Стаття продовжує цикл публікацій, присвячених простеженню специфіки взаємодії глибинного і
поверхневого рівнів речення з позицій відмінкової граматики, зокрема встановленню закономірностей
репрезентації глибинної об’єктної семантики на поверхневому рівні семантико-синтаксичної організації
сучасного українського речення у зіставленні з англійським.
Ключові слова: відмінок, лексико-семантична група, лексична сполучуваність, транзитивні лексеми.

У сучасній українській мові, як і в англійській, глибинна об’єктна семантика може бути репрезентована
за допомогою широкого спектру формально-граматичних засобів на рівні формотворчої, словотвірної,
морфологічної та синтаксичної організації в межах простого (формально і семантично елементарного),
простого ускладненого (формально і семантично) й складного речення з різними типами синтаксичного зв’язку.
Враховуючи необхідність розмежування двох різних шарів (або рівнів) висловлення – національного та
універсального [Штерн 1998, с. 297], що безпосередньо співвідносяться з реалізацією семантики об’єкта в
конкретній мові та глибинним значенням, теоретично притаманним усім мовам світу, потреба у послідовному
аналізі спільних і диференційних (притаманних тільки українській чи англійській мові) мовних засобів для
найповнішої характеристики глибинної структури речення постає більш, ніж очевидною.
Своєрідність національної семантики має багато виявів, серед яких насамперед такий, як обов’язковість
вираження деяких смислів у реченні, властивих граматиці та лексиці, зокрема вид дієслова і флективний
характер утворення відмінкових форм в українській мові, артикль в англійській тощо. Функція поверхневого
компонента полягає у встановленні багатозначної відповідності між глибинно-семантичною структурою та
різноманіттям формально-поверхневих. Тому системний опис сучасного українського речення, в якому
репрезентована об’єктна семантика, у зіставленні з відповідним реченням англійської мови є необхідною
складником пропонованого дослідження.
Семантична категорія об’єкта, виділювана на підставі її регулярної презентованості (у тому чи іншому
варіанті) у структурі речення [Николаева 1995, с. 71], має в сучасній українській мові певний набір формально-
граматичних відмінків з переважно морфологічними засобами реалізації глибинного значення (пор. з
англійською, якій притаманна синтаксична природа поверхневих відмінкових форм [Путіліна 2006, с. 134]).
Морфологічні форми відмінків, характеризуючись синтаксичною перспективою [Бондарко 1976, с. 19],
© Путіліна О.Л., 2007 Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

319
реалізують відмінкові значення у функціональних зв’язках з іншими компонентами словосполучення і речення.
Як зазначає М.Я.Плющ, відмінкові словоформи беруть участь у вираженні предикативних з двобічною
спрямованістю взаємопов’язаних компонентів структурної основи речення і непредикативних семантико-
синтаксичних відношень з однобічною спрямованістю компонентів словосполучення або компонентів, що
поширюють основу речення [Плющ 1986, с. 38], прогнозуючи подальше структурування всієї поверхневої
конструкції, зокрема репрезентація семантики об’єкта на формальному рівні як в українській, так і в
англійській мові зумовлюється наявністю підрядного зв’язку, перехідністю, нерозривно пов’язаною з нею
валентністю предиката, а також смисловими значенями поєднуваних слів (тобто лексичною і граматичною
сполучуваністю компонентів).
З-поміж морфологічних засобів, спеціалізованих на вираженні глибинної об’єктної семантики в сучасній
українській мові, найбільша регулярність функціонування властива формам знахідного відмінка, який виступає
як відмінок об’єкта [Вихованець 1992, с. 119, Вихованець 1971, с.10, Плющ 1986, с. 41], що є його первинною
семантико-синтаксичною функцією. Як і об’єктив на рівні глибинної структури, знахідний відмінок можна
вважати найбільш загальним поверхневим відмінком (його відповідником в англійській мові постає the
Common Case (загальний відмінок)), оскільки він здатний репрезентувати два глибинні об’єктні відмінки –
об’єктив і фактитив (крім інструменталіса), хоча у переважній більшості випадків безпосередньо
свіввідноситься з об’єктивом, наприклад: (1) Уже дорослим я бачив у бабусі мої малюнки, малюнки дворічного
художника-початківця. (В.Сосюра. Третя рота, с.270); (2) Порубаний зброяр руїну стереже. (Л.Костенко.
Берестечко, с. 26); (3) Пташина прокинулася, подала прозору вістку; але він не слухав, як раніше. (В.Барка.
Жовтий князь, с.70); (4) Через кілька годин задніє, і Фей-хань розгорне – за всіма відомостями – рішучий
наступ. (А.Любченко. Китайська новела, с. 247), де у реченнях (1) і (2) форма знахідного відмінка репрезентує
об’єктив [_O], а в прикладах (3) і (4) – фактитив [_F] (пор. з англ.: I haven’t seen this film (Я не дивився цю
кінострічку) [_O] і He ended the diary (Він закінчив щоденник) [_F], де в обох реченнях глибинні об’єктні
відмінки виражені засобами загального відмінка). Крім того, і в українській, і в англійській мовах на
формально-граматичному рівні така відмінкова форма (у межах простого речення) виконує роль прямого
додатка. На думку О.В.Бондарка, йдеться про таку форму, в якій максимально сконцентровані “ознаки
об’єктності, що протиставляються ознакам суб’єктності”, зокрема неактивність, співвідносність (але не
протиставленість) із суб’єктом [Бондарко 1992, с. 70], оскільки саме форми знахідного відмінка (з
прийменником і без прийменника) з притаманною їм ознакою структурно-семантичної залежності від
предиката є найбільш спеціалізованим і регулярним засобом репрезентації семантики об’єкта.
Своєрідність форм знахідного відмінка полягає у тому, що в плані синтагматичному йому властиве
вживання майже виключно з перехідними дієсловами, зв’язок з якими є органічним і взаємним, тому що
знахідний не виступає поза сполученням з перехіднимим дієсловами, а керуюче перехідне дієслово за своєю
лексико-граматичною природою вимагає об’єкта для розкриття свого змісту: (5) Гіркотний дух дощем залитих
згарищ нам підказав дорогу до села. (Л.Костенко. Берестечко, с. 19); (6) Н а г л я д а ч подивився якусь мить
пильно …і закрив “кормушку”. (І.Багряний. Морітурі, с. 351). На думку І.Р.Вихованця, те саме можна сказати і
про зв’язок з перехідними предикативними прислівниками (аналітичними дієсловами [Вихованець 1992, с.
119]) типу (було, буде) видно, (було, буде) помітно, (було, буде) жаль, (було, буде) треба і под., хоча, на наш
погляд, переважна більшість з них передбачає форми родового безприйменникового відмінка або інфінітива:
(7) М е с і я: Творив дива ще тільки над водою, сього не досить – треба крові. (Леся Українка. Одержима, с.
107); (8) Аж самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило
дівчат з розуму. (І.Багряний. Тигролови, с.50); (9) Добути дозвіл на ув’язненого лікаря було не так легко: треба
було звертатись до вищого начальства… (Б.Антоненко-Давидович. Мертві не воскресають, с. 233).
При перехідних дієсловах, які можуть сполучатися з послідовним рядом формальних відмінків
української мови, знахідному належить центральне місце внаслідок властивого йому тісного зв’язку (сильного
керування [Пешковский 1956, с. 285]) із перехідним дієсловом. При цьому такі дієслівні лексеми становлять
надзвичайно широку групу, спричиняючи появу значної кількості класифікацій відтінків об’єктного значення,
вираженого на поверхневому рівні цією відмінковою формою, в яких знаходять відображення як прагнення
інтегрувати ці відтінки, так і намагання якнайповніше диференціювати їх (до 9 різновидів), зокрема у працях
Л.А.Булаховського, Є.К.Тимченка, І.Р.Вихованця, О.С.Мельничука, І.І.Слинька (в україністиці), Х.М.Сакієва,
В.А.Силукової, К.І.Ходової (у русистиці) [Курс 1951, Тимченко 1928, Вихованець 1971, Слинько 1962, Сайкиев
1955, Силукова 1954, Ходова 1963]. Варто згадати також і спробу подати класифікацію функціонально-
відображальних класів імен об’єктів та дієслівних предикатів у їх комунікативному співвіднесенні на матеріалі
української та англійської мов Р.З.Назарчук, яка виходить з такого розуміння об’єкта, яке цілком відповідає
глибинній семантиці об’єктива і фактитива, а на формальному рівні вкладається у форму знахідного відмінка
(без прийменника), і пропонує диференціювати дієслова за денотативним статусом імен їхніх об’єктів,
наприклад, “Людина”, “Рослина”, “Соціофакт” і под. [Назарчук 2000, с.106-111], хоча, на жаль, власне
граматичні засоби репрезентації цих значень в обох мовах дослідниця залишає поза увагою. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

320
Загалом при аналізі форм знахідного відмінка з об’єктним значенням в українській мові слід враховувати
семантичні групи перехідних дієслів (як і у випадках із загальним відмінком в англійській мові), що керують
знахідним об’єктним, з-поміж яких можна виділити такі групи:
1. Дієслова розташування в просторі (є досить поширеною групою перехідних дієслів), з-поміж яких слід
виділяти:
а) дієслова переміщення в просторі, що поєднують у собі значення переміщення і конкретної фізичної дії
(адресувати, валити, везти, вивергати, видаляти, відбивати, відгортати, відкидати, відправляти, возити,
волочити, втягувати, доставляти, завалювати, запускати, зводити, кидати, класти, котити, лити,
наводити, направляти, носити, оббризкувати, опускати, переганяти, перекачувати, підкидати, піднімати,
пускати, розвіювати, сипати, слати, ставити, топити, трусити, тягнути, штовхати і под.): (10) Але скрізь
[міщанка-юрба] несе з собою шепіт, жах, широкі очі, чекання. (В.Винниченко. Сонячна машина, с. 190); (11)
Потягнув і зразу ж – назад до підводи, відкіля візник перевалював мішок, зверху сивий від випорошеної
крупчатки, ніби коло млина. (В.Барка. Жовтий князь, с. 214); (12) Жіноцтво носить різні вина. (Л.Костенко.
Берестечко, с.17); (13) Хазяїн з несподіванки сіпнувся, затримався на півкрокові, наче готовий був ту ж мить
кинути повіддя й тікати. (А.Любченко. Ворог, с. 403);
б) дієслова уміщення, розташування об’єкта у певному просторі або включення до складу чого-небудь
(вбирати, вводити, вішати, вкладати, вклеювати, включати, вкопувати, вливати, вписувати, вприскувати,
впроваджувати, всмоктувати, встановлювати, встромляти, забивати, завантажувати, загортати,
занурювати, заповнювати, заряджати, засаджувати, засівати, зашивати, надимити, накачувати,
намотувати, нанизувати, наповнювати, настромляти, начиняти, обв’язувати, поглинати, перевантажувати,
переховувати, саджати, складати, ставити, розвішувати, розкидувати, розкладати, розсипати,
розташовувати, укладати): (14) На узвишші, прикрашеному каменями, було встановлено крісло пошани.
(А.Москаленко. Срібний іній серпня, с. 290); (15) Коли ж суворая зима покриє барви й квіти – на гробі їх вона
сама розсипле самоцвіти. (Леся Українка. Хто вам сказав, що я слабка…, с. 64); (16) На стільцях біля грубки
знову розвішано пелюшки. (А.Любченко. Тихий хутір, с. 65); (17) А цар стромляє мені у спину свої двойлезі
каправі очі. (Л.Костенко. Берестечко, с. 13); (18) Вітер зухвало жужмив, розбивав, розкидав довгі вуса й
бороду. (А.Любченко. Ворог, с. 397);
в) дієслова покриття одного об’єкта іншим (часткового і повного) (асфальтувати, білити, бронювати,
взувати, всотувати, глазурувати, забинтовувати, зав’язувати, загортати, закреслювати, закривавлювати,
заливати, замазувати, замасковувати, запинати, запорошувати, застібати, зафарбовувати, коптити, крити,
лакувати, мастити, милити, мостити, надраювати, накладати, насувати, натирати, обклеювати,
обковувати, обливати, обліплювати, обмотувати, обростати, обтягувати, одягати, перев’язувати,
підмальовувати, підправляти, пригортати, приміряти, роздягати, сідлати): (19) Тому й зодягнув свої нові сині
штани, які придбав уже на шахтах, які дбайливо ховав у своїй скриньці… (А.Любченко. Проста історія, с. 350);
(20) Днями цілими в люстерко заглядала діва: підмальовувала справа, поправляла зліва. (П.Глазовий. Слухняна
доня, с. 26); (21) Надраюю до лиску підлогу туристського теплохода. (А.Москаленко. Син свого батька, с.202);
(22) Одна така поразка закреслює стонадцять перемог! (Л.Костенко. Берестечко, с.6); (23) Він відчув, як на
нього наклали приторно-їдучу маску, і зрозумів, що лежить на операційному столі. (М.Стельмах. Правда і
кривда, с. 344); (24) Хазяїн щільніше насунув шапку на лоб, щільніше пригорнув поли дубленика, підтягнув
пасок, скочив на спину. (А.Любченко. Ворог, с. 395); (25) Десь кров дітей земля сумна всотала… (В.Сосюра.
Христос, с. 51);
г) дієслова вилучення, видалення об’єкта (видаляти, викладати, виколошкувати, викорінювати,
викорчувати, вимітати, висипати, відмивати, відтирати, відчищати, відшкрібати, злизувати, змивати,
косити, одбирати, прати): (26) Долоні мої процвяховані ятряться, а пси шолудиві злизують кров. (Л.Костенко.
Берестечко, с. 13); (27) Якщо ти мені посестра вірна, то зроби мені остатнюю послугу: одбери мені життя,
чим хочеш, аби то була почесна зброя… (Леся Українка. Віла-посестра, с. 96); (28) Той [чорногуз. – прим. О.П.]
насторожено повернув до чоловіка червононосу голову, але одразу заспокоївся і з гідністю задибав по вогкій
прибережній смужці, в марній надії виколошкати з неї хоч якесь дурне жабеня. (М.Стельмах. Правда і кривда,
с. 357).
Особливістю дієслів цієї групи є здатність керувати іменниками – назвами неістот, істот, зрідка –
назвами абстрактних понять, а формальним показником можна вважати наявність префікса у переважної
більшості з них, зокрема префіксів в-, ви-, від-, з-, за-, до-, на-, о-, об-, пере-, під-, при-, роз-, за рахунок яких
нечисленні самі по собі, ці лексеми утворюють значну кількість похідних із підкресленою просторовою
орієнтацією, що надається їм приєднуваними префіксами (що не характерно для дієслів із відповідним
значенням в англійській мові).
2. Дієслова фізичного впливу на об’єкт є найчисленнішою групою, в якій можна виділити:
а) дієслова конкретної фізичної дії, зокрема биття, тиску, руху (загалом стану неспокою), обробки тощо
(бити, брикати, вибивати, вигинати, відсмикувати, в’ялити, гортати, гріти, дезінфікувати, довбати,
жмакати, забивати, закушувати, зализувати, замивати, заморожувати, запікати, затискати, збовтувати,
здавлювати, кип’ятити, коливати, колисати, колоти, колупати, копати, коптити, крутити, масажувати, Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

321
молотити, мочити, м’яти, натискати, нахиляти, обертати, обробляти, опускати, орати, переробляти,
полоскати, полоти, прикушувати, пришпорювати, промивати, рити, розгойдувати, розгрібати,
розжарювати, розкопувати, розпушувати, розчищати, рухати, стискати, терти, тиснути, трусити,
хлептати, цідити, чистити, шмагати): (29) Він закусив вудила, дугою взяв шию і, жахом охоплений, мчав без
дороги, наосліп. (А.Любченко. Ворог, с. 398); (30) І варто мені натиснути кнопку, як білим метеликом впурхне
сестричка – наша добра нічна фея. (А.Москаленко. Поклик вічності, с. 203); (31) Так, ніколи не скінчиться
темна туга і вічно буде жаль палити серце. (Леся Українка. Одержима, с. 114); (32) Та щодня і щоночі
хлептали зливу баюри. (Л.Костенко. Берестечко, с. 12); (33) Потиснув простягнуту Сталіним білу, по-
жіночому маленьку руку. (О.Гончар. Двоє вночі, с. 242);
б) дієслова часткового ушкодження об’єкта (атакувати, вивертати, вигризати, виколювати,
виламувати, витолочувати, дряпати, жалити, забруднювати, зрешечувати, калічити, карати, катувати,
колоти, кусати, ламати, муляти, надборкувати, нівечити, обморожувати, обпікати, обстрілювати,
отруювати, пересмажувати, підпилювати, пробивати, прогризати, пропалювати, прострілювати,
протирати, псувати, ранити, різати, роз’їдати, розтягувати, розчавлювати, свердлити, спалювати,
ушкоджувати, шмагати): (34) Куркулі повели агітацію, що лікарі й ті, хто їм допомагає, отруюють народ.
(В. Сосюра. Третя Рота, с.293); (35) Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби…
(І.Багряний. Тигролови, с. 38); (36) Ні, не був я в кайданах. Мені тільки надборкали крила. (Л.Костенко.
Берестечко, с. 17); (37) Добуває віла запоясник, мур довбає, трердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку,
подає до побратима голос… (Леся Українка. Віла-посестра, с. 94); (38) Густі гарачі хвилі, обдавши Марка,
почали шалено намотуватись на нього й розтягувати все тіло. (М.Стельмах. Правда і кривда, с. 345); (39)
Нерви дзвеніли тоскно, як осінні дроти в степу, і той дзвін свердлив мозок, як біль зубний… (І.Багряний. Сад
Гетсиманський, с. 191);
в) дієслова повного руйнування об’єкта (вбивати, висаджувати, висушувати, виштрикувати, добивати,
душити, загризати, закльовувати, зацьковувати, з’їдати, знищувати, ламати, морити, перегризати, різати,
розбивати, розмивати, розстрілювати, руйнувати, спалювати, спустошувати, труїти): (40) Вже мені сириця
тіло з’їла, а залізо кості перегризло, а темниця очі помутила, горде серце висушив той сором, що зламав я сам
почесну зброю і живим до рук дістався туркам. (Леся Українка. Віла-посестра, с. 94); (41) Перше вони могли
повалити його лише вчотирьох, але виштрикувати очі при свідках… (І.Багряний. Тигролови, с. 38); (42) Саме
рейвах стояв, бо ховали якогось мурзу і палили над ним перемоклу в полі смолу. (Л.Костенко. Берестечко, с. 16);
(43) Сумління докори страшні душі моєї вбили спокій, і я змінився… (В.Сосюра. Каїн, с. 35);
г) дієслова з’єднання і розділення (ампутувати, вихоплювати, відв’язувати, відгортати, відгризати,
відділяти, відклеювати, відколупувати, відколювати, відламувати, відліплювати, відривати, відрізати,
в’язати, ділити, дробити, зав’язувати, заплітати, звивати, зв’язувати, з’єднувати, зліплювати, змішувати,
зривати, зшивати, клеїти, комбінувати, кришити, місити, нанизувати, об’єднувати, перебивати, перерізати,
перерубувати, пиляти, підковувати, плутати, поєднувати, поповнювати, прибивати, прив’язувати,
приєднувати, приліплювати, пристібати, рвати, різати, розбивати, розв’язувати, розгризати, розділяти,
розклеювати, розламувати, розмежовувати, скріплювати): (44) Вже ж на те не обізвалась віла, лиш коневі
крила буйні в’яже, щоб не здумав сам майнути вгору, потім в’яже поводи докупи, аби коні врозтіч не
розбіглись: “Се ж я наші долі поєднала”. (Леся Українка. Віла-посестра, с. 91); (45) Це ж десь в цих селах
заарканили. В бігах поповнюють гарем. (Л.Костенко. Берестечко, с. 13); (46) Він так діє, як рятівний хімікалій
на зіпсовану, зів’ялену фотографічну платівку, викликаючи забуті, загублені риси, воскрешає їх, підсилює,
скріплює… (І.Багряний. Сад Гетсиманський, с. 266); (47) Гультяй-вітер перебирав ладки, вихоплював звуки з-під
коневих ніг, рвав, шматував їх, жбурляв у ніч, у безвість. (А.Любченко. Ворог, с. 396).
Для цієї групи дієслів, як і для дієслів на позначення розташування об’єкта у просторі, характерне
вживання майже виключно із тими самим префіксами, що також можуть розглядатися як специфічні маркери і
щодо дієслів із значенням фізичного впливу на об’єкт, проте безпосередньо просторове значення ці префікси,
приєднуючись до таких дієслів, втрачають (натомість в англійській мові дієслівні лексеми із значенням
фізичного впливу на об’єкт не передбачають наявність того чи іншого префікса, при цьому можливе тільки
“уточнення” форми за рахунок прийменників out, through, down тощо у постпозиції щодо дієслова, які, на
відміну від української мови, є прямою вказівкою (у більшості випадків – формальною) на просторову
орієнтацію дії: to beat out (вибивати), to bend (нахилити), to dig out (розкопувати), to shoot through
(прострілювати), to bite (кусати), to sting (жалити), to poison (отруювати), to burn down (спалювати) тощо).
3. Дієслова творення:
а) дієслова зі значенням створення, тобто на позначення дії, в результаті якої виникає новий об’єкт
(брукувати, будувати, варити, виводити, вигадувати, видавати, видовбувати, виковувати, викопувати,
винаходити, випилювати, виписувати, виправляти, виробляти, вирощувати, відварювати, відновлювати,
відроджувати, відтворювати, гартувати, готувати, друкувати, заварювати, записувати, запікати,
засновувати, збирати, згрібати, квасити, клеїти, конспектувати, копати, креслити, кувати, ліпити,
майструвати, маринувати, мостити, мурувати, набивати, надписувати, насипати, описувати,
організовувати, пекти, перебудовувати, передруковувати, перемальовувати, переробляти, писати, ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

322
підкреслювати, підписувати, плавити, планувати, плести, прокладати, пропалювати, прорубувати,
протоптувати, прясти, реабілітувати, реставрувати, робити, садити, свердлити, систематизовувати,
сіяти, скиртувати, склеювати, склити, солити, споруджувати, творити, ткати, утворювати,
фальсифікувати, цементувати, черкати, шити, шифрувати): (48) Бо хтозна, чи він знайде там свободу, чи ще
одну збудує слободу… (Л.Костенко. Берестечко, с. 22); (49) Зіна ще раз перечитала, потім схопила олівця і вгорі
черкнула резолюцію: “Інтелігент. Ганчірка”. (А.Любченко. Тихий хутір, с. 70); (50) М і р і а м: Ти творив дива!
(Леся Українка. Одержима, с. 107); (51) Зараз я переходжу від цих заслінок, підвісок до всього велета, який ось
уже чотири роки зводимо на південній околиці міста. (А. Москаленко. Краплина й море, с. 104);
б) дієслова на позначення окремих видів діяльності, внаслідок якої об’єкт не створюється, а
видозмінюється (брити, викопувати, виписувати, виправляти, відварювати, вудити, голити, доїти, жати,
запікати, збирати, згрібати, копати, мочити, насипати, орати, пиляти, ремонтувати, солити, тесати,
точити): (52) Сумніву не було: голова гнав жінок мочити коноплі. (М. Стельмах. Правда і кривда, с. 358); (53) І
раб копає землю, теше камінь, приносить мул з ріки і робить цеглу, виводить мури, статуї великі, запрігшись,
возить самотужки, й ставить, і щось будує вічне і величне… (Леся Українка. Напис в руїні, с. 59).
Особливістю деяких дієслів цієї групи є здатність виступати в реченні як на позначення дії, наслідком
якої є новий об’єкт, так і називати дію, що тільки частково впливає на об’єкт і змінює його характеристики, але
не витворює новий: копати (яму) і копати (коріння), насипати (курган) і насипати (землю), при цьому
формально-граматичні ознаки об’єкта не змінюються, тобто і в першому, і в другому випадку дієслово керує на
поверхневому рівні іменником у формі знахідного відмінка без прийменника. Тому на глибинному рівні при
дієслові зі значенням створення (підгрупа а)) знаходитиметься іменник у ролі фактитива (F), а при дієслові зі
значенням окремих видів діяльності (підгрупа б)) – у ролі об’єктива (O) (що простежується і в англійській мові:
to dig a hole – to dig roots, to spread (burial) mound – to spread the ground).
4. Дієслова інтелектуальної діяльності (аналізувати, бачити, вершити, вибирати, вивчати, вигадувати,
визначати, вимірювати, виправдовувати, випробовувати, вирішувати, відгадувати, відчувати,
встановлювати, вчити, гадати, датувати, досліджувати, думати, забувати, задумувати, засвоювати,
збагнути, звинувачувати, звіряти, згадувати, зіставляти, знати, зустрічати, з’ясовувати, класифікувати,
констатувати, нумерувати, обирати, обмежувати, оглядати, ототожнювати, оцінювати, пам’ятати,
перевіряти, передбачати, підозрювати, підсумовувати, пізнавати, позначати, порівнювати, призначати,
припускати, продумувати, прощати, реагувати, редагувати, реєструвати, розгадувати, розмежовувати,
розслідувати, розуміти, розшифровувати, слухати, сприймати, стежити, таврувати, тлумачити,
узагальнювати, усвідомлювати, уявляти, фіксувати, формувати, формулювати, характеризувати, цінувати,
читати, чути): (54) До сільради їй нема чого ходити, хіба що викличуть туди, та й то в якійсь прикрій справі:
або новий податок якийсь призначать, або її старший син Вітька десь нахуліганив – тоді хоч-не-хоч, а йди.
(Б.Антоненко-Давидович. Бушуїха, с. 280); (55) Так її прозвали товариші: вона завжди перша приносила всі
новини, вона все знала. (А.Любченко. Тихий хутір, с. 66); (56) І хан, як виліплений з воску, в кольчугу вбраний і в
шишак, курив кальян, чи спав потрошку, чи стежив битву мов коршак. (Л.Костенко. Берестечко, с. 9).
При дієсловах із значенням розумової діяльності у ролі об’єкта виступають, як правило, іменники, що
позначають істоти або абстрактні поняття, а перелік самих дієслів значно розширюється за рахунок префіксаціі
(префікси в-, ви-, до-, за- , з-, о-, пере-, по-, роз-, у-).
5. Дієслова мовленнєвої діяльності (бурмотіти, викладати, викликати, вимовляти, випрошувати,
висловлювати, відповідати, відхиляти, вітати, віщувати, говорити, диктувати, заперечувати, запитувати,
запрошувати, застерігати, зачитувати, інформувати, клясти, коментувати, критикувати, кричати, мовити,
наспівувати, обговорювати, обґрунтовувати, описувати, оповідати, оприлюднювати, передбачати,
переказувати, писати, повідомляти, погрожувати, попереджати, проклинати, пропонувати, рекламувати,
розповідати, співати, формулювати, хвалити, цитувати, читати, шепотіти): (57) Наспівує легенди сива
ковила… (Україна козацька. – 2005. – № 6. – С. 12.); (58) Щось кричав мені хан, аж слова на дощі сичали.
(Л.Костенко. Берестечко, с. 16); (59) Читав “Повість полум’яних літ” на сценарній студії. (О.Довженко.
Щоденник, с. 106).
Переважна більшість дієслів цієї групи характеризуються наявністю префіксів, зокрема: ви-, від-, за-,
на-, об-, о-, пере-, по-, про-, роз-, і може сполучатися з широким колом іменників (пор. із твердженням
І.Р.Вихованця про те, що дієслова мовлення “сполучаються з обмеженим колом іменників типу правда,
неправда, слово, переважно однотематичних з опорним дієсловом” [Вихованець 1971, с. 15]) або із
займенниками, як правило, з узагальнюючим значенням все, це, те, щось і под. у головній частині
складнопідрядного речення перед підрядною додатковою (за логіко-граматичною клисифікацією), як в
українській, так і в англійській мові: (60) А тепер я тут сиджу, як завджи, одинока, даремні сльози ллю і
проклинаю все те, що він любив, і з кожним словом все більш надію трачу на рятунок. (Леся Українка.
Одержима, с. 114); (61) He was compelled to admit that the call had come for him, but that he had declined it.
(J. London. Martin Eden, p.320) – Він був змушений зізнатися, що отримав запрошення, але відхилив його.
6. Дієслова соціальної діяльності (агітувати, афішувати, вживати, виконувати, використовувати,
витрачати, виявляти, ганьбити, демонструвати, долати, досягати, здійснювати, зображувати, зраджувати, Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

323
імітувати, копіювати, надолужувати, насвистувати, обмінювати, організовувати, пародіювати, підкупати,
повторювати, святкувати, танцювати, тероризувати, уособлювати, учиняти, фотографувати): (62) Я цю
бурю чув своїм серцем, повним любові до людини, що так любила і любить Україну, що уособлювала для нас її,
якій, як і йому, належали наші гарячі і вірні серця. (В.Сосюра. Третя Рота, с. 491); (63) Та ж там котрогось
просто підкупили, щоб учинив оцей розгардіяш. (Л.Костенко. Берестечко, с. 10); (64) Обміняйте свої прізвища
на принципові числа у всесвітній номерній системі. (М.Куліш. Мина Мазайло, с. 74).
Дієслова зі значенням соціальної діяльності, тобто цілеспрямованої діяльності для досягнення конкретної
мети, суспільно-політичної діяльності, значенням використання, відтворення, зображування, здійснення
[Лексико-семантические 1988, с. 56-60], передбачають у ролі об’єкта абстрактне поняття, істоту або
персоніфікований предмет і розширюють свій перелік внаслідок приєднання префіксів ви-, з-, зо-, на-, у-.
7. Дєслова на позначення стану, зокрема на позначення буття, якісного, емоційного, фізіологічного,
функціонального стану (випрягати, випускати, витримувати, виявляти, відновлювати, відпускати, відчувати,
втішати, гасити, гіпнотизувати, голити, дивувати, забарикадовувати, завалювати, завішувати, задувати,
закінчувати, заморожувати, запечатувати, засліплювати, заспокоювати, зачаровувати, зачиняти, звільняти,
злити, змінювати, зупиняти, кип’ятити, колисати, коригувати, лікувати, народжувати, ображати,
охолоджувати, перевтомлювати, переживати, переривати, переробляти, перефабовувати, принижувати,
припиняти, присипляти, редагувати, розвантажувати, розгортати, розплітати, розпушувати,
розчаровувати, розчісувати, роз’ятрювати, рятувати, скасовувати, спокушати, струшувати, терпіти,
чути): (65) Більше він не зважувався спокушати свою фортуну, але відтоді він лишився вічним парубком з
прозвиськом Гарбуз. (Б.Антоненко-Давидович. Гарбуз і Цмоктій, с. 285); (66) …Нарешті кінь почув той
посвист, прилетів з просторів невідомих, впав додолу, мов гаряча куля. (Леся Українка. Віла-посестра, с. 92);
(67) Велику, трепетну радість життя, радість глибокого віддиху й вільного руху відчувала кожна найменша
частка його істоти. (А.Любченко. Ворог, с. 396).
Як в українській, так і в англійській мові дієсловам цієї групи притаманне вживання разом із
іменниками на позначення переважно абстрактних понять у ролі об’єкта. При цьому послідовно зберігається
відповідність щодо транзитивності українських та англійських дієслівних лексем (що не завжди наявна в інших
групах), а кількість дієслів, що можуть бути об’єднані за цією семантичною ознакою, в українській мові, на
відміну від англійської, збільшується з приєднанням префіксів в-, ви-, від-, з-, за-, о-, пере-, при-, роз-, с-: (68)
But Brissenden was not a disciple of quietism, and he changed his attitude abruptly. (J.London. Martin Eden, p.356) –
Але Бріссенден не належав до школи квієтистів, тому раптово змінив свій тон.
8. Дієслова на позначення відношення, а саме:
а) зв’язку або взаємозв’язку (базувати, ґрунтувати, замінювати, зв’язувати, компенсувати, міняти,
організовувати, поєднувати): (69) Він за два дні міняє три личини, та ще й четверту має про запас.
(Л.Костенко. Берестечко, с. 15); (70) Козаки ліцею нещодавно організували клуб “Козацька літератка”.
(Україна козацька. – 2005. – № 6. – С. 8.);
б) володіння (берегти, брати, вигравати, викупляти, виловлювати, вимінювати, винагороджувати,
виплачувати, вистежувати, відбирати, володіти, втрачати, ганьбити, грабувати, губити, давати, дарувати,
добувати, завойовувати, заволодівати, зберігати, знаходити, красти, купувати, ловити, мати, набирати,
обшукувати, орендувати, отримувати, повертати, програвати, продавати, роздавати, хапати, черпати,
шукати): (71) Просте воно мало дивовижну властивість зберігати якийсь невловимий відбиток молодості…
(А.Любченко. Його таємниця, с. 417); (72) Добува блискучу шаблю віла, обтинає білую намітку, наче сарна,
кидається вгору до свого юнака-побратима… (Леся Українка. Віла-посестра, с. 92); (73) Батько хазяїна,
похилий віком та білий, сивиною і сорочкою, беріг макуху в дірявому лантусі, під лавою. (В.Барка. Жовтий
князь, с. 95);
в) соціальних відносин (аргументувати, відбивати, відстоювати, відстрочувати, ганьбити,
гарантувати, доводити, долати, жаліти, забезпечувати, заволодівати, заперечувати, засуджувати,
захищати, зберігати, зневажати, любити, механізовувати, мілітарізовувати, ненавидіти, перемагати,
підкоряти, поважати, погоджувати, програвати, розпускати, стерегти, фінансувати): (74) Завжди одинокий
любив безповітря і тьму, і мертвих планет непорушливий спокій раніш був за зорі йому. (В.Сосюра. Ваал,
с. 78); (75) А що, якщо програєш бій? (Л.Костенко. Берестечко, с. 18).
Специфікою дієслів зі значенням відношення (аналогічно до дієслів соціальної діяльності) є здатність
сполучатися найчастіше з іменниками-назвами осіб або абстрактними поняттями і значно рідше (порівняно з
дієсловами інших груп) – з іменниками-назвами конкретних предметів, що однаковою мірою спостерігається в
українській та англійській мовах. Це дає підстави говорити про окремий різновид об’єкта, а саме – об’єкта із
частковим нашаровуванням суб’єктної семантики, і дозволяє розширити перелік глибинних об’єктних відмінків
за рахунок додавання до нього датива (D) – відмінка на позначення істоти (як правило), яка виступає об’єктом
володіння, соціальних відносин, а також зазнає певного впливу внаслідок того чи іншого виду соціальної
діяльності, що цілком справедливо для обох мов: (76) The Senate approves or disapproves candidature of such high
officials as ambassadors, Cabinet members, and federal judges. (The Legislative Branch, p. 81) – Сенат схвалює або
не схвалює кандидатури таких високопосадовців, як посли, члени уряду та федеральні судді. [_D]. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

324
Видається важливим і той факт, що деякі дієслова можуть водночас виступати у різних лексико-
семантичних групах, оскільки такі чинники, як префіксація, що не змінює характер дієслівного керування, але
може істотно впливати на лексичний діапазон залежних від транзитивних дієслів іменників, і нашарування
кількох значень в одній дієслівній лексемі, створює сприятливі умови для репрезентації різних нюансів
семантики одним і тим самим дієсловом як в українській, так і в англійській мові, напр.: міняти – to change
(відношення взаємозв’язку і соціальної діяльності), зв’язувати – to bind, поєднувати – to connect (відношення
взаємозв’язку і фізичного впливу), організовувати – to organize (творення і соціальна діяльність),
розмежовувати – to divide (інтелектуальна діяльність і роз’єднання), формулювати – to formulate (мовленнєва
діяльність та інтелектуальна) тощо.
Отже, в сучасній українській мові спеціалізованим щодо репрезентації на поверхневому рівні глибинної
об’єктної семантики засобом є знахідний відмінок без прийменника при транзитивних дієсловах, що
розподіляються між 8 лексико-семантичними групами за особливостями лексичної сполучуваності з
іменниками або займенниками (рідше – підрядною частиною у межах складнопідрядного речення) та
граматичними показниками, зокрема за характером префікса (в-, ви-, від-, з-, за-, до-, на-, о-, об-, пере-, під-,
при-, роз- тощо), а саме: розташування в просторі, фізичний вплив на об’єкт, творення, інтелектуальна,
мовленнєва, соціальна діяльність, стан, зокрема буття, якісний, емоційний, фізіологічний, функціональний стан,
відношення (зв’язок або взаємозв’язок, володіння, соціальні відносини). Відповідником знахідного відмінка в
англійській мові є форми загального відмінка, що вживаються без прийменника або зрідка (якщо йдеться про
дієслова на позначення місцезнаходження у просторі або фізичного впливу на об’єкт) із постпозитивними
прийменниками out, through, down тощо з виразною просторовою орієнтацією, компенсуючи в такий спосіб
відсутність словотвірних засобів, наприклад префіксів з такою функцією, порівняно з українською мовою.
Водночас на глибинному рівні в обох мовах поверхневі конструкції зі знахідним і загальним відмінками
відповідно представлені об’єктивом (О), фактитивом (F) і дативом (D), останній з яких може поєднувати у собі
елементи об’єктної та суб’єктної семантики.
Отримані результати репрезентують особливості реалізації глибинних об’єктних відмінків на
поверхневому рівні, а також специфіку організації конструкцій поверхневого рівня сучасного українського
речення у зіставлені з англійським, зокрема конструкцій зі знахідним безприйменниковим відмінком на
поверхневому рівні в українській та їх відповідників – форм загального відмінка (переважно без прийменника)
англійській мовах як репрезентантів глибинної об’єктної семантики, і можуть бути використані для подальшого
зіставного аналізу взаємодії глибинних і поверхневих структур зі значенням об’єкта на матеріалі української та
англійської мов.

Література
Бондарко 1976: Бондарко А.В. Теория морфологических категорий. – Л.: Наука, 1976. – 255 с.
Бондарко 1992: Бондарко А.В. Субъектно-предикатно-объектные ситуации // Теория функциональной
грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность /
неопределенность. – СПб.: Наука, 1992. – 276 с.
Вихованець 1971: Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській мові. – К.: Наук.
думка, 1971. – 120 с.
Вихованець 1992: Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.- К.: Наукова
думка, 1992.- 224 с.
Курс 1951: Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А.Булаховського. – Т. ІІ. – К.:
Рад. шк., 1951. – 408 с.
Лексико-семантические 1988: Лексико-семантические группы русских глаголов: Учеб. слов.-справ. / Под
общ. Ред. Т.В. Матвеевой. – С.: Изд-во Урал. ун-та, 1988. – 144 с.
Назарчук 2000: Назарчук Р.З. Функціонально-ономасіологічні класи об’єктно спеціалізованих дієслів в
українській та англійській мовах (аспект спільності) // Наукові записки. – Вип. 22. Ч. ІІ. – Серія: Філологічні
науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2000. – 106-113с.
Николаева 1995: Николаева Т.М. Теория функциональной грамматики как представление языковой
данности (на материале четырех выпусков кн. “Теория функциональной грамматики”) // Вопросы языкознания.
– 1995. – №1. – С. 68-79.
Пешковский 1956: Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. – 7-е изд. – М.: Учпедгиз,
1956. – 511 с.
Плющ 1986: Плющ М.Я. Категорії суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення. – К.: Вища школа,
1986. – 175 с.
Путіліна 2006: Путіліна О.Л. Реалізація глибинної об’єктної семантики в простому (формально і
семантично) ускладненому реченні англійської мови (у зіставленні з українським) // Типологія мовних значень
у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. пр. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – Вип. 13. – С. 125-136.
Сайкиев 1955: Сайкиев Х.М. Конструкции с винительным падежом в современном русском языке //
Вопросы изучения русского языка. – Алма-Ата: Изд-во Казахской ССР, 1955. –17-22 с. Розділ ІІІ. Теоретичні питання синтаксису

325
Силукова 1954: Силукова В.А. Винительный падеж имен существительных в современном русском
литературном языке: Автореф. … канд. филол. наук. – Л., 1954. – 26 с.
Слинько 1962: Слинько І.І. Деякі спостереження над прямими додатками в українській мові // Тези
доповідей міжвузівської наукової конференції з питань синтаксису 25-28 січня 1962 року. – Львів: Вид-во
Львівського ун-ту, 1962. – 167 с.
Тимченко 1928: Тимченко Є.К. Акузатив в українській мові: (З укр. складні). – К.: Вид-во Укр. АН, 1928.
– 101 с.
Ходова 1963: Ходова К.И. Система падежей старославянского языка. – М.: Изд-во АН СССР, 1963. –
159 с.
Штерн 1998: Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики: Енциклопед сл. – К.: АрпЕк,
1998. – 336 с.

Джерела
Антоненко-Давидович 1999: Антоненко-Давидович Б.Д. На шляхах і роздоріжжях: Спогади. Невідомі
твори. – К.: Смолоскип, 1999. – 288 с.
Багряний 2000: Багряний І. Тигролови; Морітурі. – К.: Наук. думка, 2000. – 368 с.
Багряний 2001: Багряний І. Сад Гетсиманський. К.: Наук. думка, 2001. – 548 с.
Барка 2001: Барка В. Поезія. Повість “Жовтий князь”. – К.: Наук. думка, 2001. – 304 с.
Винниченко 2000: Винниченко В.К. Твори в двох томах: Том перший. – К.: Дніпро, 2000. – 584 с.; Том
другий. – К.: Дніпро, 2000. – 624 с.
Глазовий 1982: Глазовий П.П. Сміхологія: Сатира і гумор. – К.: Дніпро, 1982. – 278 с.
Гончар 1993: Гончар О. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1993. – 370 с.
Довженко 1995: Довженко О. Щоденник. – К.: Дніпро, 1995. – 685 с.
Дяченко 2005: Дяченко А. Ми – ніженські козаки // Україна козацька. – 2005. – № 6. – С. 8.
Костенко 1999: Костенко Л. Берестечко: Історичний роман. – К.: Укр. письменник, 1999. – 157 с.
Куліш 2001: Куліш М. П’єси. – К.: Наук. думка, 2001. – 368 с.
Любченко 1999: Любченко А. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 1999. – 520 с. – (Сер. “Розстріляне
Відродження”).
Москаленко 1991: Москаленко А.З. Поклик вічності: Повісті, оповідання, ессе. – К.: Воєнвидав, 1991. –
352 с.
Сосюра 2000: Сосюра В. Вибрані твори: В 2 т. – К.: Наук. думка, 2000. – Т. 1: Поетичні твори. – 648 с.;
Т. 2: Поеми. Роман. – 552 с.
Стельмах 1987: Стельмах М. Правда і кривда: Вибрані твори. – К.: Дніпро, 1987. – 496с.
Українка 1990: Українка Леся. Вибрані твори. – Одеса: Маяк, 1990. – 240 с.
Чорна 2005: Чорна М. Наспівує легенди сива ковила… // Україна козацька. – 2005. – №6. – С. 12.
London 1986: London J. Martin Eden. – Oxford, 1986. – 389 p.
The Legislative 2000: The Legislative Branch of USA. – New York ets.: MCGRAW-HILL, 2000. – 189 p.

The article continues the cycle of publications devoted to the observations of the specifies of interaction between
deep and surface levels of sentence in the opinion of the theory of case grammar, in particular regularities of
representation of deep Objective meanings on the level of surface structure of semantic and syntactic organization of
present-day English sentence in comparison with Ukrainian one are settled.
Keywords: case, lexical and semantic group, lexical combinating, transitive words.
Надійшла до редакції 5 липня 2006 року.