Дієприслівникові звороти О. О. Шахматов вважав другорядними присудками, відносячи до них тільки такі, які предикативно пов’я­зувалися з підметом. При втраті такого зв’язку дієприслівник перехо­дить у прислівник і виступає обставиною. Дієприслівники та дієприс­лівникові звороти пов’язані з підметом і присудком напівпредикатив- ним зв’язком, суть якого полягає в тому, що цей зв’язок виражає до­даткову предикацію за допомогою відносного часу, модальності і пер- гональності (див. праці [Камьінина 1974, с. 34; Сиротинина 1980, с. 103]).

Дієприслівники недоконаного виду на -чи звичайно означають до­даткову дію, перебіг якої відбувається одночасно з головною: /, бриз­каючи іскрами. коваль вигострює мечів двосічних сталь (М. Бажан). Дієприслівники доконаного виду здебільшого означають попередню додаткову дію, особливо при присудках минулого часу: Міст останній зірвавши, фашисти сховалися у Буду (Л. Первомайський).

Можливі й відхилення, коли дієприслівники недоконаного виду означають попередню дію: Лихе виполюючи зілля, ви виростили з краю в край наш багатий урожай (3 газ.).

Для усвідомлення особливостей зв’язку дієприслівників із присуд­ками необхідно звертати увагу на значення дієприслівників:

1) дієприслівники зі значенням конкретних фізичних дій здебіль­шого виражають часову співвіднесеність між основною і другорядною діями: Причепирившись. почистивши зброю, більшість бійців лягає спати (0. Гончар);

2) причиновий відтінок посилюється при наявності заперечення у дієприслівника: Проте в сріблистім верболозі, таємні спільники мої, не підкоривши серия прозі, співають пізні солов’ї (М. Рильський);

3)дієприслівники доконаного виду, що означають дію, яка виникає внаслідок якоїсь іншої дії, виражають значення наслідку: Поранені достойно залишили цей світ, збудивши ше дижче бажання перемоги (Ю. Яновський);

4)дієприслівники зі значенням прагнення чогось або до чогось типу шукаючи, добиваючись, добуваючи, сподіваючись, знаходячи передають значення мети: Схопився руками за гриву, сподіваючись, що кінь дове­зе до загону (Ю. Яновський);

5) умовної семантики набувають дієприслівник та дієприслівникові звороти за наявності присудків у формі умовного способу: Знаєш, добре життя: проговорившись, пильнувався б (А. Яна).

‘ Не відповідають нормам сучасної української літературної мови ре­чення, у яких присуДок основної частини і відокремлена обставина ха­рактеризуються різними виконавцями дії. Такі речення поширені у тво­рах письменників XIX ст.: Вже смеркаючись, через велику силу доповзли (іони до города (Г. Квітка-Основ’яненко); ненормативні також речення, підмет яких стоїть у середині дієприслівникового звороту: Прослухавши Кней Охріма, укрившись на полу ліг спать (І. Котляревський).

1) У функції обставини способу дії: Томилася вільха, безсило опус­тивши крила (М. Хвильовий). Такі звороти можуть поєднуватися з дієсловом-присудком за допомогою сполучників мов, немов, наче, нена­че, ніби, що надають зворотам уявного (ірреального) значення: Спо­кійно, наче зважуючи иіни кожного слова, господинин розпочала свою розповідь (А. Яна)**.

2) У функції обставини часу: Увійшовши в дім Верби. Олена спини­лась на порозі великої кімнати (О. Бойченко);

‘Якщо дієприслівник входить до складу семантичного предиката і пов’язується з присудком підрядним прислівним синтаксичним зв’яз­ком у синтаксичній формі прилягання, він починає виконувати функ­цію прислівного поширювача. Здебільшого це дієприслівники на по­значення перебування предмета у певному стані, вираження внутріш­нього стану особи, заперечення зовнішнього/внутрішнього стану, по­рівняння тощо: Ми мовчки лежали, живі лиш злобою, не ївши три дні і не пивши три дні (Л. Первомайський). їх не можна вважати другорядними присудками, оскільки вони «не називають вже самого процесу дії і не виявляють у зв’язку з цим самої часової співвіднос­ності з дією присудка, а подають нібито додаткові, роз’яснювальні відомості про сам предмет, які зумовлюють, пояснюють виконання дії присудком» [Сасинович 1963, с. 57]. Про неспіввідносність із предика­тивними одиницями таких дієприслівників свідчить також їх синонімі­ка з прислівниками, при цьому вони легко можуть витворювати су­рядні ряди з такими прислівниками: ївга ходила тихо і прибирала мовчки, прислихаючись до розмови (О. Копиленко).

“Одиничні дієприслівники, пов’язуючись міцно з присудком, мо­жуть адвербіалізовуватися. Такі дієприслівники разом із дієсловом- присудком становлять один ритмомелодійний комплекс і комами на письмі не виділяються: Якби ви знали, паничі, де люди плачуть жи­вучи. то ви б елегій не творили (Т. Шевченко). Здебільшого у функції обставин способу дії виступають дієприслівникові звороти фразеологіч­ного типу. Якщо вони становлять разом з присудком одну ритмомело­дійну групу, то вони в реченні комами не відокремлюються: Годі вже панами сидіти згорнивши рики (І. Нечуй-Левицький). Якщо такий зворот віддалений від присудка, то він набуває статусу напівпредика- тивного: Чіпка пішов додому, повісивши голови, про все, що чув, роз­думуючи (Панас Мирний).