Кожний семантико-синтаксичний компонент реченнєвої структури являє собою систему підкатегорій. При їх розгляді, як правило, оперують термінами семантичної структури речення, хоча виправданим по стає застосування термінології саме семантико-синтаксичного рівня, |
РОЗДІЛ X. Сешнтко-синтаксична структура речення |
611 |
оскільки при всій однорідності вияву семантичної ролі спостерігається регулярність окреслення певної ролі за тією чи іншою формою.
Семантичний предикат — це центральний компонент семантичної структури речення, що позначає активну або статальну ознаку, перебіг якої простежується в часі і відноситься до предмета (суб’єктний) пбо до ситуації (безсуб’єктний): Учень малює. Куля червона. Туманіє. Активний предикат характеризує предмет або ситуацію в діяльному бутті, статальний — у якісному. Загальна система предикатів, на наш погляд, характеризується такими підкласами: 1) предикати дії (фізичного, мовленнєво-мисленнєвого спрямування тощо): Матері розмовляли про дітей. Учні пишуть контрольну роботу; 2) предикати руху: Хлопець поїхав на хутір; 3) предикати процесуальні: Йде дощ. Віє нітер; 4) предикати існування: Сьогодні концерт. Книги є; 5) предикати стану: Хлопець хворий: 6) предикати володіння, належності: Батько має будинок; 7) предикати сприйняття: Учень чує пісню; 8) предикати місцезнаходження або статальної локалізації: Хата знаходиться в саду; 9) предикати кваліфікації: Він учень: 10) предикати якісної характеристики (детермінації): Хлопець косить. Хлопець кривуляє І Хло- пі’ць косий. Хлопець кривий: 11) предикати тотожності: Мій сусід — Іпаненко; 12) предикати відношення: Батько любить дітей; 13) предикати модального відношення: Мені потрібна книга. Відповідно до інтенції, тобто здатності семантичного предиката поєднуватися з тим чи іншим суб’єктом і заповнювати відповідне гніздо ішлентності, слід розрізняти такі актанти: 1) лівобічний суб’єктний, у икому розрізняються такі підтипи: а) суб’єкт існування, буття: Уцьо- іп/ лісі водяться вовки: б) суб’єкт стану: Питина плаче; в) суб’єкт і пі лежності: Хлопець належав до сім ‘ї, знатної у м істі; г) суб’єкт сприйняття: Мене сприйнято дуже добре; ґ) суб’єкт місцезнаходження: Син уже давно знаходився на відпочинку; д) суб’єкт кваліфікації: Півчина стала справжньою учителькою; є) суб’єкт детермінації: Хлопеиь входив до кола справжніх друзів; є) суб’єкт ідентифікації: Михайло Гри- шевський — цеі є перший Президент України; ж) суб’єкт модальних підношень: Хлопеиь уже давно повинен був попросити вибачення в І/чителя; з) суб’єкт відношення: Піти поважають свого батька; і) суб’єкт активного руху: Загін летів у гори; к) суб’єкт активної дії: Хлопеиь прибивав картину; л) суб’єкт процесуальний: Яблика достигли в молодому саду; м) суб’єкт комодальний: Пля мене там тепло; н) суб’єкт-джерело: Від сина немає ніяких повідомлень; о) суб’єкт-кау- •ні’тор: Вітром віднесло човни; Пошем розмило дорогу; п) суб’єкт і і чі. кісний: Грошей достатньо: Яблук багато: 2) лівобічний об’єктний суб’єкт: Завдання виконувалося; 3) інструментальний суб’єкт: Вітер ГЦГвніс човни в море та ін. Семантичний об’єкт виступає залежним компонентом семантичної структури речення. Він буває таких різновидів: 1) об’єкт — активний учасник дії (контрагенс): Петро сперечається з Василем: Петро купин в Івана машину; 2) об’єкт впливу: Хлопець відчинив кватирки: |) об’єкт адресатний: Ми надіслали листа батькові: 4) об’єкт делібе- |
612 |
Синтаксиси |
ративний: Ми розмовляли про справи: 5) об’єкт знаряддєвий: Хлопець і різав папір ножицями; 6) об’єкт засобу дії або впливу: Дівчина лікуєть- \ ся настоянкою; 7) об’єкт володіння, належності: Син має квартири: 8) об’єкт цілеспрямованих устремлінь: Хлопець тягнеться до малю- вання; 9) об’єкт сприйняття: Я чую крик: 10) об’єкт відношення: Всі поважають старших: 11) об’єкт модальних відношень: Мені потрібна книжка: 12) об’єкт-джерело: Від кожної області взяли по представнику.
Актантні ролі можуть бути покваліфіковані й в іншому ракурсі, при цьому суттєвим є визначення типової ситуації, у якій окреслюєть- ‘ ся статус того чи іншого компонента. На думку М. В. Всеволодової, єдиний або перший денотативний актантний учасник ситуації є протагоністом. Так, при буттєвому предикаті протагоніст є екзисцієнсом: На заводі є аптечний кіоск; при акціональному предикаті — агенс: Робітники будують будинок (це стосується тих структур, у яких протагоністом виступає назва істоти); при акціональному предикаті агенс — назва неістоти постає як сила ҐТечією віднесло човна) або функтивом (Камінь розбив вікно); при предикатах стану — набуває статусу експерієнцера (Школярі обожнювали нову вчительку); при предикатах відношення — релянта (Петро — брат Василька); при характеризувальних предикатах — дескриптива (Це пальто нове). Другий денотативний учасник ситуації, на який спрямована дія протагоніста і залежний від нього, називається пацієнсом, що диференціюється на: об’єктив (предмет, що існував до виникнення ситуації і підлягав впливу протагоніста): Координаційно-обчислювальний центр здійснює опрацювання нової інйормаиії: креатив (за термінологією Є. В. Муравенко) або результатив (за термінологією В. В. Богданова і Т. В. Шмельової) — предмет або ситуація, що постає внаслідок здійснення ситуації: Небивалий ирожай — три мільйони тюльпанів — вирощено у нашому Ботанічному саду; еврикатив (термін запроваджено Т. Є. Чаплигіною (цит. за: [Всеволодова, Дементьева 1997]) — компонент об’єктного типу при предикатах дії в інтелектуально-творчій сфері, який позначає результат відкриття в певній галузі знань: Відкриття, здатне перевернути всі попередні уявлення про клітину, здійснено нещодавно в Англії; назва істоти як пацієнс охоплює роль пацієнтива: У країні вбито понад 70 і поранено декілька сотень людей та ін.; пацієнс — назва істоти/неістоти реалізується ролями перцептива (об’єкт фізіологічного або емоційно-психологічного впливу, стану, відношення): Здавна шанувався в У країні Андрій Первозванний: делі- берата (особа, предмет, подія — об’єкт мовленнєво-мисленнєво-інте- лектуальної дії): В Україні все ще пишуть про війт: адресат — третій після протагоніста і пацієнса учасник ситуації, який не підлягає прямому впливу протагоніста; інструмент-предмет, використання якого сприяє здійсненню ситуації. Усі ці ролі вирізняються на денотативно- му рівні, а на семантико-синтаксичному рівні доцільно вести мову про семантичні ролі предиката, суб’єкта, об’єкта тощо. |