З‘ясовується структура, довжина, семантичні типи речень у художньому тексті, функціональне
навантаження прислівних складнопідрядних речень.
Ключові слова: художній текст, прислівні складнопідрядні речення, довжина речення, складна
синтаксична конструкція.

Художній текст як об’єкт лінгвістичних розвідок привертає увагу дослідників у різних аспектах.
Найбільшою специфікою характеризується синтаксичний рівень тексту. А.П.Загнітко зауважує, що ,,саме в
структурі речення його завершеності / незавершеності, довжині міститься основна різниця між усним і
писемним мовленням. Писемне мовлення і відповідно речення писемного мовлення будуються: 1) за нормами
літературної мови; 2) на індивідуальних особливостях мовця; 3) за урахуванням емоційно-стилістичних
завдань. Поєднання цих трьох чинників і створює реальну картину будь-якого художнього тексту, їх
роз’єднання можливе тільки за умови спеціального дослідження кожного з них, функціонального навантаження
окремої форми” [Загнітко 2001].
Мова художнього тексту постає досить специфічною тому, що сполучникові сурядні, сполучникові
підрядні і безсполучникові речення постають тут не в абсолютному вимірі, а в комбінації різних видів зв’язку.
Тому вивчення прислівних складнопідрядних речень у співвідношенні з іншими типами речень у художньому
тексті, їхнє функціонально-композиційне навантаження постає досить актуальним.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні ролі прислівних складнопідрядних речень у художньому тексті,
частотності їх вживання порівняно з іншими типами речень.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання: 1) встановити номенклатуру
структурних і семантичних типів речень у художньому тексті; 2) виявити функціонально-композиційне
навантаження прислівних складнопідрядних речень; 3) з робити порівняльний аналіз досліджуваних
конструкцій в ідіостилі А.Дімарова, В.Дрозда, П.Загребельного, І.Багряного.
У статті вперше з’ясовано особливості структурної і семантичної організації прислівних
складнопідрядних речень як диференційної ознаки художнього тексту.
Матеріалом для дослідження стала загальна кількість фіксацій речень з художніх творів А.Дімарова,
В.Дрозда, П.Загребельного і І.Багряного (загальною кількістю 4000 речень).
Проблема функціонування, структура, довжина речень у тексті привертала увагу багатьох мовознавців.
О.О.Леонтьєв розглядає лінгвістичні ознаки тексту, які зумовлені зв’язками речень між собою [Леонтьeв
1979, с. 18-36]. А.П.Загнітко підкреслює, що з-поміж синтаксичних одиниць текст найбільшою мірою
наближений до речення, і тому доцільно розглянути співвідносність / неспіввідносність визначальних ознак
речення і тексту: ,,Основною ознакою речення як синтаксичної одиниці є предикативність, модальність,
темпоральність, загальнотекстовими ж категоріями постають континуумність, …проспекція, ретроспекція,
інформативність; мінімальним виявом для речення є певний контекст або ширше текст, а текст постає
самодостатнім для власного розуміння. За семантикою речення може бути зрозумілим, оскільки достатньою
мірою окреслює ситуацію…, або незрозумілим: його зміст вимагає ширшого контексту, оскільки в реченнєвій
структурі наявні синсемантичні елементи, зміст яких розкривається завдяки іншим реченням… Текст є завжди
семантично завершеним і вичерпно зрозумілим, в іншому разі він втрачає свою комунікативну і достатність, і
цінність” [Загнітко 2001, с. 473-474].
М.Ю.Сидорова зазначає, що художній текст являє собою лінійну послідовність знаків – слів і речень, на
основі якої читач реконструює фікційний світ, час і простір, систему персонажів, сюжет, ліричні переживання і
образ ліричного героя [Сидорова 2000, с 9].
Питання довжини складнопідрядного речення досліджує Г.А.Лесскіс, який наголошує, що довжина
речення залежить від стилістичного характеру відрізків тексту (оповідання, опис і т.д.) [Лесскис 1964, с. 99-
123].
Питання довжини синтаксичних структур у мовознавстві розв’язують по-різному. Дослідження цієї
проблеми допомагає розкрити внутрішній механізм складних речень. В.Г.Адмоні довжину складного речення
визначає за кількістю елементарних речень, які його формують. Чинники, які регулюють довжину речення,
поділяють на дві групи: позалінгвістичного та лінгвістичного характеру.
В.Г.Адмоні підкреслює, що збільшення обсягу речення може відбуватися або шляхом розширення меж
елементарного речення, або шляхом збільшення числа компонентів складного речення, або шляхом
комбінування обох цих моментів [Адмони 1966, с. 115].
Системний аналіз складних конструкцій з послідовною підрядністю провела О.О.Кузьмич [Кузьмич
1995]. Специфіку складних структур з однорідною супідрядністю виявила Т.М.Шкарбан [Шкарбан 1996].
© Поперечна О.А., 2007 Розділ VI. Лінгвістика тексту

459
У сучасній лінгвістичній науці існує кваліфікація складнопідрядних речень з різними типами підрядності
(однорідною, неоднорідною, послідовною – в різних їхніх поєднаннях) як контамінованих складнопідрядних
багатокомпонентних речень [Шульжук 1986; Козіцька 2005].
Ми підтримуємо погляди А.П.Загнітка про розмежування складних ускладнених речень (чи складних
багатокомпонентних речень) та складних синтаксичних конструкцій [Загнітко 2005] і відносимо до складних
ускладнених речень такі, що структуруються одним типом синтаксичного зв’язку у різних синтаксичних
формах його вияву: 1) складносурядні речення з трьома і більше предикативними частинами, що виступають
структурно автономними частинами; 2) безсполучникові складні речення з трьома і більше предикативними
частинами; 3) складнопідрядні речення (СПР) з однорідною супідрядністю; 4) СПР з неоднорідною
супідрядністю; 5) СПР з послідовною підрядністю змішаного типу.
З-поміж складних синтаксичних конструкцій (ССК) розрізняємо такі основні типи: 1) ССК з сурядним і
підрядним синтаксичними зв’язками; 2) ССК з безсполучниковим і підрядним синтаксичними зв’язками;
3) ССК з сурядним і безсполучниковим синтаксичними зв’язками; 4) ССК з послідовним виявом
безсполучникового, сурядного і підрядного синтаксичних зв’язків.
Складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовно-виражальних засобів окремих письменників. У
мові художніх текстів спостерігається перехід від простих речень до складних і, навпаки, від складних до
простих, причому їх кількісне співвідношення в текстах суттєво різниться.
А.Дімаров на 1000 речень у художньому тексті використовує простих – 420 (42%) і складних – 580 (58%)
(див. табл. 1). Серед складних речень найчастіше використовуються речення із безсполучниковим
синтаксичним зв’язком – 158 (15,8%) і ССК з послідовним виявом безсполучникового, сурядного і підрядного
синтаксичних зв’язків – 190 (19%).
Найбільш послідовно автор вживає ССК з сурядним і підрядним прислівним зв’язком – 32 (3,2%): Bін
уже сам починав вірити, що не сам у себе вистрелив, а стріляв таки куркуль (А.Дімаров); з сурядним і
безсполучниковим зв’язком – 33 (3,3%): Хрест стояв, заново вкопаний, а поруч валявся затоптаний прапор:
люди сунули до хреста, не дивлячись під ноги (А.Дімаров); з безсполучниковим і підрядним прислівним зв’язком
– 30 (3%): Відзначав про себе хати індусів, з яких треба й починати: шкури дерти, витрушувати все до
зернини, незважаючи на сльози й плачі (А.Дімаров); з безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком – 37
(3,7%): Повар, щоправда, був скаженющий, як що, так і черпаком по голові, але Іван старався з усіх сил, тим
більше, що годували од пуза: скільки живе, не їв Іван стільки м’яса та сала (А.Дімаров).
Менш вживаними є конструкції з безсполучниковим і підрядним детермінантним зв’язком – 20 (2%): А
поки коваль грів чуба, селом з краю в край від хати до хати котилася чутка: будуть трусити хліб!
(А.Дімаров); з сурядним і підрядним детермінантним зв’язком – 16 (1,6%): Засипали землею, і Петро щоразу
спускався до ями, щоб добре втоптати (А.Дімаров); з сурядним і підрядним прислівним і детермінантним
зв’язком – 12 (1,2%): Данько відразу й повірив, що він таки герой, та й як не повірити, коли невдовзі йому
запропонували вступити до партії і рекомендацію написав не хто-небудь, а сам секретар повіткому
(А.Дімаров); з безсполучниковим і підрядним прислівним і детермінантним зв’язком – 10 (1%) (див. табл. 2).
У його стилістиці ССК складаються щонайменше з трьох предикативних одиниць – 104 (10,4%).
Регулярними є і чотирикомпoнентні конструкції – 50 (5%). Напіврегулярні конструкції з п’яти – шести
компонентів – 29 (2,9%). Конструкції з семи і більше компонентів становлять периферію – 7 (0,7%) (див.
табл. 3).
Складнопідрядні речення є також досить поширеними у творах А.Дімарова – 127 (12,7%) (див табл. 1).
Причому СПР прислівного типу і детермінантні мають приблизно однаковий кількісний вияв: прислівні – 69
(6,9%), детермінантні – 58 (5,8%).
Письменник використовує власне-прислівні з’ясувальні – 25 (2,5%) і присубстантивно-атрибутивні
речення – 25 (2,5%): Данькові здалося, що високий гість дивиться прямо на нього (А.Дімаров). Було на Вкраїні
село, яке двічі зазнало страшного спустошення (А.Дімаров).
Напіврегулярними є прислівно-кореляційні симетричної будови – 12 (1,2%): Сидів перед начальником
такий нещасний, що жалко було на нього й дивитись (А.Дімаров); до периферії за частотністю вжитку
належать прислівно-кореляційні асиметричної будови – 4 (0,4%) і прислівно-кореляційні псевдосиметричної
будови – 3 (0,3%): Ліву руку відкинуло так, наче по ній щосили вдарило чимось важким (А.Дімаров).
З-поміж детермінантних переважають підрядні умовні – 13 (1,3%), місця – 10 (1%), часові 9 (0,9%),
причинові – 5 (0,5%), цільові – 5 (0,5%), допустові – 5 (0,5%), порівняльні – 5 (0,5%), способу дії – 5 (0,5%).
Крім типових складнопідрядних конструкцій з мінімальною кількістю частин, А.Дімаров використовує
також складні ускладнені речення – 61 (6,1%) (див. табл. 2).
Найбільш уживані СПР з послідовною підрядністю – 21 (2,1%): І так заворожила та ваза Данила, так
йому припала до серця, що він незчувся і сам, як зняв її обережно з підставки та й попер поперед себе додому
(А.Дімаров); та безсполучникові речення з трьома предикативними частинами – 21 (2,1 %): Вустя важко
дихала, хустка збилася аж на плечі, очі горіли вже зовсім як у божевільної (А.Дімаров). ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

460
Менш уживаними в художній манері автора постають СПР із супідрядністю змішаного типу – 6 (0,6%),
складносурядні речення з трьома частинами – 5 (0,5%), СПР з однорідною супідрядністю – 4 (0,4%) та з
неоднорідною супідрядністю – 4 (0,4%).
Основними у мові художніх творів А.Дімарова є конструкції розповідного характеру – 941 (94,1%),
рідше вживаними є моделі питального – 18 (1,8%) та спонукального змісту – 7 (0,7%).
За емоційно-експресивним забарвленням усі речення переважно неокличні – 966 (96,6%) й утворюють
460 абзаців.
Середня кількість слів у головній і підрядній частинах однакова – 6 слів.
Найбільш послідовно СПР прислівного типу А.Дімаров вживає під час опису характеру, вчинків героя,
його внутрішнього і фізичного стану.
В.Дрозд у мові своїх творів на 1000 речень використовує 630 (63%) простих речень і 370 (37%) складних.
Серед складних речень найбільш частотними виступають складнопідрядні речення – 173 (17,3%) з підрядними
прислівними – 99 (9,9%), підрядних детермінантних дещо менше – 74 (7,4%).
Власне-прислівні СПР представлені підрядними присубстантивно-атрибутивними – 58 (5,8%) та
з’ясувальними – 24 (2,4%): Блокнотика з німецькими фразами, які треба було завчити на завтра, тримав у
руках і, лежачи на черені, уперто їх бубонів (В.Дрозд). Я знав, що у видавництві готується збірник його
доповідей та виступів, написаних, звісно, референтами (В.Дрозд).
Інші різновиди прислівних СПР за частотністю вжитку є периферійними (див. табл. 1).
У письменника переважають з-поміж детермінантних підрядні часові – 17 (1,7%), причинові – 12 (1,2%),
порівняльні –10 (1%), місця – 9 (0,9%).
Напіврегулярним є вживання складносурядних – 58 (5,8%) і безсполучникових речень – 55 (5,5%),
складних синтаксичних конструкцій – 62 (6,2%).
Найбільш типові ССК з сурядним і підрядним прислівним зв’язком – 17 (1,7%): Моїм ідеалом був тоді
слимачок. Він діткається ніжним тілом листя і стебелець, не цурається навколишнього світу, відчуває його,
але живе осібно, у власній, затишно облаштованій хатинці, яку на собі і носить (В.Дрозд); і ССК із сурядним і
підрядним детермінантним зв’язком – 18 (1,8%). ССК реалізуються, як правило, у структурах лише з трьома –
чотирма компонентами.
Ускладненість складних речень виявляється найбільш активно у послідовній підрядності – 11 (1,1%)
(див. табл. 2). На комунікативному рівні основними є розповідні речення – 969 (96,9%), трапляються й моделі
питального – 18 (1,8%) та спонукального змісту – 3 (0,3%). Інтонаційний малюнок рівний, функціонують
здебільшого тільки неокличні речення – 990 (9,9%) (див. табл. 3).
Усі речення згруповані у 100 абзаців. Середня кількість слів у головній частині – 7, у підрядній – 8.
У тканину художнього тексту В.Дрозд вплітає прислівні СПР в описи життєвого шляху героя, його
портрету, характеру, внутрішнього стану.
В ідіостилі П.Загребельного також наявні прості – 482 (48,2%) та складні – 518 (51,8%) речення.
Найбільш частотними є безсполучникові речення – 115 (11,5%) та ССК – 198 (19,8%) з 3-4 – 145 (14,5%) або 5-6
компонентами – 37 (3,7%) (див. табл. 3).
Регулярний вияв мають ССК із сурядним і підрядним прислівним зв’язком – 40 (4%): І хоч класик казав
колись, що людині не дано спурхнути й полетіти, але в мене завжди таке враження, що мій брат от-от
спурхне й полетить (П.Загребельний); з сурядним і підрядним детермінантним зв‘язком – 40 (4%): Коли б я
мовчав, то вони б виявили милість і не помітили мене, але ж пролунав мій недоречний голос! (П.Загребельний);
з сурядним і підрядним прислівним і детермінантним зв’язком – 38 (3,8%): В далеких віках, казано, був цар,
який мав жон без одної тисячу і погинув через останню, наймолодшу і найгарнішу, але погинув, бо був мудрий
(П.Загребельний); з послідовним виявом безсполучникового, сурядного і підрядного зв’язку – 34 (3,4%):
Напинали для неї золоте шатро, встелене килимами та узороччям, до шатра з кувари не йшла, а несли її в
золочених ношах, і тільки крізь прозирки видно було, як вигойдується Анна в своїх просторих негнучких шатах,
білолиця, білошия, зніжена й зманіжена (П.Загребельний).
Менш частотними є складносурядні – 80 (8%) і складнопідрядні – 89 (8,9%) речення. Прислівні і
детермінантні СПР за кількістю фіксацій майже однакові: прислівних – 47 (4,7%), детермінантних – 42 (4,2%).
Власне-прислівні речення представлені з’ясувальними – 23 (2,3%) та присубстантивно-атрибутивними – 12
(1,2%) підрядними реченнями: Кажуть, що по смерті душі возносяться на небо (П.Загребельний) Сліпа відвага
і жадоба здобичі подвигали нас безжурно кидати домівку і йти світ за очі, вірячи в усьому князеві, який вів нас
(П.Загребельний).
Детермінантні речення репрезентовані підрядними причиновими – 8 (0,8%), умовними – 6 (0,6%),
порівняльними – 6 (0,6%), часовими – 5 (0,5%), допустовими –5 (0,5), способу дії – 5 (0,5%) та іншими (див.
табл. 1).
Ускладнення складних речень виявляється переважно в послідовній підрядності – 16 (1,6%): Брат мій
Несміян устроїв так, що я опинився серед тих многих-немногих у Корсуні, хто втаємничений був у освячення
князя Володимира (П.Загребельний).
Переважають розповідні речення – 903 (90,3%), неокличні за інтонацією – 974 (97,4%). 1000 речень
структурують текст 423 абзацами. Середня кількість слів у головній – 7, а в підрядній – 8. Розділ VI. Лінгвістика тексту

461
Синтаксис І.Багряного представлений переважною більшістю простих речень – 732 (73,2%). У ньому
виокремлюються прислівні СПР – 56 (5,6%), безсполучникові складні речення – 56 (5,6%) та складносурядні –
54 (5,4%) (див. табл.. 1). Наявні також ССК – 48 (4,8%) в основному із сурядним і підрядним прислівним
зв’язком – 16 (1,6%), та з безсполучниковим і підрядним прислівним зв’зком – 11 (1,1), що нараховують в
основному 3-4 предикативні частини у своїй структурі.
Детермінантні СПР вживаються із семантикою причини – 8 (0,8%), порівняння – 9 (0,9%), способу дії 7
(0,7%).
Складні речення репрезентовані ускладненими послідовною підрядністю 8 (0,8%) (див. табл. 2).
Комунікативний рівень речень, характеризують розповідні – 875 (87,5%), питальні – 49 (4,9%),
спонукальні – 16 (1,6%) речення неокличні за інтонацією – 940 (94%).
На 1000 речень нами зафіксовано 265 абзаців. Середня кількість слів у головній частині – 5, у підрядній –
6.
І.Багряний найбільш послідовно використовує прислівні СПР в описах природи, внутрішнього і
фізичного стану героїв.
Отже, якщо порівнювати синтаксис письменників через призму використання прислівних СПР як
диференційної ознаки, то можна відзначити, що найбільш елементарний за вживанням складних речень
ідіостиль І.Багряного – 268 (26,8%), а найбільш складний – А.Дімарова – 580 (58%).
Прислівні СПР є широко вживаними всіма письменниками і як окремі речення тексту,і як складні
ускладнені речення, і як компоненти складних синтаксичних конструкцій.
СПР найчастіше ускладнюються послідовною підрядністю. Основними є речення розповідні, неокличні.
Найкоротші СПР за довжиною у І.Багряного – 11 слів, а найдовші у В. Дрозда –15 слів,у А.Дімарова і
П.Загребельного відповідно 12 і 13 слів.
Усі письменники використовують прислівні СПР в описах природи, портрета, характеру героя, його
внутрішнього і фізичного стану.
Ідіостиль автора залежить від творчої індивідуальності письменника, його світосприймання та
світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності та оцінки їх.
СПР прислівного типу виступають диференційною ознакою художнього тексту і здатні об’єднувати
елементи тексту в єдине смислове й структурне ціле.

Література
Адмони 1966: В.Г.Адмони. Размер предложения и словосочетания как явление синтаксического строя //
Вопросы языкознания. – 1966. – № 4. – С.111-118.
Загнітко 2001: Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. –
Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
Козіцька 2005: Козіцька О.А. Контаміновані складнопідрядні багатокомпонентні речення в сучасній
українській мові. – К.: Інститут української мови НАН України, 2005. – 193 с.
Кузьмич 1995: Кузьмич О.О. Складні конструкції з послідовною підрядністю у сучасній українській
мові: Автореф. дис. … канд. філол. наук. – К.,1995. – 21 с.
Леонтьев 1979: Леонтьев А.А. Высказывание как предмет лингвистики, психолингвистики и теории
коммуникации // Синтаксис текста. – М.: Прогресс, 1979. – С.18-36.
Лесскис 1964: Лесскис Г.А. О зависимости между размером предложения и его структурой // Вопросы
языкознания. – 1964. – № 3. – С.99-123.
Марченко 2003: Марченко Е.П. Полипредикативные сложные предложения как единицы текста //
Филологические науки. – 2003. –№ 5. –С.42-48.
Сидорова 2000: Сидорова М.Ю. Грамматика художественного текста. – М., 2000. – 416с.
Шкарбан 1996: Шкарбан Т.М. Складні конструкції з однорідною супідрядністю в сучасній українській
мові: Дис. … канд. філол. наук. – К., 1996. – 170с.
Шульжук 1986: Шульжук К.Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. – К.: Вища шк.,
1986. – 183с.
Список джерел
1. І.Багряний. Тигролови; Морітурі. – К.: Наук. думка, 2004. – 368 с.
2. А.Дімаров. Самосуд: Повісті. Оповідання. Етюди. – К.: Укр. письменник, 1999. – 221 с.
3. В.Дрозд. Убивство за сто тисяч американських доларів. – К.: „Укр. письменник”, 2003. – 255 с.
4. П.Загребельний. Тисячолітній Миколай: Роман: Ч.1. – Харків: Фоліо, 2003. – 399 с.

L’article scientifique determine la charge fonctionnele des propositions subordonnйes dans les textes d’arts, les
particularitйs structurelles et sйmantiques des propositions subordonnйes.
Les mots clefs: le texts d’art, les propositions subordonnйes, la construction composйe sintaxique.
Надійшла до редакції 3 жовтня 2006 року.