У статті на основі структурного і семантичного аналізу прикметників, зафіксованих у пам’ятках XI-
XX ст., обґрунтовується необхідність визнання префіксації за допомогою форманта БЕЗ- як самостійного
способу творення прикметників у сучасній українській літературній мові.
Ключові слова: префіксація, префікс БЕЗ-, словотвірне значення, словотвірні синонімічні пари.

У сучасній українській мові префікс БЕЗ- характеризується надзвичайно високою продуктивністю у
творенні прикметників. Про це, зокрема, свідчить наявність 353 похідних ад’єктивів з названим формантом,
зафіксованих у «Словнику української мови: В 11 томах». Але незважаючи на високу продуктивність префікса,
дослідження похідних такого типу в науковій літературі [Грищенко 1978; Ільїн 1953; СУЛМ 1969], ще й досі не
подано усіх словотвірних прикметникових моделей з префіксом БЕЗ-, немає єдиного погляду щодо
функціонування його в українській мові. Тут ідеться про можливість власне префіксального творення
прикметників за допомогою префікса БЕЗ- і визнання його як самостійного способу словотвору прикметників.
Основною причиною чи власне підставою для висунення тверджень про префіксальний спосіб творення
прикметників за допомогою БЕЗ- стало існування у мові синонімічних словотвірних пар прикметників з
префіксами БЕЗ- та НЕ-, а також можливість їх подвійної мотивації, тобто виведення словотвірного значення
похідного як через форму родового відмінка іменника, так і через заперечення прикметника-антоніма без
відповідного префікса. Наприклад: безчесний ← без честі чи безчесний ← чесний; безперспективний ← без
перспективи чи безперспективний ← перспективний тощо.
Похідні такого типу зустрічаються протягом всього історичного розвитку української мови. Так, ще у
давній руськоукраїнській мові існувала велика кількість прикметників із префіксом БЕЗ-, які формально і
семантично співвідносилися не тільки з іменниками, але і з прикметниками з суфіксом -Н- від цих іменників і
виступали антонімами до них. До таких прикметників можна віднести: безблазньныи (СДРЯ, I, 108),
безбол±зньныи (с. 110), безбо~азньныи (с. 110), безвиньныи (с. 111), безвр±меньныи (с. 112), безв±рьныи (с. 113),
безв±стьныи (с. 113), безгодьныи (с. 114), безгр±шьныи (с. 115), безгърдостьныи (с. 115), беззаконыи (с. 120) /
беззаконьныи (с. 121), беззълобьныи (с. 123), безконьчьныи (с. 125), безльстьныи(-ъ) (с. 125), безл±потьныи
(с. 125), безмилостьныи (с. 126), безм±рьныи (с. 129), безпамІтьнъ (с. 132), безплътьныи (с. 134), безпользьныи
© Гомонай Р.О., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

156
(с. 134), безпорочьныи (с. 135), безсквьрньныи / безсквьрныи (с. 137), безсловесьныи (с. 138), безстрастьныи
(с. 140), безсъмьртьныи (с. 143), безчьстьныи (с. 152) та ін. Названі прикметники могли або повністю, або
тільки частково протиставлятися за значенням своїм безпрефіксним відповідникам. Існування групи ад’єктивів
з подвійною мотивацією дало підстави В. Виноградовій припустити, що «вже в епоху ХІ-XIV ст. існувала
можливість префіксального творення з префіксом БЕЗ-» [Виноградова 1966, с. 205]. Однак варто зазначити, що
наявність у мові такого роду ад’єктивів, по-перше, не виключала можливості паралельного самостійного
утворення префіксальних і безпрефіксних прикметників від абстрактних іменників, а по-друге, це явище
спостерігалося майже виключно у колі прикметників з суфіксом -Н-. Тому В. Романовська пропонує говорити
про обмежені можливості префіксального способу творення з префіксом БЕЗ- для прикметників у ХІ-XIV ст., а
ще краще – про наявність основи для розвитку цього способу у більш пізні періоди [Романовская 1953, с. 11].
Зібраний фактичний матеріал XIV-XVIII ст. показав, що й у староукраїнській мові існували
прикметники, які могли мати подвійну мотивацію, причому кількість їх поступово зростала. Крім того (що
досить важливо), у мові з’являються слова, значення яких взагалі не можна пояснити через сполучення
іменника з прийменником. Наприклад: прикметник бεздружни(й) (1642; Сл. Лекс., 157) означав «грубий,
непривітний». Як бачимо, його лексичне значення зовсім не співвідноситься з іменником друг, а отже, і
словотвірне значення цього прикметника не можна виводити через сполучення іменника з прийменником – без
друга. Подібне стосується й інших слів, зокрема: не згаднете тое безхитрое загадки (1599-1600; Виш. Кн., 153)
– загадка не «без хитрощів», а «нехитра», бε(з)прави(л)ны(й) (1642; Сл. Лекс., 23 зв.) – «неправильний,
невірний» та ін.
Звичайно, слід погодитися з думкою П. І. Білоусенка, що «для досягнення формантом, що
вичленовується в структурі слова на певному етапі розвитку мови, словотвірної сили необхідна наявність
певної критичної маси структур з цим формантом або певної критичної маси їх слововживань» [Білоусенко
1993, с. 15]. Однак слід зазначити, що існування навіть небагатьох похідних, у морфемній структурі яких чітко
вичленовується певний афікс, створює передумови для набуття цим формантом словотворчих властивостей.
Тому, незважаючи на те, що у пам’ятках староукраїнської мови зафіксовано всього три похідних прикметники
на БЕЗ-, словотвірне значення яких не можна вивести через сполучення іменника з прийменником, проте навіть
їх існування дає підстави говорити про виникнення нового морфологічного явища у творенні похідних
прикметників на БЕЗ-. Однією з передумов і причин його появи І. Вербовська вважає виникнення паралельних
утворень з префіксом НЕ- за аналогією до первинних форм прикметників з БЕЗ- [Вербовська 1999, с. 259].
Відбувається це насамперед завдяки посиленню словотворчої функції префікса БЕЗ-, яка і дала йому
можливість брати участь у префіксальному творенні похідних прикметників безпосередньо від прикметникових
основ.
Аналізуючи похідні такої структури, С. Обнорський зазначав: «Якщо раніше основним типом творення
прикметників з БЕЗ- було утворення їх на основі поєднання прийменника і родового відмінка іменника, то
тепер, із посиленням словотворчої функції префікса, стало можливим творення похідних шляхом поєднання
БЕЗ- із прикметником» [Обнорский 1960, с. 201]. Загалом учений вважає, що історично в похідних
прикметників із БЕЗ- потрібно розрізняти два види:
1) старший їх різновид – похідні утворюються на базі поєднання прийменника і родового відмінка
іменника;
2) пізніший тип похідних з БЕЗ- – похідні утворюються поєднанням префікса БЕЗ-, що тотожний НЕ-, із
прикметником. Цей тип прикметників, на думку дослідника, зумовлений давнім болгарським і старогрецьким
впливом [Обнорский 1960, с. 201].
Проте досить часто важко хронологізувати цю морфологічну новизну мови, і не завжди ясно, що перед
нами – пізніший чи новіший за походженням тип творення. Тому деякі дослідники [Вербовська 1999;
Обнорский 1960] в окремих випадках вважають за доцільне визнавати подвійну мотивацію, враховуючи те, що
множинність мотивації – це явище, яке постійно супроводжує словотвірний процес.
Ще більше підстав для виокремлення префіксального способу творення прикметників за допомогою БЕЗ-
дає матеріал нової і особливо сучасної української мови. По-різному можна трактувати спосіб творення таких
прикметників, як безалкогольний, безвітряний, безготівковий, безграмотний, беззаконний, безініціативний,
безкорисливий, безкорисний, безмилосердний, безсовісний, безстрасний, безтемпераментний, безчесний та ін.
Причому у свідомості більшості мовців такі похідні частіше кваліфікуються як префіксальні утворення.
Безсумнівно, що творення ряду слів уявляється носіями мови по-різному, крім того, невизначеність
(багатоаспектність) у встановленні мотивованої основи притаманна часто і для однієї людини. Але потрібно
зважати і на той факт, як слушно зауважує П. І. Білоусенко, що «те, що уявляється сьогодні носіями мови,
завтра може бути реалізоване в творенні нових слів і стане фактом мови» [Білоусенко 1993, с. 18]. Тому при
дослідженні явищ словотвору необхідно враховувати не тільки аспекти «як зроблені нові слова» [Шанский
1968] та «як можна робити нові слова» [Білоусенко 1993, с. 18], але й «як уявляються зробленими слова»
[Білоусенко 1993, с. 18].
Це саме стосується і прикметників з префіксом БЕЗ-. Незважаючи на те, що більшість з них можуть мати
подвійну мотивацію, тобто розглядатися як префіксально-суфіксальні чи як власне префіксальні похідні, Розділ V. Словотвір: напрями, аспекти дослідження

157
сьогодні у науковій літературі ми маємо, чи взагалі відсутність навіть згадок про префіксацію за допомогою
форманта БЕЗ-, чи повне заперечення такої можливості.
Так, у «Сучасній українській мові. Морфології» (автор розділу про прикметник Д. Х. Баранник) читаємо:
«Префікс БЕЗ- разом із рядом суфіксів служить для творення від іменників (у тому числі префіксальних)
якісних і відносних прикметників із значенням «такий, що не має чогось», «позбавлений чогось» [СУЛМ,
с. 210]. Отже, тут передбачений тільки префіксально-суфіксальний спосіб творення прикметників за допомогою
префікса БЕЗ- та суфіксів -Н-, -ОВ- (-ЕВ-), -ОВН-, -ЛИВ-, наприклад, безаварійний, безособовий,
беззмістовний, безкорисливий. Такої ж думки щодо префікса БЕЗ- дотримувався А. П. Грищенко, який не
вважав префікс БЕЗ- можливим засобом творення префіксальних похідних: «окремий структурний різновид у
складі прикметникових похідних української мови становлять лексичні одиниці, сформовані на основі
прийменниково-іменникових конструкцій. До обов’язкових умов формування згаданих похідних належить
перетворення прийменника у префіксальну морфему відповідно до позиції у структурі похідної одиниці і
використання в переважній більшості випадків суфікса, зокрема -Н-» [Грищенко 1978, с. 179]. Справді, до
основної більшості прикметників із БЕЗ- нової української мови абсолютно підходить ця теорія: наприклад,
безбілетний (1907-1909, Гр., І, 37; СУМ, І, 119) – «без білету», безмірний (1907-1909, Гр., І, 42; СУМ, І, 134) –
«без міри», безрукий (1907-1909, Гр., І, 45; СУМ, І, 145) – «без рук» та ін. Проте, по-перше, є слова, які існують
без префікса БЕЗ- і лексичні значення яких можна виводити і через іменник, і через заперечення антоніма без
префікса. Наприклад: безстатевий, безпартійний, безнаціональний, безтактовний, безмилосердний, безчесний
тощо. А по-друге, існують слова, значення яких взагалі не можна пояснити через сполучення іменника з
прийменником. Яскравим прикладом такого явища є прикметник безгосподарний у значенні «який не вміє
вести господарство, недбало ставиться до господарювання; нераціональний, неекономний» (СУМ, І, 124). У
даному випадку лексичне значення прикметника безгосподарний не мотивується лексичним значенням
іменника господар: ми його не визначаємо «який без господаря», як у формально однотипних ад’єктивів
без’язикий – «який без язика» чи безталанний – «який без талану». Цей випадок є яскравим прикладом того, де
не «спрацьовує» формула «БЕЗ- + основа форми родового відмінка іменника (+ суфікс)», і, на нашу думку, тут
доцільно говорити про префіксальний спосіб творення ад’єктива, який мотивується прикметником-антонімом
без префікса. В іншому контексті, коли лексичне значення наведеного багатозначного прикметника є
мотивованим лексичним значенням іменника господар («який не має господаря, власника»), погоджуємося із
формулою «БЕЗ- + основа родового відмінка іменника + -Н-».
Подібна ситуація і з прикметником безвиразний, що означає «який не має яскравих виразних ознак,
особливостей; який не виділяється чітко, яскраво; неясний» (СУМ, І, 121). Його лексичне значення не
відповідає формулі «без виразу», а є антонімом до мотивуючого безпрефіксного прикметника. Отже, твориться
префіксальним способом.
Існує й інша, ще категоричніша мовознавча думка, якою підтверджують неможливість деад’єктивного
творення прикметників із префіксом БЕЗ-. Це узагальнення про те, що префікси БЕЗ- та НЕ- не бувають
синонімами, оскільки, за словами В. Ільїна, префікс БЕЗ-, «спільний для іменників і прикметників, виступає на
утворення слів із значенням позбавлення або відсутності того, що означається коренем слова: безмірний,
безмежний» [Ільїн 1953, с. 15], а префікс НЕ-, «походженням з заперечної частки, дуже продуктивний як в
іменниковому, так і в прикметниковому словотворенні, але обмежений у виявленні семантичних відтінків: він
служить лише для оформлення поняття, протилежного поняття, протилежного визначуваному початковою
формою: нещастя, некрасивий…» [Ільїн 1953, с. 14].
Подібно визначаються функції цих префіксів у статті Н. Тишківської: префікс БЕЗ- – позбавлення певної
ознаки, а префікс НЕ- – тільки її заперечення [Тишківська 1995, с. 136]. Але як у такому випадку бути з
синонімічними словотвірними парами на БЕЗ- – НЕ- типу безкорисливий – некорисливий. Обидва прикметники
мають лексичне значення «який не дбає про користь для себе, не шукає вигоди, некорисливий, який не прагне
до наживи, власної вигоди; властивий таким людям» (СУМ, І, 131; V, 328), тобто є синонімами. Ідучи вслід за
Д. Х. Баранником, спосіб творення прикметника безкорисливий визначаємо як префіксально-суфіксальний,
мотивуючим словом для якого є прийменниково-відмінкова форма без користі, а спосіб творення прикметника
некорисливий – префіксальний, з мотивуючим прикметником корисливий. Виникає питання: чи є логічним
говорити про два різні способи творення ідентичних за значенням слів, тим більше, що в мові наявний їх
безпрефіксний відповідник.
Проте не завжди, аналізуючи похідні з БЕЗ-, можна однозначно, як слушно зауважує І. Вербовська,
відповісти, «чи словотвірні прикметникові синоніми обов’язково утворені від різних частин мови і різними
способами у межах однієї синонімної пари (БЕЗ- + основа форми родового відмінка іменника + суфікс – НЕ- +
прикметник), чи можливе подвійне трактування творення прикметників з БЕЗ-, що утворюють дериваційні пари
із прикметниками з префіксом НЕ-» [Вербовська 1999, с. 256]. У деяких прикметникових парах дослідниця
надає перевагу префіксально-суфіксальному способові творення прикметників з префіксом БЕЗ- від іменників і
префіксальному з префіксом НЕ- від прикметників. Наприклад: у парі безвигідний – невигідний («який не дає
вигоди, прибутку, користі» (СУМ, І, 120; V, 256)) спосіб творення прикметника безвигідний визначає як
префіксально-суфіксальний, а прикметника невигідний – як префіксальний. У деяких словотвірних парах ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

158
говорить про подвійну мотивацію, наприклад у парі безкорисливий – некорисливий («який не дбає про користь
для себе, не шукає вигоди, некорисливий, який не прагне до наживи, власної вигоди; властивий таким людям»
(СУМ, І, 131; V, 328)) мотивуючим для прикметника безкорисливий визнає і іменник користь, і прикметник
корисливий.
Отже, навіть у тих дослідників, які визнають можливість префіксального творення прикметників на БЕЗ-,
немає чітких критеріїв розмежування префіксального і префіксально-суфіксального способів творення похідних
за допомогою цього форманта. Альтернативним виходом стало визнання можливості подвійної мотивації, що є
своєрідним кроком вперед у розвитку сучасного мовознавства, порівняно з традиційними поглядами,
наведеними вище. На наш погляд, треба зважати на те, що мова – це система, яка постійно розвивається, а,
отже, змінюються і розширюються її словотворчі можливості. І враховуючи історичні дані, лексичний склад
сучасної української мови, вважаємо, що префіксальний спосіб творення прикметників за допомогою БЕЗ- має
право на існування і визнання.

Література
Білоусенко 1993: Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб
чоловічого роду). – К.: КДПІ, 1993. – 214 с.
Вербовська 1999: Вербовська І. Словотвірні прикметникові синоніми з однофункційними префіксами //
Українська філологія: Школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної наукової конференції,
присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. – Львів:
Світ, 1999. – С. 254-262.
Виноградова 1966: Виноградова В.Н. Прилагательные с отрицательными приставками без- и не- в
древнерусском языке XI-XIV вв. // Лексикология и словообразование древнерусского языка. – М.: Наука, 1966.
– С. 189-223.
Грищенко 1978: Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. – К.: Наукова думка, 1978. – 207 с.
Ільїн 1953: Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. – К.: Вид-во АН УРСР, 1953. – 166 с.
Обнорский 1960: Обнорский С. Префикс «без-» в русском языке // Обнорский С. Избранные работы по
русскому языку. – М.: Учпедгиз, 1960. – С. 195-206.
Романовская 1953: Романовская В.Д. Словообразование прилагательных в древнерусском языке.
Автореф. … канд. дис. – М., 1953. – 15 с.
СУЛМ 1969: Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова
думка, 1969. – 583 с.
Тишківська 1995: Тишківська Н. Валентність прикметників з коренями на означення почуттів та її
словотвірна реалізація // Актуальні проблеми українського словотвору. Матеріали ІІІ наукових читань,
присвячених пам’яті професора Івана Ковалика. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 136-137.
Шанский 1968: Шанский Н.М. Очерки по русскому словообразованию. – М., 1968. – 309 с.

Список скорочень джерел

Виш. Кн. – Книжка Иоанна мниха Вишенского … // Іван Вишенський. Твори. – К.: ДЛВ, 1959. – С. 125-
158.
Гр. – Гринченко Б. Словарь украинского языка: У 4 т. – К., 1907-1909. – Т. 1.
Сл. Лекс. – Славинецький Є. Лексіконъ латинский // „Лексикон латинський” Є. Славинецького.
„Лексикон словено-латинський” Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / Підгот. до вид.
В.В. Німчук. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 59-420.
СДРЯ – Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.): В 10 т. / АН СССР. Ин-т рус. яз.; Гл. ред.
Р.И. Аванесов. – Т. 1: (а – възаконітисі). – М.: Рус. яз., 1988. – 526 с.
СУМ – Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – Т. І.

In this article, we prove the necessary to accept the prefixation of adjectives with prefix BEZ- as autonomous
method of word building in modern Ukrainian literary language based on the structural and semantic analysis of
adjectives fixed in Ukrainian monuments of the 11-20th centuries.
Keywords: prefixation, prefix BEZ-, world building sense, world building synonymic pair.
Надійшла до редакції 3 жовтня 2008 року.