Стаття продовжує цикл публікацій авторів, присвячених активним синтаксичним процесам у сучасній
німецькій мові, одним із яких є парцеляція. Парцельоване речення розглядається як процес і результат
синергетичної гармонізації висловлення за принципом петлі зворотного зв’язку Н. Вінера.
Ключові слова: парцеляція, синергетика, гармонізація, когнітивна ентропія, корекція.

Лінгвістичні дослідження сьогодення, здійснюючись під егідою мультидисциплінарної парадигми
знання, ставлять за мету розкриття загального механізму кодування, декодування та трансферу інформації за
допомогою вербальних знаків. Як справедливо зауважує Г. Гійом, „акт мовлення починається не з вимовляння
слів, а з більш ранньої операції, що лежить в його основі та представляє собою сигнал, з яким думка в момент
свого вираження звертається до мови, що постійно є в розпорядженні мислення“ [Гийом 1992, с. 81]. Когнітивні
моделі – це цілісні системи, „рамки яких постають „матрицею” [Гиздатов 1998, с. 26], первинним каркасом усіх
регулярних моделей, за якими утворюються між іншим не тільки узуальні, а й парцельовані речення (ПР), що є
об’єктом дослідження цієї статті.
Під парцеляцією ми розуміємо “спосіб мовленнєвого представлення єдиної синтаксичної структури –
речення декількома комунікативно самостійними одиницями – фразами” [ЯБЭС 2000, с. 369], а під ПР –
бінарно організовану структурно-смислову єдність, тобто розділення цілісного речення (холоніму) на декілька
ізольованих висловлень, що відокремлюються один від одного або приєднуються один до одного графічно і/або
просодично. Так, підкреслені елементи в (1) Wir fahren ans Meer. Morgen, wenn es hell wird /M. Frisch/ («Ми
їдемо на море. Завтра, коли розвиднеться») уособлюють частину складного речення – головного (Wir fahren
morgen ans Meer) і підрядного (wenn es hell wird). За інших умов воно мало б виглядати або як узуальне (1а) Wir
fahren morgen ans Meer, wenn es hell wird або іншим чином парцельоване речення (1б) Wir fahren morgen ans
© Приходько А.М., Пустовар О.В., 2007 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

313
Meer. Wenn es hell wird; (1в) Wir fahren ans Meer, wenn es hell wird. Morgen.
Структурно-семантичний інваріант парцелятивного “порушення” реченнєвого цілого спирається на дві
парцели: партонім-1 (базова частина) – конструкція, що втілює структурно домінуюче, матричне предикативне
утворення (Wir fahren ans Meer), і партонім-2 (парцелят) – конструкція, що реалізує структурно залежне
предикативне (1, 1б) або другопредикативне (1в) утворення. Отже, ПР становить собою двокомпонентну
конструкцію, що складається із автосемантичної базової (БЧ) та синсемантичної парцельованої (ПЧ) частин.
Вибір теми дослідження стимулювався передусім тим фактом, що попри наявність певної кількості
спеціальних праць на матеріалі української (Л.І. Конюхова, Г.А. Коцюбовська, Ю.Л. Старовойт), російської
(Ю.В. Ванніков, В.В. Бабайцева, О.С. Звєрєва, Е.А. Скоробогатова), англійської (В.В. Богдан, В.О. Дмитренко,
М.А. Хатунін, В.С. Хрипун), німецької (Р.П. Лисиченко, Е.В. Борисова, Н.Н. Голікова, Л.А. Рачковська) та
інших мов, на сьогоднішній день немає досліджень, в яких би вирішувалося питання про синергетичний
механізм продукування ПР у мовленні. Отож, основною метою цієї роботи є опис лінгвосинергетичного
механізму використання ПР у сучасній німецькій мові, а завданнями – встановлення синергетичних витоків і
когнітивних моделей використання ПР у мовленні.
Виходячи з того, що мовленнєва діяльність – це безперервний обмін інформацією, що ґрунтується на
взаємодії механізмів продукування та перцепції, слід звернутися до лінгвосинергетичних передумов кодування
(породження) та декодування (ідентифікації) інформації, яка передається засобами ПР.
Як відомо, інформація є синергетичним явищем, що відбиває ідею про міру організації системи,
центральним поняттям якої стає ентропія. Якщо ентропія системи відображає міру її невпорядкованості, то
інформація – міру її організації. Структурна інформація суть відносна інформація, бо вона базується на
відношеннях двох процесів, а тому пов’язана з феноменом відображення: якщо в об’єкті А відбуваються зміни,
які відображають вплив на нього об’єкта Б, то об’єкт А стає носієм інформації про об’єкт Б [ФС 1987, с. 172].
Аналогічні процеси спостерігаються і в мові. Зокрема, при розукрупненні реченнєвого цілого парцелят (об’єкт
Б) стає носієм інформації про базове висловлення (об’єкт А). У такий спосіб парцеляцію можна розглядати як
процес біфуркації – роздвоєння одного вузла інформації на два у певній точці нестійкості системи. Кількість
гілок, що виходять із біфуркаційної точки, визначає набір нових можливих дисипативних структур [Бранский
2000, с. 112].
За таких умов реалізується основний принцип синергетики: всі елементи складної системи
підпорядковуються найбільш нестійкому елементу [Герман 2000, с. 37]. В нашому випадку ним є парцельована
частина (ПЧ): спонтанно виникаючи в ході продукування мовленнєвого повідомлення, він наділяється
системорегулюючою силою, бо виводить систему із хаотичного, інформативно неупорядкованого стану та
приводить її у стан інформаційної збалансованості. У цьому сенсі парцелят виступає атрактором –
домінантним смислом, що є зоною гармонізації симетрії та асиметрії, організації та самоорганізації тексту
[Москальчук 2003, с. 131], що „ніби притягує до себе всю множину траєкторій його розвитку, незалежно від
початкових умов“ [Семенець 2004, с. 20].
У тому, як продукується ПР, простежується принцип самоорганізації системи [Капра 2003, с. 103], яка в
нашому випадку пов’язана зі спонтанним виникненням в інформативно неврівноважених реченнях нових
пропозиціональних змістів та іллокутивних настанов і, відповідно, нових структурних форм для їх втілення, що
характеризується появою петель зворотного зв’язку, розроблених Н. Віннером [Wiener 1950, c. 24] для
кібернетичних систем. Пристосовуючи петлю зворотного зв’язку до ПР, її можна зобразити у вигляді рис. 1 із
трьома вузлами (“когнітивними точками”): Н – настанова (замисел, задум мовця повідомити певну
інформацію), О – оцінка мовцем здійсненого ним повідомлення на предмет його повноінформативності, тобто
відповідності початковому замислу), К – корекція (прийняття рішення щодо виправлення стану речей). Між
вузлами Н і О розташовується БЧ (жирна лінія), яка оцінюється мовцем як така, що не відповідає замислу, а
тому спонукає його до виправлення існуючого стану (процес прийняття рішення – пунктирна лінія між вузлами
О і К), у результаті чого з’являється ПЧ (проста лінія між вузлами К і Н).

Рис. 1. Продукування ПР за схемою петлі зворотного зв’язку
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

314
Таким чином, петля зворотного зв’язку становить собою кільцеву систему причинно пов’язаних
елементів, в якій початковий вплив розповсюджується упродовж вузлів так, що кожний елемент здійснює
вплив на наступний. Наслідком такого впливу є те, що перша ланка (“вхід”) піддається впливу останньої
(“вихід”). При цьому вхід, у свою чергу, знову піддається оцінці, і залежно від того, задовольняє чи не
задовольняє мовця результат інформування, процес може відновитися. Тоді петля зворотного зв’язку набуває
вигляду спіралі: до вже використаних парцелятів додаються нові. Це й означає саморегулювання, оскільки
початковий сигнал модифікується кожного разу, коли проходить всю петлю.
Так, здійснюючи повідомлення (2) Die hat schon mal Studentinnen eingeladen gehabt БЧ, weiЯt du. Zu so nem
NachmittagПЧ-1. So ne alte ganz alte FrauПЧ-2 /Datenbank/ («Вона вже якось запрошувала до себе студентів. Після
обіду. Така стара жінка»), мовець змушений порціонувати інформацію, оскільки перше її введення у вигляді БЧ
(Х запрошувала до себе студентів) не задовольняє його як таке, що не дає адресату повної панорами подій,
тобто має певні епістемічні лакуни (Die {хто} hat schon mal {коли} Studentinnen eigeladen) (вузол О). Ці лакуни
він заповнює, досилаючи інформацію навздогін уже здійсненому повідомленню, тобто в реверсивний спосіб
(вузол К).
З метою запобігти “епістемічному конфлікту” мовець спочатку додає відомості про час запрошення (ПЧ-
1: Zu so nem Nachmittag = КОЛИ) і тим самим заповнює одну лакуну. Але й новоутворену конструкцію БЧ + ПЧ-
1 він змушений оцінити як таку, що є для адресата інформативно неповною. І лише конкретизація суб’єкта
запрошення (ПЧ-2: So ne alte Frau = ХТО) повністю його задовольняє. Очевидно, використання двічі
парцельованого речення (БЧ + ПЧ-1 + ПЧ-2), здійсненого за схемою зворотного зв’язку, дозволило мовцю
вважати перлокутивний ефект досягнутим (вузол Н).
Зрозуміло, що в кожному конкретному випадку мовець може вбачати у своїх повідомленнях скільки
завгодно епістемічних лакун, які він буде намагатися усунути в регресивний спосіб. Ось чому кількість
парцелятів, приєднаних до однієї БЧ, потенційно необмежена. Їх використання стимулюється не тільки
прагненням мовця до більш повного інформування адресата про певний стан речей. Подекуди воно може бути
викликане ще й прагненням запобігти небажаній реакції з боку адресата. Попри різноспрямованість
біфуркаційних векторів, розрізнені парцели постають як єдине висловлення, в якому форма, зміст і функція
збалансовані таким чином, щоб запобігти непорозумінню.
Отже, “омовлюючи” певний масив інформації, homo loquens оцінює можливі наслідки своїх мовленнєвих
кроків і реагує цілеспрямованими вербальними діями, продукуючи додаткові кластери інформації, що, на його
думку, необхідні для досягнення взаєморозуміння, бо саме воно, як небезпідставно вважають філософи, є
найвищою телеологією спілкування [Habermas 1984, c. 14], оскільки “уможливлює порозуміння людей щодо
ситуації, в якій вони стикаються один з одним віч-на-віч” [Єрмоленко 1999, с. 40] та запобігає розсіюванню
(дисипації) смислу.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що в основі явища парцеляції лежить принцип “когнітивного
дисонансу” [Вебер 2004], а точніше, когнітивної ентропії – “міри відхилення системи від того стану, що
приймається за еталонний (оптимальний)” [Каныгин 1993, с. 75]. У нашому випадку ентропія – це
“недоінформованість”, відхилення від якогось умовного еталону на фоні нестачі або недовикористання певного
інформаційного ресурсу. Усвідомлення цього факту приходить до мовця в точці О (рис. 1), із якої й
розпочинається процес відшкодування інформації, що міститься у вже здійсненому ним висловленні. І робить
він це в регресивний спосіб (навздогін), засади чого криються в тому феномені, що називають “гармонізацією”
[Бардина 1997].
Лінгвосинергетичний механізм гармонізації висловлення є по суті способом перетворення когнітивного
дисонансу на когнітивний консонанс, тобто засобом акомодації формально-граматичної структури речення до
його пропозиціонального змісту та інтенціональних настанов, що й забезпечує номінативно-комунікативну
єдність ПР.
У сфері парцеляції предметом повідомлення виступає денотат як деякий об’єкт інформаційного інтересу,
пов’язаний із темою спілкування (пропозицією Р або ситуацією СИТ), а мотивом – бажання мовця зменшити
міру невизначеності інформації щодо неї. Епістемічною передумовою цього є когнітивно-психологічна оцінка
“Мовець не впевнений, що адресат отримав вичерпну інформацію стосовно Р”. Виходячи з неї, трансфер
знання в контексті парцеляції зумовлюється готовністю мовця доповнити, уточнити, супроводити вже озвучене
повідомлення деяким додатковим кластером інформації.
Спираючись на прагнення мовної особистості до упорядкування інформаційної повноти висловлення,
лінгвокогнітивний алгоритм парцеляції спирається на операцію “корекція” (вузол К – рис. 1) і конституюється
за рахунок щонайменше двох основних когнітивно-комунікативних патернів гармонізації структури, змісту й
функції речення – власне-корекції та акцентуації (рис. 2). Обидва вони є фактично модифікацією лінії К – Н
(рис. 1) і як такі мають риси і мотиву, і тактики побудови ПР, що цілком узгоджується з процесуально-
результуючою природою парцеляції. Оскільки у власне корекції домінує фактор “мотив”, а в акцентуації –
“тактика”, то й корелюють вони, відповідно, з приєднанням і роз’єднанням.

Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

315

Рис. 2. Лінгвокогнітивний алгоритм парцеляції

Лінгвокогнітивний л(огіко-семантичний) патерн в“ласне-корекція” слід визнати найбільш
продуктивним фактором парцеляції. В його основі лежить потреба мовної особистості в додаванні до БЧ
деякого нового кластеру інформації, що, на думку мовця, має усунути її епістемічну неповноту. Іншими
словами, корекція – це “поправка, метаінформаційна реакція мовця, спрямована на виправлення допущеного
ним прорахунку” [Йокояма 2005, c. 169]. Типовими когнітивними схемами, за якими найбільш активно
генеруються ПР у межах цього патерну, є комплементація (додавання) та аргументація.
Упорядкування інформаційного ресурсу повідомлення за схемою комплементації здійснюється в
контексті невпевненості (опінії) мовця в тому, що його висловлення достатньою мірою інформує адресата про
певний стан речей – денотативну ситуацію СИТ1. Ця опінія спонукає його додати до вже “омовленого”
висловлення іще якийсь кластер інформації (СИТ2), що міг би, на його думку, більш вичерпно
охарактеризувати СИТ1 і тим самим сприяти адекватному розумінню адресатом відповідного стану речей.
Основу комплементарного доповнення утворює презумпція “Коригую СИТ1, додаючи до неї СИТ2 як
таку, що усуває інформативну неповноту висловлення”, згідно з якою парцелюватися може як окремий член
речення (3-5), так i все реченнєве ціле (6-7). Пор.: (3) Du kennst viele Musikgruppen. Auch auslдndische /TB2/; (4)
Vor 150 Jahren starb einer der berьmtesten Dichter Deutschlands. Einer der geistreichsten /Deutschland 2006/; (5)
Dьrfen ihrer Meinung nach solche Menschen beschimpft werden? Und getadelt? /DgD/; (6) Im Ьbrigen ist es nicht
neu, dass Grcic Arbeiten im Museum zu sehen sind. Dass das Centre Popmpidou und das Museum of Modern Art seine
Arbeiten fьr museumswьrdig befanden /SpO/; (7) Die Mitarbeiter sollen 37 statt 35 Stunden arbeiten. Dafьr gibt die
Firma eine Garantie /Stern 1999-28/.
Виходячи з того, що комплементарність “передбачає врахування відношень характеризованого об’єкта
до чого-небудь іншого, ніж сам цей об’єкт” [Загнітко 2006, с. 194], формальним критерієм такого роду
розширення інформаційного обсягу ПР можна вважати проби “und auch” / “und dazu” (“а також”) та розглядати
їх як тлумачні формули, за допомогою яких унаочнюється мотиваційний сенс парцелятивного використання
речення. Пор.: (3а) Du kennst viele Musikgruppen. Und auch auslдndische; (4а) Vor 150 Jahren starb einer der
berьmtesten Dichter Deutschlands. Und auch einer der geistreichsten; (5a) Dьrfen ihrer Meinung nach solche
Menschen beschimpft werden? Und auch getadelt? (6а) Im Ьbrigen ist es nicht neu, dass Grcic Arbeiten im Museum zu
sehen sind. Und auch dass das Centre Popmpidou und das Museum of Modern Art seine Arbeiten fьr museumswьrdig
befanden; (7a) Die Mitarbeiter sollen 37 statt 35 Stunden arbeiten. Und dafьr gibt das Unternehmen auch eine
Garantie.
Комплементарна схема ПР є найбільш поширеною в синтаксисі сучасної німецької мови. Отож, можна
припустити, що вона є й основним засобом подолання когнітивної ентропії та гармонізації висловлення,
особливо в усній формі вербального спілкування.
Упорядкування інформаційного ресурсу повідомлення за схемою аргументування здійснюється в
контексті невпевненості мовця в тому, що у вже здійсненому ним повідомленні належним чином відображені
каузальні відношення, що інтегрують його в макроструктурний контекст. Пор.: (8) Die Ampel sprang um. Und sie
fuhren weiter /N. Sparks/; (9) Du hast Fieber. Denn du bist ganz rot /Einblicke/; (10) Da sah ich dich liegen und
schlafen an einem Orte, wo es gefдhrlich ist. Darum suchte ich dich zu wecken, o Herr /H. Hesse/; (11) Wir haben keine
Zeit zur Besichtigung. Deshalb dьrfen wir nicht mehr drauЯen bleiben /S. Lenz/; (12) Runter mit dem Ding! Oder sie
sind ein Sieb, Mann! /ТВ1/.
Когнітивна схема аргументування в ПР (8-11) є спробою мовця унаочнити причиново-наслідкові зв’язки
шляхом акцентування аргументу, який наводиться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь.
Аргументивна підтримка БЧ – це особливий прийом впливу на вибір адресата у процесі прийняття рішення, що
здійснюється через свідомість у вигляді протиставлення певних фактів і оцінок [Perelmann 1980, с. 42]. Згідно з
класичною риторикою, аргументація повинна бути логічною, прозорою, відповідати досвіду та знанням
адресата, щоб викликати у нього готовність діяти або припинити діяльність. У першому випадку йдеться про
confirmatio – аргумент “за” (8, 10, 11), у другому – refutatio – “проти” (9, 12).
Механізм аргументивного використання парцеляції полягає в бажанні мовця супроводити БЧ певного
роду обґрунтуванням, що спонукає його додати до СИТ1 такий кластер інформації (СИТ2), який би міг більш
вичерпно її охарактеризувати й сприяти адекватному розумінню адресатом причиново-наслідкових зв’язків між ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

316
двома станами речей.
Оскільки взаємодія БЧ і ПЧ в межах аргументивної схеми базується на опозиції “антецедент –
консеквент”, то когнітивний мотив у цьому випадку полягає у презумпції мовця “Коригую СИТ1, додаючи до
неї СИТ2 як таку, що пояснює причиново-наслідкові відношення”. Отже, відокремлення ПЧ є способом
привернення уваги адресата до каузальних витоків двох позамовних ситуацій. Формально-семантичним тестом
такого парцелювання є “(und) deshalb” /“(а) тому” або sonst / „інакше“. Пор.: (8а) Die Ampel sprang um, (und)
deshalb fuhren sie weiter; (9a) Du hast Fieber, (und) deshalb bist du ganz rot; (10а) Da sah ich dich schlafen an einem
Orte, wo es gefдhrlich ist, (und) deshalb suchte ich dich zu wecken; (11a) Wir haben keine Zeit zur Besichtigung, (und)
deshalb dьrfen wir nicht drauЯen bleiben; (12а) Runter mit dem Ding, sonst sind sie ein Sieb). Проба з sonst показує
доволі високу силу refutatio в тих мовленнєвих ситуаціях, де йдеться про заборони, погрози, попередження.
Парцеляція тут є свідченням категоричності, особливо з урахуванням того факту, що воно містить натяк на
можливість переходу від вербальних до невербальних дій.
Лінгвокогнітивний патерн “акцентуація” є не менш продуктивним явищем у сфері поєднання /
роз’єднання цілісних реченнєвих утворень. В його основі лежить та мета, яку В.В. Бабайцева [2000, с. 556]
сформулювала як “актуалізація відчленованої частини”. Вона базується щонайменше на двох когнітивних
схемах – прецизуванні та контрастуванні.
Упорядкування інформаційного ресурсу повідомлення за схемою прецизування (уточнення)
здійснюється в контексті опінії мовця про недоінформування адресата в тому висловленні, що вже здійснено.
Це спонукає його уточнити або конкретизувати своє повідомлення шляхом регресивного додавання до нього
певного кластеру інформації (СИТ2), що могло б, на його думку, більш вичерпно охарактеризувати СИТ1.
Когнітивною основою такого уточнення є презумпція “Акцентую СИТ2 через СИТ1, конкретизуючи їх зміст”.
Пор.: (13) Keiner lдsst sich bemerken. Im Dunkel /I. Noll/; (14) Man kann alles Mцgliche finden. In diesem Laden
/B. Uhse/; (15) Mir fдllt nichts ein. Im Moment /LeseBuch/; (16) Sie wird es versuchen. Den Chef zu sprechen
/D. Schwanitz/; (17) Die Eltern wissen gar nichts. Von diesem Zelturlaub /Charly/. Прецизійне доповнення можна
визнати тим когнітивним феноменом, який О.Н. Йокояма [2005, c. 173] називає “добровільним внеском до
кооперативного мінімуму”.
Формальним експлікатором прецизійного розширення БЧ можна визнати, услід за Г. Альтманом
[Altmann 1981, c. 118], словосполучення “und zwar” / “nдmlich” / “а саме” і „das heiЯt“ / “тобто”. Пор.: (13а)
Keiner lдsst sich bemerken Und zwar / nдmlich im Dunkel → (13б) Das heiЯt im Dunkel; (14a) Man kann alles
Mцgliche finden. Und zwar / nдmlich in diesem Laden → (14б) Das heiЯt in diesem Laden; (15a) Mir fдllt nichts ein.
Und zwar / nдmlich im Moment. → (15б) Das heiЯt im Moment; (16a) Sie wird es selbst versuchen. Und zwar / nдmlich
den Chef zu sprechen → (16б); Das heiЯt den Chef zu sprechen; (17a) Die Eltern wissen gar nichts. Und zwar / nдmlich
von diesem Zelturlaub → (17б) Das heiЯt von diesem Zelturlaub. Комплементарні (und auch / und dazu) та
аргументивні (deshalb, sonst) проби є у випадку (13-17) нерелевантними, бо призводять до структурно-
семантичного викривлення відповідних трансформів і до спотворення когнітивно-дискурсивної мотивації
використання ПР.
За принципом контрасту (гостро вираженої протилежності) утворюються ПР, в яких здійснюється
протиставлення пропозиціонального змісту БЧ і ПЧ. Пор.: (18) Nur wenige Einsteiger stьrzen ins Leben. Und die
Mehrheit hat ьberhaupt kein Lebensziel /Deutschland 2005-3/; (19) Sie arbeitet den ganzen Tag. Und er blдttert stets in
einer Zeitung /SpO/; (20) Im U-Boot sterben Menschen. Und Moskau lehnt auslдndische Hilfe ab /Deutschland 2002-
5/; (21) Цl ist mehr als doppelt so teuer wie vor zwei Jahren. Und eine Preiserholung ist nicht in Sicht /Deutschland
2006-2/; (22) Sie mцchte sich vor allem erfindlich bekennen. Wдhrend es ihrer Schwester ganz egal ist /DgD/.
Використання парцелятів у (18-22) зумовлюється не стільки припущенням мовця про інформативну
неповноту БЧ, скільки необхідністю акцентування однієї ситуації через її протиставлення іншій, що досягається
за допомогою інтонації та затягування паузи. Тим самим досягається той інтенсифікаційний ефект, що сприяє
фокусуванню уваги на певній ситуації [Rudolph 1996, с. 342] і тим самим реалізації таких настанов, як
здивування (18, 21), докір (19), обурення (20) тощо. У випадку контрастного введення ПЧ слід говорити про
навмисне роз’єднання складнореченнєвого цілого на окремі автосемантичні парцели, тобто на такі, що є
інформативно самодостатніми, проте вони не можуть бути акцентованими тією мірою, як це уможливлюється
їх сумісним використанням у межах одного біному.
Когнітивно-дискурсивною основою контрастної парцеляції є презумпція мовця “Акцентую СИТ2, через
СИТ1, протиставляючи їх одна одній”. Формальним експлікатором контрастивного акцентування двох ситуацій
є сполучник “wдhrend” / “у той час як”. Пор.: (18a) Nur wenige Einsteiger stьrzen ins Leben, wдhrend die Mehrheit
ьberhaupt kein Lebensziel hat; (19a) Sie arbeitet den ganzen Tag, wдhrend er stets in einer Zeitung blдttert; (20a) Im
U-Boot sterben Menschen, wдhrend Moskau auslдndische Hilfe ablehnt; (21a) Цl ist mehr als doppelt so teuer wie vor
zwei Jahren, wдhrend eine Preiserholung nicht in Sicht ist. У цьому випадку контрастивний сполучник und і
темпорально-протиставний wдhrend є взаємозамінними: (22a) Sie mцchte sich vor allem erfindlich bekennen, und
ihrer Schwester ist es ganz egal.
Таким чином, когнітивний алгоритм парцеляції виявляється пов’язаним, по-перше, з нарощуванням
інформації (патерн “власне-корекція”), а, по-друге, з інтенсифікацією – цілеспрямованим фокусуванням уваги Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

317
адресата на певному її кластері (патерн “акцентуація”). Обидва вони тісно пов’язані з акомодацією –
необхідністю подолання когнітивної ентропії (дисонансу) – дійсної або мнимої недоінформованості адресата.
Проте, якщо корекція змісту БЧ за рахунок приєднання ПЧ є процесом і результатом нарощування інформації,
то акцентуація – способом привернення уваги до якогось її кластеру.
Парцеляція за схемою комплементації є способом нарощування інформації в ширину, а за схемою
аргументації – і в ширину, і в глибину. З урахуванням фактору “об’єм інформації” прецизійну схему парцеляції
слід, очевидно, визнати дифузною, бо її когнітивний мотив полягає не тільки в акцентуації, але й у нарощуванні
інформаційного ресурсу, причому в глибину. У цьому випадку БЧ і ПЧ співвідносяться за принципом “загальне
– часткове”.
Парцеляція ж за схемою контрасту не є способом інформативного розширення речення ані в глибину, ані
в ширину, а лише способом прагматичного акцентування однієї референтної ситуації на фоні іншої. Когнітивна
ентропія усувається тут мовцем не шляхом корекції процесу поповнення епістемічного світу адресата, а
шляхом відтінення одного кластеру інформації за допомогою іншого. Отже, парцелятивний мотив контрасту
зумовлюється не скільки когнітивним, скільки прагматичним чинником.
У цілому ж слід визнати, що не завжди можна провести чітку демаркаційну лінію між власне-
корекційною та акцентувальною моделями парцеляції. Найбільш виразною вона є в контексті, в якому ПР
інтегрується в текст на правах мезоструктури, найменш виразною – на рівні окремо взятого речення. Проте, тут
нерідко актуалізуються обидва фактори: перший виступає мотиваційним чинником процесу, другий – тактико-
мовленнєвим чинником результату парцелювання.
Все сказане дозволяє зробити певні висновки.
Парцеляція конституюється як синергетичний феномен, в якому взаємодіють комунікативні та когнітивні
начала мовленнєвої діяльності. Комунікативною її основою є адресантно-адресатна конфігурація, когнітивною
– дійсна або мнима недоінформованість адресата, що базується на припущенні мовця про недовикористання у
здійсненому ним повідомленні певного інформаційного ресурсу (когнітивна ентропія) і що примушує його
відшкодовувати нестачу інформації в регресивний спосіб. Спрямований на усунення когнітивної ентропії й тим
самим на упорядкування системи, цей спосіб відшкодування інформації може бути як спонтанним, так і
навмисним мовленнєвим кроком адресанта, але в будь-якому разі він скеровується необхідністю гармонізації
висловлення.
Механізм парцелювання спирається щонайменше на два основних когнітивно-комунікативних патерна
гармонізації структури, змісту й функції висловлення – власне-корекцію та акцентуацію. Корекція є способом
комплементарного та аргументативного нарощування інформації, а акцентуація – прецизійним або
контрастивним фокусуванням уваги адресата на певному її кластері. Корекція та акцентуація мають риси і
мотиву, і тактики побудови парцельованого речення, конструктивний інваріант якого завжди спирається на
бінарну єдність базової частини та парцеляту.
Розгляд лінгвосинергетичних засад парцеляції має вирішальне значення для поглиблення й розширення
уявлень лінгвістичної науки про роль і місце різних синтаксичних процесів у способах аранжування думки.
Перспектива дослідження зумовлюється ще й тим, що залишається іще досить невивчених питань, які чекають
на свого дослідника. Зокрема, певну проблему становлять собою прагматичні значення, які утворюються на
перетині різних ілокутивних сил парцельованого висловлення, їх комунікативний статус у складі дискурсивних
актів, співвідношення парцеляції та ідіостилю тощо.

Література
Бабайцева 2000: Бабайцева В.В. Явление переходности в грамматике русского языка. – М.: Дрофа, 2000.
– 640 с.
Бардина 1997: Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания. – Одесса: Астропринт, 1997. – 271 с.
Бранский 2000: Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики // Вопр. философии. –
2000. – № 4. – С. 112-129.
Вебер 2004: Вебер Е.А. Опыт лингвистического исследования когнитивного диссонанса в английском
дипломатическом дискурсе: Дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. – Иркутск, 2004. – 212 с.
Герман 2000: Герман И.А. Лингвосинергетика. – Барнаул: ААЭП, 2000. – 168 с.
Гиздатов 1998: Гиздатов Г.Г. Когнитивная парадигма изучения языка // Семантика языковых единиц.
Доклады VI Междунар. конф. – М.: СпортАкадемПресс, 1998. – Т. 1. – С. 24-26.
Гийом 1992: Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики / Общ. ред., послеслов. и коммент.
Л.М. Скрелиной. – М.: Прогресс, 1992. – 224 с.
Єрмоленко 1999: Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.
Загнітко 2006: Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 338 с.
Йокояа 2005: Йокояма О.Б. Когнитивная модель дискурса и русский порядок слов. – М.: Языки
славянской культуры, 2005. – 424 с.
Каныгин 1993: Каныгин Ю.М. Основы когнитивного обществознания (Информационная теория
социальных систем). – К.: УАИ, 1993. – 236 с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

318
Капра 2003: Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем / Пер. с англ.
В.Г. Трилиса. – К.: София; М.: София, 2003. – 336 с.
Кибрик 2003: Кибрик А.Е. Константы и переменные языка. – СПб.: Алетейя, 2003. – 720 с.
Москальчук 2003: Москальчук Г.Г. Структура текста как синергетический процесс. – М.: Едиториал
УРССР, 2003. – 296 с.
Семенець 2004: Семенець О.О. Синергетика поетичного слова. – Кіровоград: Імекс, 2004. – 338 с.
ФC 1987: Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Изд. полит. л-ры, 1987. – 590 с.
ЯБЭС 2000: Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – 2-е изд. – М.:
Большая Российская энциклопедия, 2000. – 688 с.
Altmann 1981: Altmann H. Formen der „Herausstellung“ im Deutschen. – Tьbingen: Niemeyer, 1981. – 216 S.
Habermas 1984: Habermas J. Vorstudien und Ergдnzungen zur Theorie des kommunikativen Handels. –
Frankfurt/M.: Suhrkamp, 1984. – 607 S.
Perelmann 1980: Perelmann C. Das Reich der Rhetorik. Rhetorik und Argumentation. – Mьnchen: Beck, 1980. –
195 S.
Rudolph 1996: Rudolph E. Contrast, Adversative and Concessive Relations and their Explication in English,
German, Spanish, Portuguese on Sentence and Text Level. – Berlin, N.Y.: Walter de Gruyter, 1996. – 544 p.
Wiener 1950: Wiener N. The Human Use of Human Beings. – N.Y.: Houghton Mifflin, 1950. – 312 p.

The article is the sequential of the author’s series of publications on active syntactical processes in Modern
German, one of which parcelling is. The parcelled sentence is considered as process and result of utterance synergetic
harmonization on the principle of inverse connection noose by N.Wiener.
Keywords: parcelling, synergetics, harmonization, cognitive entropy, correction.
Надійшла до редакції 8 вересня 2006 року.