Стаття продовжує цикл публікацій автора, присвячених лексико-фразеологічним етикетним засобам
вираження ввічливості, наявним у листах українських інтелігентів ХІХ – початку ХХ ст. У ній розглядаються
етикетні лексеми та фразеологізми, якими автори листів послуговувалися в ситуації передачі вітання,
привіту, поклону родичам адресата, друзям, приятелям, добрим знайомим від себе чи від когось відсутнього.
Ключові слова: етикетна лексема, етикетний фразеологізм, власне епістолярний фразеологізм,
епістолярне фразеологізоване словосполучення, інтенсифікатор чемності.

Важливе місце у функціонально-семантичному полі епістолярної ввічливості ХІХ – початку ХХ ст.
займали етикетні лексеми та фразеологізми, які вживалися для передачі вітання, привіту, поклону комусь
відсутньому. На сьогодні етикетно-мовна ситуація передачі привіту як лексико-фразеологічне мікрополе, яке
об’єднує в одній системі різнорівневі мовні одиниці, що мають семантичну й функціональну спільність, в
українському мовознавстві ще не розглядалася. Така спроба робиться нами вперше. Принцип польового
структурування дає можливість виділити ядро, його центр, а також ближню, дальню й крайню периферії
мікрополя. У даній статті ставимо за мету розглянути етикетні лексеми та фразеологізми, які
використовувались в епістолярній увічливості ХІХ – початку ХХ ст. для передачі привіту комусь відсутньому, а
також визначити, які з них входили до ядра, його центру, а які перебували на периферії лексико-фразеологічної
структури.
Так, високочастотною полісемантичною етикетною лексемою, вживаною в епістолярію для передачі
привіту, була дієслівна словоформа вітати та зрідка її застарілий фонетичний варіант витати, тобто словами
виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось: “Вітаю земляків” [ЛКМ 2003(4):107] (В.Самійленко до
М.Коцюбинського); “Вітаю твою любу родину…” [ЛДЙ 2003:116] (М.Комарова до Лесі Українки); “Всі наші
Вас витають” [ЛКМ 2002(2):125] (М.Грушевський до М.Коцюбинського). Інтенсифікаторами епістолярної
ввічливості при етикетній лексемі вітати виступали прислівники щиро, сердечно (сердешно), дуже та
фразеологізм усім серцем: “Жінка вітає тебе (“второго Гоголя” каже) усім серцем і зичить тобі здоров’я на
славу України!” [ЕСЯ 199:48] (К.Білиловський до Д.Яворницького); “Пана Івана вітаю при сій нагоді дуже-
дуже сердечно…” [Лисенко 1964:312] (до О.Франко); “Щиро вітаю Віру Іустинівну, маму Вашу і діточок”
[ЛКМ 2002(2):254] (Г.Єремієв до М.Коцюбинського).
Як вияв прихильного ставлення до когось відсутнього часто використовувалась багатозначна етикетна
лексема вітання здебільшого у сполученні з прикметниками-інтенсифікаторами: “Всім прихильним
© Журавльова Н.М., 2007 Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

367
чернігівцям – сердешне вітання” [ЛКМ 2003(4):139] (М.Старицький до М.Коцюбинського); “Щире вітання
Вашій жінці” [ЛМК 2003(4):95] (С.Русова до М.Коцюбинського). Для передачі привіту комусь відсутньому
автори листів часто послуговувалися епістолярним фразеологізованим словосполученням моє вітання (мої
вітання), нерідко трансформованим: “Пану Павликові передайте моє вітання і запитайте, чому-то він не
озветься до мене ні словом” [Леся Українка 1978(10):90] (до О.Франко); “Передайте моє вітання всім Вашим”
[ЛКМ 2003(4):277] (М.Чернявський до М.Коцюбинського); “Перекажіть йому (Франкові) від мене моє
найщиріше вітання й шанобу за його невтомну, щиру, правдиву працю й боротьбу супроти овечих
темпераментів синів Русі” [Лисенко 1964:285] (до О.Франко); “Шановній сім’ї Вашій мої сердечні вітання”
[Коцюбинський 1961:30] (до М.Комарова).
Етикетну роль у ситуації передачі вітання часто виконувала в листах і багатозначна дієслівна
словоформа привітати: “Д-ра Франка привітайте од мене” [Коцюбинський 1961:427] (до В.Гнатюка);
“Привітайте Климента Васильовича щиро” [ЛДЙ 2003:151] (Г.Комарова до Лесі Українки); “Привітайте від
мене вельмишановну Вашу дружину” [ЛМК 2002(2):190] (В.Дурдуківський до М.Коцюбинського). Для
передачі через кого-небудь комусь відсутньому слів вітання, привіту Леся Українка іноді використовувала в
своїх листах як етикетно-поштиву дієслівну словоформу повітати, яка має розмовний відтінок: “Повітайте
від мене і поцілуйте всю любу родину, знайому і незнайому” [Леся Українка 1978(10):66] (до М.Драгоманова).
Частотною у цій же ситуації була й полісемантична етикетна лексема привітання (привітаннє):
“Засилаємо з жінкою наше сердечне привітання цілій родині Вашій” [Коцюбинський 1961:94] (до Б.Грінченка);
“Привітання Марії Миколаївні” [Тесленко 1967:491] (до Б.Грінченка); “Привітаннє Вашій дружині”
[ЛКМ 2002(2):306] (С.Єфремов до М.Коцюбинського); “Щире привітання Павликові” [Грабовський 1985:231]
(до І.Франка).
Як етикетне часто вживалося у листах українських інтелігентів епістолярне фразеологізоване
словосполучення моє привітання (мої привітання): “Чув я, що з Вами тепер д.Юрій Тобілевич. Перекажіть
йому моє привітання” [Коцюбинський 1961:274] (до М.Вороного); “Вельмишановній дружині Вашій
перекажіть мої привітання “[ЛКМ 2002(2):194] (В.Дурдуківський до М.Коцюбинського). Епістолярне
фразеологізоване словосполучення моє привітання нерідко ускладнювалося етикетними епітетами-
інтенсифікаторами, вираженими прикметниками, в яких знайшли відображення такі етнопсихологічні риси
української ментальності, як щирість і сердечність: “Усім землякам, як ходячим, так і сидячим у Чернігові,
щире моє привітання” [ЛКМ 2003(4):102] (В.Самійленко до М.Коцюбинського); “Моє сердешне привітання
Миколаєві Карповичеві” [Панас Мирний 1960:450] (до М.Заньковецької); “Вп.родині Вашій моє сердечне
привітання” [Коцюбинський 1961:34] (до В.Шухевича). Такими трансформованими полісемантичними
епістолярними фразеологізованими словосполученнями адресанти іноді послуговувалися і в етикетній ситуації
прощання: “Користуючись нагодою маю приємність висловити Вам моє щире привітання” [ЕСЯ 1999:21]
(П.Балицький до Д.Яворницького).
Для передачі вітання, поклону кому-небудь відсутньому часто вживалась в епістолярію й етикетна
багатозначна лексема привіт, тобто вітання, адресоване кому-небудь у листі: “Привіт п. Ользі Кобилянській”
[ЛДЙ 2003:98] (К.Квітка до Лесі Українки); “Моя жінка засилає Вам і Вашій пані привіт”
[Коцюбинський 1961:357] (до Панаса Мирного); “Привіт Вашому чоловікові” [Леся Українка 1979(12):281] (до
Н.Кибальчич). Наявність прикметників-інтенсифікаторів при етикетній лексемі привіт свідчила про посилений
вияв доброзичливого ставлення, дружніх почуттів до когось відсутнього: “Жінка Вам сердечний привіт
пересилає” [ЛМГ 2001:187] (М.Грушевський до Ф.Вовка); “Наші всі засилають Вам сердешний привіт”
[Коцюбинський 1961:344] (до Г.Львовича).
В етикетній ролі при передачі вітання часто виступало епістолярне фразеологізоване словосполучення
мій привіт, яке нерідко зазнавало трансформації: “Передайте мій привіт добродію Синявському”
[ЕСЯ 1997:601] (Є.Чикаленко до Д.Яворницького); “Мій привіт Вашій родині!” [Леся Українка 1979(12):9] (до
І.Франка); “Мій сердечний привіт пану Кривинюку” [ЛДЙ 2003:268] (І.Косач-Борисова до сестри Ольги).
Полісемантичне епістолярне фразеологізоване словосполучення мій привіт (в тому числі й
трансформоване) іноді використовувалось і в значенні поздоровлення: “Прийміте ж, високоповажаний
товаришу, оцей мій привіт на нинішнє Ваше свято, і нехай Ваша дальша діяльність справдить усі найкращі
надії, які покладає на Вас уся Україна” [Франко 1986(50):306] (до Б.Грінченка); “Передай Миколі Віталійовичу
хоч тепер мій запізнений привіт і скажи, що я дуже жалую про те, що не могла ні своєю особою, ні хоч би
підписом взяти участь в його святі” [Леся Українка 1979(12):97] (до О.Косач (матері).
У мовно-етикетній ситуації передачі привіту частотною була й діалектна полісемантична словоформа
поздоровляти: “Мій муж поздоровляє Вас щиро” [Леся Українка 1979(12):287] (до Ф.Колесси); “Вашу суджену
поздоровляю якнайщиріше” [Кобилянська 1963:493] (до Петко Тодорова); “Батько Вас поздоровляє і каже, щоб
Ви здоров’я шанували” [Крушельницька 1979:225] (до М.Павлика).
У листах західноукраїнських інтелігентів для передачі вітання комусь відсутньому як етикетна
використовувалась діалектна лексема поздоровити: “Поздоровіть від мене щиро мого товариша добродія
Шрага” [ЛМК 2003(4):257] (А.Чайковський до М.Коцюбинського); “Гриневичева не що будь. Квітка, що
виростає з рідного поля, а не якийсь чужими вітрами нанесений хабуз. Поздоровіть її від мене і побажайте
дальшої охоти до корисної праці” [ЖП 2001:337] (Б.Лепкий до В.Гнатюка). На західноукраїнських теренах при ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

368
передачі привіту етикетну роль виконували також полісемантичні діалектні лексеми поздоров та поздоровлення:
“Щиросердечний поздоров Вам і Вашій сестричці передає моя жінка” [ЖП 2001:362] (Б.Лепкий до
С.Крушельницької); “Засилаю сердечний поздоров від цілої рідні” [ЛМК 2003(4):355] (В.Шухевич до
М.Коцюбинського); “Мої сердечні поздоровлення всім знайомим” [Франко 1986(48):450] (до І.Белея); “Вашій
вельмишановній пані, як і панству Франкам прошу від мене сердечне поздоровлення передати”
[Кобилянська 1963:485] (до В.Гнатюка); “Вп.д.Шухевичеві моє щире поздоровлення” [Коцюбинський 1961:20]
(до О.Барвінського).
Для передачі вітання, привіту, поклону кому-небудь відсутньому українські інтелігенти використовували
й багатозначну етикетно-поштиву лексему здоровити, яка має відтінок розмовності: “Пан Маковей вишле Вам
дещо з своїх оповідань і здоровить Вас щиросердечно” [Кобилянська 1963:448] (до Петко Тодорова); “Прошу
здоровити від мене д.Чернявського) [ЛКМ 2003(4):154] (В.Стефаник до М.Коцюбинського); “… Панів Богдана,
Романа і Василя сердечно здоровлю” [ЖП 2001:150] (Б.Лепкий до О.Барвінського).
Досить частотною в епістолярній ввічливості ХІХ – початку ХХ ст. була й полісемантична дієслівна
словоформа кланятися (уклонятися, поклонитися), яка вживалась не лише для передачі вітання, привіту, а й
при прощанні та як подяка: „Шевченку прошу кланяться од нас обох“ [ВЛПК 1984:157] (П.Куліш до
Д.Каменецького); “Павликові кланяюсь” [Франко 1986(48):449] (до І.Белея); “Уклоняюсь усім Вашим рідним”
[ЛКМ 2003(4):279] (М.Чернявський до М.Коцюбинського); “Поклонться од мене вп. пані Вашій та перекажіть
їй, що я не можу забути час мого пробування у Вашій хаті, де мені було так добре, як серед рідних”
[Коцюбинський 1961:417] (до В.Гнатюка).
Інтенсифікаторами епістолярної ввічливості при етикетних лексемах кланятися (уклонятися,
поклонятися) виступали прислівники щиро, сердечно (сердешно), дуже, стилістично марковані прислівникові
утворення любенько, гарненько, красненько, а також фразеологізм щирим серцем: “Кланяюсь щирим серцем
твоїй сем’ї” [ВЛПК 1984:199] (П.Куліш до І.Хильчевського); “Вашій добродійці дуже кланяюся”
[Чайковський 2002:43] (до І.Франка); “Пані моя Вам любенько кланяється” [ВЛПК 1984:180] (П.Куліш до
О.Кониського); “Усій родині кланяюсь сердешно…” [Лисенко 1964:390] (до І.Франка); “… Вашому приятелеві
(шановному мужеві) кланяюсь красненько” [Кобилянська 1963:650] (до І.Блажкевич); “Пані гарненько Вам
уклоняються” [ВЛПК 1984:242] (П.Куліш до І.Пулюя).
В етикетній ролі при передачі вітання, привіту часто функціонувала в епістолярію й полісемантична
лексема поклін (поклон, поклони), тобто найкращі побажання, які передають кому-небудь письмово, привіт:
“Дружині Вашій поклін…” [Кропивницький 1960: 489] (до Л. Яновської); “…шановній матусі Вашій шлю
поклін…” [Кобилянська 1963: 599] (до Х. Алчевської); “Засилаю поклони всім знайомим” [Франко 1986(49):275]
(до Василя Лукича); “Наші поклони всім Вам і Вашій рідні” [ЛМК 2002(2):129] (М.Грушевський до
М.Коцюбинського). У листі В.Степаненка до М.Коцюбинського етикетну роль виконував стилістично
маркований дериват поклінець, який надавав чемному виразу відтінку фамільярності: “Поклінець Вашій
дружині від мене” [ЛМК 2003(4):49].
Посиленню епістолярної ввічливості сприяли етикетні епітети щирий, сердечний, які поєднувалися з
лексемою поклін (поклон): “… з асилаю щирий поклін Вашій високоповажаній пані і всій сім’ї”
[Франко 1986(49):267] (до М.Драгоманова); “Зоря посилає Вам сердечний поклін” [ЛДЙ 2003:285]
(Л.Драгоманова до М.Кривинюка); “Щирий поклон дорогому Петру Олексійовичу” [ЕСЯ 2005(3):363]
(О.Сластіон до Д.Яворницького).
Високочастотним етикетним засобом вираження ввічливості в ситуації передачі вітання, привіту був і
полісемантичний власне епістолярний фразеологізм ” Низенький поклін (поклон)”: “Була у нас Олена Пчілка,
яка привезла нам книжку “На крилах пісень” Лесі Українки з власним написом і передала Вам низенький
поклін” [ЕСЯ 1999:263] (Т.Романченко до Д.Яворницького); “Пані Кобринській і всім добрим знайомим шлю
низенький поклін” [Франко 1986(49):159] (до О.Франко); “Поклін низенький жінці” [ЛМГ 2001:58]
(М.Біляшівський до М.Грушевського); “Поклон низенький Хомі Забудному” [ЕСЯ 1999:272] (П.Саксаганський
до Д.Яворницького).
Частотним у листах було й етикетне полісемантичне епістолярне фразеологізоване словосполучення мій
поклін (мої поклони): “Чесному отцю Малиновському мій поклін і всім чесним знайомим по поклонові”
[ШВГ 1982:314] (Я.Головацький до І.Вагилевича); “Передайте мій поклін д.Чернявському” [ЛМК 2003(4):17]
(І.Нечуй-Левицький до М.Коцюбинського); “… а Пані мій поклін” [Чайковський 2002:73] (до І Франка); “Пані
добродійці матері засилаю мій поклін” [Кобринська 1980:414] (до М.Коцюбинського); “Пані Вашій мої
поклони” [Франко 1986(50):75] (до А.Чайковського).
Епістолярним фразеологізованим словосполученням мій поклін адресанти послуговувалися і в етикетній
ситуації прощання: “Прийміть мій поклін і слова щирого для Вас побажання” [ЖП 2001:420] (Б.Лепкий до
М.Павлика).
Важливим засобом вираження ввічливості при передачі вітання, привіту був і багатозначний
контамінований етикетний вираз мій низенький (низесенький) поклін (поклон), який утворився з
фразеологізованого словосполучення мій поклін та власне епістолярного фразеологізму “Низенький
(низесенький) поклін”: “Прошу передати панні Семашко мій низенький поклін” [Франко 1986(49):153] (до Елізи Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

369
Ожешко); “Мій низенький поклон Вашій сім’ї і всім моїм знакомим” [Нечуй-Левицький 1968:258] (до
В.Барвінського); “Вашій половині мій низесенький поклон” [Панас Мирний 1960:465] (до Я.Жарка).
Контамінований епістолярний етикетно-ввічливий вираз мій низесенький поклін іноді використовувся
авторами листів і в ситуації прощання: “Прийміть, шановний добродію, мій низесенький поклін і запевнення, що
Вас глибоко поважаю” [Франко 1986(49):103] (до П.Житецького). Полісемантична етикетна лексема уклін
(уклони), тобто вітання кому-небудь, передане у листі або через іншу особу, теж була високочастотною в
епістолярній чемності ХІХ – початку ХХ ст.: “Уклін панові Козловському” [Леся Українка 1979(12):312] (до
Н.Кибальчич); “Уклін знайомим” [Коцюбинський 1961:177] (до В.Коцюбинської); “Наші усі засилають Вам
уклони” [ЛМК 2002(2):324] (М.Жук до М.Коцюбинського); “Щирий уклін усій родині Вашій”
[Лисенко 1964:399] (до М.Комарова). У листах українські інтелігенти нерідко послуговувалися й епістолярним
фразеологізованим словосполученням мій уклін: “Високоповажаній Людмилі Михайлівні мій уклін”
[Кобилянська 1963:576] (до Олени Пчілки); “Вп.дружині Вашій мій уклін” [Коцюбинський 1961:70] (до
Б.Грінченка).
Для передачі вітання, привіту часто вживався в листах власне епістолярний фразеологізм “Низенький
уклін (низенький уклони)”: “Жінка моя засилає Вам низенький уклін” [Коцюбинський 1961:95] (до О.Маковея);
“Низенький уклін Вашій жінці…” [ЛКМ 2003(4):214] (Г.Хоткевич до М.Коцюбинського); “… і засилаю низенькі
уклони та поздоровлення всім Вашим і всім київським знайомим, що ще не забули мене” [Франко 1986(50):346]
(до Є.Трегубова).
Епістолярний контамінований вираз чемності мій низенький уклін для передачі привіту використовувався
адресантами теж часто: “… передай мій уклін низенький твоїй милій дружині” [ЕСЯ 1999:278] (П.Саксаганський
до Д.Яворницького); “Жінці Вашій прошу передати мій низенький уклін” [ЛМК 2003(4):8] (В.Науменко до
М.Коцюбинського).
На всіх українських теренах високочастотним був полісемантичний етикетний фразеологізм чемності
“Низенько (низько, низесенько) кланятися (вклонятися, поклонитися)”, який використовувався не лише для
передачі привіту кому-небудь відсутньому, але й як засіб для вираження ввічливого вітання та прощання:
“Другу Вашому і сестрі низенько кланяюсь” [ВЛПК 1984:142] (П.Куліш до О.Милорадовичівни); “… київським
знайомим низько кланяюсь” [Франко 1986(50):308] (до М.Грушевського); “Уклоняюсь низенько
М.Ф.Біляшівському” [ЕСЯ 2005(4):271] (Д.Яворницький до Д.Щербаківського); “Уклоняюсь низесенько Вашій
дружині…” [Панас Мирний 1960:481] (до Я.Жарка). Повтор прислівника низесенько сприяв посиленню
епістолярної ввічливості: “Вашій дружині низесенько-низесенько уклоняюся…” [Панас Мирний 1960:480] (до
Я.Жарка).
Етикетну роль у ситуації передачі вітання, привіту, поклону виконував також багатозначний
фразеологізм чемності “Моє поважання (мої поважання)”: “Прошу переказати вп.дружині Вашій моє
поважання” [Коцюбинський 1961:357] (до Панаса Мирного); “Усій сім’ї Вашій шлю моє поважання”
[Лисенко 1964:402] (до М.Коцюбинського). Етикетний фразеологізм “Моє поважання” в епістолярію іноді
зазнавав трансформації: “Мої поважання й пошана незрівнянному панові Міцкевичу” [Гулак-
Артемовський 1964:214] (до М.Максимовича); “Перекажіть, будь ласка, моє найглибше поважання Вірі
Устиновні” [ЛМК 2002(3):168] (В.Леонтович до М.Коцюбинського);“
“Моє щире поважання Вашій пані” [Коцюбинський 1962:379] (до В.Гнатюка); “Прошу усій шановній
рідні Вашій і високоповажаному тестеві Вашому, добродію Вахнянинові, переказати моє глибоке поважання і
поклін” [Лисенко 1964:391] (до К.Студинського). Полісемантичний етикетний фразеологізм “Моє поважання”
зрідка використовувався авторами листів у ситуаціях подяки та прощання: “Значить, і за Вам моє повне
поважання, навіть моя щира подяка” [Франко 1986(48):178] (до В.Озаркевича); “Тим часом моє поважання і
привіт” [Леся Українка 1978(11):358] (до М.Ганкевича).
Українські інтелігенти для передачі привіту, вітання, поклону користувалися й етикетним
фразеологізмом чемності “Моє шанування”, іноді трансформованим, який виражав добре ставлення до кого-
небудь: “Моє шанування панам Шрагам” [ЛМК 2002(3):249] (А.Лихнякевич до М.Коцюбинського); “Шановній
Вірі Устимівні передайте моє щире шанування й поклон” [ЛКМ 2002(3):239] (М.Лисенко до М.Коцюбинського).
В епістолярній ввічливості вживався також як етикетний багатозначний фразеологізм поштивості “Моє
пошанування”, який мав розмовний відтінок і часто зазнавав трансформації: “Моє щире пошанування Пані
Вашій” [ЛПКЄТ 1998:101] (Є.Тимченко до П.Куліша); “Усій родині Вашій перекажіть моє сердешне
пошанування й поклон” [Лисенко 1964:395] (до І.Шрага); “Вашій шановній та любій жіночці від мене сердечне
пошанування” [Старицький 1965:587] (до Панаса Мирного). Полісемантичним етикетним фразеологізмом “Моє
пошанування” та його трансформованим варіантом адресанти зрідка послуговувалися й при прощанні: “Будьте
ласкаві звернути увагу на зміну моєї адреси і прийняти моє дуже щире пошанування” [ЛМГ 2001:152] (Ф.Вовк
до М.Грушевського); “Прийміть і моє пошанування” [Лисенко 1964:135] (до В.Шухевича).
Діалектний фразеологізм поштивості “Моє ушанованнє” в етикетній ролі при передачі вітання, привіту,
поклону кому-небудь відсутньому трапляється зрідка: “Анні Максимовні моє ушанованнє” [ВЛПК 1984:86]
(П.Куліш до М.Юзефовича).
Іноді в листах етикетну роль у ситуації передачі вітання виконували застарілі фразеологізми гречності
“Чолом”, “Мій чолом”, “Віддавати (віддати, давати) чолом (мій чолом)”: “Бити чолом”, тобто шанобливо ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

370
вітати когось: “Віддайте мій чолом дружині…” [Лисенко 1964:252] (до М.Комарова); “Ще раз віддаючи чолом
твоїй ласкавій пані, цілую тебе…” [Франко 1986(48):410] (до Василя Лукича); “Жіночці Вашій ласкавій чолом
даю!” [ЛМК 2002(1):164] (М.Вороний до М.Коцюбинського); “Хома б’є тобі чолом” [ЕСЯ 2005(4):176]
(Д.Яворницький до Я.Новицького); “Усьому братерству київському чолом мій перекажіть…” [Лисенко 1964:31]
(до рідних). Шанобливо-ввічливий фразеологізм “Чолом” у ситуації передачі привіту іноді зазнавав
трансформації: “Наш козак Микола дякує Вам за пам’ять, посилає Вам привітний чолом…” [ЛМВ 1979(1):73]
(В.Білозерський до Марка Вовчка); “… товариству – чолом до землі” [Старицький 1965:502] (до М.Комарова). В
епістолярній спадщині М.Старицького трансформовані варіанти архаїчних фразеологізмів гречності “Чолом” і
“Бити чолом” використовувалися на знак вдячності кому-небудь, визнання когось і відповідали за значенням
етикетній лексемі уклін: “Спасибі ж Вам велике, до землі чолом за такі чудові речі, довгого віку, доброго зиску
у всьому і поспіху, а для нас більше гостинців” [Старицький 1965:587] (до Панаса Мирного); “Чолом же Вам
б’ю, наш славний письмовче, і чулим серцем до Ваших ніг складаю подяку” [Старицький 1965:582] (до
Д.Мордовцева).
З метою посилення епістолярної ввічливості в ситуації вітання, привіту, поклону комусь відсутньому
іноді вживалося кілька етикетно-чемних виразів: “Прошу сказати мій щирий привіт, низький поклін й глибоке
поважання високоповажаному добродію д-ру Смаль-Стоцькові, д.Пігулякові, д.Поповичу і Модесту
Левицькому, д.Івасюкові й усім незабутнім землякам-буковинцям, що брали таку високоцінну участь в своїм
святі” [Лисенко 1964:384] (до В.Ясеницького); “… передайте мій уклін і сердечне вітання родині Вашій”
[ЛМК 2003(4):287] (М.Чернявський до М.Коцюбинського).
Отже, до ядра мікрополя передачі вітання, привіту, поклону кому-небудь відсутньому відносимо:
етикетні лексеми вітати, вітання, привітати, привітання, привіт, поклін (поклон), уклін, кланятися
(вклонятися, поклонитися); фразеологізовані епістолярні словосполучення моє вітання, моє привітання, мій
привіт, мій поклін, мій уклін; власне епістолярні форазеологізми ввічливості “Низенький поклін”, “Низенький
уклін”; етикетні фразеологізми “Моє поважання”, “Моє шанування”. Центр ядра мікрополя становить етикетний
фразеологізм “Низенько кланятися (вклонятися, поклонитися)”. До ближньої периферії мікрополя
зараховуємо: етикетні лексеми здоровити (розм.); поздоровляти (діал.); поздоровити (діал.); етикетний
фразеологізм “Моє пошанування” (розм.). До дальньої периферії належали етикетна лексема поздоров (діал.) та
етикетні фразеологізми гречності “Віддавати (віддати, давати) чолом (мій чолом)” (заст.); “Чолом” (заст.). До
крайньої периферії відносимо етикетні фразеологізми “Моє ушанованнє” (діал.); “Мій чолом” (заст.); етикетні
лексеми поклінець (інд.-автор.), привітаннє (діал.); повітати (розм.).

Література
ВЛПК 1984: Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. – Нью-Йорк-Торонто:
Українська вільна Академія наук у США, 1984. – 326 с.
Грабовський 1985: Грабовський П.А. Вибрані твори: У 2 т. – Т. 2.: Статті. Нариси. Оповідання. Листи. –
К.: Дніпро, 1985. – С. 169-343.
Гулак-Артемовський 1964: Гулак-Артемовський П.П. Твори. Вибрані листи. – К.: Дніпро, 1964. – С. 211-
236.
ЕСЯ 1997: Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 1. Листи вчених до
Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ: Гамалія, 1997. – 888 с.
ЕСЯ 1999: Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 2. Листи діячів культури до
Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ, 1999. – 460 с.
ЕСЯ 2005 (3): Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 3. Листи музейних діячів до
Д.І. Яворницького. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005.–740 с.
ЕСЯ 2005(4): Епістолярна спадщина академіка Д.І. Яворницького. Вип. 4 – Листи Д.І. Яворницького до
діячів науки і культури. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – 496 с.
ЖП 2001: Журавлі повертаються… З епістолярної спадщини Богдана Лепкого. Листи (1895-1932). –
Львів: Фенікс, 2001. – 920 с.
Кобилянська 1963: Кобилянська О.Ю. Твори: У 5 т. – Т.5: Статті та спогади. Автобіографії. Листи. – К.:
Держ. вид-во худ. літ., 1963. – С. 247-767.
Кобринська 1980: Кобринська Н.І. Вибрані твори: Повісті та оповідання. Статті. Вибрані листи. – К.:
Дніпро, 1980. – С. 390-439.
Коцюбинський 1961: Коцюбинський М.М. Твори: У 6 т. – Т. 5: Листи (1886-1905). – К.: Вид-во АН
УРСР, 1961. – 463 с.
Коцюбинський 1962: Коцюбинський М.М. Твори: У6 т. – Т. 6: Листи (1906-1913). – К.: Вид-во АН УРСР,
1962. – 491 с.
Кропивницький 1960: Кропивницький М.Л. Твори: У 6 т. – Т. 6: Нариси та вірші. Автобіографічні
матеріали. Листи. – К.: Держ. вид-во худ. літ., 1960. – С. 241-572.
Крушельницька 1979: Крушельницька С.А. Спогади. Матеріали. Листування: У 2 ч.- Ч.2: Матеріали.
Листування. -К.,: Музична Україна, 1979.- С.183-448. Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

371
ЛДЙ 2003: Листи так довго йдуть…Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці у Празі. – К.:
Просвіта, 2003.- 308с.
Леся Українка 1978(10) :Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. – Т.10: Листи (1876-1897).- К.: Наукова
думка, 1978.-542 с.
Леся Українка 1978(11): Українка Леся Зібрання творів: У 12 т.- Т.11: Листи (1888-1902).– К.: Наукова
думка, 1978. – 480 с.
Леся Українка 1979 (12): Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. – Т. 12: Листи (1903-1913). – К.:
Наукова думка, 1979. – 694 с.
Лисенко 1964: Лисенко М.В. Листи. – К.: Мистецтво, 1964. – 533 с.
ЛМВ 1979 (1): Листи до Марка Вовчка: У 2 т. – Т. І: Листи (1850-1869). – К.: Наукова думка, 1979. –
479 с.
ЛМГ 2001: Листування Михайла Грушевського. – Т. ІІ. – Київ-Нью-Йорк: УІТ, 2001. – 412 с.
ЛМК 2002 (1): Листи ло Михайла Коцюбинського. – Т. І. – Айхельбергер-Гнатюк. – К.: Українські
пропілеї, 2002. – 368 с.
ЛМК 2002 (2): Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. ІІ. – Горошовський-Іткін. – Ніжин: Аспект, 2002.
– 343 с.
ЛМК 2002 (3): Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. ІІІ. – Карманський-Мочульський. – Ніжин:
Чернігівські обереги, 2002. – 480 с.
ЛМК 2003 (4): Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. ІV. – Науменко-Яновська. – Ніжин: Аспект-
Поліграф, 2003. – 400 с.
ЛПКЄТ 1998: Листування Пантелеймона Куліша з Євгеном Тимченком. Вступна стаття, публікація,
коментарі С.Захаркіна // Київська старовина. – 1998. – № 4. – С. 94-108.
Нечуй-Левицький 1968: Нечуй-Левицький І.С. Зібрання творів: У 10 т. – Т. 10: Біографічні матеріали.
Статті та рецензії. Фольклорні записи. Листи. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 253-587.
Панас Мирний 1960: Мирний Панас. Твори: У 5 т. – Т. 5: Драматичні твори. Вибрані поезії та переспіви.
Статті та промови. Щоденники. Листи. – Держ. вид-во худ. літ., 1960. – С. 429-559.
Старицький 19665: Старицький М.П. Твори: У 8 т. – Т. 8: Оповідання. Статті. Листи. – К.: Дніпро, 1965.
– С. 431-751.
Тесленко 1967: Тесленко А.Ю. Повне зібрання творів: Художня проза. П’єси. Дописи. Етнографічні
нариси. Листи. – К.: Наукова думка, 1967. – С. 487-547.
Франко 1986 (48): Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. – Т. 48: Листи (1874-1885). – К.: Наукова думка,
1986. – 767 с.
Франко 1986 (49): Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. – Т. 49: Листи (1886-1894). – К.: Наукова думка,
1986. – 810 с.
Франко 1986 (50): Франко І.Я. Зібрання творів: У 50 т. – Т. 50: Листи (1895-1916). – Наукова думка, 1986.
– 703 с.
Чайковський 2002: Чайковський А. Я. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. – Т. 2: Листи (1880-1935). –
Львів, 2002. – 468 с.
ШВГ 1982: Шашкевич М.С. Вагилевич І. М., Головацький Я.Ф. Твори. – К.: Дніпро, 1982. – 367 с.

In the following article the etiquet lexenes are obsevved as a means of expressing of politeness (politeness
expression) in situations of transferance of greeting, and sending polite message to someone absent.
Keywords: etiquet lexeme, etiquet phraseologism, an epistolarsc phraseologism, epistolaric phraseological
word-group, intesification of politeness.
Надійшла до редакції 29 вересня 2006 року.