У статті на матеріалі гомерівського епосу розглядаються прикметники типу бахувріхі у
давньогрецькій мові з урахуванням їх словотворення, семантики, стилістичного навантаження.
Ключові слова: композит, бахувріхі, параметричий прикметник.

Сучасний етап лінгвістичних досліджень характеризується підвищеним інтересом до проблеми
композитології. Лінгвістичні традиції опису складних слів було закладено ще граматикою Паніні, в якій
© Петришин М.Й., 2009 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

41
представлена перша класифікація композитів у санскриті, що послужила основою дериватологічних досліджень
різних мов і досі не втратила своєї актуальності. Дослідження складних слів на матеріалі різних мов має давні і
сталі традиції. У сучасній лінгвістиці семантичну та дериваційну природу складних слів описано у працях
І. Ковалика [Ковалик 1961], Н. Клименко [Клименко 1984], М. Доленкo [Доленко 1956], О. Кресан [Кресан
2001], Л. Азарової [Азарова 2000] та інших мовознавців. Проблемам дослідження і порівняння механізмів
композитної номінації як особливого типу творення знака у різних мовних системах присвячено дослідження
О.Селіванової [Селіванова 1996]. Проте основні питання функціонування складних слів у художній літературі
тривалий час залишалися поза увагою дослідників, незважаючи на те, що композити – чи не найцікавіше явище
як у лінгвістичному, так і в естетичному плані. Кожен такий ад’єктив, як правило, мовленнєва знахідка,
художній образ, що акумулює у собі емоційні та інтелектуальні інтенції автора. Тому закономірно викликають
інтерес складні слова, одним із компонентів яких виступає параметричний прикметник.
Давньогрецькій мові, як і низці інших індоєвропейських мов, притаманне часте вживання складних слів.
Підтвердженням цього служить наявність композитів вже у мові крітомікенських написів [Казанскене,
Казанский 1986, с.85]. Cаме грецька мова, на думку Р. Кюнера [Kьhner 1869, с.732], виявляє при утворенні
складних слів справжню мистецьку майстерність та надзвичайне почуття міри, яке не можна знайти у жодній
іншій мові. На схильність давньогрецької мови до використання складних слів у мові епосу неодноразово
вказував і Й. М. Тронський [Тронский 1973, с.152]. Завдяки словоскладанню розширюються можливості
творення нових слів, збагачується словниковий склад мови.
Отже, актуальність нашого дослідження визначається продуктивністю вживання складних слів у
давньогрецькій мові, а також недостатністю вивчення цього класу слів у мові гомерівського епосу.
Метою статті є аналіз природи лексем типу бахувріхі з урахуванням їх словотворення, семантики,
стилістичного вживання.
Матеріалом для дослідження слугував аналіз композитів, одним з компонентів яких виступає
параметричний прикметник, у гомерівському епосі.
У статті ми виходимо з передумови, що теоретично прикметник може поєднуватися з будь-якою
частиною мови. Аналіз складних слів, одним з компонентів яких виступає параметричний прикметник показує,
що вони можуть утворюватися за різними структурними моделями та мають різну семантику. Аналоги
складних слів з основою прикметника в першій позиції, виявлених в результаті суцільної вибірки, можна
подати у вигляді моделей A+S та A+V. Слід зазначити, що у вокабулярі Гомера переважають складні слова з
основою прикметника в першій позиції (24 лексеми або 87% від загальної кількості складних прикметників,
одним з компонентів яких виступає параметричний прикметник). Це, на нашу думку, пояснюється дією закону
розташування частин мови у синтагматичному ланцюгу, де препозитивне вживання прикметника в
іменниковому словосполученні більш показове, ніж його постпозитивне вживання. У ролі другого компонента
складних слів виступають здебільшого іменники конкретної, рідше абстрактної семантики. Це, безумовно,
пояснюється загальнокатегоріальним значенням прикметника – здатністю означати властивості предмета,
вираженого іменником. Крім того, дослідження показали, що складні прикметники могли утворюватися
шляхом складання двох основ, а частіше повної (усіченої) основи з цілим словом або двох слів. Що стосується
семантики композитних прикметників, то семантика твірного слова може повністю відбиватися в похідному і
тоді значення деривата становить суму значень його компонентів, як, наприклад, у прикметнику εЩρυµšτωπος,
δολιχТσκιον etc.. Але у деривата можуть бути “приховані” значення, які не вкладаються в суму значень його
компонентів, виходять за її межі. Їх компоненти з`єднуються за принципом підпорядкування, перший
компонент визначає другий, тобто вони перебувають в атрибутивних відношеннях.
Значну частину композитів, одним із компонентів яких виступає параметричний прикметник, становлять
екзоцентричні прикметники на зразок бахувріхі. Під бахувріхі, за вченням К. Бругмана, ми розуміємо слова із
значенням приналежності, володіння, між компонентами яких існують означальні відношення (перший
компонент визначає, конкретизує значення другого компонента, виражаючи його ознаку) [Brugmann 1902,
с. 365]. Виділені в окрему групу серед інших складних слів і названі бахувріхі, вони пізніше позначалися також
іншими термінами. К. Бругман називав їх екзоцентричними складними словами [Brugmann 1902, с.71], Ф. Бопп
посесивними складними словами [Bopp 1861, c. 455]. Дотримуючись погляду, що все нове у мові створюється
на основі синтаксису, кожний тип складних слів, зауважує Е. Бенвеніст, треба вивчати як трансформацію
якогось типу синтаксично вільного висловлювання [Бенвенист 1974, с. 241]. При цьому ми погоджуємося з
думкою тих лінгвістів, які розглядають бахувріхі як трансформи препозитивних означальних речень
[Гамкрелидзе, Иванов 1984, с. 351]. Словотвірне значення моделі можна визначити так: “той, що має те, на що
вказує другий компонент”. Таким чином, значення другого компонента виражає загальне поняття, яке лежить в
основі слова, а семантика основи першого компонента обмежує загальне поняття якісною характеристикою.
Аналіз складних прикметників типу бахувріхі, проведений на основі словників давньогрецької мови,
показує їх різноманітну структуру. Прикметники типу бахувріхі можна поділити на два структурні типи:
безсуфіксальні та суфіксальні бахувріхі. Залежно від частиномовної приналежності першого компонента
виділяємо бахувріхі з першим компонентом прикметником, іменником, числівником, прислівником, дієсловом,
прийменником. Другим компонентом прикметників типу бахувріхі у давньогрецькій мові найчастіше
виступають іменники. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

42
В аналізованому матеріалі перший компонент складних прикметників означає розмір, що характеризує
величину предмета при направленому вимірюванні і включає прикметники зі значенням ширини (12 складних
прикметників), довжини (4 бахувріхі) і глибини (7 лексем), а також величину предмета незалежно від
спрямованості вимірювання (3 бахувріхі). Наприклад, µεγЈθυµος (µεγЈς – великий), dolicТscion (dolicoς –
довгий). У ролі другого (означуваного) компонента виступають іменники конкретної семантики, що означають
частини тіла тварин або людей, споруди, предмети побуту, зброю, рослини тощо. Наприклад, eЩrumštwpoς (tХ
mštwpon – чоло), dolicšgchς (tХ œgcoς – спис). Значно рідше в ролі другого компонента виступають абстрактні
іменники Р qЪmoς (дух) та tХ sqšnoς (сила): megЈqumoς, eЩrusqšnhς.
Найпродуктивнішою для гомерівського епосу є модель A+S типу µεγЈθυµος (90% від загальної кількості
складних прикметників, одним з компонентів яких виступає параметричний прикметник). Складні прикметники
цієї моделі – це класичний, найбільш архаїчний та продуктивний тип бахувріхі в історії індоєвропейських мов.
Підтвердженням цього, як зазначає В.Г.Рудий, може служити те, що “бахувріхі за своєю природою означають
особу чи предмет за якоюсь характерною ознакою, властивістю, а властивості виражаються в мові
прикметниками” [Рудий 1965, с. 105].
Розгалужену сітку утворюють у гомерівському епосі композитні прикметники, перші компоненти яких
зіставляються з елементами eЩru-, dolic-, baqu-. Цю групу складних слів, що характеризують величину
предмета при направленому вимірюванні, називають в лінгвістиці кількісно-оцінними [Клименко 1984, с. 191],
оскільки вони в той чи інший спосіб запроваджують поняття норми та її виміру, оцінки якого-небудь явища,
здійснюваного у певному діапазоні.
Група ад’єктивів типу бахувріхі з першим компонентом eЩru-, що виражає міру ширини, представлена у
епосі прикметниками eЩruЈgia (той, що має широкі вулиці), eЩrumštwpoj (той, хто має широке чоло),
eЩrЪopa( той, хто має широкий погляд), eЩrucoroj (той, що має широку переправу.) Найчастіше в
гомерівському епосі вживається складний прикметник eЩrЪopa (24 вживання), утворений шляхом складання
повної основи прикметника та знахідного відмінка іменника h oy (зір, погляд). Поетична традиція зумовлює
вживання цього ад’єктива з іменем верховного бога давніх греків: “eЩrЪopa ZeЪj ›zeto (Il. VIII, 442; IX,419,
686; XV, 724; Od. II, 146; III, 288 etc.)”. Крім того, прикметник eЩrЪopa має високий образно-естетичний
потенціал, виступаючи одним із численних особисто-постійних епітетів Зевса.
Композит eЩruЈgia, утворений шляхом складання основи прикметника та повної форми іменника ўgiЈ
(вулиця), служить детермінатором географічних назв та лексеми pТliς (місто), актуалізуючи значення
“просторий”: “SpЈrth tš kaˆ eЩruЈgia Muk»nh (Il. IV, 52) – Спарта та просторі Мікени”.
Прагнучи відтворити красу та велич міст Стародавньої Греції, Гомер використовує композити-епітети
eЩrЪcwroς (той, що має широку переправу), eЩruode…a (той, що має широкі дороги), які у епосі набувають
значення “просторий”. Контекстним партнером прикметника εЩρЪχωρος (10 вживань) виступають здебільшого
власні назви. Просторими зображені у епосі Еллада (Il. IX, 478), Еліда (Od. IV, 635), Фіви (Od. XI, 265), Спарта
(Od. XIII, 414; XV, 1), місто Мікалес в Беотії (Il. IІ, 498), Сікіон (Il. ХXІІІ, 299) – місто у північно-східній
частині Пелопонесу, Гіперія (Od. VІ, 4), Іолк (Od. ХІ, 256): “οƒ ™νšµοντο καˆ ΑЩλ…δα… καˆ εЩρЪχορον ΜυκαλησσТν
(Il. IІ, 498) – жили в Авліді… та просторому Мікалесі”. Значення “просторий” реалізує і прикметник εЩρυοδε…α
(4 вживання): “ўπХ χθονХς εЩρυοδε…ης (Od. ІІІ, 453) – по просторій землі”. Синонімічного значення набуває у
Гомера прикметник εЩρЪπορος “той, що має широкі переправи; просторий”, що виступає контекстним
партнером іменника № θЈλασσα (море). У ІІ книзі “Одіссеї” читаємо, що Одіссей “ўπХ δ’ †κετο κаµα θαλЈσσης
εЩρυπТροιο νБσуν τ’ Α„α…ην (Od. ХІІ, 2) – по хвилях просторого моря прибув на острів Еею”. Прикметник
εЩρυµšτωπος виступає означенням до іменника Р βοаς (бик), реалізуючи значення “широкочолий”. Так, Діомед
просить Афіну подбати про нього і обіцяє: “σοˆ δ’ αЩ ™γл ρšξω βοаν Ѕνιν εЩρυµšτωπον (Il. X, 292) – я заколю в
жертву широкочолого бика”. З таким самим проханням та обіцянками звертається до Афіни і Нестор (Od. III,
382). Широкочолими постають перед читачем у епосі і корови Геліоса (Od. XII, 262).
У ролі другого компонента прикметників типу бахувріхі з елементом dolic- виступають іменники
конкретної семантики, що позначають назви зброї (τХ œγχος), частин тіла (№ δε…ρα), предметів (τХ ™ρετµТν).
Найчастіше зустрічаємо у епосі прикметник δολιχТσκιος (16 вживань) – “довготінний”, що виступає постійним
епітетом іменника “спис”: “Α‡ας διογενѕς προΐει δολιχТσκιον œγχος (Il. VIІ, 249) – могутній Аякс метнув
довготінний спис”. Складний прикметник δολιχαаλος у сполученні з іменником № α„γανšη (спис) (Od. IХ, 156)
набуває значення “з довгою трубою”, a прикметник δολιχ»ρετµος (6 вживань), виступаючи контекстним
партнером іменників № ναаς та οƒ Φα…ηκες, актуалізує значення “той, що має довгі весла; довговесельний”: “™πˆ
νηТς „лν δολιχηρšτµοιο (Od. ХІХ, 339; ХХІІІ, 176) – відходячи на довговесельному човні”. Усі композити з
компонентом dolic-, як і більшість складних слів з компонентом euru-, підкреслюють у епосі такі ознаки
міфічних істот і предметів, які впадають у вічі. Тому їх можна вважати “епітетами зовнішньої ознаки”.
До кількісно-оцінної лексики належать і бахувріхі з елементом baqu-, що виражає міру глибини. За
способом поєднання компонентів вони належать до до атематичного типу словоскладання, за частотою
вживання у поемах Гомера їх можна зарахувати до маловживаної лексики. Прикметник βαθυδιν»εις (2
вживання) та βαθυδ…νης ( 6 вживань ) утворені шляхом поєднання повної основи прикметника βαθЪς (глибокий)
та прикметника διν»εις (бурхливий). Модель типу А+А не є характерною для гомерівського епосу. Такою, що Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

43
має глибокі водоверті постає перед нами ріка Ксанф (Il. ХХ, 73; ХХІ, 329); Аксій (Il. ХХІ, 143), Скамандр
(Il. ХХІ, 603), Океан (Od. Х, 511): “Ґντα δ’ Ґρ `Ηφα…στοιο µšγας ποταµХς βαθυδ…νης, Уν ΞЈνθον καλšουσι θεο…
(Il. ХХ, 73) – проти Гефеста (виступила) велика, з глибокими водовертями ріка, яку боги називають Ксантом”.
Складний прикметник βαθЪκολπος (модель A+S) виступає контекстним партнером і постійним епітетом
іменника αƒ Τρωα… (троянки), набуваючи композитного значення “повногрудий”: “ўµφˆ δќ σќ ΤρJα… καˆ
∆αρδαν…δες βαθЪκολποι (Il. XVIII, 339) – навколо повногруді троянки та дарданки”. Крім того, у поемах Гомера
виявлено поодинокі випадки вживання композитів βαθυλ»ιος (Il. XVIII, 550) – “з глибокою нивою”, який
реалізує переносне значення “родючий” та βαθυκλšης (Il. XVI, 594) – “той, що має велику славу”.
Лексичним одиницям з компонентом µεγЈ-, утвореним способом словоскладання, притаманне
метафоричне переосмислення всієї лексеми або одного з її компонентів. Бахувріхі такого типу є інформаційно
насиченими, що пояснюється їх складною морфологічною структурою, з іншого боку, метафоричне
переосмислення гарантує розширення ролі конотативного компонента в їх значенні та отриманні ними
яскравого експресивного забарвлення. Прикладом таких композитів у гомерівському епосі є лексеми µεγЈθυµος
(75 вживань) та µεγαλ»τωρ (66 вживань). Вказані прикметники утворені шляхом складання повної основи з
цілим словом: µšγα + Р θυµТς або µšγα + τХ Гτορ. При цьому значення цілого бахувріхі стосовно значень його
складових частин виступає як переносне, що не є характерним для прикметників такого типу архаїчного
періоду давньогрецької мови. Так, µεγαλ»τωρ має значення “хоробрий” при дослівному – “той, хто (який) має
велике серце”, а µεγЈθυµος – “відважний” при дослівному – “той, хто (який) має велику душу”. Ці композити
вказують на загальну позитивну оцінку і є нормативними у складі композитних епітетів при змалюванні рис
характеру, вдачі героїв. Утворення досліжуваного зразка сполучаються з досить вузьким колом слів,
виступаючи означенням до групи іменників, що означають людей за віком, етнічною ознакою, власними
іменами. Так, прикметник µεγЈθυµος виступає контекстним партнером іменника, що характеризує людину за
віком. Агамемнон, наприклад, скликавши всіх на збори, “πρоτον µεγαθЪµων ‹ζε γερТντων (Il. II, 53) – спочатку
посадив хоробрих літніх людей”. Складний прикметник сполучається у епосі з іменниками, що означають назви
народів: “ўλλ’ ε„ µќν δиσουσι γšρας µεγЈθυµοι ‘Αχαιο… (Il. I, 123; 135) – нехай дадуть нагороду відважні ахейці”.
Відважними постають перед читачем і троянці: “Фρνυσθε, Τρоες µεγЈθυµοι (Il. V, 102) – будьте бадьорі відважні
троянці”. Ця група поповнюється назвами окремих племен, які трапляються у Гомера: абантів (Il. II, 541; IV,
464), кефаленян (Il. II, 631), етолійців (Il. XXIII, 633), пафлагонців (Il. V, 577), кавконців (Od. III, 366), феаків
(Od. VII, 16): “ΑЩτ¦ρ ‘ΟδυσσεЭς Гγε ΚεφαλλБνας µεγαθЪµους (Il. II, 631) – Одіссей стояв на чолі відважних
кефаленян”. Крім того, прикметник µεγЈθυµος виступає єдиним узагальненим означенням цілої галереї
володарів та героїв Троянської війни: Ахілла (Il. XX, 498; XXIII, 168; Od. III, 189), Нестора (Il. V, 565; XIII, 400;
XVII, 653; XXIII, 541; 596), Патрокла (Il. XVI, 818), Тідея (Il. V, 25, 235, 335; VI, 145; X, 509), Менестея (Il. XII,
373; XV, 331), Аянта (Il. IV, 479; XVII, 303) та багатьох інших. Цей епітет служить для характеристики
внутрішньої ознаки, рис їх характеру. Слід зазначити, що епітетам-композитам, які характеризують внутрішній
стан людини, властива у Гомера одноманітність Підтвердженням цього служить те, що епітетом µεγЈθυµος
наділяє Гомер і Ахілла, і Нестора, і Гектора і багатьох інших. Синонімічного значення у епосі набуває
прикметник µεγαλ»τωρ, що також служить означенням цілої галереї епічних героїв та персонажів. Епітетом
µεγαλ»τωr наділені у Гомера Одіссей (Od. IV, 143; V, 233; VI, 14; VIII, 9; V, 81; 149; Il.V, 674), Аянт (Il. XVII,
626, 166; XV, 674), Еней (Il. XX, 175, 263, 293, 323). Відважними постають перед нами троянці, мірмідонці,
пафлагонці: “τХν µќν ΠαφλαγТνες µεγαλ»τορες ўµφεπšνοντο (Il.XIIІ,656) – навколо метушилися хоробрі
пафлагонці”; “пδ΄ œστω, Τρоες µεγαλ»τορες, жς ўγορεύω (Il. VIII, 523) – так буде, хоробрі троянці, як я говорю”.
Отже, наявність у гомерівському епосі складних прикметників типу бахувріхі є явищем, яке заслуговує
на увагу, оскільки воно свідчить про появу в мові тенденції до заміни словами більш складних синтаксичних
конструкцій. Сполучення в одному слові двох різних компонентів із своїм самостійним значенням дає
можливість виразити в єдиній словесній формі багатий зміст, передати нове складне уявлення. Основна
функція складних слів – образотворча, спрямована на створення поетичного образу. У мові гомерівського епосу
прикметники типу бахувріхі яскраво і стисло характеризують особу або предмет, по-новому розкривають їх
властивості, часто дають індивідуально-авторську оцінку. Кожен такий ад’єктив, як правило, мовленнєва
знахідка, до якої автор звертається щоразу, коли необхідно надати зображуваному максимальної змістовної
ємності та емоційного навантаження.
Література
Азарова Л.Є. Складні слова в українській мові: структура, семантика, концепція “золотої” пропорції.
Монографія. – Вінниця: УНІВЕРСУМ. – Вінниця, 2000. – 222с.
Бенвенист 1974: Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: Просвещение, 1974. – 447с.
Гамкрелидзе, Иванов 1984: Гамкрелидзе Г. В., Иванов Вяч. Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы.
Реконструкция и историко-типологический анализ протоязыка и протокультуры. – Тбилиси, 1984. – Т. 1 –
428 с.; Т. 2 – 439 с. – 867 с.
Доленко 1956: Доленко М. Г. Сложные прилагательные в современном украинском языке: Автореф.
дисс. … канд. филол. наук. – М., 1956. – 16с. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

44
Казанскене, Казанский 1986: Казанскене В. П., Казанский Н. Н. Предметно-понятийный словарь
греческого языка. Крито-микенский период. – Л. :Наука, 1986. – 208 с.
Клименко 1984: Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській
мові. – К.: Наукова думка, 1984. – 251с.
Ковалик 1961: Ковалик І.І. Вчення про словотвір. – Вип. 2. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1961. –
83с.
Кресан 2001: Кресан О.Я. Функції композитної ономасіологічної структури в англомовній художній
прозі. – Автореф. дис. … канд. філ. наук. – Одеса, 2001. – 20 с.
Рудий 1965: Рудий В. Г. Складні слова типу бахувріхі в сучасній німецькій мові // Іноземна філологія. –
Вип. 2. – Львів, 1965. – С. 101 – 106.
Селіванова 1996: Селіванова О.О. Складне слово: мовні моделі світу. Монографія. – Черкаси, 1996. –
297 с.
Тронский 1973: Тронский Й. М. Вопросы языкового развития в античном обществе. – Л.: Наука, 1973. –
205с.
Bopp F. Vergleichende Grammatik. – Bd. 3. – Berlin, 1861. – 718 S.
Brugmann 1902: Brugmann K. Kurze vergleichende Grammatik der indogermanischen Sprachen. – Strassburg,
1902. – 583 S.
Kьhner 1869: Kьhner R. Ausfьhrliche Grammatik der griechischen Sprache. – Hannover, 1869. – 976 S.

Джерела
Homers 1911: Homers. Ilias. Text. – Leipzig und Berlin: Druck und Verlag von B. G. Teubner, 1911. – 333 s.
Homers 1909: Homers. Odyssee. Text. – Leipzig und Berlin: Druck und Verlag von B. G. Teubner, 1909. –
248 s.

In the article on material of Homeric epos the adjectives of type of bahouvrihi in the Old Greek language taking
into account their word-formation are examined, semantics, stylistic functuion.
Keywords: composit, bahouvrihi, parametric adjectiv.
Надійшла до редакції 15 жовтня 2008 року.