривають напрямки взаємодії між класами слів, складають периферію в межах різних
частин мови.
Одиниці ІІІ групи завжди репрезентують вияви внутрішньокатегорійного синкретизму;
одиниці І групи – внутрішньо- або міжкатегорійного синкретизму.
Типологія рівнів синкретизму і класифікація синкретичних одиниць уможливлюють їх
використання як важливої складової при автоматичному аналізі тексту, що незмінно залишається
провідним завданням комп’ютерної лінгвістики [7, с. 123]. Такий аналіз спирається, з одного боку, на
теоретичні дослідження граматики і лексичного складу певної мови, з іншого – на власне прикладні
розробки, а саме алгоритми опрацювання текстової інформації й лінгвістичні бази даних (словники).
Очевидно, змінний і адаптивний характер розвитку природної мови унеможливлює її вичерпну
формалізацію, перешкодою постає тенденція до компресії й економії мовних засобів і, як результат,
синкретизм одиниць на різних рівнях мовної системи. Причому появу в мові синкретичних явищ
можна розглядати як циклічний процес: наприклад, первісний синкретизм іменника і прикметника,
резонансним виявом якого є здатність іменника виступати у типово ад’єктивній функції означення у
вигляді прикладки, на сучасному етапі супроводжується вторинним синкретизмом – субстантивацією
прикметникових лексем.
Етапи автоматичного аналізу тексту розташовуються у такій послідовності: морфологічний,
синтаксичний, семантичний, – і на кожному з них слід враховувати спротив до формалізації
синкретичних одиниць.
Автоматичний морфологічний аналіз – основа для подальших етапів – передбачає розбір
окремих словоформ поза контекстом [4], визначення граматичного класу (частиномовної
приналежності) або підкласу слова [7, с. 124] і може здійснюватися одним із чотирьох методів:
словника основ, словника словоформ, логічного множення, без словника за допомогою таблиць
(детальніше про них у [10]). Однак кожен з методів припускає похибку правильності визначення
морфологічних характеристик слова, зумовлену виявами формального синкретизму. Наприклад,
словоформа раба припускає 4 варіанти граматичного тлумачення: іменник ч.р. Р.в. одн.; ч.р. З.в. одн.;
ж.р. Н.в. одн., ж.р. К.в. одн. Подолати формальний синкретизм допомагає метод логічного множення
і контекстного аналізу. У першому випадку аналіз охоплює синтагму, до якої входить одиниця
(наприклад, свого раба): словоформа свого (займенниковий прикметник) потенційно може мати
грамеми ч.р. Р.в., ч.р. З.в., с.р. Р.в., тому з усіх можливих варіантів для цієї синтагми обираються
тільки ті, що зустрічаються в обох випадках: ч.р. Р.в., ч.р. З.в. У другому випадку враховується
ширший контекст за опорними точками – словами з точними граматичними характеристиками, які
однозначно діагностують аналізовану словоформу: наприклад, у реченні він б’є свого раба такою
точкою виступає перехідне дієслово б’є з відповідним валентним гніздом, тому обирається єдино
можливий варіант набору грамем для аналізованої словоформи – ч.р. З.в.
Виявлення усіх можливих моделей формального синкретизму як основної перешкоди
автоматичного морфологічного аналізу на основі побудови словника словоформ є одним із завдань
нашого дисертаційного дослідження.
Наступний – синтаксичний – етап обробки тексту засобами автоматизації спирається на
граматичні характеристики словоформ у реченні й має за мету одержання в явному вигляді
синтаксичної структури тексту [4, с. 134]. При цьому процес визначення синтаксичної функції кожної
словоформи насамперед спирається на її граматичну природу, зокрема приналежність до певної
частини мови. За кожним частиномовним класом закріплена типова роль у реченні, що робить такий
аналіз навіть без звертання до семантики у принципі можливим, однак досягти засобами формалізації
стовідсотково правильної побудови схеми речення заважає функціональний синкретизм, який
маніфестує наступну проблему – зміну словом свого частиномовного статусу. Наприклад, у реченнях
«…панна Мангерівна записалась на курси медичних сестер, і лише хвора немічна мати її не дозволяє все
кинути і прудкою ластівкою полинути на фронт» (В.Кожелянко); «Вершник мчав стрілою,
припавши коневі до хребта, наче його переслідувала погоня» (Р.Іванчук) словоформи ластівкою і
стрілою, що належать до парадигми іменникових лексем, демонструють різні ступені адвербіалізації Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології
63
на підставі вживання у типово прислівниковій синтаксичній функції обставини: ластівкою менший
ступінь, бо зберігає узгоджений прикметник у функції означення, а стрілою – більший.
Останній з етапів автоматичного аналізу тексту – семантичний – спирається на результати
морфологічних параметрів словоформ і синтаксичну схему речення і має на меті точно передати
смисл висловлювання природною мовою у вигляді послідовності символів, що утворюють певну
формальну систему [4 с. 142]. Реалізації цього завдання передує автоматична побудова семантичної
структури речення, що є, очевидно, найскладнішою і досі, власне, не розв’язаною проблемою.
Основною перешкодою можна назвати синкретизм на семантичному рівні: оскільки денотативне
значення може мати різне частиномовне втілення й, відповідно, різну синтаксичну роль,
залишаючись при цьому незмінним: порівняте сміюся – сміятися – сміх – смішний – смішно тощо.
Отже, доцільним з погляду подальшого застосування у прикладних лінгвістичних розробках
видається розглядати синкретизм як комплекс взаємопов’язаних явищ формального,
функціонального і семантичного рівнів, кожен з яких має дотичну з проблемою виділення частин
мови. Відповідно, у системі частин мови присутні специфічні вияви синкретизму форми, функції і
значення, конкретно втілені у класифікації синкретичних одиниць.
Література
1. Baerman M., Brown D., Corbett G.G. The Syntax-Morphology Interface: A Study of Syncretism. –
Cambridge: Cambridge University Press, 2005. – 279 p.
2. Бабайцева В.В. Явления переходности в грамматике русского языка. – М.: Дрофа, 2000. –
640 с.
3. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 360 с.
4. Волошин В.Г. Комп’ютерна лінгвістика: Навчальний посібник. – Суми: ВТД
“Університетська книга”, 2004. – 382 с.
5. Данилюк І.Г. Еволюція поглядів на частиномовний синкретизм // Х международная
конференция по функциональной лингвистике «Функционирование русского и украинского
языков в эпоху глобализации»: Сб. науч. трудов. – Ялта: Доля, 2003. – С. 91.
6. Данилюк І.Г. Синкретизм у мові та мовленні: проблема термінології // Лінгвістичні студії: Зб.
наук. праць. Випуск 12 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2004. –
С. 32-37
7. Карпіловська Є.А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики. Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд»,
2003. – 184 с.
8. Курилович Е. Очерки по лингвистике. – М.: Изд-во иностр. лит., 1962. – 456 с.
9. Левицкий В.В. Семантический синкретизм в индоевропейском и германском // Вопросы
языкознания. – 2001. – №4. – С.94-106.
10. Марчук Е.Н. Основы компьютерной лингвистики. – М., 2000.
11. Сидоренко Е.Н. Морфология современного русского языка. – Симферополь: Крымское
учебно-педагог. изд-во, 2002. – Ч.1. – 170 с.; Ч.2. – 2003. – 166 с.
12. Українська мова: енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – 752 с.
In the article the problem of syncretism as the common-language multileveled phenomena is examined.
The scopes of syncretism are outlined, classification of syncretism units is built, communication and
prospects of the use of such f typology in the applied developments is traced, in particular systems of
automatic speech analysis.
Keywords: syncretism, function, form, meaning, level, part of language.
Надійшла до редакції 1 жовтня 2005 року.