| Ускладнене речення не є самостійною синтаксичною одиницею. За структурою воно виступає простим реченням, протиставленим складному як одиниця монопредикативна одиниці поліпредикативній. Сам характер ускладнення може бути різноманітним, тому поняття «ускладнене речення » об’єднує неоднорідні синтаксичні побудови.
«Як явище реального мовлення, синтаксичне ускладнення структури простого речення — це сфера мовленнєвої свідомості носіїв мови і сфера вияву всіх можливих реченнєвих мовних моделей — у тексті, дискурсі, у їх дистрибутивній взаємозалежності, обумовленості, що відображає різні й інформативно спричинені способи розгортання думки» [Кадомцева 1992, с. 7] (пор.: [Кадомцева 1988, с. 29-33]). 
Непоодинокими постають спроби віднайти місце тим чи іншим ускладненим структурам у загальній системі речення. При цьому традиційна граматика виходила з того, що речення з однорідними членами, відокремленими компонентами, вставними і вставленими елементами генетично споріднені зі складними і тому їх слід розглядати саме як наслідок еволюції загальної структури складного речення. Так, М. І. Греч та Ф. І. Буслаєв речення з однорідними членами називали «злитими». Поза всяким сумнівом, центр ускладнених речень посідають речення з відокремленими членами. Периферійними ж у системі ускладнених ре |
| Розділ IX. Синтаксис ускладненого речення |
| 541 |
| чень виступають речення із вставними і вставленими конструкціями та звертаннями. Крайнім виявом периферії простого ускладненого речення є речення з однорідними присудками.
Ускладнення пов’язують перш за все з напівпредикативністю — особливим синтаксичним значенням, що виступає близьким до предикативного. Одні лінгвісти до ускладнювальних компонентів відносять тільки відокремлені звороти, другі додають до них ще й однорідні члени, треті зараховують до ускладнювачів відокремлені звороти, однорідні члени речення, вставні слова і словосполучення, звертання, мотивуючи це комплексом навчальних завдань. З погляду загального семантичного ускладнення вставні слова і словосполуки не входять до ускладнювачів, оскільки вони виступають носіями тільки суб’єктивної семантики, хоча такий висновок є надто поверховим, тому що легко провести аналогію а окремими різновидами складнопідрядного речення, де головна частина виступає носієм суб’єктивної семантики, пор.: Я вважаю, ця думка цілком слушна тощо. Тому з погляду ускладнення семантичного простору реченнєвої структури в плані репрезентації об’єктивного смислу речення з вставними компонентами по суті не становлять предмета зацікавлення, але якщо брати обидва різновиди ускладнення у їх цілісності, то слід визнати дотичність таких структур до загальної типології ускладнення простого речення. Окремо перебувають речення зі вставленими компонентами, оскільки останні не взаємодіють з реченням і становлять наче окрему площину. Але їх формальне входження в речен- нєву структуру уможливлює розгляд речень зі вставленими компонентами з-поміж загальних типів ускладнених простих речень. |