Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Любомира Гнатюк – ПЕРФОРМАТИВИ У СТРУКТУРІ МОВЛЕННЄВОГО ЕТИКЕТУ

У статті проаналізовано кліше ввічливості з позицій реалізації перформативної функції в умовах
міжособистісного спілкування: розглядаються прагматичні й функціонально-комунікативні особливості
перформативних конструкцій у структурі мовленнєвого етикету, визначаються умови за яких етикетні кліше
виступають у функції висловлень-перформативів, оцінюється вплив кліше-перформативів на піднесення
ефективності інтерперсональної комунікації.
Ключові слова: мовленнєвий акт, перформатив, експресив, декларатив, реквестив.

“Слово як дія” – ця ідея видатного британського філософа Дж. Остіна призвела до так званого
“прагматичного перевороту” у межах аналітичної філософії, що стало поштовхом до прагматичного і
функціонально-комунікативного підходу у лінгвістиці, – вивчення мови в її функції реалізовувати дії.
Дж. Остін у межах теорії мовленнєвих актів уперше спробував витлумачити діяльнісний аспект мовлення: у
чому полягає сила висловлювання, тобто як слова переходять у дії. Логіко-лінгвістична теорія, яка вивчає
мовленнєві акти як одиниці мовленнєвої діяльності, й засновником якої вважається Дж. Остін, й надалі
продовжує перебувати у центрі уваги сучасної прагмалінгвістики. Одне із ключових положень теорії
мовленнєвих актів полягає в тому, що мінімальною одиницею спілкування є не речення чи висловлення, а
здійснення певного комунікативного акту. Кожне речення є засобом реалізації відповідного мовленнєвого акту,
і співвідноситься з певною комунікативною інтенцією мовця. Кваліфікуючи мовленнєві акти як дії в контексті
комунікативного наміру, британський учений відкриває групу висловлень, які не просто сповіщають про зміни
в умовах реальної комунікації, але самі по собі змінюють дійсність: “Перформативи не повідомляють про щось
незалежне від них, не описують дійсності, а здійснюючись, одночасно змінюють дійсність, тобто висловлювати
щось означає виконувати дію” [5: 109].
Проте у проблематиці діяльнісного аспекту мовлення у Дж. Остіна були попередники. Прагматично-
орієнтована теоретична концепція Л. Вітгенштейна, відома під назвою “мовні ігри”, що склалася в межах
лінгвістичної філософії, вважається першою “редакцією” теорії мовленнєвих актів. Філософ, порівнюючи мову
з грою у шахи, розглядав мову в дії, підкреслюючи функцію мови як прояв цілеспрямованої поведінки,
регламентованої правилами та конвенціями. Вчений зазначав: “Назвати щось – це ніби прикріпити до якоїсь
речі етикетку з іменем” [3: 84].
Пізніше американський філософ мови Дж.Серл, досліджуючи висловлення-дії, відкриває особливу групу
перформативів, так звані декларативи – висловлення, які у контексті подій створюють соціальні наслідки,
прикладом чого могла б слугувати, зокрема, ситуація шлюбного церемоніалу, де виголошення уповноваженою
особою слів:
Оголошую Вас чоловіком і дружиною, призводить до чітких наслідків – двоє людей оголошені
подружжям. У іншій ситуації адресант виголошує: Вас звільнено, й тим самим, встановлюючи відповідність між
дійсністю та новим пропозиційним змістом, призводить до нового стану речей, коли адресат залишається без
роботи. Отже, через посередництво декларативів створюються певні нові соціальні факти.
Згодом британський лінгвіст Дж. Ліч, беручи до уваги особливий характер висловлень-дій на зразок
вищенаведених, виключає декларативи з групи перформативів взагалі.
Висловлення- дії характерні не тільки у контекстах соціального спрямування. В умовах щоденної
міжособистісної комунікації нерідко трапляються випадки, коли слово як дія є єдиним інструментом передачі
відповідного комунікативного змісту. Справді як інакше, ніж словесно, можна було б виконувати такі дії, як
висловлювати вдячність, просити вибачення, вітатись, прощатись, складати побажання і поздоровлення
тощо? Зміст етикетних формул не зводиться лише до лексичної чи граматичної інформації, а завжди включає
ще й комунікативно-інтенційний, тобто прагматичний зміст, і тому в реальних комунікативних ситуаціях
висловлення ввічливості часто реалізуються у перформативній функції.
© Гнатюк Л., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

190
Попри вагомі дослідження діяльнісних аспектів використання мови, який здійснюють останнім часом
вітчизняні вчені Ф. Бацевич, В. Гак, А. Загнітко, Т. Космеда, Г. Почепцов та ін., прагматичний зміст висловлень
мовленнєвого етикету й особливості реалізації перформативної функції етикетних кліше, зокрема, надалі
залишаються вивченими недостатньо. Тому потреба системного аналізу кліше ввічливості з позицій реалізації
перформативної функції у структурі мовленнєвого етикету вмотивовує актуальність нашого дослідження. У
зверненні уваги на прагматичні й функціонально-комунікативні параметри етикетних кліше-перформативів
полягає новизна запропонованого дослідження. Мета роботи − простежити перформативний характер кліше
ввічливості, охарактеризувати функціонально-комунікативні параметри перформативності у структурі
мовленнєвого етикету. Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких конкретних завдань: розкрити
аспекти перформативної функції у ситуаціях етикетного спілкування; виявити функціонально-прагматичні
особливості висловлень увічливості – перформативів; оцінити вплив етикетних кліше – перформативів на
досягнення запланованого результату.
Теоретичне значення дослідження окреслюється тим, що отримані результати сприяють глибшому
розумінню прагматичних й функціонально-комунікативних особливостей етикетних висловлень, а практична
вагомість визначається безпосереднім зв’язком результатів дослідження із піднесенням ефективності
міжособистісного спілкування.
Очевидним є те, що кліше ввічливості знаходяться у сфері висловлень-дій і перформативи складають
численну групу в структурі мовленнєвого етикету. Звернімось до комунікативного етикету, до його ситуацій і
кліше, й простежмо, в яких мовленнєвих формах у структурі етикету ввічливості реалізується ідея слова як дії,
– висловлення, еквівалентного вчинку.
Безперечно, перший рівень – це реалізація перформативної функції етикетних кліше у класичному вияві.
На цьому рівні формулам увічливості, як і будь-яким іншим мовленнєвим актам-діям, притаманні суттєві
ознаки, так званої експліцитної перформативності: збіг дії з моментом мовлення (будь-яке висловлення
ввічливості обмежене прагматичними координатами я-ти-тут-тепер); дієслово вживається у формі першої
особи однини або множини теперішнього часу дійсного способу, активного стану на зразок Поздоровляємо! або
Перепрошую!; можливість введення до складу перформативного висловлювання ввічливості лексеми дійсним
на зразок Я (дійсним) поздоровляю вас з нагородою, для позначення того, що виголошення висловлення
еквівалентне дії, (неможливість введення лексеми дійсним, як-от: Я поздоровив її, свідчить про втрату
висловленням ознак перформативності).
Прагматична сутність пеформативності кліше ввічливості полягає, передовсім, у зміні реальної
дійсності. Наприклад, формули мовленнєвого етикету на зразок Добрий ранок або Доброго ранку вранці,
Добрий день або Доброго дня удень, а ввечері Добрий вечір або Доброго вечора, Моє вітання, Моє шанування
тощо, які мають прямі відповідники експліцитних перформативів у їх класичному вияві на зразок Бажаю вам
доброго ранку (дня, вечора), Поздоровляю, Вітаю, Висловлюю своє шанування тощо, слугують створенню
приязної атмосфери у спілкуванні, нормального тла для обміну інформацією, що відповідає основній вимозі
перформативності: не просто комунікують про зміни в реальній дійсності, але, входячи безпосередньо в
конкретну ситуацію, змінюють цю дійсність, або, іншими словами, творять нову дійсність за безпосередньою
участю мовленнєвих актів. Значущість конвенціональних, автоматично висловлюваних, мовленнєвих формул
ввічливості стає очевидною особливо тоді, коли їх бракує в процесі комунікації. Наприклад, якщо мовець не
скаже при зустрічі очікуваного Добрий день чи Доброго дня, або слухач не відповість на привітання, то це може
призвести до зародження неприязних стосунків між комунікантами. І, навпаки, обмін найпростішими
формулами привітань, поздоровлень, прощання, перепрошення, висловленнями вдячності, створює приязну
атмосферу, що, безперечно, є ознакою перформативності. Перформативні висловлення на зразок згаданих не
повідомляють про якісь факти дійсності, а також не інформують про психологічний стан суб΄єктів спілкування.
В іншому випадку вони не виступають у функції перформативів. Адже кліше Добрий день є еквівалентне дії-
побажанню Бажаю вам доброго дня. З іншого боку, якщо адресант висловлює Добрий день як щоденне
привітання, то він не вкладає якогось особливого змісту, як це має місце у випадку інших мовленнєвих актів,
наприклад, експресивів, в яких мовець окреслює свій психологічний стан відносно певного пропозиційного
змісту. Якщо б прийняти формули щоденного привітання за експресиви, то це б означало, що інтерлокутор
може його висловлювати тільки на адрес комуніканта, до якого він живить приязні почуття. Проте, насправді,
незважаючи на тісний зв΄язок між формулою привітання Добрий день та висловленням Бажаю вам доброго дня
(по аналогії До побачення виводиться з речення Бажаю Вас побачити знову), наведені кліше ввічливості,
зазвичай, не виражають якигось особливих симпатій до співбесідника, тобто емоційних почуттів. Тимчасом
вітаємося чи прощаємося, а також говоримо Дякую чи Перепрошую, адресуючи їх до людей, які нам байдужі. У
більшості випадків ці висловлення не інформують про почуття суб΄єктів спілкування, а тільки створюють
приязну атмосферу, яка сприяє вирішенню комунікативних завдань, з одного боку; з іншого боку, підтримує
нормальні міжособистісні стосунки між співбесідниками. В цьому й полягає контактовстановлююча (фатична)
функція кліше ввічливості, про які згадувалося раніше, і тому в конкретних ситуаціях спілкування вони –
перформативи.
Іншу велику групу перформативних кліше ввічливості в мовленнєвому етикеті сучасної української мови
складають етикетні кліше, що містять прохання. Розгалуженість системи прохальних формул пояснюється Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

191
різноманітністю комунікативних ситуацій, в яких мовець виявляє бажання щось від когось отримати.
Мовленнєвий етикет має систему прохальних формул ввічливості-дій, які, впливаючи на адресата, покликані
сприяти досягненню адресантом запланованої іллокутивної мети. Вживання іллокутивних дієслів у прохальних
висловленнях дає змогу мовцеві здійснювати дію, позначену перформативним дієсловом, безпосередньо у
процесі мовленнєвого акту, наприклад, висловлювання “Сліз в тебе прошу, Втіш мене , отче! В тебе сліз
благаю слізно, щоб вимити душу од лиха…” (І. Драч. Лист до калини), презентує іллокутивний акт прохання,
здійснюваний у моменті мовлення, виражений експліцитними пеформативами, як-от: сліз в тебе прошу, в тебе
сліз благаю. Або подібно як у іншій ситуації прохання реалізується експліцитним перформативом я прошу вас+
ілокутивне дієслово ідіть: “Я прошу Вас – ідіть. Сідайте на автобус. Он там зупинка, за універмагом”
(І.Драч. Дума про вчителя). Очевидно, що для виконання тієї ж функції могло б бути достатнім вживання
ін΄юнктива Ідіть або реквестива Ідіть, будь ласка. Однак, виступаючи в формах як ін΄юнктива, так і
реквестива, висловлення Ідіть є формою недостатньо експліцитною, тому що важко визначити, яку саме
функцію вона виконує, – прохання, вимоги чи наказу. З іншого боку, застосовуючи перформатив, адресант
одночасно здійснює дію – прохання піти, яка однозначно сприймається адресатом. Спонукання адресата
мовлення виконати якусь дію, що передається іллокутивним актом прохання у формі перформатива спрямоване
на досягнення конкретного запланованого перлокутивного ефекту.
У скарбниці мовленнєвого етикету сучасної української мови для висловлення вдячності найпростішим,
незалежним від ситуації і адресата комунікативного акту, є перформатив Дякую. І, наприклад, у ситуації, коли
продавець на своє запитання: “ Ще щось подати?”, – отримує відповідь клієнта:” Дякую”, – то остання репліка
не виражає, звичайно, якигось особливих почуттів вдячності до продавця, подібно як продавець, отримуючи
гроші від клієнта, говорить:” Дякую”, згідно з вимогами культури обслуговування в магазині, а не з приводу
симпатій до клієнта. В обидвох наведених ситуаціях перформатив Дякую не несе в собі змісту почуття, а
вживається для створення приязної атмосфери, і, отже, виступає у функції перформатива у класичному вияві,
вираженого іллокутивним дієсловом дякувати в І ос. однини в теперішньому часі активного стану. Проте, в
іншій ситуації, етикетне кліше дякую, розширене зверненням до адресата чи мотивацією, за що висловлюється
вдячність, прислівниками дуже, щиро, гарно, гречно, виразами, в яких міститься повтор прислівника, як-от:
“Дуже й дуже дякую”(І.Шаповал. У пошуках скарбів), на прагматичному рівні розглядається як висловлення-
експресив.
Особливу групу перформативних кліше складають формули вибачення, що є безпосередньою дією
вибаченням за вчинену провину, а не повідомленням про неї. Так структурні одиниці, що вміщують значення
вибачення, на зразок Прошу вибачення чи Перепрошую за мою нечемність, не сповіщають про щось, а входять
у контекст реальних подій, спричинюючи певні наслідки. Вимовляючи згадані висловлення за певних обставин
(у ситуації вибачення), адресант безпосередньо здійснює дію, а не просто називає як у випадку, наприклад,
описового речення Антоніна Петрівна попросила вибачення, що запізнилась (Гуцало Є. Дівчата на виданні). В
останньому реченні ми маємо справу не з дією, а з повідомленням про неї. Дієслово попросила вжите у
минулому часі, що не відповідає граматичному критерію перформативності. Це дозволяє стверджувати, що
відзначене висловлення, хоча й містить значення вибачення, не є перформативом на відміну від експліцитних
перформативів Прошу вибачення, Перепрошую (з дієсловами вжитими в 1 особі однини теперішнього часу).
Формули вибачення можуть вживатися, з одного боку, як ввічливе попередження про що-небудь у зверненні до
кого-небудь або приверненні уваги; з іншого боку, як вибачення за вчинену провину. Скажімо, якщо ми хочемо
привернути увагу випадкового перехожого, щоб дізнатися, як пройти до театру, ми вживаємо одну із численних
кліше вибачення, наприклад, Перепрошую, чи не підказали б ви мені, як пройти до театру?
У цьому випадку кліше-перформатив перепрошую означає вибачення адресанта за те, що він збирається
потурбувати адресата. У зазначеній ситуації є вказівка на іншу оцінку дій мовця у порівнянні з ситуацією, коли
потрібно перепросити за вже здійснену провину, як-от: Перепрошую, що штовхнув вас ненароком. Загалом
люди просять вибачення у найрізноманітніших ситуаціях спілкування, вживаючи як прямі, так і непрямі
вербальні засоби з метою зняти з себе відповідальність за вчинену провину, вийти з неприємної ситуації,
наприклад: Вибачте, Перепрошую, Даруйте, Прошу вибачення, Прошу пробачити, Прошу пробачення,
Простіть, Вибачайте, Пробачте, Дозвольте мені вибачитись перед вами та ін.
Інколи трапляються випадки, коли промовляючи висловлювання, мовець тим самим виконує якусь дію,
проте граматичний критерій не дає змоги кваліфікувати дане кліше як перформативне як-от у наступній
ситуації:
” -Може, маєш що переказати для мами?- спитала Зоня.-Сподіваюсь кожної хвилини Дори Вальде.
-Нічого не переказую і не поїду.
-А Дорі Вальде що переказати?
-Від мене? Альбінській? Ні, Альбінським я не маю що переказувати, нехай мене залишать у супокою. Я їх
не хочу знати, я їх…
Дора оглянулася, чи не могла б сховатися, як Юліян Цезаревич вийшов. Вона стояла ще оперта плечима
до стіни, і він її застав у такій позиції.
-Ви чули, пані Вальде? – спитав ще схвильованим голосом. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

192
-Чула, – відповіла шепотом.
-Вибачте, я був подразнений.
Мовчанка.
-Я відказував на Альбінських.
-Я зайшла сюди попрощатися…, але більше не зайду.
-І не вибачите мені?
Знову мовчанка “ (Кобилянська О. Апостол черні).
Етикетне кліше Вибачте, спрямоване на спонукання адресата виконати дію. Згідно з граматичними
ознаками це – директив, змістом якого є пряме спонукання слухача виконати дію. Та на прагматичному рівні, в
ситуації, коли, вимовляючи згадане кліше, адресант тим самим просить про вибачення адресата, тобто здійснює
дію, це висловлення як і йому подібні Даруй, Пробач та ін. – перформативи. Отже, трапляються випадки
невідповідності граматичного критерію перформативності в його класичному вияві (перформативне дієслово в
1 особі однини теперішнього часу дійсного способу активного стану, що знаходиться на початку речення), а це
означає, що не граматичний критерій є вирішальним у визначенні прагматичного змісту висловлень. З цього
випливає, що не кожне етикетне кліше мусить відповідати стандартній граматичній формі експліцитного
перформатива. Вирішальним критерієм перформативності є наявність іллокутивного дієслова в теперішньому
часі, вимовляючи яке, адресант здійснює іллокутивний акт, спрямований на адресата. Іллокутивне дієслово має
окреслену іллокутивну силу, тобто, вимовляючи таке дієслово, адресант одночасно здійснює дію з метою
отримання бажаного прагматичного результату (перлокутивного ефекту). Отже, ключовим чинником
перформативності формул ввічливості є їх еквівалентність дії, вчинку. Характерною рисою етикетного
перформатива є можливість заміни його відповідним експліцитним перформативом. Наприклад, перформативу
Вибачте відповідає експліцитний перформатив у його класичному вияві Я прошу вибачення, Даруйте – Прошу
дарувати мені мою провину. Описані етикетні кліше, що не відповідають стандартній формі експліцитного
перформатива, – це другий рівень реалізації ідеї перформативності етикетних кліше.
Цікаво ведуть себе теж імпліцитні кліше ввічливості зі змістом дії на зразок імпліцитного прохання у
формі питального речення І не вибачите мені? з наведеної ситуації, чи кліше, утворені дієсловом умовного
способу, як-от: Хотіла б подякувати Вам, Хотіла б вибачитись перед Вами. Такі кліше не просто вміщують
зміст бажання виконати дію вибачення чи подяки, а виконують перформативну фунцію дії в умовах тут і
тепер. Поза межами етикетних стереотипів ввічливості такі умовні речення не виконують перформативної
функції.
Пор.: – Хотіла б відпочити.
– Ну, й відпочивай.
В умовах реального міжособистісного спілкування відбувається одночасне застосування як експліцитних
перформативів, так і імпліцитних мовленнєвих форм у функції перформатива, ілюстрацією чого слугує
наступна ситуація.
Станіслав Перфецький просить у отця Антонія дозволу висповідатися:
Станіслав: Я хотів би висповідатися, отче Антоніо. Перепрошую, отче Антоніо, чи не могли б ви
порушити тайну моєї сповіді ?…я хотів би, щоб ви її порушили!
Отець Антоніо: Уперше чую щось подібне, сину мій.
Станіслав: Повірте, отче Антоніо, це дуже важливо. І я дозволю вам за якийсь час розповісти всім,
кому повважаєте за потрібне, те, що я тут скажу.
Отець Антоніо: Ти дозволяєш? Як смієш ти дозволяти чи не дозволяти щось таке, до чого не маєш
права? Чи знаєш ти, що коли діється одна з великих Божих таїн, то ми, раби і слуги Господні, не повинні до
неї втручатися зі своєю затятою самоволею?
Станіслав: У такому разі, отче Антоніо, я прошу не вважати це сповіддю в церковно-канонічному сенсі.
Я прошу вас лише про розмову.
Отець Антоніо: Але в такому разі,… це буде тільки розмова двох звичайних людей. І не більше
(Ю. Андрухович “Перверзія”).
З ряду імпліцитних етикетних кліше, що виконують перформативну функцію, яскравим прикладом
перформативної конструкції є кліше З ким маю приємність, яке використовуємо у етикетній ситуації, коли
зустрічаємось з незнайомою особою. Нелогічним є очікувати від співбесідника виявлення почуття приємності
до людини, яку зустрічають уперше. Отже, мовленнєва формула З ким маю приємність? не має метою
повідомляти про почуття інтерлокутора, а слугує виключно створенню приязної атмосфери, тобто виконує
функцію перформатива. Розглянуті перформативи у формі імпліцитних стереотипних формул – це третій рівень
реалізації ідеї перформативності етикетних кліше.
Особливої уваги заслуговує етикетна формула Спасибі. По аналогії з кліше ввічливості Добрий день!
Доброго здоров΄я! Вибачте! Даруйте і ін., деякі сучасні вчені відносять Спасибі до групи перформативних
висловлень (Н. Формановська, Ю. Апресян та інші). Однак між ними існує суттєва відмінність.
Формули привітання на зразок Добрий день, якому відповідає експліцитний перформатив Бажаю вам
доброго дня (по аналогії До побачення виводиться з речення Бажаю Вас побачити знову), у ситуаціях
щоденного привітання чи прощання набувають перформативного статусу. Подібний механізм надання Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

193
перформативного статусу описаним кліше вибачення. Щодо кліше виявлення вдячності Спасибі, яке не має
прямого відповідника експліцитного перформатива (недієслівна лексема Спасибі утворилася від імператива
Спаси біг; пор.: польське Bуg zapłać!), згідно з прагматично-функціональною класифікацією належить до групи
висловлень-реквестивів.
Пор.: “Спасибі Вам, Дмитре Івановичу, за Вашу гостинність, за добре й ласкаве слово”; ”Спасибі Вам,
Дмитре Івановичу, дуже дякую за Ваші чутливі, батьківські турботи, за щиру допомогу” (І.Шаповал. У
пошуках скарбів); “Спасибі, що не погребували моїм високим товариством…”; “ Спасибі Вам, шановний наш
колего, За щиру сповідь, що ми тут почули, – ця сповідь йшла від глибини душі”; “Спасибі Вам, що Ви є,
Учителю! Я вірю кожному слову в цій школі” (І.Драч. Слово про вчителя);
Заслуговують на увагу також стереотипні кліше вибачення з дієсловами, що виражають стан, як-от: Я
дуже жалкую, Мені дуже шкода, Прикро мені. Виникає питання, чи ці висловлення можуть розглядатись як
перформативи на зразок Перепрошую?!
Перепрошую – це експліцитний перформатив, який здійснює певну дію – вибачення. Кліше Мені прикро,
що так сталося, Прикро мені чи Шкода виражають стан почуттів адресанта. Це означає, що згадані
стереотипні формули не можуть бути перформативами, бо, як відомо, перформативи не є ані правдиві, ані
фальшиві, а вказують виразно, яку саме дію виконуємо, коли виголошуємо висловлювання. Кліше, що
виражають психологічний стан інтерлокутора на зразок Мені прикро, що так сталося, Прикро мені, Шкода
тощо, згідно з функціонально прагматичною типологією – експресиви.
Цікавими є також мовленнєві формули на зразок Вітаю вас, Прощайте тощо.У деяких ситуаціях можна
підібрати до них відповідники: Вітаю вас=Приємно вас бачити; Прощайте=Прикро мені розлучатися з вами. У
цих та подібних контекстах наведені кліше не виконують перформативної функції, тому що інформують про
певні почуття адресанта, й виступають у ролі експресивів. Проте в інших ситуаціях спілкування ці висловлення
не повідомляють про почуття учасників комунікативного акту, а тільки сприяють створенню приязної
атмосфери, і тому кваліфікуються як перформативи.
Типово перформативними кліше вважаються стереотипні фатичні висловлення на зразок тривіальних
фатичних стереотипних формул, які вживаються з метою створення приязної атмосфери. Наприклад, на
етикетно сформульоване питання у формі привітання Що нового? або Як справи? не очікується детальна
відповідь, тому що в умовах фатичного етикетного спілкування розповідь у подробицях про всі свої справи і
новини, була б недоречною. Найбільш доречною етикетною відповіддю на такі питання-привітання могла б
бути загальновідома формула Все в порядку згідно з комунікативною моделлю: Яке питання − така відповідь.
Отже, виявлення ввічливості вербальними засобами мовленнєвого етикету в найбільш поширених
комунікативних ситуаціях, проаналізоване на ілюстративному матеріалі сучасної української мови, засвідчує
перформативність етикетних кліше з усіма характерними для висловлень–дій ознаками, найважливішими з яких
вважаються: наявність дейктичних показників я-ти-тут-тепер та результат конкретної комунікативної дії,
спрямованої на зародження нових стосунків між адресантом і адресатом. Перформативне висловлення
ввічливості в його класичному вияві виражається формою експліцитного перформатива Я+ілокутивне дієслово.
Трапляються випадки, однак, невідповідності граматичного критерію перформативності в його класичному
вияві (дієслово в 1 особі однини теперішнього часу дійсного способу активного стану). Це засвідчує, що не
граматичний критерій є ключовим у визначенні перформативності формул увічливості.
Перформативність етикетних кліше, безперечно, чекає ще на глибинні дослідження, особливо в сфері
імпліцитних перформативів на зразок імпліцитних питань, імпліцитних прохань, де не діють правила
класичного вияву експліцитних перформативів. Крім того, далеко не вирішена проблема модальності у
структурі перформативних висловлень, а також потребує вирішення проблема визначення іллокутивної сили
етикетних кліше: в різних комунікативних ситуаціях ті ж самі кліше ввічливості можуть належати до інших
прагматичних типів висловлень.

Література
1. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и системная лексикография. – М.: Школа “Языки русской
культуры”, 1995. – 766с.
2. Апресян Ю.Д. Перформативы в грамматике и словаре // Ю.Д. Апресян. Избранные труды. –Т.2. –
М.,1995.
3. Загнітко А.П. Сучасні лінгвістичні теорії: Монографія. Вид. 2-ге, виправл. і доп. – Донецьк: ТОВ
“Юго-Восток, Лтд”, 2007. – 219 с.
4. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения: Науч.-попул. – М.: Высшая школа, 1989. –
159с.
5. Austin, J.L.(1962). How to Do Things with Words. Oxford: Oxford University Press.
6. Ballmer, T.,Brennestuhl, W. (1979). Speech Act Classification. A study in the lexical analysis of English
speech activity verbs. Berlin.
7. Grodziński, E. (1980). Wypowiedzi performatywne. Z aktualnych zagadnień filozofii języka. Warszawa.
8. Karttunen, L.& P.S. Peters (1978). Conventional implicature. Mimeograph. University of Texas. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

194
9. Leech, G. (1983). Principles of Pragmatics. Longman Group Limited.
10. Lyons, J. (1977). Semantics. Cambridge: Cambridge University Press.
11. Searl, J.R. (1976). The Classification of Illocutionary Acts. In: Language and Society. N5, 1-24.

Джерела ілюстративного матеріалу
1. Андрухович Ю. Перверзія. – Львів: Класика, 2001. – 290с.
2. Гуцало Є. Дівчата на виданні // Гуцало Є.Твори в п΄яти томах. – Т.2. Повісті. – К.: Дніпро, 1996. – 461с.
3. Драч І.Дума про вчителя. Драматична поема. – К.: Радянський письменник, 1977. – 131с.
4. Драч І.Лист до калини: Поезії, поеми. – К.: Веселка, 1990. – 286с.
5. Кобилянська О. Апостол черні. – Львів: Каменяр, 1994. – 247с.
6. Шаповал І. У пошуках скарбів. – К.: Дніпро, 1983. – 608с.

Up to now speech acts have been successfully investigated by a lot of modern prominent scientists within
standard speech-act theory, both illocutionary acts and performatives. In this article a significant shift of viewpoint is
suggested – an effort to describe the performative character of utterances of politeness is made. My interest in the
performative constructions is almost as great as those of J. Austin, J. Searl, G. Leech and others, but there is a
significant shift of viewpoint. In this article I have made an effort to describe functional -communicative and pragmatic
pecularities of performative constructions in the speech expressions of politeness.
Keywords: speech act, performative, expressive, declaration, requestive.
Надійшла до редакції 8 липня 2008 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.