У статті розглянуто специфіку функціонування однієї із центральних лексичних одиниць релігійної
терміносистеми − хрест і її спільнокореневих у художній прозі ХХ ст., висвітлено основні напрямки
актуалізації та модифікації їх значеннєвих компонентів. Автор з’ясовує розширення поняттєвого поля
релігійних значень за рахунок увиразнення традиційних асоціатів та актуалізації нетрадиційної іронічної
конотації, а також звертає увагу на необхідність уточнення і доповнення окремих тлумачень означених
лексем у словниках.
Ключові слова: актуалізація, семантична трансформація (модифікація), лексема, сема (ядерна,
периферійна, оказіональна, диференційна, інтегральна), поняттєве ядро, асоціат, стилістична конфліктність.

У художньому мовленні будь-яке слово може стати вихідним для семантичного розширення. При
створенні необхідних умов для образних метаморфоз, запевняє В. Виноградов, “нема слів і мовних форм, які не
можуть стати матеріалом для образу. Необхідно тільки, щоб застосування їх з метою художньої образності було
стилістично й естетично виправданим” [Виноградов 1963: 119]. Усі слова у мові О. Потебня поділяв на образні,
або слова з яскравими значеннями (таким образність притаманна від природи), і безобразні, або слова із
забутими значеннями (їх увиразнюють лише певні контекстуальні умови); розвиток мови учений справедливо
вважав процесом постійного взаємопереходу образних і безобразних слів, у результаті якого перші
розширюють свої значення, а другі набувають нових використань [Потебня 1985: 111, 167-168].
Зауважимо, що в мовознавстві існує і протилежна думка − про неспроможність усіх слів ставати
виразними й образними [Єфімов 1960: 25]; частіше таку позицію пов’язують із науковим стилем, де пізнання
світу здійснюється у формі абстрактних понять, на відміну від естетичного освоєння світу, при якому
“збігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність” [Стилістика
2003: 444]. Однак навіть терміни у непрофесійному вжитку, як стверджує В. Говердовський, можуть ставати
“образними та переносними” використаннями [Говердовський 1987: 173].
Справді, значення слів у текстах художнього стилю, найбагатшого і найпотужнішого, живляться
асоціативно-образними мотиваціями, які в результаті посилення окремих (частіше неядерних) сем змінюють
понятійне ядро слова, створюючи при цьому неповторний стилістичний ефект. Для лінгвістів образ − це спосіб
презентації зміни семантики слова, її центральної ознаки; категорія відображувальна, прагматична,
експресивна, спрямована на посилення впливу на адресата.
Останнім часом науковці особливу увагу надають вивченню збагачення художнього мовлення
одиницями біблійно-релігійного словника, що живить образність української поезії, увиразнює художнє
мовлення, створює “високу” стилістичну тональність, виконує пародійно-сатиричну функцію тощо [Берест
1999; Браїлко 2005]. У прозових творах релігійні лексеми ще не були об’єктом комплексного лінгвістичного
аналізу, тому мета нашого дослідження − з’ясувати специфіку функціонування однієї із центральних лексичних
одиниць релігійної терміносистеми − хрест і її спільнокореневих, висвітлити основні напрямки актуалізації та
модифікації їх значеннєвих компонентів при прямих та переносних використаннях, виявити найпродуктивніші
семи. Джерелом слугують українські художні прозові тексти ХХ ст.
Слово хрест відзначається багатовимірною знаково-символічною побудовою “з глибоким внутрішнім
наповненням, що втілює важливі християнські догмати” [Шевченко 2001: 73], хоча його розуміли в будь-яку
епоху й за межами релігійної сфери.
Звичайно, процес десемантизації релігійної лексеми хрест, як і будь-якого іншого слова, пов’язаний із
віддаленням його денотативного значення і трансформацією в сигніфікати [Кононенко 1996: 29]. Так,
церковно-релігійна лексема хрест (“1. Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою
стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з
перехрестям був розіп’ятий Христос)” [СУМ ХІ: 139]), містить певний зв’язок з актуалізаціями нерелігійного
характеру: ‘предмет у вигляді перехрещень‘, ‘положення тіла людини (її частин) у формі такого предмета‘,
‘мітка (знак) перехресної форми‘, ‘перехресний вишивальний стібок‘, ‘відзнака, орден‘. Спільною
визначальною ознакою для релігійного й нерелігійного значень цієї лексичної одиниці є диференційна сема
‘форма перетину чого-небудь‘. У релігійній сфері таке значення має конкретні матеріальні втілення з
домінантною ознакою − ‘християнський знак‘: висів почорнілий дерев’яний хрест із спасителем
(О. Кобилянська); хрестик дерев’яної церквиці (І. Багряний) тощо.
Християнський хрест як знаряддя страти Ісуса Христа через розп’яття завдяки мотиваційним смисловим
імпульсам Нового Завіту доповнюється широкою палітрою інших значень, що трансформують його у місткий,
багатоплановий символ, який утримує абстрактно-позитивні (1) та абстрактно-негативні (2) асоціати: 1) ‘оберіг,
захист від злого‘ (…уперше ворухнулася злякана думка про нечистого. Невольним рухом взявся він за груди, й
© Ковтун А.А., 2007 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

380
згадав, що вже з півроку, як втратив свій священний хрест… (Н. Королева)); ‘заспокійливий засіб‘ (Жах і
тривога уступали й утікали з бадіків високо аж на церковний хрест, що видить їх всю пригоду
(М. Черемшина)) ‘реліквія‘ (…зняла з себе золотий хрест і наділа дочці на шию (І. Багряний)); ‘святиня‘
(Стефан Дзвінчук цілував землю і нашийний хрестик (І. Федорів)); ‘знак пам’яті‘ (Тепер гарна могилка; над
нею тато поставив хрест… (В. Барка)); ‘відмітний знак особи духовного сану‘ (Вона, наприклад, ніяк не могла
уявити собі, що той рудий, як голендерська корова, рябий і довгий семінарист… носить тепер камилавку, має
наперсний хрест і дослуживсь до благочинного (М. Коцюбинський)); ‘зовнішня ознака віруючої людини‘
(І Вірочка навіть примусила його надіти на шию хрестик, щоб довести батькам, що він не безбожник
(О. Копиленко)) та ін.; 2) ‘знаряддя страти‘ (На хрестах умирало завішане сонце, а під ним, неначе кати,
ворушилися тіні (М. Стельмах)); ‘знак біди‘ (…здавалося, що хрести… врізувалися в небо знаменням неминучої
біди і жаху (Б. Харчук)); ‘знак смерті‘ (…хижо чорніли костисті хрести (П. Загребельний)); ‘недоля‘
(− Кожному своя ноша. − Ноша чи хрест? − Не треба так традиційно (М. Стельмах)); ‘заборонений предмет‘
(Всіх обшукують, одежу на грудях роздирають і дивляться, чи ми носимо хрестик (В. Барка)) і под.
Отже, лексему хрест осмислюють залежно від рівня абстрагування різними мовцями по-різному, напр.:
хрест (надмогильний) − це ‘оберіг‘, ‘знак пам’яті‘, ‘знак смерті‘; хрест (церковний) − ‘оберіг‘, ‘знаряддя
страти‘, ‘засіб залякування‘ тощо. Лексема хрест у вислові озброєний у хрести, що в контексті У руці має сачок
на довгій тичці, озброєний в хрести, яким буде ловити не рибку, а гроші, що накидали в воду богомольці…
(М. Коцюбинський), утримує тісний зв’язок з двома семами ‘знаряддя страти‘ і ‘оберіг‘, адже знаряддя захисту
за певних обставин може слугувати знаряддям страти. У даному випадку оздоблений хрестами сачок черниці
для вибирання покиданих прихожанами монет з чаші, наповненої водою, став для монашки засобом прикриття
від цікавих прихожан, які побачили її з незвичним для монахинь предметом. Така семантична трансформація
лексеми хрест (‘оберіг, захист від злого‘ → ‘засіб прикриття‘), звичайно, є оказіональною.
Значення ‘засіб прикриття‘ актуалізовано і в наступному контексті, де срібний хрест для святого вітця
був своєрідною завісою, що приховувала його удавану набожність: …святий отець прикрився хитрою
побожністю, пишною бородою на всі груди та ще важким срібним хрестом на шиї (Р. Федорів). Хрест може
бути і ‘засобом залякування‘: А цього череватого птаха не проженеш, не злякаєш хрестом, не одмолишся од
нього словом (Р. Федорів). Інтегральну сему ‘використання хреста не за призначенням‘ фіксуємо й у такому
контексті: Кажуть, як батіг загубить, то хрестом божим нагрудним коняку поганяє, як налигачем
(Григір Тютюнник). Справедливим є здивування одного з героїв М. Стельмаха, який не розуміє, для чого
німецьким літакам хрести: у його свідомості не укладаються поряд два поняття − смертоносний бомбовоз-літак
і хрест − символ спасіння, умиротворення: А над скорботою матерів, над їхніми сльозами, наче з потойсвіту,
захлинаючись ядухою, летіли пити кров упирі двадцятого віку − оті бомбовози, що невідомо чого тримали на
собі хрести.
Антихристиянська політика ХХ ст. спричинила негативні зміни предметно-логічного значення
сакральної лексеми хрест і, звичайно, торкнулася конотативно-оцінних процесів у мові: спостерігаючи за
вживанням мовосимволу хрест у художній прозі досліджуваного періоду, можемо відзначити актуалізацію
іронічної конотації лексеми хрест внаслідок стилістичної конфліктності та емоційної невідповідності
контекстного оточення: А позавчора йшли з поління діти з баштану, а назустріч − орава з хрестами, з попом
на чолі − кропив хлів (А. Головко); Спалити! Геть! Спалити всю цю погань, цих щурів, разом із їхніми іконами
й великодніми стратними хрестиками на сволоці… (І. Багряний). На тлі антонімічного компонента
‘переможна сила‘ комуністичних прапорів, що майорять у натовпі на кладовищі, Б.Антоненко-Давидович
актуалізує метафорично-оказіональний компонент ‘беззахисність‘ лексеми хрест, підтриманий мовним
оточенням: Незвичайно і дивно було старому кладовищу прийняти раптом цей великий натовп комуністів з
прапорами. І старі, з облізлою фарбою, хрести знітились і ніби ось зараз же пошкандибають геть по своїх
чорних закутках.
Семи ‘хвилювання‘, ‘хворобливість‘, ‘страждання‘, ‘неминучість важкої долі‘, ‘важка місія‘, ‘забуття‘,
‘смерть‘, ‘кінець‘ та ін. наповнюють загальновідомі стійкі словосполучення мов з хреста знятий, нести свій
(важкий, тяжкий) хрест, ставити хрест: − Спасибі за пам’ять! Я давно над цим боргом хрест поставив
(М. Стельмах)). У формах божби актуалізують сему ‘знаряддя покари‘ (От вам хрест божий, клянусь вашими
кучерятами… (О. Копиленко); …заприсягся на животворнім хресті (Ю.Мушкетик); − Клянусь хрестом, що
буду шовковий (В. Земляк); при цьому інколи здійснюють спробу “осучаснення”: Хрест на церкві, комин на
хаті, що я… (У. Самчук).
Наш фактичний матеріал містить фразеологізми з лексемою хрест, незафіксовані словниками, напр.,
стелитися хрестом − “догоджати” (Хоч би Іваниха хрестом стелилася, то не помогло (В. Стефаник)); лягти
під хрестом − “померти” (На такій землі я з радістю відпочиваючи та богу дякуючи, розпластався д хрестом і
ліг би під хрестом, знаючи, що це моє (М. Стельмах)).
Вислів ставити/поставити хрест, крім фразеологічних значень “1. Переставати покладати надії на
когось, щось, думати, згадувати про когось, чогось. 2. Переставати займатися чим-небудь, робити щось“
[ФСУМ ІІ: 857], внаслідок розширення кількості компонентів має ще декілька: 1) ставити / поставити /
кинути хрест на груди, що означає “хреститися / перехреститися” (у контекстах можливе варіювання першого Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

381
компонента): − Ось! − І Данько поклав хрест на розбурхані груди (В. Земляк); Рука не підноситься, щоб
положити не себе знак хреста (У. Самчук); − Пізно, тату, − вклонився богам і похапцем кинув хреста на
груди (М. Стельмах); 2) заживо ставити / поставити комусь хрест − “похоронити”: − Та добре, чоловіче,
обома прослухай контракт, а не хрестика квапся ставити. − Пан ладен і над нами заживо поставити
хреста, − кинув хтось (М. Стельмах).
Спостережено, що герої художніх творів часто говорять мовою фразеологізмів, до складу яких входить
лексема хрест, після актуалізації лексичної одиниці хрест у нефразеологічному значенні, як у попередньому
прикладі: спочатку йдеться про ‘мітку (знак) перехресної форми‘, а потім у фразеологізмі комусь заживо
поставити хрест − про надмогильний хрест як ‘знак смерті‘. Дублювання лексеми хрест у різних значеннях
помічено і в низці інших прикладів: − Ти, покруч окаянна, думаєш вистаратися на срібний хрест другої кляси?
Вистараєшся тільки на дубовий (М. Стельмах) − ‘знак особи духовного сану‘ і ‘знак смерті‘; …на тому й
порішили, давши отцеві Йосипові заразом і наперсного золотого хреста. Але який же тяжкий цей хрест…
(Б. Антоненко-Давидович) − ‘знак особи духовного сану‘ і ‘важка місія‘.
Метонімічне перенесення ознак хреста на віру − досить поширений прийом ототожнення християнської
віри з головним її атрибутом − хрестом: Прийде час, я кину клич, я поведу вас вперед − з мечем в руці і хрестом
на серці… (О. Гончар); …князь Володимир, прийнявши хрест, взяв собі ймення Василій (О. Довженко).
Синонімічною назвою хреста є розп’яття − образ Хреста Господнього, символ “перемоги над злом і
знаком Божої любові і ласки до людини” [Бартош 2003: 25]. В 11-томному “Словнику української мови”
зазначено, що розп’яття − це “хрест із зображенням розп’ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення
розп’ятого” [СУМ VІІІ: 787], хоча у “Словнику синонімів української мови” про такі синонімічні зв’язки не
йдеться [див. ССУМ ІІ: 855].
На відміну від біблійних контекстів, у яких навколо лексеми розп’яття актуалізовані символічні
значення ‘примирення з Богом‘, ‘викуплення від гріхів‘, ‘звільнення від прокляття Бога‘, ‘спасіння‘ тощо
[Шевченко 2001: 73], у творах ХХ ст. (особливо в І. Багряного, який надактивно використовує лексему
розп’яття р(озп’ясти), пов’язуючи її з наслідуванням своїми героями дій Ісуса Христа
[Балаклицький 2003: 14]) замість високої філософічності бібліїзму розп’яття помічено досить стійке
закріплення “приземлених” актуалізацій переносних значень, а саме: ‘насилля‘ (Як вони міцно сплять! Немов
ті Христові учні перед розп’яттям їхньої совісті, їхньої власної душі (І. Багряний); ‘страждання‘ (−Тьху ти
чорт! − заговорив якийсь дідок схвильовано, з виглядом Христа, щойно знятого з розп’яття… (І. Багряний));
‘удаване геройство‘ (Командарм ніби й не чув, звів очі догори, тяжко зітхнув і, мовби демонструючи себе на
розп’ятті, патетично: − Аве, Цезар! Морітурі те салютант… (І. Багряний)). Літературознавці, досліджуючи
тему розп’яття Ісуса Христа в переосмисленні поетів ХХ ст., також указують на подібні відмінності смислів
символа хреста-розп’яття: у Євангелії від Луки − це символ віри, муки, терпіння, спокути за гріхи людства, у
поетів − лише страждання (С. Йовенко, Т. Осьмачка), гоніння творчої особистості (Д. Павличко) і т. д. [Хомич
2006 : 22].
У складі образних метафор слова розп’яття, розп’ясти(-ся) функціонують як далекі від релігії лексеми,
семантичною ознакою яких є тільки ‘форма‘: Вітри вщухли − розп’ялися хрестами вітряки на вигоні
(А. Головко); Випереджаючи танки, на розп’яття степових доріг, наче ляльки, вискочили
мотоциклісти…(М. Стельмах) та ін.
Низку спільнокореневих лексем з лексемою хрест, що входять до лексико-семантичних груп
“богослужбові обрядодії” (хрещення, хрестити, вихрещувати, вихрещуватися, перехрещувати,
перехрещуватися) та “учасники богослужбових обрядодій” (хрещені батьки, хрещеник), об’єднує архісемна
ознака ‘церковний обряд‘ (напр., хрестити − “1. Здійснювати над ким-небудь обряд хрещення” [СУМ ХІ:
141]): Збилися куми з ліку, коли несли найменшого хрестити (О. Гончар).
Хрещення − одне із “семи християнських таїнств, що знаменує залучення людини до лона церкви,
відкриваючи шлях до спасіння” [Шевченко 2004: 392], одна із “щирих і живих“ форм, з допомогою яких з Х ст.
проявлялася релігійність українського народу [Крип’якевич 1990: 103]. У результаті виокремлення з-поміж
інших церковних ритуалів обряду хрещення як одного з провідних у християнстві та акцентуванні на ролі
священика у його проведенні художнє мовлення початку ХХ ст. передає таке значення лексеми хрестити, як
‘працювати священиком‘ (← ‘здійснювати церковні обряди‘ ← ‘здійснювати обряд хрещення‘): Тоді я
лікарювала би, а ти хрестив би, працював культурно (О. Кобилянська); Він хрестив і вінчав, дарував спаш,
уділяв ради, його кликали “татком”! (М. Коцюбинський). Обряд хрещення, як і святкування після цього обряду
− хрестини, містять нашарування сем ‘початок життя‘, ‘радість‘: Лиш хрестить та й хоронить, хрестить та
хоронить (О. Кобилянська); …замість хрестин Бог заповів похорони (Р. Андріяшик). Лексема хрестити
містить периферійну сему ‘рідня‘, яку активно реалізують у питальних реченнях або в заперечних конструкціях
з часткою не за допомогою словосполучення дітей хрестити: − Яке тобі діло, оглашенний, до тих, що
бастують?.. Ти їм дітей будеш хрестити, чи як? (М. Стельмах); “Та не дітей же тобі з ним хрестити”,−
дорікає собі в думці Богдан (О. Гончар).
З нейтралізацією семи ‘церковний обряд‘ і трансформацією ‘початок життя‘ → ‘початок важливої
справи‘ пов’язуємо термінологічні процеси фразеологічного характеру, напр., бойове хрещення − ‘перше
серйозне випробування‘ (Легко й радісно було Яреськові на душі. Пережив бойове хрещення (О. Гончар)), що в ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

382
нефразеологічних використаннях утратило сему ‘початок‘ і перейшло в ‘серйозне випробування (скрутна
ситуація)‘ − ‘бій‘, як у наступному прикладі: А німець тікає − конем не догнати. − В горах зачепиться. − Знов
буде хрещення. − Буде, ой, буде!.. Нам тепер весь час від хрещення до хрещення (О. Гончар). Архісема
‘початок‘ є визначальною у метафоричному вживанні хрещений батько: ‘долучення до християнської віри‘ →
‘долучення до якої-небудь справи‘: Той, кого Володька вважав батьком хрещеним, хто висунув його на
керівну посаду, слухати спокійно не міг, коли заходила мова про собор (О. Гончар); А судді хто? Американці.
Англійці. Хрещені батьки підсудних і до якоїсь міри учні (О. Довженко).
Мовна картина переконує в усвідомленні українцями незаперечного початку дії захисту людини від
нещасть після обряду хрещення (Але воно не може хрещеному чоловікові заподіяти лиха! (О. Кобилянська)), а
також необхідності виконання християнських обов’язків та Божих заповідей, що досить яскраво відображає
образне вживання − оксюморон: То ж тільки невіра, бусурмени богу не хочуть молитися, а ти хрещена
тварюка (С. Васильченко); Наш Дулига прикинувся поляком і лютує в школі − скоро діти будуть без вух
ходити. Недарма кажуть: борони нас боже від хрещеного дідька (Р. Андріяшик). Подібні реалізації можливі
при відповідній актуалізації семи ‘захисний засіб для приховування зла‘.
З утратою семи ‘церковний обряд‘ у лексемах хрестити, охрестити, хрещення сема ‘ім’я‘ розвинулась у
такі частіше негативного плану семи: ‘прізвисько‘ (А саламуром став з ласки вашого синочка, це він −
семибаламут! − мене так охрестив (О. Гончар)); ‘зміна імені‘ (Він наважився, підписався і став із Степана −
Стефаном, діставши собі нове хрещення (В. Підмогильний)); ‘небажане переіменування‘ (Образились за
Ельдорадо? Ха! Але ж це обивателі ради злослів’я так охрестили ваш сад (О. Довженко)).
Прямі використання лексем вихрестити, перехрестити реалізують значення ‘перехід у християнство з
іншої віри‘: − Він же бусурман був, а потім ігуменша таки вихрестила його (О. Гончар); …перехрещений з
єврея (П. Загребельний). У переносних вживаннях актуалізують оригінальну семну модифікацію ‘перехід у
християнство з іншої віри‘ → ‘перехід з християнства до іншої віри‘, що у наступному контексті читач
сприймає як ‘реєстрацію входин в яку-небудь організацію‘: − А їх, тих комсомольців, хтось вихрещує?.. −
Нема такого попа. Як хочеш у комсомол − скидай із шиї хреста та й записуйся до спілки (В. Міняйло).
За лексемами хреститися, перехреститися, перехрестити у значенні ‘перехресний знак рукою‘
семантичних зрушень не помічено. Звичайно, причини вчинення знаку хреста рукою в кожному окремому
прикладі різні: ‘для захисту‘ (…коли ненароком згадає чорта, Іван хрестить груди під кептарем
(М. Коцюбинський)); ‘для подяки‘ (Слава тобі, Господи, дочекалися… Вона аж перехрестилася
(М. Коцюбинський)); ‘для благословення‘ (− Коби ти таку вибрав, яку він собі вибере! Я б насліпо тебе
перехрестила! (О. Кобилянська)); ‘для навернення до правди‘ (− Які стоги? Перехрестіться, дядьку!..
(М. Стельмах)); ‘для заклинання‘ (Баба хрестилась в небо з такою пристрастю, аж торохтіла вся од хрестів
(О. Довженко)) та ін. Зауважимо, що віддієслівний іменник хрещення також використовують у значенні ‘знак
хреста рукою‘, хоча словник його не фіксує: І хрещення триперсте єдино правильне: адже бог у трьох місцях
єдиний (Ю. Мушкетик).
Похідна від лексеми хреститися церковно-релігійна лексема відхрещуватися (“1. заст. Хрестячись,
намагатися відвести від себе так звану нечисту силу” [СУМ І: 657]) в художньому мовленні ХХ ст., за нашими
спостереженнями, отримує реалізацію тільки у переносному значенні “2. перен., розм. Всілякими засобами
відмовлятися від кого-, чого-небудь” [СУМ І: 657]: −Люди, відхрещуйтесь від комунії! − лютував отець
Олексій (Б. Харчук). Ланцюг таких семантичних перетворень має вигляд: ‘захищатися від нечистої сили‘ →
‘захищатися від кого-, чого-небудь‘ → ‘відмовлятися від кого-, чого-небудь‘: Бач, навіть риму знайшов, щоб
відхреститись від маку і пастернаку… (М. Стельмах); А в опублікованому в газеті каятті відхрестився від
колишніх друзів десятьма хрестами, ще й на декого вказав (Ю. Мушкетик).
Отже, крім зв’язку з нерелігійними значеннями, поліфункціональна назва хрест та спільнокореневі з нею
слова при передачі духовного смислу вікопомної події, пов’язаної з Ісусом Христом, розширюють поняттєве
поле своїх релігійних значень у результаті увиразнення окремих асоціатів, як абстрактно-позитивних (‘оберіг‘,
‘віра‘, ‘початок життя‘, ‘радість‘, ‘рідня‘, ‘заспокійливий засіб‘, ‘реліквія‘, ‘святиня‘, ‘знак пам’яті‘ і под.), так і
абстрактно-негативних (‘важка місія‘, ‘знак біди‘, ‘знак смерті‘, ‘забуття‘, ‘насилля‘, ‘удаваний героїзм‘ та ін.).
Емоційна невідповідність контекстуального оточення досить часто актуалізує нетрадиційну іронічну конотацію
(‘засіб прикриття‘, ‘погрожувальний засіб‘, ‘засіб залякування‘, ‘засіб покари‘, ‘беззахисність‘ і т. д.).
Характерною особливістю використань означених лексем у художніх текстах є дублювання героями творів у
одній фразі лексеми хрест у різних значеннях. Як показує наше дослідження, варто було б уточнити й
доповнити тлумачення окремих слів та висловів, пов’язаних з лексемою хрест і под., у фразеологічному і
тлумачному словниках, а також у словнику синонімів.

Література
Балаклицький 2003: Балаклицький М.А. Іван Багряний: “нова релігійність” як конструент художньої
творчості: Автореф. дис. … канд. філолог. наук. − Х., 2003. − 20 с. Розділ IV. Функціональна семантика лексичних і фразеологічних одиниць

383
Бартош 2003: Бартош А.Є. Хрести-реліквії з ризниці Успенського собору, Київського церковно-
археологічного музею та фондів Національного Києво-Печерського заповідника // Православні духовні цінності
і сучасність: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. Київ, 21 березня 2003 р. − К.: МАУП, 2003. − С. 25-30.
Берест 1999: Берест Т.М. Функції і семантика міфологізмів у сучасній українській поезії // Вісник
Харківського ун-ту. Серія: Філологія. − 1999. − № 448.− С. 284-287.
Браїлко 2005: Браїлко Ю. Семантико-стилістичні інтерпретації християнських теонімів у поезії Василя
Стуса // Дивослово. − 2005. − № 1. − С. 44-48.
Виноградов 1963: Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. − М.: Изд-во
АН СССР, 1963. − 255 с.
Говердовський 1987: Говердовский В.И. Коннотация терминологичности // Значение и его варьирование
в тексте: Сб. науч. тр. − Волгоград: ВГПИ, 1987. − С. 170-175.
Єфімов 1960: Ефимов А.И. Некоторые задачи изучения образной речи // Русский язык в школе. − 1960. −
№ 3. − С. 25-31.
Кононенко 1996: Кононенко В.І. Символи української мови. – Івано-Франківськ: Плай, 1996. – 270 с.
Крип’якевич 1985: Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – 520 с.
Потебня 1985: Потебня А.А. Эстетика и поэтика слова. – К.: Мистецтво, 1985. – 302 с.
ССУМ 2001: Словник синонімів української мови: У 2-х т. − Т. ІІ. − К.: Наук. думка, 2001. − 960 с.
Стилістика 2003: Стилістика української мови: Підручник / За ред. Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко,
О.М.Мацько. − К.: Вища шк., 2003. − 462 с.
СУМ І: Словник української мови: В 11-ти томах. − Т. І. − К.: Наук. думка, 1970. − 800 с.
СУМ VІІІ: Словник української мови: В 11-ти томах. − Т. VІІІ. − К.: Наук. думка, 1977. − 928 с.
СУМ ХІ: Словник української мови: В 11-ти томах. − Т. ХІ. − К.: Наук. думка, 1980. − 700 с.
ФСУМ 1999: Фразеологічний словник української мови: У 2-х т. – 2-е вид. – Т. 2. – К.: Наук. думка, 1999.
− 980 с.
Хомич 2006: Хомич Я. Історія розп’яття. Новозавітні мотиви в українській поезії ХХ століття //
Українська мова та література. − 2006. − № 451-452. − С. 19-22.
Шевченко 2001: Шевченко Л.Л. Семантична трансформація слів у текстах Нового Заповіту //
Мовознавство. − 2001. − № 3. − С. 70-75.
Шевченко 2004: Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. − К.: Наук. думка, 2004. − 560 с.

The article surveys the specificity of functioning of the lexical unit cross, which is one on the basic in the
religious term-system, and its single-rooted units in the XX c. fiction. The main streams of actualisation and
modification of their meaning components are elucidated as well. The author throws light upon how semantic field of
the ecclesiastical meaning widens due to both making traditional associates more pronounced and uncoventional ironic
connonation actualising. Besides, the author stresses the necessity to specify and complement some lexicographic
interpretations of the said lexemes.
Keywords: actualization, semantic transformation (modification), lexeme, seme (nucelar, peripheral, occasional,
differential, cumulative), concept core, associate, stylistic conflict.
Надійшла до редакції 21 вересня 2006 року.