У статті визначається роль подійно-темпоральних номінативів та варіювання їх структурного складу,
а також функції досліджуваних одиниць у синтаксичній структурі речення, моделюються типові конструкції
назв релігійних свят.
Визначається роль подійно-темпоральних номінативів у формуванні семантико-синтаксичної
організації речення, розглядаються вмотивовані ними семантичні відношення: атрибутивні, об’єктні,
адвербіальні, компаративні.
Ключові слова: семантико-синтаксичний компонент речення, темпоральні синтаксеми, функціонально-
семантичне поле найменування релігійних свят, часовий простір.

Як відомо, людина не може безпосередньо сприймати об’єктивний час, вона сприймає його за подіями,
які його наповнюють. Будь-яка подія протікає у часі, і в цьому розумінні всі події темпоральні або
темпоративні.
Темпоральні синтаксеми в їх морфологічному вираженні, як правило, представлені іменниками або
прийменниково-іменниковими конструкціями, дієсловами та прислівниками. Семантичні характеристики цих
мовних одиниць відносять їх до тої чи іншої семантико-синтаксичної групи, яка входить до семантичного поля
часу, що є структурним елементом функціонально-семантичного поля темпоральності [Бондарко 1984: 56].
Таким чином, одиниці мови, що аналізуються, у функціонально-семантичному полі (ФСП) темпоральності
функціонують на двох рівнях – семантичному і синтаксичному.
До темпоральних синтаксем, як правило, відносять іменники з периферійною семою часу, в якій час як
граматична категорія представлений імпліцитно. Вони позначають часові проміжки або у їх кількісних
характеристиках: квантитативні темпоративні синтаксеми (година, рік, період), або якісних: квалітативні
темпоративні синтаксеми („сезонні” слова: зима, літо). Ці темпоральні синтаксеми можуть бути і позначенням
якоїсь точки на вісі часу, так звані календарні темпоральні синтаксеми, однак ядром ФСП темпоральності в
українській мові, „як і в інших слов’янських, є морфологічна категорія часу, що організовується дієслівними
формами, перш за все особовими” [Бондар 1996: 12].
Найменування релігійних свят (НРС) – важлива ланка номінативних засобів мови, в яких опосередковано
позначається пора року за відношенням до часу святкування. Отже, ці синтаксеми складають додатковий
вербальний простір мовної фіксації часового простору.
© Коробко Т.О., 2007 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

274
Вивчення часу в мові, як відомо, ґрунтується на розчленуванні цього поняття на час об’єктивний
(природний), поняттєвий і граматичний. Найдетальніше у мовознавстві досліджена граматична категорія часу
дієслова – ядро функціонально-семантичного поля темпоральності (ФСПТ) (О.В.Бондарко, В.В.Виноградов,
І.Р.Вихованець, Г.О.Золотова, В.М.Русанівський, Г.Г.Почепцов та ін.), синтаксична категорія часу простого
речення і проблема часової співвіднесеності частин складного речення (А.П.Грищенко, Т.П.Ломтєв,
Н.Ю.Шведова та ін.), а також морфологічні, синтаксичні, лексико-семантичні та словотвірні засоби вираження
темпоральних функціонально-семантичних полів в українській мові (О.І.Бондар).
Зазначимо, що час як сегмент мовної картини світу, а також суміжні з ним функціонально-семантичні
поля простору, подійності достатньо вивчені в їх ядерній частині. Однак назви релігійних свят, як подійно-
темпоральні номінативи, не були об’єктом окремого лінгвістичного дослідження, чим посилюється
актуальність представленої розвідки. Необхідність міжрівневого аналізу цих одиниць викликана особливостями
їх семантики, морфологічних ознак та синтаксичних функцій.
Подійно-темпоральні найменування становлять клас таких мовних одиниць, які мають специфічне
сигніфікативне значення внаслідок властивої їм бінарної денотативної віднесеності. Метою нашого
дослідження є розгляд подійно-темпоральних номінативів НРС і як парадигматично структурованих лексем, і з
позиції теорії ФСП темпоральності з урахуванням властивих їм зв’язків і відношень з одиницями різних мовних
рівнів у процесі функціонування.
Тому, на нашу думку, основними завданнями цієї статті є – з’ясування зв’язку семантики подійно-
темпоральних номінативів з семантичною і синтаксичною організацією речення, а також визначення ролі
мовних одиниць з подійно-темпоральною семантикою як реалізаторів категорії темпоральності і часової
локалізованості. Матеріалом розвідки стали художні твори, в яких були зафіксовані назви релігійних свят.
Денотативно-референтне тлумачення речення, тобто пошуки співвідношення висловлювання з
елементами об’єктивної дійсності, передбачає розуміння ситуації як сукупності елементів, наявних у свідомості
мовця і в об’єктивній дійсності, які обумовлюють відбір мовних засобів для формування висловлювання. Цим
програмується поява часових поширювачів у семантико-синтаксичній структурі речення (потреба фіксації
ситуації у якійсь точці часового простору). У нашому випадку це – темпоральні синтаксеми найменування
релігійних свят (ТС НРС).
ТС НРС, у складі синтаксичних єдностей, утворюють своєрідний єдиний компонент. І, як зазначає
Г.Г.Почепцов [Почепцов 1966: 27], у цьому випадку відбувається поєднання об’єкта як категорії синтаксису й
об’єкта як категорії об’єктивної дійсності.
Як компоненти семантичної організації речення НРС можуть виступати:
1) суб’єктом при граматичному предикаті, напр.: Настав страсний тиждень [Г.Квітка-Основ’яненко
1990: 90];
2) граматичним предикатом, напр.: За тиждень великодень [Г.Квітка-Основ’яненко 1990: 67];
3) предикатним елементом, напр.: У четвер на сиропусному тижні я вирушив з Чигирина [А.Чайковський
1993: 134];
4) непредикатним елементом, напр.: Святкували різдво [Г.Квітка-Основ’яненко 1990: 78]; Минулого
вербного четверга стали зацвітати сади [А.Чайковський 1993: 107].
НРС мають властивість функціонувати у вигляді прийменникових і безприйменникових форм,
трансформація яких вказує на їх статус як предикатних одиниць. Вони можуть розгортатися:
1) у просте елементарне речення, напр.: Був сонячний ранок провідної неділі [М.Коцюбинський 1988:
234], пор.: Була провідна неділя. Був сонячний ранок;
2) у підрядну частину складної структури, напр.: Маруся з нетерпінням чекала зелених свят [Г.Квітка-
Основ’яненко 1990: 97], пор.: Маруся з нетерпінням чекала, коли прийдуть зелені свята;
3) одночасно у просте елементарне речення і у підрядну частину складнопідрядного речення, напр.: На
великдень саме зацвіли сади [М.Стельмах 1987: 321], пор.: Був Великдень. Саме зацвіли сади; Коли був
великдень, саме зацвіли сади.
Предикатні темпоральні синтаксеми НРС (ТС НРС) іноді функціонують також у складі порівняльних
конструкцій, напр.: …І не крути мені головою, наче кобила в спасівку [А.Чайковський 1993: 145] (пор.: І не
крути мені головою, наче кобила, коли спасівка починається) та уточнюючих компонентів, напр.: Отак раз, на
клечаній неділі, була Маруся у своєї подруги у дружках на весіллі і сиділа за столом [Г.Квітка-Основ’яненко
1990: 98] (пор.: Була клечальна неділя. Отак була Маруся у своєї подруги у дружках…; Отак раз, коли була
клечальна неділя, була Маруся у своєї подруги у дружках…).
Аналізований матеріал засвідчує, що трансформується як безприйменникові форми ТС НРС (напр.:
Купайлівської ночі козак тихо викликав Мар’яну до саду [А.Чайковський 1993: 170], пор.: Була купайлівська
ніч. Козак тихо викликав Мар’яну до саду; Коли прийшла купайлівська ніч, козак тихо викликав Мар’яну до
саду.), так і форми з прийменниками на, у/в, по, після, напр.: на: На різдвяні свята дістану, може, відпустку і
приїду [О.Кобилянська 1983: 123], пор.: Прийдуть різдвяні свята. Дістану, може, відпустку і приїду; Коли
прийдуть різдвяні свята, дістану, може, відпустку і прийду; у/в: У петрівку упали зими [Панас Мирний 1970:
158]. пор.: Була петрівка. Упали зими; Коли прийшла петрівка, упали зими; по: Кошовий скликав велику Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

275
раду зараз по великодні [А.Чайковський 1993: 175], пор.: Пройшов великдень. Кошовий зараз скликав велику
раду; Як тільки пройшов великдень, кошовий зараз скликав велику раду; після: Після покрови пішли дощі
[Панас Мирний 1970: 201], пор.: Пройшла покрова. Пішли дощі; Коли пройшла покрова, пішли дощі.
Як синтаксичний суб’єкт НРС функціонує у різних за складом реченнях: двоскладних повних і неповних
та односкладних. А у двоскладних реченнях залежно від семантики присудка може набувати таких значень:
1) суб’єкта властивої йому дії, напр.: Минули великодні свята [А.Чайковський 1993: 180];
2) суб’єкта ознаки, напр.: День був погідний, хоч Великдень був дуже ранній [О.Маковей 1984: 135];
3) суб’єкта тотожності, напр.: А без цього Різдво – не Різдво [М.Коцюбинський 1988: 234]. В
односкладних реченнях ТС НРС може виступати також у нехарактерній для нього функції заголовка, напр.:
„Великдень” [В.Бровченко 1986];
4) суб’єкта датування, напр.: Різдво Христове 1992 року, село Заболотне на Поділлі (підпис під повістю
М.Рябого „Умерти в мертвому селі) [М.Рябий 1988: 127].
У структурі речення НРС виражають атрибутивні відношення між субстантивами і кваліфікуються як
атрибутивно-предметні, що виконують функцію уточнення із значенням додаткового повідомлення, напр.:
Настало свято, Різдво [Панас Мирний 1970: 197].
Зазначимо, що ТС НРС – специфічні синтаксеми, які не тільки мають значення „подія”, „свято”, але й
вказують на певний час, тому більшість з них має додатковий до об’єктного обставинний відтінок. Це,
звичайно, зумовлює появу різнотипних за формальним і значеннєвим наповненням об’єктних ТС НРС у складі
вербально-субстантивних словосполучень і, як зауважує А.П.Грищенко [Грищенко 1969: 152], „викликає
труднощі в розмежуванні об’єктних і обставинних компонентів, які перебувають у підрядному зв’язку з
дієсловом”.
Між елементами вербально-субстантивних словосполучень, де опорним виступають дієслова з
об’єктною спрямованістю, а залежними – ТС НРС, виникають власне об’єктні та об’єктно-обставинні
семантико-синтаксичні відношення. Власне об’єктні ТС НРС виражені іменниками у формі родового та
знахідного відмінків без прийменників. Вони виступають у ролі граматичного об’єкта вияву дії (форма
знахідного відмінка), напр.: …відсвяткували й Водохреще… [М.Коцюбинський 1988: 257], або називають об’єкт
чекання, напр.: А він жде неділеньки святої [Г.Квітка-Основ’яненко 1990: 67], чи об’єкт зустрічі (форма
родового відмінка), напр.: …діждались воскресенія… [Г.Квітка-Основ’яненко 1990: 78]. У семантиці таких ТС
НРС актуалізується значення події. Об’єктно-обставинні ТС НРС співвідносять дію з певним часовим
моментом (форма знахідного відмінка); детермінація граматичної семантики дієслова розширює номінативну
функцію ТС НРС у формі родового відмінка, які можуть позначати і кінець дії, напр.: Отак і буде: попаcе до
покрови, а там піде до школи [М.Стельмах 1987: 201], і її циклічність, напр.: Кабанчика годуємо до різдва
[М.Стельмах 1987: 176], внаслідок чого репрезентується категорія часової локалізції.
За нашими спостереженнями, ТС НРС, формуючи адвербіальні відношення у семантичній структурі
речення, визначають термін дії, яка позначається опорним дієсловом. У цій функції вони виступають і як окремі
словоформи, напр.: Усі гади на чесного Христа ховаються до свого Вирію [Митрополит Іларіон 1992: 67], і як
складова частина обставинних комплексів, напр.: Так звечора на Маланки казала Катря Зайчиха своєму
семилітньому синові Пилипкові…[Панас Мирний 1970: 124]. ТС НРС-словоформи можуть виконувати
календарну функцію (переважно ТС НРС-монотемпори), напр.: У Варшаві панський легат де Торрес
благословив короля в день Івана Хрестителя і вручив йому свячений прапор [А.Чайковський 1993: 142].
У складі прийменниково-іменникових сполук ТС НРС або набувають значення векторного нуля і
залежно від семантики прийменника надають дії значення загального передування точці відліку, напр.: Батько
перед Йорданом ходив скроплювати свяченою водою хати селянські [О.Маковей 1984: 167], або позначають
початкову межу цієї дії, напр.: Чекай, по великодні поговоримо… [О.Маковей 1984: 234].
У складі синтаксичних обставинних комплексів ТС НРС вказують на точковий час, виконують функцію
векторного нуля, позначають кількість часу та циклічність дії. Серед обставинних комплексів зі значенням
точкового часу нами було зафіксовано: Вдосвіта на воскресіння Микола був одним із перших коло церкви
[О.Маковей 1984: 158].
В аналізованих обставинних комплексах НРС сполучаються з темпоральними лексемами – елементи
лексико-семантичної групи „час”, здебільшого це „сезонні” слова та лексеми на позначення календарного
відліку часу, з якими ТС НРС перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях [Грищенко 1969: 112], звужуючи
часовий простір, у межах якого відбувається подія (явище). При цьому значення часу в їх семантиці стає
ядерним.
Обставинні комплекси, де ТС НРС виконують функцію векторного нуля, поділяються на точково-
векторні, що вказують на певний часовий момент здійснення дії до ТС НРС, напр.: Щось чотири дні перед
святим Михайлом скоїлося в Івоніки нещастя [О.Кобилянська 1983: 276], та кількісно-векторні, що вказують на
кількість часу тривання дії після ТС НРС, напр.: …тиждень по святій неділі співають купальські пісні…
[Митрополит Іларіон 1992: 37].
Циклічність як одна з важливих ознак ТС НРС представлена циклічно-точковими обставинними
комплексами, напр.: Кайдан…кожен рік на Спаса надсилав графині овочі [О.Кобилянська 1983: 346], та ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

276
циклічно-векторними, напр.: Землі в них, сказати би, добрими штанами засядеш, хліба щороку не вистачає вже
від Пилипівки…[О.Кобилянська 1983: 269].
Компоненти аналізованих конструкцій розташовуються здебільшого відповідно до ієрархії одиниць
лексико-семантичної групи „час”, напр.: Жолду, що ще торік на Іллі мали виплатити нам у Києві, ви цілий рік
не платили [О.Маковей 1984: 145], але існує й інверсійний порядок – від вужчих за семантикою до ширших,
напр.: На спаса торік чорний Куцько Николків змайстрував щось із кладкою на потоці…[О.Кобилянська 1983:
128].
Між елементами субстантивних словосполучень, де опорним виступають слова з подійною та часовою
семантикою, і маргінальними – ТС НРС формуються атрибутивно-адвербіальні відношення, напр.: День
напередодні різдва проводиться в спокої і мирі [Митрополит Іларіон 1992: 78].
Механізм творення компаративних конструкцій з ТС НРС може бути різним. Як відомо, у порівнянні
звичайно виділяються два основних компоненти: перший – предмет або явище, ознаки якого розкриваються за
допомогою іншого предмета або явища, – суб’єкт порівняння; другий – предмет або явище, ознаки якого добре
відомі й тому використовуються для характеристики суб’єкта, – об’єкт порівняння. Як зазначає В.І.Кононенко
[Кононенко 1967: 7], „у більш складних порівняльних конструкціях виділяється також основа порівняння, під
якою розуміється загальна ознака понять, що зіставляються”.
У компаративних конструкціях з ТС НРС порівняння відбувається за ступенем вияву дії або ознаки.
Якщо дія притаманна святу та його атрибутам, простежується, з одного боку, нівелювання темпоральної
семантики, а з другого, – актуалізація ознаки свята, напр.: Вдарило, задзвонило, як на Великдень [М.Стельмах
1987: 146], хоча можливе і формування адвербіальних відношень. Коли ж дія притаманна істотам під час свята,
то актуалізується подійна семантика ТС НРС і між елементами (дієсловом та порівняльним зворотом)
формуються відношення, напр.: Ми раділи, як Великодню, цілій паляниці хліба [М.Стельмах 1987: 237].
Отже, поділ на групи базується на порівнянні ознаки або дії. Те, з чим порівнюється, умовно виступає
нормою прояву дії, а те, що порівнюється, відхиленням від норми, яке зумовлене асоціативними або
екстралінгвістичними чинниками, що відображають структури образного порівняння.
У разі позначення періоду, який зумовлює особливості поведінки істот та неістот, актуалізується
темпоральна семантика, основою еквативності виступають два фактори: порівняльно-зіставний – для дії,
притаманної святу і його атрибутам, напр.: До церкви люди посходилися, як на Великдень [Г.Квітка-
Основ’яненко 1990: 56], і асоціативний – для дії, притаманної істотам під час свята, напр.: І не крути мені
головою наче кобила в спасівку [А.Чайковський 1993: 145].
Для порівняння за ступенем вияву ознаки характерною є актуалізація подійної та темпоральної
семантики, а основою еквативності стає асоціативно-порівняльно-зіставна семантика.
Таким чином, можна зробити висновки, що ТС НРС функціонують у вигляді прийменникових і
безприйменникових форм, трансформація яких у просте речення чи підрядну частину складної структури або
одночасно у просте речення і підрядну частину підтверджує їх предикатний статус. Здатність ТС НРС до
трансформації зумовлена семантикою прийменника у їх складі і завжди реалізується за його відсутності.
Як компоненти значеннєвої організації речення НРС беруть участь у формуванні відношень семантико-
синтаксичного характеру – суб’єктних, об’єктних, адвербіальних та компаративних.
Адвербіальні ТС НРС функціонують як окремі словоформи або входять до складу обставинних
комплексів. Перші виступають одиницями датування і виражені прийменниково-відмінковими формами. Вони:
а) функціонують як векторний нуль;
б) надають дії значення загального передування точці відліку;
в) позначають початкову межу дії;
г) вказують на кількість часу, в межах якого відбувається дія.
За допомогою інших утворюються точково-векторні та кількісно-векторні комплекси, де ТС НРС
виконують функцію векторного нуля.
Репрезентація циклічності часового потоку передається циклічно-точковими та циклічно-векторними
комплексами.
У компаративних конструкціях з ТС НРС порівняння здійснюється за ступенем вияву дії і за ступенем
вияву ознаки.
Отже, НРС є мовним виявом двох концептів (подія, час) і їх подвійна денотативна віднесеність зумовлює
характерне розташування у мовній картині світу, де вони посідають аплікативну зону функціонально-
семантичного поля темпоральності і подійності. Актуалізація темпоральної або подійної семантики, яка
залежить від контекстуального оточення, детермінує синтаксичну функцію темпоральних синтаксем назв
релігійних свят. Виділення глобальних загально семантичних понять, якими є темпоральні відношення, показує
перспективність та ефективність їх у ономасіологічних дослідженнях.

Література
Бондар 1996: Бондар О.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові: Система
засобів вираження. – К., 1996. – 191 с. Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

277
Бондарко 1984: Бондарко А.В. О грамматике функционально-семантических полей // Изв. АН СССР:
Сер. лит. и язык. – 1984. – Т.43. – №6.
Бровченко 1986: Бровченко В.Я. Сурми. Вірші та поеми. – К.: Наукова думка, 1986. – 255 с.
Виноградов 1975: Виноградов В.В. Исследования по русской грамматике. Избранные труды. – М.: Наука,
1975. – 559 с.
Вихованець 1992: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К., 1992. –
224 с.
Грищенко 1969: Грищенко А.П. Складносурядне речення в сучасній українській мові. – К.: Наукова
думка, 1969. – 152 с.
Золотова 1973: Золотова Г.А. Очерки функционального синтаксиса русского языка. – М.: Наука, 1973. –
351 с.
Квітка-Основ’яненко 1990: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Повісті. Сватання на Гончарівці. Шельменко-
денщик: П’єси. – К.: Дніпро, 1990. – 607 с.
Кобилянська 1983: Кобилянська О. Твори в 2-х томах. Т.2. – К.: Дніпро, 1983. – 571 с.
Кононенко 1967: Кононенко В.И. Синонимика синтаксических конструкций с сравнительним союзом в
современном русском языке: Дис…канд. фил. наук – К., 1967. – 22 с.
Коцюбинський 1988: Коцюбинський М. Твори в 2-х томах. Т.1. – К.: Наукова думка, 1988. – 577 с.
Ломтев 1958: Ломтев Т.П. О синтаксических соответствиях тождества и различия в глагольно-именных
сочетаниях в славянских языках. – М.: АН СССР, 1958. – 24 с.
Маковей 1984: Маковей О. Твори. – К.: Дніпро, 1984. – 345 с.
Митрополит Іларіон 1994: Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:
Іст.-реліг. моногр./ Видання друге. – К.: АТ „Обереги”, 1994. – 424 с.Панас Мирний. Зібрання творів. У 7-ми
томах. Т.3. – К.: Наукова думка, 1970. – 347 с.
Почепцов 1966: Почепцов Г.Г. Типы дополнений в английском языке// Іноземна філологія. – Вип. 10. –
1966. – 56 с.
Русанівський 1988: Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної семантики. АН УРСР, Ін-т
мовознавства ім. О.О.Потебні. – К.: Наукова думка, 1988. – 236 с.
Рябий 1988: Рябий М.О. Берег. Вікна. – К.: Дніпро, 1988. – 256 с.
Стельмах 1987: Стельмах М. Хліб і сіль: Роман. – К.: Дніпро, 1987. – 635 с.
Шведова 1976: Шведова Н.Ю. Грамматическое описание славянских языков. Концепция и методы. – М.:
Наука, 1973. – 256 с.
Чайковський 1993: Чайковський А.Я. Твори у 8-ми томах. Т.3. – Львів: Червона калина, 1993. – 367 с.

The research work defines role of the event-temporal nominatives in the formation of the semantically-
syntactical sentence building are defined, and the existing between them semantic relations-attributive, objective,
adverbial, comparative – are analyzed.
Keywords: semantic-structural component of the sentence, temporative.
Надійшла до редакції 21 вересня 2006 року.