Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Михайло Вінтонів, Ірина Грабовська – ЗАЙМЕННИКОВО-КОРЕЛЯЦІЙНІ СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ АВТОМАТИЧНОГО ОПРАЦЮВАННЯ ПИСЕМНИХ ТЕКСТІВ

У роботі проаналізовано основні підходи щодо класифікації складнопідрядних речень у сучасній
лінгвістиці. Визначено частотність вживання всіх різновидів займенниково-співвідносних складнопідрядних
речень симетричної структури, наведено принципи побудови бази даних аналізованих структур.
Ключові слова: складнопідрядне речення, база даних, симетрична структура, несиметрична структура.

Протягом останніх десятиліть прикладна лінгвістика розширила перспективи аналізу мови й
вирішення практичних проблем суспільства, зокрема це питання автоматичного аналізу писемних текстів
(Т. О. Грязнухіна, Н. П. Дарчук, В. І. Критська та ін. [8], А. М. Баранов [1], Є. А. Карпіловська [10],
Б. Ю. Городецький [5] та ін), їх лінгвістичної експертизи (А. М. Баранов [2], В. В. Молдован [11] та ін.) тощо.
Щодо об‘єктів лінгвістичних експертиз, то А. М. Баранов виділяє експертизу звукового мовлення, експертизу
писемного тексту й вербально-візуальну експертизу [2, с. 14]. Об‘єктом нашого вивчення є лінгвістична
експертиза писемного тексту. В експертизах такого типу може використовуватися морфологічний,
синтаксичний, семантичний, лінгвостатистичний аналіз та ін. На цьому етапі предметом нашого вивчення є
саме автоматичний синтаксичний аналіз займенниково-кореляційних складнопідрядних речень у сучасній
українській мові.
Питання про принципи класифікації речень загалом і складнопідрядних зокрема має тривалу історію.
Вперше термін “підрядне речення” зустрічаємо в граматиці О. Х. Востокова, подальшого опрацювання він
набуває в працях М. І. Греча, який вважав, що підрядним реченням у головному можуть бути замінені
іменники, прикметники та прислівники, на цій основі він складнопідрядні речення поділяв на три типи:
іменникові, прикметникові та обставинні [7, с. 255-256]. На цих же принципах базувалася класифікація
складнопідрядних речень і в українському мовознавстві, зокрема це праці Є. К. Тимченка [13] та ін.
Щодо класифікації складнопідрядних речень, то можна виділити три напрями – логіко-граматичний,
формального-граматичний та структурно-семантичний. Формально-граматичний та структурно-семантичний
підходи виникають як результат незадоволення логічними принципами класифікації складнопідрядних речень.
Уперше О. О. Шахматов та М. С. Поспєлов зробили акцент на тому, що підрядні частини треба поділяти на два
типи залежно від того, що вони пояснюють: слово головного речення чи все головне речення. Саме цей підхід у
той чи інший спосіб вплинув на багатьох подальших дослідників синтаксису. До питання будови та принципів
класифікації складнопідрядних речень зверталися такі вчені, як Є. В. Кротевич, І. Г. Чередниченко,
© Вінтонів М.О., Грабовська І.С., 2008 Розділ ІХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

279
О. С. Мельничук, В. А. Бєлошапкова, Н. Ю. Шведова, І. Р. Вихованець, І. І. Слинько, А. П. Загнітко,
Н. В. Гуйванюк та ін.
Мета нашого дослідження – це створення системи автоматичного опрацювання займенниково-
співвідносних складнопідрядних речень у сучасній українській мові.
Для досягнення поставленої мети передбачено виконання таких завдань:
1) розглянути й систематизувати різні погляди вчених щодо класифікації складнопідрядних
займенниково-співвідносних речень;
2) проаналізувати функціональні вияви займенниково-співвідносних складнопідрядних речень у сучасній
українській мові;
3) укласти відповідну базу даних (у Microsoft Access™) з врахуванням абсолютних частот використання
цих структур у сучасній українській мові.
Актуальність дослідження визначається посиленою увагою лінгвістів до автоматичного аналізу тексту,
що обумовлено стрімким розвитком лінгвістичної теорії, яка значною мірою виявляє інтерес до правознавчих
наук, а також відсутністю праць, присвячених комплексному автоматичному аналізу тексту.
За основу нашого дослідження взято класифікації займенниково-співвідносних складнопідрядних
речень, запропоновані І. Р. Вихованцем [3] та А. П. Загнітком [9]. За класифікацією І. Р. Вихованця
займенниково-співвідносні речення виділені в окремий тип з подальшим їх розгалуженням на класи: а) речення
симетричної структури (що включає підкласи субстанційних (із значенням предметності), атрибутивних
(означальні), адвербіальних (місця і часу) речень); б) речення несиметричної структури; в) речення симетричної
структури з найбільш нівельованим семантично співвідносним словом те2 [3, с. 336-339].
Нижче подаються приклади вибраних речень відповідно до класифікації:
Перший клас: 1) субстанційні (із значенням предметності); пари корелятів: той — хто (Хто не
задумується про кінець, той помиляється на початку (Г. Гусейнов, с. 74); той — що (Той, що був на човні,
перекинувся у воду, нічний товариш його з сіткою на березі покинув сітку і залопотів у поле
(М. Вінграновський, с. 88); той (та, ті) — хто (що, котрий, який) – для позначення особи; той (та) — що – для
позначення тварини або неістоти; те — що – для позначення неістоти. У межах цього підкласу часто
відбувається синонімічна заміна вказівного займенника на займенник іншого розряду (варіювання
кореляційних пар): кожен (будь-хто, всякий, всі, ніхто, хто-небудь, хтось, дехто) — хто; все (ніщо, що-небудь,
щось, дещо) — що (Все, що міг, я зробив. Ти сам винен…(О. Ульяненко, с. 296);
2) атрибутивні (означальні); пари корелятів: такий (така, таке, такі) — який (яка, яке, які) (Тож, хоч і
розминувся з коханою, зберіг витворник для себе образ Уляни навіки таким, яким він був в той момент, коли
вперше побачив її (Р. Іваничук, с. 132); так — як (Нехай буде так, як того хоче пан, – холодно відказав
Станіслав, дивлячись кудись поверх співрозмовників (М. Ткачук, с. 18); оскільки — остільки; наскільки —
настільки (Чоловік відчинив двері настільки, наскільки дозволяв ланцюг, і побачив стареньку жінку з сумкою
через плече (М. Ткачук, с. 127);
3) адвербіальні (місця і часу); пари корелятів: там — де (куди, звідки) – (Навіть не чекав, все було
програно від початку; воно було відоме там, куди живим немає дороги (О. Ульяненко, с. 373); туди — куди
(звідки, де); звідти — звідки (де, куди) – на позначення місця; тоді — коли; доти — доки (допоки) – на
позначення часу. Так само в цьому підкласі має місце синонімічна заміна корелятів – скрізь, нікуди — куди, де;
десь, ніде, тут, всюди — де.
Другий клас займенниково-співвідносних речень, за І. Р. Вихованцем, складають речення несиметричної
структури, що формуються антецедентами з означальною семантикою й асемантичними сполучниками що, щоб
та порівняльними сполучниками типу ніби, неначе, наче, мов, немов. Пари корелятів: такий, так, стільки,
настільки — що, щоб (ніби, неначе, наче, мов, немов) (– Так, кава. Багато кави, стільки, щоб не можна було
заснути (М. Ткачук, с. 73). Синонімічна заміна в межах цього підкласу здійснюється на такі співвідносні слова
(стійкі вирази-сполучення), що функціонують як цільні сполуки, подібні до слів: таким чином, такою мірою, до
того (Наші стосунки з Андрюшою складалися таким чином, що від побіжного знайомства на Герасимівській
поляні ми вже не розлучалися (Г. Гусейнов, с. 200).
Третій клас складають складнопідрядні речення несиметричної структури, що містять найбільш
семантично нівельоване співвідносне слово те2, а в ролі сполучникової скріпи вживаються здебільшого
асемантичні сполучники що, щоб (Все решта – боротьба за місце під сонцем, за те, щоб не бути останньою, а
бодай посередині (В. Яворівський, с. 242); А ще він з радістю думав про те, що вже на один день поменшало до
побачення з Ольгою (В. Захарченко, с. 65).
У межах другого кроку реалізації головної мети були побудовані найбільш характерні, з нашого погляду,
моделі займенниково-співвідносних речень (у прикладі наведені антецеденти з суб’єктною семантикою
(субстанційні займенниково-співвідносні речення симетричної структури)):
1) <той…, хто….>;
2) <той, хто….>;
3) <той, …, хто….>;
4) <… той, хто….>;
5) <хто…, той….>; ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

280
6) <хто…, …, той….>;
7) <той, хто…, хто….>, де крапками позначаються ланцюжки символів підрядних чи головних частин
речень, які вводяться займенниками.
Пошук у корпусі текстів сучасних українських письменників (загальна кількість протестованих речень –
73125) здійснювався спеціально розробленою комп’ютерною програмою (змінювалися пари корелятів у
моделях, що дозволило прослідкувати частотність і комунікативні вияви речень різних класів і різних
структур). На основі вибірки укладено таблиці (у Microsoft Excel™) частотності моделей з поданням
абсолютної частоти вживання.
Вибрані речення разом із контекстом внесено до спеціально створеної бази даних (далі – БД), де 737
одиниць – це займенниково-співвідносні речення симетричної структури, що становить 1 % від загального
обсягу протестованих речень, 135 речень несиметричної структури (0,18 %) та 445 речень несиметричної
структури із семантично нівельованим співвідносним словом те2 (0,61 %). Отже, на сьогодні до БД внесено
1317 займенниково-співвідносних складнопідрядних речень, що становить 1,8 % від загальної кількості
протестованих структур.
Наша БД (див. дод.1) містить такі поля:
• Автор
• Твір
• Сторінка
• Видання книги-джерела
• Поле прикладу (разом з контекстом)
• Структура речення (симетрична / несиметрична / несиметрична з те2)
• Клас речення (І клас (субстанційні, атрибутивні, адвербіальні) / ІІ клас / ІІІ клас)
• Пара корелятів
• Число, відмінки корелятів (якщо можлива їхня парадигма)
• Модель речення (напр.: <… так, як… .>)
• Абсолютна частотність моделі в корпусі текстів
На основі отриманих даних можна задля прикладу протестувати вибрані твори на предмет специфіки
вживання тих чи тих структур. Наприклад, порівняймо твір Р. Іваничука „Журавлиний крик” (381 стор.) із
твором О. Ульяненка „Дофін Сатани” (382 стор.). Обсяг тексту, як бачимо, рівний. Але якщо порівняти
частотність вживання в цих двох авторів всього двох моделей займенниково-співвідносних речень – підкласу
адвербіальних речень симетричної структури із парою корелятів „тоді — коли” (модель типу <… тоді,
коли….>) та моделі <… те, що….>, яка належить до ІІІ класу несиметричної структури за класифікацією
І. Р. Вихованця, то ми отримаємо такі результати:
<… тоді, коли….> – „Журавлиний крик” – 25, „Дофін Сатани” – 11 речень
<… те, що….> – „Журавлиний крик” – 81, „Дофін Сатани” – 22 речення.
Якщо, наприклад, ці два автори потенційно претендували б на авторське право на певний третій роман Х,
де обрахована частотність моделі <… тоді, коли….> дорівнювала б 23, а моделі <… те, що….> – 76 вживанням,
то не важко зробити висновок, що письменник Р. Іваничук був би більш вірогідним автором спірного
художнього тексту. Безперечно, це тільки перший етап у створенні системи автоматичного синтаксичного
аналізу писемних текстів.
Займенниково-співвідносний тип складнопідрядних речень є досить частотним в українській художній
прозі останнього десятиріччя. Найбільш поширеними моделями виявилися: займенниково-співвідносні
субстанційні речення з кореляційними парами „той — хто” (з парадигматичними змінами обох корелятів,
особливо частотна модель речення типу <…той, хто…> (той у Р.в. — хто в Р.в. або в Н.в.; той, хто – у множині
(у цій моделі переважають Р.в. й Ор.в.)), <…той, що…> (той, та, ті (переважає Р.в. і Д.в.) — що), також часто
вживаною є модель з кореляційною парою „все — що” типу <…все, що…>. Таку продуктивність можна
пояснити тим, що в художніх текстах автор, прагнучи уникнути тавтології, займенником „той” у певних
конструкціях вдало замінює підмет-іменник. Поширеним є вживання корелята „все”, що допомагає авторові
узагальнити кілька однорідних підметів. Також достатньо частотними виявилися займенниково-співвідносні
атрибутивні моделі типу <Так, як…> і <…так, як…>, пара „тоді — коли” у моделі займенниково-
співвідносних адвербіальних <…тоді, коли…> , пара „там — де” у моделі <…там, де…>. Серед речень
ІІ класу (несиметричні структури), хоч їх і набагато менше зустрічається в текстах порівняно з першим класом,
найбільш вживаними є моделі <… так, що…>, <… так, щоб…> і <… так, наче…>. Речення ІІІ класу є досить
поширеними, і серед них за кількістю вживань переважає модель < …., те, що….>, де те2 – у З.в.
Отже, є всі підстави в основу комп’ютерної системи автоматичного синтаксичного аналізу тексту при
визначенні спірного авторства закладати синтаксичні моделі речень, зокрема різновиди займенниково-
кореляційних складнопідрядних речень, оскільки це один із складників ідіостилю письменника (див. додаток 1
– наступна сторінка).
Розділ ІХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

281
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

282
Література
1. Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику. – М.: Едиториал УРСС, 2003. – 360 с.
2. Баранов А. Н. Лингвистическая експертиза текста (теоретические основания и практика). – М.: Наука,
Флинта, 2007. – 592 с.
3. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: підручник. – К.: Либідь. – 1993. – 368 с.
4. Востоков А. Х. Русская грамматика: Изд. 2-е. – СПб., 1835. – 408 с.
5. Городецкий Б. Ю. Компьютерная лингвистика: моделирование языкового общения // Новое в
зарубежной лингвистике. Вып. 24: Компьютерная лингвистика. М., 1989. – С. 5-29.
6. Грамматика современного русского языка / отв. ред. Н. Ю. Шведова. – М.: Наука. – 1970. – 767 с.
7. Греч Н.И. Практическая русская грамматика. – СПб., 1834. – 406 с.
8. Грязнухина Т. А., Дарчук Н. П., Маловица М. П., Пуздырева Т. К., Соломанчук К. С., Братыщенко Л. Г.
Синтаксический анализ научного текста на ЭВМ. – К.: Наукова думка, 1999. – 272 с.
9. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Моноґрафія. – Донецьк: ДонНУ,
2001. – 662 с.
10. Карпіловська Є. А. Вступ до прикладної лінгвістики: Комп’ютерна лінгвістика. – Донецьк: ТОВ
“Юго-Восток, Лтд”, 2006. – 188 с.
11. Молдован В. В. Судова риторика: навч. посіб. – К.: Заповіт, 1996. – 319 с.
12. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови. Проблемні
питання: Навч. посібник. – К.: Вища школа. – 1994. – 670 с.
13. Тимченко Є. К. Українська граматика (для ІІІ і ІV класи шкіл середніх). – К., 1918. – 142 с.

Джерела
1. Вінграновський Микола. Манюня: повісті, оповідання, есе. – Львів: Літопис, 2003. – 318 с.
2. Гусейнов Григорій. Станційні пасторалі (сповідь дитинства). – Кривий Ріг: Видавничий дім, 1999. –
263 c.
3. Захарченко Василь «Пий воду з криниці твоєї…»: роман. – К.: Укр. письменник, 2004. – 215 с.
4. Іваничук Роман Журавлиний крик: роман. – Харків: Світовид, 2001. – 384 с.
5. Ткачук Михайло Гра з тінню або Нічний партнер: роман. – Львів: Кальварія, 2003. – 192 с.
6. Ульяненко Олесь Дофін Сатани: роман. – Харків: Фоліо, 2003. – 270 с.
7. Яворівський Володимир Перед тим, як жити. – К.: Український письменник. – 2001. – 285 с.

The basic approaches to classification of complex sentences in modern linguistics are analyzed in the work. The
frequency of the use of all types of Ukrainian pronominal-correlative complex sentences of symmetric structure is
determined; principles of construction of the Database of analyzed structures are resulted.
Keywords: the complex sentence, the database, symmetric structure, asymmetric structure.
Надійшла до редакції 25 вересня 2008 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.