Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Ольга Бичок – ПОХІДНІ ПРИЙМЕННИКИ В МОВІ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА

У статті розглядаються морфологічні риси мови українського законодавства, зокрема прийменникові
одиниці, що функціонують у досліджуваних текстах Конституції України та чинних кодексах. Основна увага
звертається на особливості функціонування похідних прийменників, які відзначаються значною частотністю
у аналізованих текстових масивах.
Ключові слова: прийменник, похідний прийменник, первинний прийменник, власне прийменник,
прийменникове сполучення.

Незважаючи на свою стійкість, граматична система української мови зазнає певних змін, що
виявляються, зокрема, в поповненні її новими одиницями. Прикладом таких змін є прийменникова система
української мови. Склад прийменників української мови в останні десятиліття активно поповнився насамперед
у зв’язку з розвитком функціональних стилів, зокрема наукового, офіційно-ділового та інших функціонально-
стильових різновидів, унаслідок кількісних та якісних змін у складі прийменникового корпусу.
Система прийменників, що є чи не найбільш часто уживаними серед службових слів, викликає постійний
інтерес мовознавців. Свідченням цього є численні дослідження, зокрема, І.Р. Вихованця [Вихованець 1980],
А.С. Колодяжного К[олодяжний 1969], В.С. Бондаренка Бо[ндаренко 1961], О.С. Мельничука
[Мельничук 1972], З.І. Іваненко [Іваненко 1980], В. Чекаліної [Чекаліна 2007], К.М. Виноградової, Г.В. Ситар
[Виноградова 2006], О. Бугакова [Бугаков 2004], А.П. Загнітка [Загнітко 2003 а; Загнітко 2003 б; Загнітко 2004;
Загнітко 2007], М.В. Всеволодової В[севолодова 2002; Всеволодова 2003], М.Й. Конюшкевич
[Конюшкевич 2004; Конюшкевич 2005], М.Г. Сенева [Сенів 2005].
В колективній статті під назвою «Українські прийменники: інвентар і структура» прийменникова
система української мови досліджується в новому аспекті, й тому представляє особливий інтерес у даному
контексті. Автори статті, зокрема, ставлять за мету висвітлити методику електронної обробки українських
прийменників, шляхи розмежування власне-прийменників та відповідних його аналогів. Прокоментовано також
способи творення вторинних прийменників та окреслено специфіку динаміки українських прийменників у
структурному і функціонально-семантичному аспектах [Загнітко 2004].
Незважаючи на те, що питання дефініції прийменника досить ґрунтовно досліджені, у сучасній
лінгвістиці ще не виробилося єдиного погляду на його роль і місце в системі частин мови, існує кілька підходів
до його визначення, але найбільш традиційним у мовознавчій науці стало визначення, згідно з яким
прийменник трактується як «службове слово, що разом з формою непрямого відмінка виражає залежність
іменника чи його еквівалента від інших слів у реченні і вказує на підрядні відношення між словами» [Загнітко
2003 а, с. 486].
Завдання пропонованої статті – проаналізувати особливості функціонування вторинних прийменників у
текстах чинного законодавства України, зокрема в кодексах та Конституції нашої держави.
На сьогодні морфологічний рівень мови законодавства, а саме її прийменникова система ще не
досліджені в науковій літературі. Актуальність висвітлення даного аспекту граматичного рівня мови полягає в
тому, що досліджувані тексти характеризуються широким функціонуванням прийменників, зокрема похідних
прийменникових одиниць, що на нашу думку, є однією із специфічних ознак аналізованих текстів.
Спершу зазначимо, що до класифікації прийменників із погляду їх походження існує два підходи,
запропоновані І.Р. Вихованцем [Вихованець 1980, с. 60], – синхронічний та діахронічний. У діахронічному
плані всі прийменники української мови є похідними. Діахронічний підхід до класифікації прийменників
дозволяє розглядати весь корпус прийменників у своїй цілісності. Проте навряд чи можна об’єднувати в одну
групу, прийменники з, за, від і у відповідь на тощо. Тому, взявши за основу синхронічний підхід, послідовники
І.Р. Вихованця виділяють первинні, або непохідні, та вторинні, або похідні прийменники
[Вихованець 1980, с. 60].
На сучасному етапі розвитку мови вторинні прийменники кількісно переважають первинні, вони активно
поповнюються новотворами. Дослідники переконані, що виникнення вторинних прийменників обумовлюється
потребами вираження більш конкретних, спеціалізованих відношень. М.В. Леонова підкреслює, що саме такий
фактор як «переобтяження значеннями та асемантизація первинних прийменників призводить до виникнення
вторинних прийменників (із повнозначних слів), які мають менший ступінь абстракції і виражають не низку
відношень, як первинні, а, як правило, одне відношення, цілком певне і визначене» [Леонова 1983, с. 250 – 251].
Слід звернути увагу на те, що у лінгвістичній науці накреслився новий підхід до класифікації
прийменників. Деякі сучасні дослідники, зокрема А.П. Загнітко [Загнітко 2003 б], враховуючи можливі статуси
прийменника, запропоновані проф. М.Й. Конюшкевич (Гродно), пропонує виділяти:
© Бичок О.І., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

46
• власне прийменники;
• слова, вжиті у значенні прийменника;
• слова, вжиті у функції прийменника;
• слова, вжиті оказіонально як прийменники;
• слова, що за аналогією виступають як прийменники.
Проведений аналіз мови українських законодавчих текстів переконливо свідчить, що в досліджуваному
текстовому масиві найчастіше вживаються «власне прийменники» та «слова, що вжиті у значенні
прийменників», значно рідше – «слова, вжиті у функції прийменників», а «слова, що за аналогією виступають
як прийменники», та «слова, вжиті оказіонально як прийменники» у досліджуваних текстах не зустрічаються.
Як відомо, зі структурного погляду вторинні прийменники поділяються на прості та складені. До «власне
прийменників» належать переважно прості похідні прийменники, співвідносні з морфологізованими
прислівниками: завдяки, впродовж, вздовж, відносно, внаслідок, протягом, замість, навколо, після.
Надзвичайно продуктивно в текстах українського законодавства вживається прийменник після,
свідченням частотності його вживання є наступні дані: у Бюджетному кодексі цей прийменник вживається 35
разів, у Господарському процесуальному кодексі України – 32 рази, у Господарському кодексі – 42,
Земельному кодексі – 18, Сімейному кодексі – 127, Повітряному кодексі – 7, Лісовому кодексі – 3, Митному
кодексі – 49, Кримінально-виконавчому – 47, Цивільному – 127, у Кримінальному кодексі – 35 і т.д. Слід
акцентувати увагу на тому, що у деяких випадках непросто однозначно розмежувати прислівник та
омонімічний йому похідний прийменник після, від якого він утворений. Цей прийменник керує тільки родовим
відмінком. За твердженням О.С. Мельничука, прийменник після «має часове значення, вводячи назви часових
моментів, а також подій і об’єктів, пізніше від яких наступає дія, позначувана керуючим словом»
[Мельничук 1972, с. 101]. Проілюструємо його значення на прикладі з Бюджетного кодексу, Стаття 80
«Квартальний та річний звіти… подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим,… у двомісячний
строк після завершення відповідного бюджетного періоду». Прийменник після вживається у позиції між двома
іменниками з часовим значенням відповідно – строк та завершення.
На окрему увагу заслуговує прийменник протягом, що є одним із найбільш часто вживаних у
законодавчих текстах. За нашими підрахунками, загальна кількість його в проаналізованих нами текстах
українського законодавства становить 590 випадків вживання, зокрема в Бюджетному кодексі прийменник
протягом вжито 28 разів, у Цивільному кодексі (116), Кодексі України про адміністративні правопорушення
(97), Цивільному процесуальному кодексі (58), Кодексі адміністративного судочинства України (44), Кодексі
торговельного мореплавства України (41), Кримінально-виконавчому кодексі (36), Кодексі законів про працю
(36), Митному кодексі (31), Кримінальному кодексі (24), Господарському кодексі (24), Сімейному кодексі (21),
Водному кодексі (2) Земельному Кодексі (15), Господарському процесуальному кодексі України (13), Лісовому
кодексі (2), Повітряному кодексі (1), Кодексі про надра (1). Синонімічним до прийменника протягом є
похідний прийменник впродовж, що також має часове значення й керує родовим відмінком, проте частотність
його вживання значно менша порівняно з прийменником протягом. Порівняймо значення цих двох
прийменників у контексті, зокрема у мові Бюджетного кодексу, у Статті 85: «Забороняється планувати…, а
також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на фінансування бюджетних установ…»; та у
Статті 151. Митного кодексу: «Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають
свої висновки…, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів…» У першому з наведених
речень прийменник впродовж вживається у препозиції до словосполучення бюджетний період, яке,
незважаючи на свій термінологічний характер вживається на позначення абстрактного відрізку часу. У другій
ілюстрації прийменник протягом вживається зі словосполученнями, що мають цілком конкретне значення,
вказуючи на строго фіксовані строки проведення тих чи інших дій.
Необхідно відзначити також продуктивність вживання (328 ілюстрацій) похідного прийменника
внаслідок. У проаналізованих текстах нами встановлено, що найбільшою частотністю вживання відзначається
Цивільний кодекс, у якому нараховується близько 110 ілюстрацій, напр.: у статті 135 «Особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав», у статті 197. Сімейного кодексу
зазначено: «Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що
вона виникла внаслідок непред’явлення без поважної причини виконавчого листа…». Прийменник внаслідок
функціонує у значенні причини, керуючи відповідно віддієслівним іменниками порушення та непред’явлення,
вжитими у родовому відмінку.
Досліджений матеріал дозволяє виділити такі «власне прийменники», що рідше вживаються у
законодавчих текстах, а саме: похідні прийменники замість, що вживається 18 разів у всіх проаналізованих
нами текстах, навколо – 28 ілюстрацій, вздовж – 9, відносно – 5. Проілюструємо у контексті, зокрема у
Сімейному кодексі, Стаття 71 «Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у
праві спільної сумісної власності…»; у Водному кодексі, Стаття 89. «Обмеження господарської діяльності в
прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах»; Земельний кодекс Стаття 24
«Лінії електропередачі і зв’язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо».
У Статті 357 Кримінального кодексу України вказується, що «Викрадення, привласнення, вимагання офіційних Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

47
документів,… а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів…». Звернімо увагу також
на Статтю 35 Кодексу про надра: «По окремих видах мінеральної сировини, що видобувається з родовищ з
відносно кращими гірничо-геологічними і економіко-географічними характеристиками», де відносно
вживається, як прислівник, від якого утворився похідний прийменник, тобто вжито омонімічний варіант
прийменника відносно.
Невисокою частотністю відзначаються в законодавчих текстах такі похідні прийменники, як
напередодні, завдяки та впродовж, що лише поодиноко зустрічаються в аналізованих текстових масивах
законодавства. Як раніше вже зазначалося, більшість прийменників керують родовим відмінком, виняток
становить похідний прийменник завдяки, який передбачає вживання іменника в давальному відмінку.
Проілюструємо це зауваження у контексті, зокрема у Стаття 25 Господарського кодексу зазначено: «Держава
підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним
досягненням здобуття ними певних економічних переваг».
Під «власне прийменниками» розуміються також похідні прийменники, утворені за такою моделлю:
прислівник + простий прийменник: відповідно до, поряд з, незалежно від, залежно від; Прийменники
відповідно до, залежно від, згідно з є синонімічними, вони надають викладу характеру аргументованості,
чіткості та вмотивованості. Серед цієї групи прийменників на особливу увагу заслуговують прийменники
незалежно від, залежно від, що є антонімічними варіантами і відзначаються досить високою продуктивністю
вживання, напр.: Стаття 121. Бюджетного кодексу України: «Бюджетне правопорушення,… може бути
підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника…, залежно від характеру
вчинених ними діянь»; Стаття 350 Господарського кодексу: «Договір факторингу є дійсним незалежно від
угоди між клієнтом та його боржником…».
За такою ж моделлю побудовані прийменникові конструкції згідно з, безпосередньо перед, безпосередньо
після, але дослідники зараховують її до «слів, що вживаються у значенні прийменників» [Словник 2007].
Серед похідних прийменників, що «вживаються у значенні прийменників», необхідно відзначити
продуктивність прийменникових одиниць, утворених за такою моделлю: простий прийменник + іменник у
непрямому відмінку, а саме: без застосування, без участі, у порядку, з метою, в інтересах, за допомогою, під
час, з питань, за рахунок, в справі, в особі, у сфері. Проілюструємо деякі з них у контексті, напр.:
Господарський процесуальний кодекс України, Стаття 3: «Господарський суд вирішує господарські спори у
сфері державних закупівель з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти» »; Кодекс України про адміністративні правопорушення, Стаття 16414:
«Здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти без застосування визначених законом
процедур»; Цивільний процесуальний кодекс України, Стаття 25: «У разі задоволення заяви про відвід комусь із
суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому
самому суді…». Більшість таких складених прийменників характеризується тим, що іменникові компоненти у
їхньому складі зберігають живі й тісні парадигматичні та семантичні зв’язки з відповідними іменниками,
несучи в собі елементи предметного значення. До слів, що «вживаються у значенні прийменників» зараховуємо
також незважаючи на, зважаючи на, утворені за моделлю віддієслівна форма + простий прийменник. Вони
відзначаються невисокою частотністю вживання в аналізованому матеріалі порівняно з іншими групами.
Малочисленну групу складають також прийменники, співвідносні з адвербіалізованими віддієслівними
формами: включаючи, виключаючи, враховуючи, які згідно зі «Словником українських прийменників»
[Словник 2007] кваліфікуємо як такі, що «вживаються у функції прийменників». Звернемо, зокрема, увагу на
похідний прийменник включаючи, що відзначається специфікою функціонування, і це підтверджується в
контексті, зокрема в Статті 90 Бюджетного кодексу України: «…спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та
стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні центри, диспансери,
госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові)…». Як бачимо,
прийменник разом з однорідними членами речення вживається в дужках, передаючи характер уточнення,
обмеження, конкретизації попереднього викладу.
Отже, проаналізувавши морфологічну специфіку мови українського законодавства, зокрема, тексти
Конституції України та 18 кодексів нашої держави, можна зробити висновок, що в аналізованих масивах
широко функціонують похідні прийменники, кількісно переважаючи непохідні. В результаті проведеного
аналізу, ми дійшли до висновку, що найчастіше вживаються «власне прийменники» та «слова, що вживаються у
значенні прийменників».

Література
Бондаренко 1961: Бондаренко В.С. Предлоги в современном русском языке. – М.: Учпедгиз, 1961. – 76 с.
Бугаков 2004: Бугаков О. Функціонування складених прийменників у тексті // Вісник Львів. ун-ту Серія
філол. 2004. Вип. 34. Ч. І. С. 333 – 339.
Виноградова 2006: Виноградова Е.Н., Ситарь А.В. Морфосинтаксическая парадигма предлогов и их
эквивалентов в украинском и русском языках: сравнительный аспект // Культура народов Причерноморья. –
2006. – № 82. – Т. 1. – С. 60 – 62. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

48
Вихованець 1980: Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. – К.: Наук. думка, 1980. –
285 с.
Всеволодова 2002: Всеволодова М.В. Предлог как грамматическая категория: проблемы дефиниции,
типология, морфологические и синтаксические характеристики // Лінгвістичні студії: Вип. 9 / Укл.: А.Загнітко
(наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 8-15.
Всеволодова 2003: Всеволодова М.В. Предлог: поле и категория а(спект функционально-
коммуникативной грамматики) // Лінгвістичні студії: Вип. 11 / Укл. А.Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк:
ДонНУ, 2003. – С. 33-38.
Загнітко 2003 а: Загнитко А.П. Предлог в морфологическом пространстве украинского языка
(синхронно-констрастивные наблюдения) // Вестник Московского университета. Серия филология 9. – 2003. –
№ 3. – С. 92-106.
Загнітко 2003 б: Загнітко А.П. // Українські прийменники: Синхронія і діахронія: пробний зошит / За ред.
проф. А.П.Загнітка. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – 162 с.
Загнітко 2004: Загнітко А.П., Данилюк І.Г., Ситар Г.В. Українські прийменники: інвентар і структура //
Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 12 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ,
2004.– С. 41 – 47.
Загнітко 2007: Загнітко А., Загнітко Н. Синтагматика прийменників зі значенням мети // Лінгвістичні
студії: Зб. наук. праць. Випуск 15 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007 с.132 –
143.
Іваненко 1980: Іваненко З.І. Процеси нейтралізації основних значень у сфері прийменникових
конструкцій // Мовознавство. – 1980. – № 2. – С. 26 – 30.
Колодяжний 1969: Колодяжний А.С. Прийменник // Сучасна українська літературна мова. Морфологія /
За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 474 – 500.
Конюшкевич 2004: Конюшкевич М.И. Функции предлога // Функціонально-комунікативні аспекти
граматики і тексту / Зб. наук. праць, присвячений ювілею проф. Загнітка А.П. – Д.: ДонНУ, 2004 – С. 196 – 202.
Конюшкевич 2005: Конюшкевич М.И. О механизме опредложивания знаменательной лексики //
Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 13 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ,
2005. – С. 65 – 70.
Кущ 2006: Кущ Н. Прийменник: основні підходи вивчення, лексико-граматичні ознаки, перспективи
дослідження // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 14 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. –
Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 90 – 95.
Леонова 1983: Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. – К.: Вища шк., 1983. –
С. 246 – 251.
Мельничук 1972: Мельничук О.С. // Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За ред.
І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972
Сенів 2005: Сенів М.Г. Прийменник у класичних мовах. – Донецьк: Юго-Восток, 2005. – 272 с.
Словник 2007: Словник українських прийменників. Сучасна українська мова. – Донецьк, 2007. – 415 с.
Чекаліна 2007: Чекалина В. К вопросу об описании предлогов в диахронии и синхронии // Лінгвістичні
студії: Зб. наук. праць. Випуск 15 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2007.

The article deals with the morphological features of the Ukrainian legislation language, particularly
prepositions functioning in the investigated texts of the Constitution of Ukraine and codexs. The main attention is paid
on the peculiarities of the secondary prepositions functioning that are characterized by great quantity in analyzed texts.
Keywords: preposition, secondary preposition, preposition proper.
Надійшла до редакції 22 вересня 2008 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.