Дорошенко С.І. Загальне мовознавство: Навчальний посібник. – К.:
Центр навчальної літератури, 2006. – 288 с.

Рецензована навчальний посібник С.І.Дорошенка “Загальне мовознавство” присвячений аналізові
основних проблем мовознавства як науки й адресований насамперед студентам вищих навчальних закладів.
Автором зокрема з’ясовано місце і значення науки про мову як універсальну невід’ємну належність людини, як
загальнолюдське явище, що служить засобом спілкування людей, знаряддям оформлення думок.
Актуальність з’яви навчального посібника мотивована активними процесами реформування вищої школи
і підвищенням ролі і статусу самостійної роботи студентів. У цих умовах над важливою постає мотивація
студентів на здобуття знань, пріоритетним є не репродукування прослуханого, а реферування, інтерпретація,
узагальнення й інтерпретація.
Рецензована праця охоплює шість розділів. Перший розділ „Предмет, завдання, місце і значення науки
про мову. Галузі мовознавства” (с. 3-21) зосереджує увагу на аналізі часткового та загального мовознавства; в
ньому визначається об’єкт загального мовознавства, що полягає у виокремленні законів будови мов світу в їх
давньому і сучасному стані. Значна увага приділена трактуванню проблематики загального мовознавства, яка
включає: „проблему предмета мовознавства, тобто сутності мови як засобу спілкування, співвідношення мови і
мислення, походження мови, зв’язку історії мови з історією суспільства; проблему місця мовознавства в
системі наук; проблему методів дослідження складових елементів мови; проблему встановлення і наукового
пояснення звукових, словесних, граматичних структурних одиниць і виокремлення мовознавчих наук,
© Загнітко А.П., Домрачева І.Р., 2007 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 15

534
присвячених їх аналізові; проблему класифікації мов, що існують на сьогодні; проблему виникнення й розвитку
письма” (с.5).
Автор досліджує і місце мовознавства з-поміж інших наук, акцентуючи на тісному зв’язку мовознавства
та природничих наук (с.6-8), мовознавства і гуманітарних (суспільних) дисциплін. Окремі параграфи в
навчальному посібнику С.І.Дорошенко, зокрема, відводить ґрунтовній характеристиці соціолінгвістики як
цілком самостійної мовознавчої науки („вивчає широкий комплекс проблем, пов’язаних з суспільною
природою мови, з її функціями і з механізмом взаємодії мови і суспільства” (с.9)) та психолінгвістики („науки,
яка вивчає закономірності породження і сприйняття мовних висловлювань у їх співвіднесеності до системи
мови” (с.10)).
Виваженим і необхідним є також розгляд і коментування в навчальному посібнику методів дослідження
мови (параграфи 8-10), під час якого охарактеризовано філософський, описовий, зіставний, статистичний,
історичний, порівняльно-історичний методи та робочі прийоми дослідження мовних явищ. У цьому розділі
варто було б об’єднати в один параграф всі аналізовані методи дослідження, доповнивши матеріал з’ясуванням
інших методів і прийомів, з якими студенти працюють, починаючи вже з перших днів навчання на першому
курсі.
У другому розділі „Мова, її природа і функції” (с.22-38) аналізується природа мови як суспільного
явища; характеризуються дві форми існування конкретних мов (усної та писемної); розглядаються мова і
мовлення, взаємодія суб’єктивних та об’єктивних факторів у мові; визначається загальнонародний характер
мови шляхом окреслення територіальних та соціальних діалектів. Важливим для адекватного сприйняття
ІІ розділу є також дослідження С.І.Дорошенком функцій мови (параграф 15), стильової диференціації мов
(параграф 21) та розуміння норми в мові (с.37). Однак засвідчимо, що аналіз співвідношення мови і мислення,
розкриття поняття паралінгвістики та характеристика інших засобів спілкування людей можна було б об’єднати
в один параграф, оскільки дослідження цих понять скероване на розуміння загальних процесів, що
відбуваються у мовленнєвій діяльності, тобто підпорядковане єдиній меті – аналізові комунікативних явищ.
Разом з тим, видається необхідним подати у праці більш детальне трактування понять „прагматика”,
„семіотика”, оскільки побіжне (у заголовку) згадування про них ускладнює засвоєння студентами відповідних
процесів у мові.
У третьому розділі „Походження мови. Історичний розвиток мов” (с.39-53) йдеться про проблему
походження мови як засобу спілкування, виникнення конкретних мов. Автором зокрема подаються гіпотези
походження мови разом з детальним обґрунтуванням сучасного погляду на зазначену проблему.
„Структурні одиниці мови. Система мови. Розділи мовознавства” – четвертий розділ навчального
посібника С.І.Дорошенка (с.54-241) – є найбільш ємним, оскільки містить і характеристику одиниць мови,
мовних рівнів, парадигматичних та синтагматичних відношень, і глибинний аналіз найосновніших розділів
мовознавства – фонетики, лексикології та граматики. Саме розуміння мовних рівнів, парадигматичних і
синтагматичних зв’язків на початку ознайомлення з лінгвістичними процесами дасть можливість чітко
усвідомити студентам, у якому розрізі необхідно будувати майбутнє дослідження різних мовних явищ, знаючи
найосновніші мовознавчі поняття.
Найбільш яскраво заявлений матеріал з фонетики. Автор акцентує увагу на розгляді фізичного
(акустичного), анатомо-фізіологічного та лінгвістичного аспектів у характеристиці звуків мови (с.62). Таке
дослідження не є повним без розгляду понять фонетика та фонологія, а також без уведення в аналіз фонетичних
явищ понять „фонема”, „фонетична та фонематична транскрипції”. Безперечно, цікавим є трактування автором
експериментального вивчення звуків мови, оскільки такі „прийоми аналізу „механіки” артикуляції звуків дають
можливість скласти певне уявлення про роботу коли не всіх, то принаймні більшості органів мовного апарата, і,
отже, встановити артикуляційну природу звука, знайти і пояснити причини можливих змін” (с.83). Окремо
необхідно виділити аналіз С.І.Дорошенком класифікації звуків, з’ясування основ поділу звуків на голосні та
приголосні, їх детальну характеристику (с.84-104). Автор зупиняється також на характеристиці змін звуків,
розрізняючи з-поміж них фонетичні та нефонетичні процеси.
У параграфах, присвячених лексикології (с.124-182), міститься послідовний, цілісний і водночас
детальний аналіз засобів вираження лексичного значення слів. С.І.Дорошенко детально характеризує проблеми
лексикології; визначає напрямки дослідження у семасіології; окреслює лексикологію у вузькому розумінні
терміна, аналізуючи склад і функціонування різних шарів словникового складу мови; пояснює завдання
ономастики, фразеології та етимології; знайомить читачів з типами словників.
Граматика презентована у рецензованій праці аналізом двох її розділів – морфології та синтаксису (с.183-
241). Автор свідомо подає матеріал у такий спосіб, оскільки „форма слова виникає у зв’язках слів у реченні,
коли слово функціонує в ньому як його складова одиниця. Тому в граматиці вивчаються форми слів і їх
функціонування в їх зв’язках з іншими формами в реченні для вираження думки” (с.183). У параграфах, що
охоплюють аналіз морфологічних процесів у мові, С.І.Дорошенко трактує такі поняття, як граматична форма
слова, словоформа, форманта, форми словозміни та форми словотворення, подаючи разом з тим і
формулювання явища деривації. Безперечно, заслуговує на увагу й аналіз автором синтаксичних та
несинтаксичних форм. Однак, на наш погляд, тлумачення несинтаксичних форм потребує доповнення,
детальнішого пояснення. У рецензованому навчальному посібнику подано також аналіз такого розділу Розділ ІХ. Рецензії та анотації

535
мовознавства, як морфеміки. Автор праці аналізує опрощення, процес ускладнення морфологічної будови
слова, перерозклад як активні морфологічні процеси і подає їх ґрунтовну характеристику, зазначаючи, що ці
процеси „зумовлюють деетимологізацію слів, що також ураховується в проведенні етимологічних досліджень”
(с.222).
Четвертий розділ монографії містить також розвідки в дослідженні синтаксису – розділу „граматичної
науки, який вивчає різні конструкції: прості і складні речення, правила їх утворення і функціонування” (с.229)
(зазначимо лише, що предметом синтаксису є і словосполучення як окрема синтаксична структура, яке автор
аналізує у своїй праці, але не зазначає у вказаній цитаті). До уваги дослідника потрапили такі поняття
синтаксису: „структурна схема речення”, „предикативність”, „актуальне членування речення” (с.231);
„словосполучення” (с.233); „синтагма” (с.235); „замінність граматичної будови” (с.236); „причини і темпи зміни
мов і мовних рівнів” (с.239).
П’ятий розділ „Загального мовознавства” – „Класифікації мов світу” – охоплює дослідження мов світу та
проблеми їх класифікації (с.242-253). Автор подає генеалогічну класифікацію мов за допомогою схеми,
зазначаючи при цьому, що „Ця схема дозволяє пояснити різний ступінь спорідненості мов, який залежить від
історичної заглибленості доби, коли існував протодіалект… чи протомова, з якої пішли споріднені мови”
(с.244). Глибинним і викінченим у роботі є потрактування сімей мов (індоєвропейської, фінно-угорської,
монгольської та ін.), з якою поряд подається типологічна класифікація мов, що полягає у поділі мов на
кореневі, аглютинативні, флективні та полісинтетичні (інкорпорувальні) (с.249).
Шостий розділ (с.254-268) – „Письмо” – містить ґрунтовні і, безумовно, необхідні для студентів
відомості про значення письма та науки, що його вивчають; типи начертального письма; предметне письмо.
С.І.Дорошенко подає визначення графіки та алфавіту, транслітерації; знайомить читача з принципами
орфографії, які допомагають у визначенні єдиних норм передачі на письмі звуків, їх сполучень і тим самим
полегшують письмове спілкування.
Дослідження, в якому автор вирішує цілу низку актуальних проблем загального мовознавства, пропонує
своє бачення аналізованих фактів, ілюстративного матеріалу, неминуче викликає в рецензентів зауваження,
міркування, пропозиції. Нижче зупинимося докладніше на деяких з них.
Наші міркування передусім стосуються: 1) обсягу розділів. Одні з них мають 12, 19 сторінок, інший
(4-ий) – 188 сторінок; 2) в окремих місцях необхідно, на наш погляд, подати детальне трактування тієї чи тієї
проблеми, залучаючи більше прикладів для підтвердження фактів.
Загалом висловлені міркування є дискусійними і не впливають на загальну оцінку навчального
посібника, що виконаний кваліфіковано з належними теоретико-концептуальними узагальненнями і
висновками. Відчувається уміння автора висловлювати думки чітко, доступно і переконливо. Таке уміння є
наслідком тривалої педагогічної праці, уміння бачити студентську аудиторію, відчувати її пульс, знати потреби
студентів і вирізнити те основне, що постає найбільш необхідним при опрацюванні відповідної проблеми.
Рецензований навчальний посібник належить до актуальних і вкрай необхідних для розв’язання цілого ряду
питань загального мовознавства.

Анатолій Загнітко, Ірина Домрачева

Надійшла до редакції 20 вересня 2006 року.