Стаття присвячена дослідженню системно-семантичних зв’язків (зокрема варіативності) на рівні
синтаксичних та лексичних словосполученнєвих конструкцій. Проводиться порівняльний аналіз репрезентації
відношень варіативності на рівні синтаксично вільних, синтаксично зв’язаних та фразеологічно зв’язаних
словосполученнєвих одиниць.
Ключові слова: системно-семантичні зв’язки, варіативність, синтаксично вільне словосполучення,
синтаксично зв’язане словосполучення, фразеологічно зв’язане словосполучення.
© Балко М.В., 2007 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

224

Вивчення системно-семантичних зв’язків на різних рівнях становить актуальне завдання сучасного
мовознавства і має як загальнотеоретичне, так і прикладне значення. Теоретичне значення опрацювання цього
явища полягає у глибшому розумінні внутрішньомовних процесів на різних мовних щаблях. Практичне
значення вивчення зазначеної проблеми зумовлене необхідністю правильнішого використання різновидів
(варіантів, синонімів, антонімів, омонімів) однієї й тієї самої мовної одиниці для найліпшого досягнення
комунікативної й прагматичної мети.
Дослідження системно-семантичних зв’язків залучає до свого складу вивчення явищ варіативності,
синонімії, антонімії та омонімії на різних мовних рівнях (фонетичному, словотвірному, лексичному,
морфологічному, синтаксичному); синтаксичному рівню мови повною мірою властиві всі ці явища в межах
категорій словосполучення і речення.
Мета нашого дослідження – проаналізувати явище синтаксичної та фразеологічної варіативності на
матеріалі словосполученнєвих синтаксичних і фразеологічних одиниць. Досягнення поставленої мети
передбачає розв’язання таких конкретних завдань: 1) визначити поняття синтаксичних варіантів; 2) розглянути
їх типологію; 3) проаналізувати специфіку утворення та функціонування синтаксичних варіантів на щаблі
синтаксичних (вільних і зв’язаних) словосполучень; 4) визначити поняття фразеологічної варіативності;
5) розглянути особливості утворення та функціонування фразеологічних варіантів на словосполученнєвому
рівні; 6) порівняти специфіку утворення та функціонування синтаксичних і фразеологічних варіантів.
Синтаксичні (вільні та зв’язані) і фразеологічні словосполучення, являючи собою одиниці різних мовних
рівнів (синтаксичного та лексичного відповідно), відзначаються специфікою реалізації системно-семантичних
відношень, яка і зумовлена особливостями синтаксичного або лексичного рівня мови.
Питання про синтаксичну варіативність „становить одну з найважливіших проблем так званого
активного синтаксису” [Распопов 1962: 198], синтаксичні варіанти та синтаксичні синоніми являють собою
суміжні мовні явища, проте синтаксична варіативність є поняттям, відмінним від поняття синтаксичної
синоніміки.
Синтаксичними варіантами, на наш погляд, слід вважати одноструктурні синтаксичні конструкції, які
виникають унаслідок змін несуттєвих ознак синтаксичної моделі (на відміну від синтаксичних синонімів, при
утворенні яких відбуваються зміни суттєвих ознак синтаксичної моделі) [Калечиц 1962; Шендельс 1962], при
синтаксичному варіюванні ніколи не утворюються конструкції різних моделей та з різними синтаксичними
зв’язками або семантико-синтаксичними відношеннями (пор., синтаксична синоніміка завжди передбачає
утворення конструкцій різних моделей або структур з різними типами синтаксичних зв’язків та семантико-
синтаксичних відношень), у зв’язку з цим ми не погоджуємося з О.М. Гомас, що конструкції турбуватися
звісткою та звістка турбувала є синтаксичними варіантами [Гомас 2000: 8] і кваліфікуємо їх як синтаксичні
синоніми. Явище синтаксичної варіативності широко репрезентоване як на словосполученнєвому, так і на
реченнєвому рівнях.
На рівні синтаксично вільних словосполучень дослідники іноді виділяють семантичне варіювання та
формальне варіювання [Станишева 1964: 189]. Під семантичними варіантами розуміються комбінаторні
варіанти відмінка (конструкції типу йти містом – йти групою; їхати безбілетним – їхати керівником).
Формальне варіювання синтаксичних одиниць виникає в результаті наявності в мові синтаксично
рівнофункціональних засобів, що мають однакову дистрибуцію (їхати трамваєм – їхати на трамваї). На нашу
думку, синтаксичними варіантами слід вважати випадки формального варіювання, оскільки варіанти, як і
синоніми, мають відзначатися еквівалентною семантикою.
У лінгвістичній літературі з проблем синтаксичної варіативності (пор. праці О.М. Гомас, А.П. Загнітка,
В.І. Кононенка та ін.) виділяються такі типи синтаксичних варіантів на щаблі вільних словосполучень:
1) дублети – синтаксичні варіанти, що функціонально збігаються, становлять надлишкові мовні факти,
які поступово виходять з ужитку: чужі нам погляди – чужі для нас погляди, йти містом – йти по місту;
2) стилістичні варіанти – синтаксичні варіанти, що різняться сферою вживання, видозмінюються разом
зі змінами в стилістичній системі мови: зайшов до вас на вогник – до вас на вогник;
3) лексично зв’язані варіанти – синтаксичні варіанти, що створюються тими лексичними одиницями, які
входять до їхньої структури: живу в селі – живу на хуторі, працює на пошті – працює в офісі;
4) конструктивно зумовлені варіанти – синтаксичні конструкції, в яких зміна форми одного з
компонентів зумовлена появою замість іншого компонента описового виразу: поважати дідуся – відчувати
повагу до дідуся і под.
При висвітленні питання варіантності синтаксичних конструкцій окремо треба зупинися на проблемі
зміни порядку слів, а саме, чим (синтаксичними варіантами або синтаксичним синонімами) слід вважати
конструкції, які відрізняються одна від одної лише порядком слів.
Деякі мовознавці (пор. праці В.П. Сухотіна) вважають, що порядок слів у східнослов’янських мовах
„взагалі не можна розглядати як спосіб вираження синтаксичних відношень у складі словосполучення”
[Сухотин 1950: 159]. На думку вченого, при всій багатоманітності стилістичних відтінків, які вносить
переміщення слів, функції словосполучення загалом не піддаються докорінним змінам; те чи інше розміщення Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

225
слів у словосполученні зумовлено змістом мовлення, конкретними завданнями висловлення. На нашу думку,
цей погляд є неточним, оскільки порядок слів у деяких випадках може бути способом вираження синтаксичних
відношень.
Видається правомірним усі синтаксично вільні словосполучення розподілити на дві групи щодо
особливостей зміни в них порядку слів: 1) конструкції, в яких зміна розташування компонентів призводить до
утворення синтаксичних варіантів; 2) сполуки, в яких зміна розташування компонентів призводить до
утворення синтаксичних синонімів.
Переважну більшість синтаксично вільних словосполучень (конструкції, утворені за допомогою
синтаксичних зв’язків керування, прилягання, а також зв’язків синкретичних типів) можна зарахувати до
першої групи. У цих сполуках при зміні порядку слів природа їх постійних компонентів не змінюється, пор.:
купити книгу – книгу купити, підтримати друга – друга підтримати, відповісти матері – матері відповісти,
малювати фарбами – фарбами малювати, йти швидко – швидко йти, дивитися далеко – далеко дивитися, чай
з цукром – з цукром чай і под. У словосполученнях такого типу інверсія постійних компонентів зумовлена
конкретними комунікативними завданнями і створює варіанти однієї моделі. Часто інверсія спостерігається у
поетичному мовленні, зумовлюючись завданнями метрики, пор.: Давно те минуло, як тими шляхами, Де йшли
гайдамаки, – малими ногами Ходив я, та плакав, та людей шукав, Щоб добру навчили (Т. Шевченко); Щастя
хочеш ти зазнати? Щастя дурно не дається…(Б. Грінченко).
У синтаксично вільних словосполученнях, побудованих на основі підрядного прислівного зв’язку
узгодження, зміна порядку слів може змінювати характер синтаксичних відношень, утворюючи синонімічні
конструкції інших моделей. Інверсія компонентів атрибутивних словосполучень може призвести до виведення
конструкції з числа словосполучень та кваліфікації її, як предикативної конструкції, пор.: теплий день – день
теплий, синя хустка – хустка синя, чудова погода – погода чудова, незабутня подія – подія незабутня і под.
Отже, такі приклади свідчать про те, що не можливо зовсім відмовитися від розуміння порядку слів як засобу
вираження синтаксичних відношень. Проте інверсія елементів атрибутивного словосполучення не завжди
призводить до зміни типу синтаксичного зв’язку, в результаті такого процесу можуть утворюватися й
синтаксичні варіанти, пор.: Барвіночок хрещатий Обняв, розрісшися, грядки…(Б. Грінченко). Атрибутивний та
предикативний характер конструкції зі зміненим порядком слів пізнається у контексті.
Цілісні словосполучення у своїй системі теж досить широко репрезентують явище синтаксичної
варіативності. Оскільки синтаксичні варіанти являють собою різні формальні реалізації однієї моделі, то
синтаксична варіативність на рівні цілісних словосполучень обмежується сферою лише одиниць цієї
підкатегорії.
Серед синтаксично зв’язаних словосполучень, на нашу думку, можна виділити такі типи варіантів:
1) дублети: а) словосполучення, в яких головне слово своїм значенням відповідає члену речення, а
залежне розкриває це значення: останніми місяцями – в останні місяці, наступного тижня – на наступному
тижні, минулої неділі – у минулу неділю; б) словосполучення, утворені поєднанням форм типу росту, вдачі,
характеру тощо з прикметниками (дієприкметниками): високого зросту – з високим зростом, веселої вдачі – з
веселою вдачею, запального характеру – з запальним характером. Такі словосполучення збігаються
функціонально; конструкції, що стоять другими у наведених парах, можна вважати надлишковими, на користь
чого свідчить той факт, що сполуки типу у наступний місяць, з поганим характером майже не вживаються (≈
20% від усього загалу конструкцій обох варіантів), простежується помітне домінування варіантів першого типу,
пор.: Наприклад, нинішнього року ми менше приділили уваги об’єктам, підприємствам та установам, на яких
можна виготовити саморобну зброю (Літературна Україна. – 1998. – 14 травня); Як і кожна людина високої
душі, вона гостро переживає за те, що наше суспільство черствіє, грубішає, втрачає любов до великого
мистецтва (Культура і життя. – 2003. – 27 серпня);
2) лексично зв’язані варіанти: а) словосполучення з кількісним значенням та зі значенням вибірковості,
в яких перший конституент виражений кількісним та співвідносним з ним збірним числівником (шість учнів –
шестеро учнів, вісім хлопчиків – восьмеро хлопчиків, дев’ятнадцять студентів – дев’ятнадцятеро студентів,
сім з нас – семеро з нас, одинадцять з групи – одинадцятеро з групи і под.); б) словосполучення, в яких перший
конституент виражений питально-відносним, заперечним або неозначеним займенником (хто з групи – хтось з
групи – дехто з групи – хто-небудь з групи – ніхто з групи, що біле – щось біле – дещо біле – що-небудь біле і
под.). Розглядати такі словосполучення як лексично зв’язані синтаксичні варіанти слід, спираючись на такі їх
особливості: по-перше, варіативність створюється лексичними одиницями, що входять до їх складу, по-друге,
різні класи слів у межах одного розряду не змінюють модель словосполучення та характер синтаксичних
зв’язків [Шендельс 1962].
У межах підкатегорії синтаксично зв’язаних словосполучень можна виділити також конструкції, що у
мовознавчій літературі визначаються як власне синтаксичні паралелізми (пор. праці В.І. Кононенка,
Є.І. Шендельс та ін.): дорога від села до міста – дорога з села до міста – дорога від села у місто – дорога із
села у місто і под. Особливість власне синтаксичних паралелізмів полягає у тому, що „їх взаємна структурно-
семантична подібність не досягає того ступеня близькості, яка зумовила б можливість взаємозаміни без
порушення основного значення конструкції” [Кононенко 1970: 21]. Такі конструкції не можна вважати ані ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

226
синтаксичним синонімами, ані синтаксичними варіантами, оскільки семантика прийменників має значні
розбіжності (прийменник від позначає напрям руху від кордонів об’єкта, а прийменник з – напрям руху з
середини об’єкта; прийменник до має значення напряму руху до кордонів об’єкта, а прийменник у – напряму
руху в середину об’єкта).
Фразеологічні одиниці, відносячись до лексичного рівня мови, як і інші одиниці цього рівня,
характеризуються явищами варіативності, синонімії, антонімії та омонімії, проте завдяки нарізнооформленості
та генетичному зв’язку зі словосполученнями фразеологічно зв’язані сполуки виявляють спільні з
синтаксичними словосполученнями риси у реалізації системно-семантичних зв’язків. Синтаксичні (вільні та
зв’язані) та фразеологічні словосполучення становлять специфічні побудови відносно одне одного, значно
різняться за багатьма диференційними ознаками, проте проведення порівняльного аналізу цих одиниць, на
нашу думку, є необхідним, тим більше, що спроби порівнювати синтаксично вільні та фразеологічно зв’язані
словосполучення знаходимо майже у кожній праці з фразеології (пор. роботи Л.В. Агапової, М.Ф. Алефіренка,
Л.Б. Давиденка, А.П. Медушевського, Л.Г. Скрипник, В.Д. Ужченка, М.М. Шанського та ін.).
Необхідність проведення порівняльного аналізу фразеологічних одиниць не тільки з синтаксично
вільними, а й з синтаксично зв’язаними словосполученнями зумовлена, на наш погляд, тим, що цілісні
словосполучення, становлячи синтаксичні одиниці, формально споріднені з вільними словосполученнями,
водночас виявляють риси, спільні з фразеологізмами (неподільність на реченнєвому рівні, обмежені властивості
формозміни тощо).
При такому підході окремо треба зупинитися на питанні належності до фразеологічного складу
української мови конструкцій типу мати значення, висловити подяку, здійснити переліт і под., що семантично
дорівнюють одному слову. Вчені визнають, що такі сполуки слів посідають особливе місце в системі мови,
проте одностайності у визначенні статусу конструкцій такого типу немає. Аналізовані одиниці кваліфікують
або як такі, що належать до фразеологічної системи мови (Н.Н. Алієв, О.А. Просвіріна та ін.), або як такі, що не
є фразеологізмами, і розглядають їх як описові дієслівно-іменні сполуки (М.М. Гухман, Є.Н. Лагузова,
Р.П. Рогожнікова та ін.). На нашу думку, конструкції розглядуваного типу не є фразеологічними одиницями, і,
відповідно, вони не будуть розглядатися при проведенні порівняльного аналізу синтаксичних та
фразеологічних словосполучень. На користь невіднесення конструкцій типу дати відповідь, скоїти вбивство
тощо до складу фразеологічних одиниць, на наш погляд, свідчать такі їх особливості:
1) денотативний характер значення, тоді як фразеологічна одиниця має відзначатися конотативністю
значення більшою чи меншою мірою (пор. думку Р.П. Рогожнікової, що дієслівно-іменні сполуки семантично
„близькі до окремих слів у їх первинних номінативних значеннях, тоді як функція фразеологізмів співвіднесена
з функцією слів у їх вторинних, переносно-образних значеннях” [Рогожникова 1985: 267]);
2) вільна можливість уведення до їх складу різноманітних атрибутивних поширювачів: відчувати
хвилювання – відчувати велике хвилювання, припуститися помилки – припуститися фатальної помилки,
надати допомогу – надати необхідну допомогу тощо (пор. неможливість уведення тих чи інших сторонніх
компонентів до складу фразеологічної одиниці: дати дропака, брати (взяти) ноги за пояс, загубити клепку (з
голови) і под.);
3) повне збереження системи формозміни, що характерне для вільних словосполучень: даю відповідь,
даєш відповідь, дає відповідь, даємо відповідь, даєте відповідь, дають відповідь; даю відповідь, давав відповідь,
даватиму відповідь; давав відповідь, давала відповідь, давало відповідь (пор.: сьорбнув солоної водички,
сьорбнула солоної водички; * сьорбаю солону водичку, * сьорбаєш солону водичку і под.), а також абсолютна
можливість утворення видових пар: висловлювати подяку – висловити подяку, здійснювати переїзд – здійснити
переїзд, давати відповідь – дати відповідь (пор.: скуштувати перцю з квасом – * куштувати перцю з квасом,
варити воду – * зварити воду тощо);
4) абсолютна відсутність емоційно-експресивного забарвлення (пор.: мати змогу, здійснити переліт,
висловити припущення тощо), тоді як фразеологічній одиниці „емоційно-експресивний характер семантики
притаманний як її специфічна ознака” [Українська мова: Енциклопедія 2000: 708] (пор.: чужими руками жар
загрібати, йти на комара з дрючком, а на муху з обухом, вбиватися в колодочки тощо).
Оскільки фразеологічні словосполучення репрезентують лексичний рівень мови, то при висвітленні
специфіки реалізації системно-семантичних зв’язків слід, у першу чергу, виходити з семантичних особливостей
таких конструкцій, проте іноді на перший план виступають формальні ознаки фразеологічної одиниці, чому
сприяє її зовнішня форма, як синтаксичної одиниці.
Явища синонімії та варіативності на фразеологічному рівні, як і на синтаксичному, мають багато
спільного, проте не є тотожними (пор. праці О.І. Дібрової, В.І. Зиміна, О.І. Молоткова, М.Ф. Палевської,
В.М. Телії та ін.).
Варіативність на фразеологічному рівні розуміють у двох аспектах: 1) семантичному, 2) формально-
структурному. Зокрема В.І. Зимін під семантичними варіантами розуміє різні значення одного фразеологізму,
пор., фразеологічна одиниця втратити розум може мати такі значення: а) стати психічно хворою людиною,
б) надзвичайно захоплюватися ким-небудь або чим-небудь, в) робити безглузді вчинки [Зимин 1972]. На нашу
думку, такий аналіз фразеологічних словосполучень виявляє не варіанти фразеологічних одиниць, а розкриває Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

227
явище полісемії фразеологізмів. Варіантами фразеологічних одиниць слід вважати формально-структурні
варіації плану вираження фразеологізму при збереженні тотожності плану змісту та ідентичності позиції
[Палевская 1971; Телия 1972]. Отже, явища варіативності фразеологічних та синтаксичних словосполучень є
спорідненими мовними явищами, не зважаючи на приналежність цих одиниць до різних мовних рівнів, чому
сприяє генетична спорідненість та однотипна структурна організація аналізованих конструкцій.
Виділяються такі типи варіантів фразеологічно зв’язаних словосполучень: 1) лексичні (дати драла, дати
дропака, дати тягу, дати задній хід; бити байдики, бити байди, бити баглаї, бити гандри; не взятися й за
холодну воду, не братися й за холодну воду і под.); 2) структурні (навертати на розум, навертати на добрий
розум; напитати лиха, напитати собі лиха; як віл у ярмі, як чорний віл у ярмі; видивити очі, видивити всі очі і
под.).
Отже, синтаксичні та фразеологічні словосполучення, перебуваючи у генетичному зв’язку, виявляють
спільні та відмінні риси щодо реалізації в них системно-семантичних відношень. У синтаксично вільних та
синтаксично зв’язаних словосполученнях, як одиницях одного мовного рівня, системно-семантичні зв’язки
реалізуються подібно. Фразеологічно зв’язані словосполучення, являючи собою одиниці іншого мовного рівня,
виявляють специфіку у реалізації тих чи інших системно-семантичних відношень, проте не втрачають зв’язок з
синтаксичними сполуками, активно взаємодіючи з ними.

Література
1. Гомас 2000: Гомас О.М. Варіантність і синонімія в словосполученні й реченні: Автореф…канд. філол.
наук. – К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2000. – 19 с.
2. Зимин 1972: Зимин В.И. К вопросу о вариантности фразеологических единиц // Проблемы
устойчивости и вариативности фразеологических единиц. – Тула: Тульский гос. пед. ин-т им. Л.Н. Толстого,
1972. – С. 70 – 82.
3. Калечиц 1962: Калечиц Е.П. Считаете ли вы необходимым различение вариантов синтаксических
единиц? Какие различия представляет вариантность члена предложения, словосочетания, модели предложения
и т. д.? // Филологические науки. – 1962. – № 3. – С. 142 – 146.
4. Кононенко 1970: Кононенко В.И. Синонимика синтаксических конструкций в современном русском
языке. – К.: Наук. думка, 1970. – 143 с.
5. Палевская 1971: Палевская М.Ф. Об одной структурной разновидности идиом // Филологические
науки. – 1971. – № 1. – С. 36 – 47.
6. Распопов 1962: Распопов И.П. Вариантность синтаксических конструкций и коммуникативных единиц
языка // Филологические науки. – 1962. – № 1. – С. 198 – 202.
7. Рогожникова 1985: Рогожникова Р.П. Устойчивые сочетания, соотносящиеся со словом, и отражение
их в исторических и современных словарях // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. – 1985. – № 3. –
С. 266 – 272.
8. Станишева 1964: Станишева Д.С. К вопросу о вариантах синтаксических единиц // Филологические
науки. – 1964. – № 1. – С. 188 – 193.
9. Сухотин 1950: Сухотин В.П. Проблема словосочетания в современном русском языке // Вопросы
синтаксиса современного русского языка. – М.: Учпедгиз, 1950. – С. 127 – 182.
10. Телия 1972: Телия В.Н. Вариантность идиом и принципы идентификации вариантов // Проблемы
устойчивости и вариативности фразеологических единиц. – Тула: Тульский гос. пед. ин-т им. Л.Н. Толстого,
1972. – С. 30 – 69.
11. Українська мова. Енциклопедія 2000: Українська мова. Енциклопедія. – К.: Вид-во „Українська
енциклопедія” ім. М.Б. Бажана, 2000. – 752 с.
12. Шендельс 1962: Шендельс Е.И. Синтаксические варианты // Филологические науки. – 1962. – № 1. –
С. 8 – 18.

The article is devoted to analysis of systemic semantic relations. The author considers variants of coherent
word-combinations in comparison with both variants of free word-combinations and variants of phraseological units.
Keywords: systemic semantic relations, variance, free word-combination, coherent word-combination,
phraseological unit.
Надійшла до редакції 30 серпня 2006 року.