Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Євгенія Карпіловська – ПРОБЛЕМИ КОМП’ЮТЕРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ МОВНОЇ ДИНАМІКИ

Стаття висвітлює проблеми комп’ютерного моделювання динаміки сучасного українського лексикону.
На прикладі конкурентних номінацій засоби масової інформації – ЗМІ – мас-медіа – медіа (медії, медія)
обговорено методику моделювання функціонального потенціалу інновацій (ФПІ) та визначення пріоритетів
номінацій-конкурентів у системі мови і в тексті. Окрему увагу приділено засадам моделювання динаміки
сучасної української мови в комп’ютерному фонді інновацій, створюваному у відділі структурно-
математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України.
Ключові слова: мовна динаміка, лексикон, інновація, конкурування номінацій, функціональний потенціал
номінації

Динаміку мови, зміни у ній виявляє мовна діяльність спільноти у різних сферах її життя, мовна практика:
суспільна, групова, індивідуальна. Як невід’ємна ознака існування мови динаміка, як відомо, своїм
протиставником має статику, або нерухомість, незмінюваність, стабільність мовної системи та продуктів її
реалізації у мовній практиці. Отже, вивчаючи вияви мовної динаміки, різновиди мовних змін, лінгвісти
водночас з’ясовують й вияви мовної статики, чинники збереження певних складників мовної системи й
продуктів мовної діяльності суспільства, захисні, регулювальні механізми мови [Мельничук 2007]. Вивчення
закономірностей і особливостей динаміки української мови на сучасному етапі її розвитку і в сучасному
державному статусі її функціонування набуває значення суспільно-політичного, а не лише суто наукового.
Адже розвиток мови відбиває розвиток спільноти, якій вона належить, виявляє зміни в її когнітивній
свідомості, світосприйнятті і водночас сприяє розвитку такої спільноти, оскільки подає мовцям виражальні
засоби, що якнайкраще надаються для задоволення нових їх номінаційних і комунікаційних потреб, нових
мовних смаків. До того ж мова, точніше, інформація, знання у мовній формі дедалі більше стають невід’ємним
складником інфраструктури сучасного, відкритого, посттоталітарного, знаннєзорієнтованого суспільства,
чинником входження національної спільноти до світового співтовариства [Радзієвська 2007: 310].
© Карпіловська Є.А., 2008 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

294
Вихідною вимогою для моделювання мовної динаміки є окреслення площини аналізу мовних змін. Межі
цієї площини необхідно окреслити як у часі, так і в просторі. Визначення координат такого «поля дослідження»
задає водночас і точку відліку для створення моделі мовних змін, або ж той стан мови, відносно якого
встановлюватимуться інновації. Окресливши площину аналізу нового в мові, слід також виділити і той рівень
мовної системи або той різновид її функціонування в мовній практиці, що слугуватиме за об’єкт зіставлення й
моделювання мовних змін. Як відомо, нововведення з’являються на різних рівнях мовної системи й тексту,
стосуються як лексикону, так і граматики, умов і сфер функціонування мови, мовних норм та засад кодифікації
мовних одиниць, їх сприйняття й оцінювання мовцями. З огляду на це вирізняють мовні зміни (нововведення,
інновації) різних типів: лексичні, словотвірні, граматичні (морфологічні та синтаксичні), стилістичні,
орфографічні та орфоепічні. У свою чергу, залежно від джерел, способів і засобів оновлення можна
диференціювати кожен з цих типів інновацій за їх статусом у мові. Наприклад, лексичні інновації (неологізми)
поділяють на нові запозичення (неозапозичення), нові похідні слова (новотвори) та нові значення вже наявних
слів (нові слова-значення, або неосемантизми). Серед словотвірних інновацій виділяють нові словотворчі
основи (неооснови) та словотворчі форманти (неоформанти), нові моделі словотворення [Kарпіловська 2004].
Увагу дослідників мовної динаміки передусім привертають зміни в лексиконі, номінаційному корпусі
мови і це цілком закономірно. Лексикон становить той складник системи мови, який найоперативніше «реагує»
на зміни в суспільному житті, соціодинаміку і виявляє її в широкому спектрі мовних одиниць різного
походження, формально-семантичної будови, з різними функціонально-стильовими і стилістичними
(експресивно-оцінними) характеристиками. До того ж, саме одиниці лексикону становлять те осереддя, в якому
сходяться всі можливі в мові зміни, оскільки саме номінативні одиниці створюють ґрунт для інших складників
мовної діяльності спільноти: предикації, або ж творення суджень, та оцінки, вияву мовної експресії, ставлення
мовця до висловлюваного. Отже, вивчення змін у лексиконі, номінації відкриває перспективи для вивчення
змін і в інших складниках мовної діяльності спільноти, дає змогу з великою ймовірністю їх прогнозувати. Для
показового й надійного аналізу динаміки сучасного українського лексикону вкрай важливо обрати той
функціонально-стильовий різновид мови, який дає уявлення про активний, оновлюваний лексикон мовців.
Водночас не менш важливими в обґрунтуванні вибору такого об’єкта аналізу є й вимоги до його показовості
для вивчення динаміки й стабільності мовних норм, системних і комунікативних характеристик, властивих
літературній мові як певному мовному стандарту, загальноприйнятому і загальнодотримуваному взірцю. Роль
публіцистики та мови засобів масової інформації в динаміці сучасної української мови дедалі зростає, адже
саме ці функціональні стилі, сфери вживання мови найоперативніше відгукуються на бурхливий перебіг подій в
українському суспільстві, відбивають зміни в його житті. Загальноприйняті визначення публіцистичного стилю
серед домінантних ознак властивих йому мовних засобів виділяють якраз ті, що сприяють емоційному впливу
на читача або слухача, виражають вольову оцінку автора [Єрмоленко 2007: 562]. Отже, самий об’єкт
публіцистичного тексту, предмет обговорення в ньому і потенційний адресат стимулюють залучення до його
творення широкого спектру мовних одиниць з різними формальними, змістовими і функціональними
властивостями. Аналіз такої лексики, крім того, дає змогу виявити нові, індивідуально-авторські аспекти в
мовній концептуалізації та категоризації світу, позначення певних реалій або понять – нових для сучасного
українського суспільства, і таких, які вже відомі йому, але в змінених суспільно-політичних умовах зазнали
переосмислення, набули нових експресивно-оцінних конотацій. Для вивчення характеру динаміки сучасного
українського лексикону звернення до газетно-журнальної публіцистики і в цілому до текстів засобів масової
інформації дає змогу уявити картину сучасної живомовної практики, стихії української мовної діяльності,
змодельовану носіями мови, які працюють зі словом професійно, осмислено, цілеспрямовано створюючи нові
номінаційні та комунікаційні одиниці. Разом з тим у процесі такого пошуку нових виражальних можливостей
лексикону, підсилення його експресивно-оцінного потенціалу неминуче відбивається весь спектр коливання в
сучасному суспільстві мовних смаків, уподобань, дискусій з приводу нормативності певних мовних одиниць,
їхньої відповідності духу нової мови в новому українському суспільстві. Можна без перебільшення твердити,
що у витворенні сучасної української «новомови» перед веде саме публіцистика. Її можна вважати одним із тих
потужних «тиглів», у яких сьогодні «варять» новий літературний взірець української мови, нові взірцеву й
ужиткову мовну норму, зокрема, лексичну та словотвірну. Аналіз лексикону публіцистики в окреслених
концептуальних координатах вважаємо доцільним саме з огляду на діяльнісний, виразний експресивно-оцінний
характер текстів цього функціонально-стильового різновиду сучасної української мови, авторську
мовотворчість, що засвідчує змістову багатошаровість уживаних номінацій.
Для моделювання складу лексикону, який подають сучасні українські мас-медіа, співробітники відділу
структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України в рамах планової
теми «Теоретичні та методологічні засади комп’ютерного моделювання інноваційних процесів у мові” від 2006
р. створюють комп’ютерний фонд інновацій в українській мові (далі – КФІ). Він складається на сьогодні з бази
цитат – діагностичних контекстів з газет, журналів (як друкованих, так і електронних), публіцистичних видань
(збірників, антологій), ресурсів Укрнету та параметричної бази інновацій різних типів, змодельованих за
ознаками їх парадигматичних, синтагматичних, епідигматичних відношень у системі мови і в тексті, за
показниками їх продуктивності й активності вживання. Точку відліку для визначення новизни тієї чи іншої
номінації (слова чи словосполуки), а отже, внесення її до КФІ, становить генеральний реєстр (далі – ГР) Розділ ІХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

295
комп’ютерного морфемно-словотвірного фонду української мови, створеного співробітниками цього ж відділу
протягом 1988-1991 рр. за матеріалами найавторитетніших і різнотипних загальномовних українських
словників радянської доби: «Словника української мови» в 11 тт. (К., 1970–1980), двотомного словника-
довідника І.Т.Яценка «Морфемний аналіз» (К., 1980–1981), «Словника іншомовних слів» за редакцією
О.С.Мельничука (К., 1974), двотомного «Частотного словника сучасної української художньої прози» за
редакцією В.С.Перебийніс (К., 1981) та орфографічної частини «Словника-довідника з правопису та
слововживання» С.І.Головащука (К., 1989).
Зіставлення лексики з ГР реалізує першу ознаку моделювання мовної динаміки в КФІ: виділення нової,
не фіксованої словниками радянської доби номінації та з’ясування характеру її новизни, способу її входження
до системи мови й мовної практики, міри впливу на вже наявні одиниці системи мови і тексту. За характером
новизни виділяємо три різновиди лексичних інновацій: номінації з 1) новими формою та змістом, які подають
цілком нові для мови реалії, явища, поняття; 2) новим змістом і частково новою формою, які позначають нові
аспекти вже відомих понять, їх нові процесуальні та непроцесуальні ознаки, і 3) зі старим змістом у новій
формі, що відбивають зміни в лексичній або словотвірній нормах мови, нові мовні смаки спільноти й нові
вимоги до мови. Кожен з виділених вище різновидів інновацій за характером їх новизни можливо
стратифікувати за способами й засобами їх створення. Такі лексичні інновації можуть з’являтися завдяки
запозичуванню найменувань з інших мов із застосуванням різних способів їх адаптування до системи
української мови (транслітерування, транскрибування, калькування, неосемантизація наявних слів (здебільшого
раніше запозичених від того ж прототипа), вкраплення) або їх утворенню за допомогою ресурсів самої
української мови.
Далі для покласифікованих за переліченими ознаками інновацій картину їх функціонування в системі
української мови та в текстах аналізованого періоду встановлюємо за матеріалами КФІ, а саме: за базою цитат і
параметричною базою. Сумарний показник усіх властивих такій новій номінації відношень з уже наявними
номінаціями в системі мови і в текстах: парадигматичних, синтагматичних, дериваційних, асоціативних,
кількісних і складає модель її функціонування в сучасній українській мові, яку ми назвали функціональний
потенціал інновації (ФПІ) [Карпіловська 2006]. Такий потенціал дає змогу визначати ступінь стабільності
певної лексичної інновації в мові, а також прогнозувати можливий розвиток не лише для неї, а й для номінацій,
подібних до неї за формально-семантичними та функціональними властивостями. Функціональний потенціал
інновації, таким чином, виконує основні функції лінгвістичної моделі – пояснювальну (описову,
інтерпретаційну) та передбачувальну (прогнозувальну, гіпотетичну). За допомогою ФПІ для конкурентних
інновацій, або для інновацій, які означають спільний об’єкт номінації, стає можливим виявити пріоритети
вживання, встановити ті з них, які набувають продуктивності й активності уживання в мові, демонструють
широкий спектр формально-семантичних і функціональних властивостей. Крім того, ФПІ, моделюючи спектри
функціонування певної інновації в системі мови і в тексті, відкриває перспективи й для встановлення характеру
впливу таких змін на системну організацію мови, формальну, семантичну й функціонально-стильову та
стилістичну (експресивно-оцінну) стратифікацію сучасного українського лексикону. Як показав попередній
аналіз різних типів лексичних інновацій, вони здатні виконувати в системі мови стратумотворчі,
стратумоперетворювальні та стратумодоповняльні функції [Карпіловська 2008].
Матеріали КФІ, доповнені відомостями з новітніх українських словників різних типів: орфографічних,
тлумачних, термінологічних, перекладних, неологічних, словників іншомовних слів, праць дослідників
динаміки сучасної української мови дають можливість простежити побутування лексичних інновацій протягом
усього періоду, що підлягає нашому аналізу, – періоду функціонування української мови в статусі державної
мови незалежної України (від 1991 р.). Дослідження нової лексики виявляє досить потужний масив номінацій-
конкурентів, а саме: номінацій тих об’єктів дійсності, для яких українська мова вже має означення, або
номінації, які реалізують наявні в українській мові конкурентні засоби словотворення. Появу таких конкурентів
можуть спричинювати різні поза- та внутрішньомовні чинники, серед яких провідним виступає непридатність
наявних означень для дальшої аспектуалізації (профілювання) виражених ними понять (означуваних) за
допомогою словотворчих засобів. Оскільки словотвірна номінація й надалі, як показує обстеження нової
лексики, залишається в українській мові провідним способом номінації, непридатність наявних лексичних
одиниць для словотворення закладає сприятливий ґрунт для стабілізації в лексиконі інновацій-конкурентів.
Отже, аналіз угруповань з новими одиницями – конкурентами вже наявних у лексиконі дає змогу встановити
причини й рушії мовної динаміки, як поза-, так і внутіршньомовні, а отже, вивчення таких конкурентних
угруповань дає багато цікавого й важливого для з’ясування її закономірностей і особливостей у сучасній
українській мові. Яскравим доказом цього може слугувати група номінацій, що вміщує вже відомі українській
мові і зареєстровані словниками радянської доби словосполуку засоби масової інформації, абревіатуру на її
основі ЗМІ, а також запозичені в кінці минулого століття з англійської мови транслітеровану словосполуку
мас-медіа з її редукованим варіантом медіа. Аналіз приступних нам джерел дав змогу встановити таку історію
входження цього запозичення до української мови. Слова мас-медіа та медіа першим з українських
загальномовних словників зафіксував «Великий тлумачний словник сучасної української мови» за редакцією
В.Т.Бусела 2001 року. Раніше, у 1999 р., обидва варіанти адаптування цього англіцизма до системи української
мови масмедіа і медіа в своєму «Російсько-українському словнику іншомовних слів» зареєструвала ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 17

296
Т.П.Мартиняк. «Словник новотворів української мови кінця ХХ століття» Г.М.Віняр та Л.Р.Шпачук (Кривий
Ріг, 2002) у текстах сучасної української газетно-журнальної публіцистики зафіксував це запозичення у формі
мас-медія, а також похідні від нього лексеми медіа-дискурс, медіа-індустрія, медіамагнат, медіа-
магнатство, медіа-проект. «Російсько-український словник» за редакцією В.В.Жайворонка (К., 2003) подав
запозичення мас-медіа, а основу медіа- фіксує як активний компонент складних номінацій на зразок медіа-
клуб, медіа-компанія, медіа-міст, медіа-проект, медіа-холдинг. Праці дослідників інноваційних процесів в
українському лексиконі подають нові продукти словотворення від цього запозичення. Так, за матеріалами
текстів сучасної української преси О.А.Стишов у лексичних додатках до своєї монографії подав такі новотвори,
як медіа-акція, медіа-бомба, медіа-магнат, медіа-олігарх, медіа-партнер, медіа-патронат, медіа-
підтримка, медіа-програма, медіа-простір, медіа-технологія [Стишов 2003: 354-355]. “Великий зведений
орфографічний словник сучасної української лексики» за редакцією В.Т.Бусела (К., Ірпінь, 2003) зафіксував
словотвірний ланцюжок мультимедіа → мультимедійний → мультимедійність та префіксальне утворення
гіпермедіа. В.М.Фурса у своїй монографії, присвяченій тенденціям засвоєння невідмінюваних запозичених імен
у сучасній українській мові, в складі гнізда з базовими словами – вихідним мас-медіа і його редукованим
варіантом медіа подає, крім уже засвідчених вище, ще такі новотвори, як мас-медійник, мас-медійний, мас-
медійно, масмедіальний; медіа-барон, медіа-імперія, медіа-переворот, медіа-ресурс [Фурса 2005: 227].
Матеріали нашої власної картотеки переконують в тому, що ці лексеми перебувають у зоні пильної уваги
журналістів, про що свідчить передусім дальша фонетична адаптація основи медіа-, а саме: усунення
невластивого українській мові всередині кореня зяяння голосних. Приступні нам тексти фіксують активне
вживання в літературному розмовному мовленні цього запозичення саме в «українізованій» формі, пор.
приміром варіант мас-медії у викладі інтерв’ю з письменником Юрієм Андруховичем (…мас-медій кожної з
країн (Всесвіт, 2003, № 7-8)), а також мас-медія (…заробляння грошей на ринку мас-медія (ПіК, 2003, № 34));
медія (…донецькі медія …намагаються зобразити конфлікт (ПіК, № 32-33, 2003)) і ще більш «просунуті»
вглиб фонетичної системи української мови медії (…попри недвозначні натяки українських медій (Там же), а
також активне словотворення саме на базі цих варіантів запозиченої основи медіа-, пор.: медійний (Останнім
часом медійне поле збагатилося ще двома цікавими проектами – “ВІК”, “Вгору” (ПіК, № 44, 2003); Своє
звільнення тележурналіст мотивує тим, що «5-й канал» начебто не відповідає вимогам медійного ринку…
(УМ, 2.06.2006, № 99, с.9), мас-медіїсти (Бо його [Свирида Петровича Голохвастова – Є.К.], бідолаху, на тім
світі разом із Пронею Прокопівною грець ухопив, коли довідалися, яке “монпансьє” ліплять з української мови
їхні нащадки-рекламісти та мас-медіїсти (Я.Жолдак. Реквіем по Голохвастову, або Супердякую за
супердійство // УУ, 2002, №3)). Проте і варіант основи медіа- зі збереженим зяянням не втрачає своєї
активності як база для словотворення, пор.: медіальний за наявності медійний (Лише копітка виважена праця
і, як результат – якісний медіальний продукт (ПіК, № 44, 2003), ідеться про херсонську газету «Новий день»).
Активність опрацювання цього запозичення в професійному мовленні журналістів доводить поява композитів
на заміну словосполук, а отже, створення компактніших, зручніших для спілкування номінацій, пор.
вищеподану словосполуку медійне поле та її «згортку» – композит медіяполе (Небезпека власне у тих нулях,
що і гарантують безкарну зачистку медіяполя і продовження «і так далі» – І.Магдиш. Слово теж діло – «Ї»,
2004, № 32), а також словосполуку медійна корпорація (…більш досконалою формою є надання великими
медійними корпораціями грантів на покращення медіаосвіти на вже існуючих університетських програмах –
УМ, 23.06.2006, с.17) та співвідносні з нею за змістом композити медіаорганізація (…медіаорганізації
постійно підвищують кваліфікацію своїх працівників – Там же), медіа-структура (Таємнича медіа-структура
існує у місті Києві – УМ, 02.06.2006, № 99, с.9) та медіаіндустрія (…максимально наблизити навчальний
процес до вимог самої медіаіндустрії – УМ, 23.06.2006, с.17). До цього ж ряду композитів належать і
зареєстровані в «Російсько-українському словнику» за редакцією В.В.Жайворонка американізм медіа-холдинг
та його напівкалька медіа-компанія. Неозапозичення медіа у сучасному українському літературному мовленні
дедалі активніше замінює громіздку словосполуку засоби масової інформації чи створену на її базі абревіатуру
ЗМІ, оскільки завдяки своїй компактності виявилося придатнішим для словотворення. Натомість, абревіатура
ЗМІ завдяки асоціаціям зі словами змій, змія, зміст часом «провокує» до каламбурного словотворення, пор.
приклади з праці О.А.Стишова: Під час виборчої кампанії важко боротися з адміністративним ресурсом та
інформаційним ЗМІєм [Стишов 2003: 49] чи зі словника лексико-словотвірних інновацій А. та С.Нелюб:
Наприкінці досвідчені ЗМІсти вирішили [Нелюба А./Нелюба С. 2007: 49]. Певний паритет вживання
запозичення мас-медіа, його скороченого варіанта медіа та питомої абревіатури ЗМІ доводить їхня поява в
одному виданні навіть у межах однієї статті, наприклад, в інформації газети «Україна молода» про прес-
конференцію Президента України Віктора Ющенка з нагоди Дня журналіста: На прес-конференції з нагоди Дня
журналіста Президент говорив про відповідальність мас-медіа, коаліцію, статус російської мови, інтеграцію
в НАТО й те, чому важко бути українським Президентом; Також у планах влади – створення суспільних і
громадських медіа; …першим питанням, яке пролунало на прес-конференції, було те, чи відчув Віктор Ющенко
зміну ставлення до себе з боку ЗМІ порівняно з його теперешнім президентським статусом і колишнім,
опозиційним (УМ, 7.06.2006, № 102, с.1, 4). Натомість англіцизми, й передусім редукований варіант медіа,
демонструють значно вищий функціональний потенціал, а отже, й переваги у мовній діяльності сучасного
українського суспільства. При цьому, виразно окреслюється й певна диференціація вживання формальних Розділ ІХ. Прикладна лінгвістика: напрями й аспекти дослідження

297
варіантів цієї інновації. У простому афіксальному словотворенні переважає закрита основа медій-, в композиції
– відкрита основа медіа- в написанні разом чи через дефіс з іншою основою (словом). За участю цих нових
англіцизмів формуються нові лексичні угруповання в системній організації українського лексикону. Зокрема,
антонімічні пари на зразок медійний – антимедійний та гіпонімічні об’єднання одно- й кількаслівних
номінацій типу гіпермедіа, кіномедіа, мультимедіа, друковані, електронні, новинні, онлайнові,
спеціалізовані, традиційні, українські (російські), українськомовні (російськомовні, білоруськомовні),
цифрові медії (мас-медії, медіа, масмедіа, мас-медіа, мас-медія) тощо. Основа медіа- в ще остаточно не
внормованих написаннях (разом, через дефіс і навіть окремо) виявляє й широкий спектр сполучення як з
іншомовними, так і з питомими, українськими основами, напр.: медіабренд, медіаіндустрія, медіакомпанія,
медіафорум, медіа-бізнес, медіа-експерт, медіа-плеєр і медіаосвіта, медіапростір, медіа-образ, медіа-право.
Звертає на себе увагу й досить широка шкала оцінно заряджених номінацій з цією основою на зразок медіабос,
медіабомонд, медія-кілер, медіа-диктатор, медіа-зброя, медіа-ідеал. Активність нового запозичення, втім, не
призвела, як можна було пересвідчитися з вищеподаних прикладів, до зникнення з лексикону словосполуки
засоби масової інформації й абревіатури ЗМІ. Навпаки, з’явився розширений варіант цієї словосполуки засоби
масової інформації та комунікації з відповідною абревіатурою ЗМІК. Крім того, на базі абревіатури ЗМІ
активно формується гіпонімічне об’єднання з такими складеними номінаціями, як незалежні політичні ЗМІ,
центральні друковані та електронні ЗМІ, київські комунальні ЗМІ, онлайнові ЗМІ, вітчизняні ЗМІ,
державні ЗМІ, роздержавлення ЗМІ тощо. Їх поява доводить, що конкурентні номінації в переважній
більшості випадків призводять до розширення діапазону виражальних засобів мови, сприяють нюансуванню
сучасного українського мовомислення, а отже, завдяки своїй функціонально-семантичній, стильовій і
стилістичній диференціації розширюють і урізноманітнюють номінаційні ресурси сучасної української мови.

Умовні скорочення джерел
ПіК – журнал «Політика і культура»
УМ – газета «Україна молода»
УУ – журнал «Урок української»

Література
1. Єрмоленко 2007: Єрмоленко С.Я. Публіцистичний стиль // Українська мова: Енциклопедія. – К.:
Вид-во «Українська енциклопедія» ім.М.П.Бажана. – 3-є вид. – С. 562–563.
2. Карпіловська 2008: Карпіловська Є.А. Вплив інновацій на стабільність мовної системи: регулятори
системної рівноваги // Динаміка та стабільність лексичних і словотвірних систем слов’янських мов: Тематич.
блок на XIV Міжнар. з’їзді славістів. – Охрид. – С. 3–22.
3. Карпіловська 2004: Карпіловська Є. А. Динаміка сучасної української мови в словниках нового
покоління (проект серії словників нової української лексики) // Українська мова. – № 3. – С. 3–29.
4. Карпіловська 2006: Карпіловська Є. А. Функціональний потенціал конкурентних моделей
словотворення: параметри стабільності похідних // Функцыянальныя аспекты словаўтварэння: Дакл. IX
Міжнарод. навук. канф. Камісіі па славянскаму словаўтварэнню пры Міжнарод. камітэце славістаў. – Мінск. –
С. 92–101.
5. Мельничук 2007: Мельничук О.С. Еволюція мови // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во
«Українська енциклопедія» ім.М.П.Бажана. – 3-є вид. – С. 172–173.
6. Нелюба А./ Нелюба С. 2007: Нелюба А., Нелюба С. Лексико-словотвірні інновації (2004-2006). – Х.:
Майдан. – 144 с.
7. Радзієвська 2007: Радзієвська Т.В. Мовні зміни, час і соціум у контексті глобалізаційних процесів //
Мова і мовознавство в духовному житті суспільства. – К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго. – С.310–347.
8. Стишов 2003: Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової
інформації). – К.: Видавн. центр КНЛУ. – 388 c.
9. Фурса 2005: Фурса В. Семантико-граматичне та словотвірне освоєння невідмінюваних імен. – К.: Ін-т
укр. мови НАН України. – 252 с.

Article is devoted to the problems of computer modelling of dynamics of Modern Ukrainian lexicon. On an
example of competitive nominations засоби масової інформації – ЗМІ – мас-медіа – медіа (медії, медія) technique
of modelling of functional potential of innovations and definition of priorities of nominations-competitors in system of
language and in the text is discussed. The special attention is given principles of modelling of dynamics of Modern
Ukrainian language in the computer fund of innovations created in Department of Structural-Mathematical Linguistics
of O.O.Potebnia Institute of Linguistics at the National Academy of Sciences of Ukraine.
Keywords: language dynamics, lexicon, innovation, competition of nominations, functional potential of
nominations
Надійшла до редакції 25 серпня 2008 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.