| Семантична елементарність / неелементарність простого речення визначається кількістю пропозицій, відображуваних ним. У семантично елементарному реченні реалізується тільки одна валентна рамка одного предиката. Валентність — це системно визначена кількість аргу- |
| Розділ IX. Синтаксис ускладненого речення |
| 545 |
| ментів (та їх рангів), що реалізуються на реченневому рівні. Словами Первинної валентності виступають дієслова, що є типовим зразком ре- ІЛІЗацїї предиката. Пропозиція може виражатися різними способами. Реалізація двох і більше пропозицій у простому реченні свідчить про Ного семантичну складність.
Пропозиція, оформлена як предикативна одиниця, називається реченням. Пропозиція може виражатися: 1) власне предикативною структурою: Дощ іде; Хлопець читає книжку; Дівчина несе квіти з городу < >( Ухати матері; 2) невласне-предикативною конструкцією, що характеризується напівпредикативністю (дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами): Дія них, проторюючи путь. Чи дух не вищу радість випив? Зате, по праці — що за насолода, Стинаючи в довірливій юрбі. З’ясовуються недбайливо собі Походження прохожого народу! (О. Ольжич); 3) предикатними компонентами із залежними слонами (прикметниками, іменниками тощо): Вибих снаряда розбудив хлопчика = Снаряд вибухнув + Це розбудило хлопчика. 
Семантична структура речення — це зміст речення, реалізований у типізованому, узагальненому виді з урахуванням тих елементів смислу, які повідомляє йому форма речення. Напівпредикативність (додаткова предикативність) — це синтаксичне значення, що частково збігається з предикативним, але не утворює речення. Предикативність взагалі і напівпредикативність зокрема протиставлені предикатності як категорії семантичній. Предикатність — семантична ознака мовного вираження. Поліпре- дикатність ніякою мірою не свідчить про поліпредикативність, але друга передбачає першу. Предикатна лексика у складі речення вказує на пропозиції і визначає їх кількість. Про те, що речення Мати вишиває рушник голкою вміщує одну пропозицію і тому є семантично елементарним, свідчить наявність у його складі тільки одного преди- катного слова вишивати, останні слова — предметні, вони виступають як аргументи — суб’єктний (мати), об’єктний (рушник), інструментальний (голкою). Визначальною суттю предиката є поняття «ознаки». Для його позначення виступають дієслова, якісні прикметники, абстрактні іменники тощо. їх часто називають ознаковими словами: змагатися, змагання, змаг, сміливий, сміливість та ін. їх семантиці відповідає синтаксична сполучуваність: це слова, для яких сполучуваність з іменами предметів (осіб) є постійною прикметою (властивістю). Вказівку на зв’язок із предметом включено в граматичне значення дієслова, прикметника (а також віддієслівних, відприкметникових імен). У мові наявна можливість назвати подію одним словом, не вирізняючи «учасників» певного процесу: битва, свято, війна, негода, щастя, біда, катастрофа, пожежа, дощ та ін. Такі слова також належать до предикатної лексики і їх кваліфікують як подійні слова (інколи розмежовують ситуативні (передбачають членування на окремі елементи) та власне-подійні (подія виражається в думці нерозчленовано) лексеми). Предикатним словам притаманна валентність, яка у своєму загалі відображає структуру пропозиції (див.: |
| 18 “Теоретична граматика” |
| 546 |
| Синтаксис |
| [Загнітко 1990; Загнітко 1990а; Загнітко 1993; Загнітко 1992]). При заповненні місць (насичення валентності) утворюється мовне вираження — синтаксична структура, у якій предикату й актантам відповідають компоненти синтаксичної структури (пор.: [Касевич 1988, с. 93-123]). Речення Хлопець читає книжку являє собою структуру пропозиції з трьохактантним предикатом: кожному компоненту структури пропозиції відповідає окремий компонент структури речення. В інших синтаксичних структурах можуть бути виражені не всі компоненти пропозиції. Наприклад: у словосполученні читання книжки суб’єктна валентність залишилася нереалізованою. |