Стаття присвячена вивченню дієслівного компонента описових предикатів, співвідносних з
однослівними дієсловами.
Ключові слова: описовий предикат, описовий дієслівно-іменний зворот, вербалізатор.

У граматичному ладі багатьох мов світу простежується тенденція утворювати перифрастичні
еквіваленти до простих дієслів. У відомих межах виникає регулярне співвідношення дієслово – дієслівно-
іменна описова сполука типу укр. дати згоду – згодитись, брати у полон − полонити, висловлювати
співчуття – співчувати, чинити опір – опиратися; фр. faire pardon – pardonner, faire saisie – saisir, faire sйjour
– sйjourner.
Загалом великий інтерес до проблеми стійких дієслівно-іменних сполук зумовив появу значної кількості
спеціальних досліджень, які належать таким представникам зарубіжного та українського мовознавства, як:
Є.Г. Бєляєвська, Б.Я. Белецький, Н.О. Бойченко, Л.А. Бутарєва, В.Г. Гак, Ю.О. Гвоздарьов, В.М. Дерибас,
Л.К. Жулинська, В.О. Козьменко, Л.М. Корнєва, О.К. Кочетков, О.В. Кунін, Т.В. Назарова, М.М. Прокопович,
К.В. Регініна, В.В. Розанова, Л.С. Рудакова, В.М. Телія, Л.А. Уралова, О.І. Федоренко, І.І. Чернишова,
В.С. Шведова, Л.В. Шубіна та ін.
Різноплановість проблематики, що висувалася згаданими дослідниками, дала змогу розглянути
аналізовані сполуки крізь призму взаємодії лексичної та фразеологічної систем мови, надати їм статусу
лексико-аналітичних номінативних одиниць та провести паралелі між способами слово- і фразотворення.
Продовжуються дослідження сутнісних характеристик та системних відношень у сфері складних номінацій
дієслівного типу, їхніх синтагматичних зв’язків, функціонування в реченні та експресивного потенціалу.
Існують спроби розглянути аналізовані сполуки на широкому матеріалі в системно-функціональному
зіставному аспекті.
Значний доробок наукових праць, спрямованих на розв’язання нез’ясованих питань щодо специфіки
використання неоднослівних дієслівних найменувань у мовленні, зумовив той факт, що вони йменуються в
лінгвістичній літературі по-різному. Серед розмаїття термінів, якими послуговуються у своїх дослідженнях
вчені, виділяються: “стійкі словесні комплекси” (І.І. Чернишова), “описові вислови” (В.В. Виноградов),
“дієслівно-іменні описові вислови” (А.П. Мордвілко), “стійкі словосполучення” (В.М. Дерибас), “стійкі
словосполучення нефразеологічного характеру” (М.Ф. Алефіренко), “дієслівні перифрастичні звороти”
(Л.В. Шубіна), “особливі синтаксичні конструкції” (П.А. Лекант), “стійкі дієслівно-іменні сполуки”
(В.В. Розанова), “вербоїди” (В.С. Сидорець), “усталені сполуки аналітичної структури” (М.М. Прокопович),
“стійкі дієслівні сполуки” (Н.О. Бойченко), “формули” (О. Єсперсен), “аналітичні дієслова” (З.Н. Левіт,
Р.М. Гайсина), “аналітизовані предикати” (П. Адамець) та ін.
Ми ж зупинимо свій вибір на термінах “описові дієслівно-іменні звороти” та “описові предикати”, в
розуміння яких пропонуємо вкладати конкретну реалізацію описової дієслівно-іменної сполуки в реченні.
Завданням статті є визначення реєстру дієслів, здатних утворювати описові предикати, з’ясування їх
властивостей і здатності сполучатися з іменними компонентами, встановлення аспектів схожостей та
відмінностей у структурі й функціонуванні описових сполук у мовах різних конструктивних типів (українській
та французькій).
Описовий предикат – це одиниця непрямої номінації, що складається з дієслівного компонента з
переосмисленим вихідним значенням й іменного компонента; вона наділена семантичною цілісністю і виконує
функцію простого дієслівного присудка [Канза Роже 1992].
Описовий предикат посідає особливе місце серед лінгвістичних одиниць, тому що являє собою одиницю
“вторинної номінації”, “зв’язане сполучення” [Телия 1981].
У цих сполуках кожне слово має своє лексичне значення, свою граматичну форму, загальне ж їх
значення передає семантику дієслова співвідносного з дієслівно-іменною сполукою. Ф.І. Буслаєв називав такі
сполуки описовими: “Деякі з них виражають ту ж саму думку, що й прості дієслова, втім, надають їй нового
відтінку, тому що в мові кожна форма має свій власний зміст; напр.: держать речь – говорить; інші ж
слугують для доповнення відсутніх форм дієслів, напр.: вести знакомство, вести дружбу” [Буслаев 1959,
с.509] (приклади Ф.І. Буслаєва цитуються російською мовою).
© Адінцова Ю.А., 2007 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

217
Слід зазначити, “що описові звороти виникли не як лексичні дублети відповідного одиничного дієслова,
а як один із прийомів позначення дії, стану, процесу” [Граудина 1977, с.47].
Не кожне дієслово може утворювати описовий дієслівно-іменний предикат, це притаманне
“вербалізаторам” [Вейнрейх 1970, c.211] або “предикаторам” [Арутюнова 1972, c.42]. Смисловим центром
описового дієслівно-іменного предиката є іменний компонент, а дієслово-вербалізатор виступає оформлювачем
граматичної предикативності, носієм категоріального значення дієслівності [Арутюнова 1972, c.40; Богданов
1977, c. 102; Вейнрейх 1970, c. 211; Дерибас 1983, c.3-4; Прокопович 1974, c.55-56]. Деякі вчені вважають, що
дієслово у складі дієслівно-іменних сполук повністю десемантизується і постає лише оформлювачем
граматичної предикативності, перетворюючись на своєрідну зв’язку (П. Адамець, В. Богданов, У. Вейнрейх,
В. Дерибас, С. Ожегов, М. Прокопович), інші наголошують на тому, що повної десемнтизації дієслів у
дієслівно-іменних сполученнях не спостерігається (Р. Гайсина, Н. Дмитрова, А. Кузнєцов). Ми дотримуємося
останнього погляду.
Дієслівний компонент, так звана “напівзв’язка”, характеризується тим, що його власне лексичне
значення “спустошене”, “послаблене”, “вивітрилося”, “зблідло” [Кузьменкова 1994, с.33]. На думку
О.М. Пєшковського, переходячи в зв’язку, дієслово втрачає все речове і залишає все формальне. Ф.І.Буслаєв
писав, що “до складу більшої частини описових форм входять такі дієслова, які мають найбільш загальне
значення. Конкретне застосування їх до відомої дії виражається вже іменем” [Буслаев 1959]. Ю.Д. Апресян,
порівнюючи синонімічні вислови допомагати й надавати допомогу, зазначив, що лексичне значення дієслова
допомагати повністю зосереджується у слові допомога, і, відповідно надавати не має власного лексичного
значення, а “виражає лише синтаксичну категорію дієслівності і є носієм відповідних граматичних значень”
[Апресян 1974]. Лінгвіст вважав, що для того, щоб іменник став не лише семантичним але й синтаксичним
центром висловлення, він повинен бути “вербалізований за допомогою лексичних напівдопоміжних
параметрів”, роль яких в описовому предикаті виконує дієслівний компонент.
На думку Л. К. Граудіної, у складі стійкого звороту дієслово зазнає змін лексичного значення і набуває
іншого значення, “дієслово не називає дію, а лише вказує на неї” [Граудина 1977, с.46].
Але окрім категорійного значення дієслівності вербалізатори, несуть в собі семантичні компоненти
іншого характеру. Семантичний аналіз дієслів-вербалізаторів дозволяє зробити висновок, що їх значення
складаються з невеликої кількості абстрактних семантичних компонентів (сема дії, сема буттєвості, сема
почуття, сема поведінки, сема мовлення).
Серед ста тридцяти проаналізованих дієслів (95 дієслів української мови і 35 дієслів французької мови)
90% українських дієслів і 65% французьких дієслів − це дієслова, що можуть сполучатись у мові з іменниками
абстрактного та конкретного значення (укр. давати книгу − давати пораду, входити в кімнату – входити в
конфлікт; фр. prendre la fuite – prendre la fleur, faire signe – faire un dessin), і відповідно близько 10%
українських дієслів і 35% французьких дієслів сполучаються тільки з абстрактними іменниками (чинити,
вчинити, здійснювати, піддавати, зазнавати, перейматися, навіювати, коїти; фр. accorder, mener, apporter,
exercer, provoquer, subir, causer, йprouver, exciter, inspirer, tйmoigner, effectuer).
На думку С. Ожегова у складі дієслівно-іменних предикатів всі дієслова використовуються в своїх
переносних значеннях, в результаті чого вони в тій чи іншій мірі втрачають своє реально-речове значення
[Ожегов 1971, с.217].
Всі описові предикати умовно можна поділити на предикати зі значенням стану і предикати зі значенням
дії (статальні і акціональні предикати).
Акціональні предикати:
а) предикати на позначення конкретної дії представлені наступними дієсловами:
укр. робити, займатись, вести, здійснювати, отримати, нанести, піддавати (піддати), завдавати, коїти,
звершувати, чинити і под.
фр. faire, effectuer, exercer, porter, apporter і под.
Напр.: робити розпис – розписувати, робити операцію – оперувати, вести будівництво – будувати,
вести монтаж – монтувати, займатись доставкою – доставляти, займатись в’язанням – в’язати,
здійснювати запуск – запускати, піддавати бомбардуванням – бомбардувати, нанести удар – ударити,
отримати ушкодження – ушкодитись;
faire une promenade – se promener, faire provision – s’approvisionner, effectuer le transport – transporter,
faire une entrйe – entrer, apporter une aide – aider, porter secours – secourir;
Щойно провели Політбюро поділ фронтів, щоб ви виключно зайнялися Врангелем (Ю. Яновський). Не
кажучи нічого своїм друзям, нишком від них Андрій робив свої приготування (І. Багряний).
Il fit une entrйe trиs digne dans la boutique et poliment souhaita le bonjour а la mиre Huque (R. Sabatier). La
femme fit une pause et lui tendit un morceau de chocolat (R. Sabatier). Sous les frondaisons de palmes, simulant des
cages, les oiseaux poussaient leurs trilles perзants et joyeux (Colleen McCullough); Et bien, on fait bon mйnage?
(R. Sabatier).
б) предикати на позначення соціальної діяльності представлені наступними дієсловами:
укр. вести, вершити, займатись, проводити і под. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

218
фр. effectuer, exercer, entrer, faire, accorder і под.
Напр.: вести агітацію – агітувати, вести пропаганду – пропагувати, вершити суд – судити, займатись
торгівлею – торгувати, проводити інвентаризацію – інвентаризувати, проводити допит – допитувати, вести
розслідування – розслідувати;
effectuer une rйforme – rйformer, exercer le commerce – commercer, entrer en contact – contacter, accorder un
crйdit – crйditer, faire de la propagande – propagander, faire l’inscription – inscrire;
Немовби це засідав спецтрибунал, що на спеціальній сесії от над тими пайками вершить суд
(І. Багряний). На час слідства нами було взято під арешт чотири особи, котрі підозрювалися у безпосередній
причетності до споєння цього резонансного злочину (З газети).
в) предикати на позначення когнітивно-пізнавальної діяльності представлені наступними дієсловами:
укр. вести, ставити, вносити, давати, припуститися, мати, творити, справляти, робити і под.
фр. faire, poser, donner, prendre, avoir і под.
Напр.: робити аналіз – аналізувати, ставити запитання – запитувати, робити підсумок –
підсумовувати, робити припущення – припускати, вносити зміни – змінювати, вносити корективи –
корегувати, давати оцінку – оцінювати, давати класифікацію – класифікувати, давати визначення –
визначати, припуститися помилки – помилитися, мати розуміння – розуміти;
faire la multiplication – multiplier, poser une question – questioner, avoir connaissance – connaоtre, prendre
connaissance de – connaоtre, faire la multiplication – multiplier ;
Потім знов перевів на мене очі і поставив мені найбезглуздіше і найдурніше запитання, яке тільки міг
придумати народний учитель (О.Довженко). Принишкнувши по кущах, по ровах, вели стишені розмови,
висловлювали всякі припущення (О. Гончар). Нахмурений бронзовий Кобзар, схилившись над людьми, мовчки
думає свою думу (О. Гончар).
Alain mit les oeufs dans un petit sac et fit la multiplication, qu’elle verifia avant de payer (R. Sabatier). Puis il
posa une nouvelle question:“Dans votre pays, tout le monde se connaоt ?” (R. Sabatier).
г) предикати на позначення мовленнєвої діяльності представлені наступними дієсловами:
укр. робити, давати, ставити, вести, виражати, виказувати, просити, оголошувати і под.
фр. dire, donner, exprimer, dйnoncer і под.
Напр.: робити доповідь – доповідати, робити заяву – заявляти, давати інформацію – інформувати,
ставити до відома – повідомляти, вести розповідь – розповідати, давати характеристику –
характеризувати, давати завіряння – завіряти, давати гарантію – гарантувати, давати консультацію –
консультувати, давати обіцянку – обіцяти, вести бесіду – бесідувати, давати пояснення – пояснювати;
dire mercie – remercier, dire son opinion – opiner, donner les explications – expliquer, donner le conceil –
conceiller, кtre en dйbats – dйbattre;
От як ти на все даси вичерпні відповіді, як виложиш все, що натворив відповідно до цих пунктів, тоді й
побачиш, чи безглуздя це (І. Багряний). Тут же недалеко лежав Юлій Романович Гепнер, і з ним можна було
вести цікаві дискусії, що й робив Микола (І. Багряний). Зв’язківці, попрокидавшись, зачадили цигарками і теж
завели розмову про долю нічної розвідки (О. Гончар).
Devant une telle logique, le nиgre rit un petit moment puis, patiemment, donna les explications souhaitйes
(R. Sabatier). Le garзon lui disait mercie d’une voix qu’on aurait pu croire йmue (F. Mauriac). Nous avons des
discutions collectives, puis il йcrit et apprend par coeur (З журналу).
Статальні предикати:
а) предикати на позначення почуттів та стану представлені наступними дієсловами:
укр. мати, відчувати, перейматися, плекати, проявляти, виказувати, виражати входити, впадати,
вдаватися і под.
фр. йprover, sentir, ressentir, saisir, montrer, exprimer, se livrer а, s’abandonner, tomber (dans), mettre, jeter,
plonger, avoir;
Напр.: мати радість – радіти, мати страх – страхатися, відчувати сум – сумувати, плекати надію –
надіятись, проявляти турботу – турбуватись, відчувати заздрість – заздрити, виявляти повагу – поважати,
впасти в сум – засмутитись, впасти в гнів – розгніватись, впасти в тугу – затужити;
avoir envie – envier, souffrir d’une rechute – rechuter, sentir une envie – envier, exprimer le dйgoыt – se
dйgoыter, exprimer le mйpris – mйpriser, prendre en sympathie – sympathiser, prendre en haine – haпr, tenir en estime
– estimer caresser un rкve – rкver, caresser une espйrance – espйrer;
І може, тому, що Копаєв ще мав надію на звільнення, він мовчав (І. Багряний). З правила в цій країні, як і
в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна
непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та
міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й
злочинного елемента (І. Багряний). Андрій то приходив до свідомості, то знову впадав у забуття
(І. Багряний).
Puis elle eut envie d’aimer encore un tout petit peu (R. Sabatier). Vous savez qu’il souffrait d’une rechute
(R. Sabatier). Elle se tourna, se retourna, sentit sourdre une envie de pleurer d’agacement ou de mordre (R. Sabatier). Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

219
Il balbutiait, ne trouvait pas de mot qui exprimвt son dйgoыt, son mйpris (F. Mauriac). Elisabeth n’en avait pas moins
menй, а sa faзon, une existence active (F. Mauriac).
Дієслівні компоненти описових дієслівно-іменних предикатів різняться як за ступенем десемантизації,
так і за частотністю їх вживання у мовній практиці. Кожний тематичний ряд відзначається провідним
дієсловом, яке здатне активно утворювати описові дієслівно-іменні предикати. Слід зауважити, що чим вищий
ступінь десемантизації дієслова, тим активніше воно сполучається з абстрактними іменниками, утворюючи
описові предикати. До дієслів, що відзначаються найбільш послабленим лексичним значенням належать: дати
– давати (дати обіцянку – обіцяти, пообіцяти); мати (мати вплив – впливати); робити (робити
спостереження – спостерігати); одержати (одержати перемогу – перемогти); прийняти (прийняти
постанову – постановити); здійснити (здійснити посадку – посадитити); нанести (нанести удар – ударити);
avoir (avoir envie – envier), faire (faire faillite – faillir), prendre (prendre fin – finir).
Широку здатність до сполучуваності мають “плеонастичні вербалізатори” (в термінології Р. Гайсиної).
“Плеонастичні вербалізатори − не самостійні в змістовому плані, вони лише дублюють певні семантичні
компоненти іменників, що з ними сполучаються – тобто, їх зміст тавтологічний частині семантики іменника й у
складі словосполучення спостерігається плеоназм” [Гайсина 1981, с.150]. Серед плеонастичних вербалізаторів
найпродуктивнішими є дієслова робити/faire, давати/donner, що реалізуються у таких моделях:
1) з дієсловом робити/зробити + віддієслівний іменник, що позначає:
а) творення, будову:
робити відкриття, робити ремонт, робити приготування і т. ін.;
б) процес, вид занять, роботи:
робити розтин, робити виписки, робити масаж, робити нотатки, робити покупки і под.;
в) переміщення:
робити перестановку, робити розворот, робити пробіжку;
г) окремі рухи живої істоти:
робити ковток, робити гримасу, робити рух, робити жест, робити крок тощо;
д) розумова діяльність:
робити аналіз, робити підсумок, робити узагальнення, робити порівняння;
е) вплив:
робити зауваження, робити вказівки, робити докори;
2) з дієсловом дати + віддієслівний іменник, що позначає:
а) дії, пов’язані з взаєминами людей, що виражаються в актах усного і письмового мовлення:
дати гарантії (гарантувати), дати оцінку (оцінити), дати інструкцію (інструктувати), дати клятву
(поклястись), дати пояснення (пояснити), дати відповідь (відповісти), дати підтвердження (підтвердити),
дати рекомендацію (рекомендувати), дати розпорядження (розпорядитися), дати характеристику
(характеризувати) і под.;
б) одиничні акти дії людини:
дати сигнал (сигналізувати), дати пас (пасувати), дати дзвоник (дзвонити), дати свисток (свиснути);
в) дії, що характеризують різні взаємодії людей, пов’язані з їх громадською та трудовою діяльністю:
дати винагороду (винагородити), дати відстрочку (відстрочити), дати розлучення (розлучитись).
Аналіз семантичної структури описових дієслівно-іменних предикатів яскраво ілюструє широкий спектр
дієслівних компонентів з номінативним значенням, що позначають процеси або дії (в локативних структурах це
дієслова руху й місцерозташування, в об’єктних структурах – дієслова володіння й активної дії), що можуть
мати різноманітні прояви. Сполучення такого дієслова з певним іменним компонентом звужує це широке
значення і сприяє його конкретизації. Питома вага семантики іменного компонента в загальному значенні
описового дієслівно-іменного предиката зростає залежно від характеру значення дієслівного компонента. Що
ширше значення дієслівного компонента – то більше зростає вага семантики іменного компонента.

Література
1. Апресян 1974: Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М., 1974. −
367 с.
2. Арутюнова 1972: Арутюнова Н.Д. О номинативной и коммуникативной моделях предложения //
Известия Академии наук СССР. – 1972. – №1. – С. 39- 43.
3. Богданов 1977: Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. – Л.: Изд-во
Ленинград. ун-та, 1977. – 204 с.
4. Буслаев 1959: Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. – 623 с.
5. Вейнрейх 1970: Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. – Вып. 5:
Языковые универсалии. – М.: Прогресс, 1970. – С. 163-249.
6. Гайсина 1981: Гайсина Р.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном
русском языке. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1981. – 195 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

220
7. Граудина 1977: Граудина Л. К. Принять участие – участвовать // Русская речь. –1977.– №1. – С. 44-
50.
8. Дерибас 1983: Дерибас В.М. Устойчивые глагольно-именные словосочетания русского языка. – М.:
Русский язык, 1983. – 256 с.
9. Дмитриева1970: Дмитриева Н.С. К вопросу о субстантивных описаниях в современном русском
языке // Филологические науки. – 1970. – № 4. – С. 74-84.
10. Канза Роже 1992: Канза Роже Описательный способ выражения семантического предиката в
современном русском языке (предикат со значением состояния человека): Автореф. дис… канд. филол. наук. –
М., 1992. – 18 с.
11. Кузнецов 1980: Кузнецов А.М. Структурно-семантические параметры в лексике. – М.: Высш. шк.,
1980. – 240 с.
12. Кузьменкова 1994: Кузьменкова В.А. Глагольный и именной реляторы в составе описательных
предикатов // Семантика и уровни ее реализации. – Краснодар: изд-во Кубанского государственного
университета, 1994.- С. 31-38.
13. Ожегов 1971: Ожегов С.И. О структуре фразеологии // Ожегов С.И. Лексикология. Лексикография.
Культура речи. – М.: Высш. шк., 1971. – С. 182-219.
14. Прокопович 1974: Прокопович Н.Н. Вопросы синтаксиса русского языка. – М.: Высш. шк., 1974. –
350 с.
15. Телия 1981: Телия В.Н. Типы языковых значений: Связанное значение слова в языке. – М.: Наука,
1981. – 269 с.

The article is devoted to studying of a verbal component of analytical predicates matched with a brief verb.
Keywords: analytical predicate, analytical verbal-nominal turn, verbalization.
Надійшла до редакції 20 вересня 2006 року.