Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць.

Вікторія Рибенок – ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ДІЄСЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Комунікативне вживання слова зумовлює формування того чи іншого актуального змісту, визначає те
чи інше семантичне значення слова. Розгляд дієслівної лексеми в аспектуальній ситуації сприяє розмежуванню
та співвіднесеності семантичних елементів, що виражаються видовою формою, з одного боку, та
аспектуальним контекстом, з іншого.
Ключові слова: імперфектив, перфектив, аспектуальна ситуація, адинамічні дієслова, динамічно-
поступові дієслова, динамічно-моментальні дієслова, нова ситуація.

Категорійне значення граматичної категорії (ГК) виду становить основу її частиномовного статусу, а
функція, яка ґрунтується на цій основі, вміщує в собі специфічні ознаки, пов’язані з метою та умовами
комунікації. Метою статті є дослiдження семантичної і функцiональної парадигми дієслів. Значущiсть роботи
полягає в тому, що розгляд дієслівних форм здiйснюється у когнiтивно-комунiкативному вимiрi з проведенням
їх семантичного аналiзу та з урахуванням функцiональних особливостей.
Говорячи про взаємозв’язок лексичної семантики та ГК виду, необхідно з’ясувати, яким чином
семантика дієслова впливає на функціонування його форм. На основі особливостей функціонування дієслів тієї
чи іншої семантичної групи у різних контекстах, усі дієслова поділяються на три групи: 1) адинамічні;
2) динамічно-поступові; 3) динамічно-моментальні [Гиро-Вебер 1990].
Поділ на три групи видової співвіднесеності дієслів ґрунтується на аспектах, яким притаманний лексико-
семантичним характер.
Перший аспект пов’язаний з впливом на видову співвіднесеність категорії граничності / неграничності.
Неграничними виступають одновидові дієслова недоконаного виду (НДВ). Межовані (граничні) дієслівні
форми можуть входити як до групи динамічно-поступових, так і до групи динамічно-моментальних дієслів. Це
залежить від характеру граничності, вираженої дієсловами, яка, у свою чергу, пов’язана з процесом творення
дієслів. Так, одні з них виступають вихідними (сісти, дати, купити тощо) та похідними (писати – переписати,
підписати, записати і под.) щодо безпрефіксного граничного дієслова НДВ; інші утворюються від вихідних
© Рибенок В.В., 2009 Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

45
неграничних дієслів (співати – відспівати, переспівати, наспіватися та ін.), які вказують на фазовість або
інтенсивність дії й утворюють одновидові групи акціональних родів дієслова (АРД).
Другий аспект перебуває у зв’язку з першим і визначається “ступенем самої граничності / неграничності“
[Шелякин 1983, с.144]. Цей аспект впливає на неоднакову частоту видової парності у граничних дієслів,
утворених від неграничних. У контексті окремі дієслова “порушують ту чи іншу регулярність у видовій
співвіднесеності дієслів одного семантичного типу” [Шелякин 1983, с.145], пор.: пролежати – пролежувати,
але проспати; зацвісти – зацвітати, але засиніти і под.
З третім аспектом пов’язані значення окремих АРД. Так, семельфактивна група АРД не має видового
відповідника НДВ, оскільки пари типу стукати – стукнути, кричати – крикнути та ін. протиставляються за
значенням багатоактності / одноактності, тому дієслова, що входять до їх складу, являють собою неспіввідносні
одновидові НДВ та доконаного виду (ДВ).
Наступний аспект ґрунтується на емоційно-експресивній ознаці дієслова. Так, перфективи згамати,
зжерти і т.ін. постають одновидовими ДВ, тоді як пара їсти – з’їсти є прикладом первинної видової кореляції.
Аналогічне явище простежується в групах динамічно-поступових та динамічно-моментальних дієслів:
замовкати – замовкнути, але занишкнути; розцвітати – розцвісти, але запишати; набридати – набриднути,
але остобісіти, остогидіти, насточортіти; кидати – кинути, але пошпурити і под.
На функціонування різних груп дієслів та утворення видової пари впливають переносне значення та
омонімія. Так, парі заїдати – заїсти притаманні три прямих і одне переносне значення: 1) позбавляти життя,
гризучи, кусаючи; загризати; 2) їсти що-небудь після чогось випитого або з’їденого; закушувати; 3) затискати,
стискувати, зачіплювати чим-небудь, перешкоджаючи вільному рухові 4) (перен.) замучувати докорами,
лайкою, поганим ставленням і т. ін. [СУМ 1972, с. 130]. Аналогічно: ламати – зламати (гілку, стіну) і голову
(руки) ламати; скинути – скидати (що-небудь вниз, одяг) і скинути з п’єдесталу; пролити – проливати
(рідину) і проливати світло на що-небудь, проливати сльози і под.
Омонімія поширена серед префіксальних дієслівних утворень: заїздити = почати їздити і заїздити =
довести об’єкт до небажаного стану (заїздити коня); прокричати = сказати голосно і прокричати = кричати
протягом певного часу (прокричати годину); перепиляти = розділити на дві частини і перепиляти значну
кількість чого-небудь (перепиляти всі дерева) і под.
В основу поділу дієслів на три групи покладено два критерії, які відповідають семантичним ознакам,
притаманним дієслівній дії, і характеризують її перебіг: 1) наявність нової ситуації, зумовленої самою дією;
2) поступовість здійснювання дії.
Адинамічні дієслова
Більшість адинамічних дієслів – це одновидові дієслова НДВ, до яких входять групи статальних
(дієслова буття, фізичного та психічного стану), релятивних та багатоактних (дієслова різноспрямованого руху,
роду занять, звуків) дієслів: існувати, жити, бути, сидіти, любити, нервувати, бачити, чути, мати,
належати, коштувати, махати, їздити, капати, стукати, ревіти, вчителювати та ін. Ці імперфективи
позначають стан чи процеси, які не передбачають ніякого розвитку, тому не спрямовані на досягнення межі, а
отже, не пов’язані з появою нової ситуації, яка б вказувала на зміну об’єкта чи суб’єкта дії. Так, висловлювання
типу Я сиджу на лаві (В.Рибенок); Хлопець махає рукою (В.Рибенок); Дитина любить малювати (В.Рибенок) і
под. не можуть розглядатися як ситуації, спрямовані на досягнення результату або межі. Щоб дія мислилася
результативною “необхідно не тільки, щоб ситуація, яка існує після закінчення дії, відрізнялася від ситуації, що
передувала дії, але й щоб зміна ситуації заздалегідь передбачалася самою дією й неминуче наставала після її
завершення” [Гиро-Вебер 1990, с.105]. Отже, ситуації з адинамічними дієсловами не вказують на виникнення
нової ситуації (ВНС) і не передбачають поступовості, оскільки під ВНС розуміється поява нової ситуації
(зміни), яка раніше не існувала, але з’явилася шляхом включення дієслова та його оточення у певну часову вісь,
що відбулося у певний момент.
Дві наступні групи безпосередньо пов’язані з ВНС, яка певним чином впливає на зміну об’єкта чи
суб’єкта.
Динамічно-поступові дієслова
Динамічно-поступові дієслова означають ситуації, які “наближаються до своєї внутрішньої межі“ [Гиро-
Вебер 1990, с.106], після досягнення якої дія вичерпує себе, завершується. Сюди належать видові кореляції, що
утворюють ядро категорії виду: сідати – сісти, бити – побити, малювати – намалювати, перерізаґти –
переріґзати, роздавати – роздати і т.д.
Ознака ВНС пов’язана із значенням: 1) конкретного результату дії: видові кореляти протиставляються за
смислом “процес, спрямований на досягнення межі“ (НДВ) – “межа, що супроводжується переходом об’єкта /
суб’єкта в якісно новий стан” (ДВ), пор.: (…) я буду з тугою вчитись тайни самому запалювати їх (іскри сонця
– В.Р.) (…) (І.Багряний) і (…) їх власним вогнем я запалив їх сльози (…) (В.Винниченко). Перфективи окремих
семантичних груп не виключають можливості сполучатися з прислівниками на означення повноти дії
(повністю, наполовину і т.д.) та поступовості її виконання (поступово, мало-помалу та ін.): Євменові очі
поступово призвичаїлись до півтемряви (Ю.Збанацький); 2) набуття нової ознаки суб’єктом: біліти – побіліти,
сивіти – посивіти, синіти – посиніти, засихати – засохнути, намокати – намокнути і под. Імперфективи
вказують на процес становлення конкретної ознаки, а дієслова ДВ – на набуття цієї ознаки і на перехід до ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

46
нового стану. Так, у реченні Дерево засохло (В.Рибенок) перфектив вказує, що суб’єкт дії не лише набув
конкретної ознаки, але й перебуває у певному новому стані. Пари типу червоніти – почервоніти і под.
відрізняються від омонімічних імперфективних форм, які вказують на статичну ознаку об’єкта / суб’єкта; пор.:
Задивилася хмарка на сонце і вся зчервоніла (…) (М.Вороний) і Малесенькі хмарки (…) мляво червоніли над
землею (І.Нечуй-Левицький); 3) становлення певної ознаки: підвищувати(ся) – підвищити(ся), зменшувати(ся)
– зменшити(ся), збільшувати(ся) – збільшити(ся), скорочувати(ся) – скоротити(ся) і под. Перфективи
характеризуються навністю відносної межі, оскільки дія, виражена ними, може бути продовженою: А
Ліхтаренко ніби ціну зменшив і тільки половину людей взяв на роботу (І.Карпенко-Карий); 4) руху /
переміщення у певному просторі: нести – принести, переїжджати – переїхати, йти – прийти, їхати –
приїхати і под.; напр.: Микола й його товариші прийшли в контору (…) (І.Нечуй-Левицький). Нова ситуація
повідомляє про те, що суб’єкти дії знаходяться у певному місці, де їх чекали або куди вони хотіли потрапити
(Микола з товаришами зараз у конторі (В.Рибенок); 5) інтенсивності виконання дії: прилягати – прилягти,
притихати – притихнути, підливати – підлити, надбивати – надбити, надщерблювати – надщербити,
промокати – промокнути та ін.; напр.: Крило надщербив (журавлик – В.Р.) об серпень (…) (В.Яворівський); За
ці дні притихла гнівна душа Івана Дуная (…) (М.Стельмах); Усі похнюпилися, промокли до тіла
(А.Чайковський).
Отже, ознака ВНС динамічно-поступових дієслів пов’язана з відношенням “спрямованість – досягнення
результату” і характеризується як тендентивне (тенд.) ВНС [Бондарко 1996, с.145]. Його особливістю є те, що в
реченні актуалізуються обидва елементи єдності “межа – ВНС”, тобто досягнення межі пов’язане з появою
нової ситуації. Особливо яскраво ВНС (тенд.) виявляється у ситуаціях типу “спрямованість на досягнення
результату – реальна межа і перехід до нової ситуації“: (…) оті очі, до яких я стільки йшов і прийшов, і яких
тепер не побачу (…) (П.Загребельний); Якби їй (Роксолані – В.Р.) дано було вибирати, вона вибрала б тільки
вічне блаженство (…) (П.Загребельний).
ВНС (тенд.) виявляється також у контекстах з імпліцитно чи лексично вираженим елементом
попереднього тривання: До всякої справи треба звикнути (…) (Ю.Збанацький); Спочатку я просто жахався
цієї картини, а потім поволі звик (…) (О.Довженко).
Отже, всі динамічно-поступові дієслова визначаються наявністю ознак ВНС (тенд.) та поступовості
виконання дії.
О.В.Бондарко [1996, с. 139, 163-165] зауважує, що ознака ВНС у певних контекстах пов’язана з формою
НДВ. Здатність імперфективів сполучатися з ознакою ВНС найчастіше виявляється у теперішньому
історичному часі та при вказівці на повторюваність дій: Раптом дзвонить телефон (В.Рибенок); Нарешті
літак приземлюється (В.Рибенок).
Проте наявність імпліцитно вираженої ознаки ВНС пов’язана зі смислом кожного члена кореляції
окремих лексико-семантичних груп (ЛСГ) дієслів. Якщо застосувати тлумачення форм дієслів НДВ та
відповідних перфективів, можна дійти висновку, що значення обох видів перетинаються, оскільки тлумачення
дієслова одного виду може входити до тлумачення іншого. Так, у парах писати – написати, вирішувати –
вирішити і под. дієслово НДВ тлумачиться як таке, що вказує на дію, виконувану певним чином з метою, щоб у
результаті цієї дії з’явилася нова ситуація. Перфектив, у свою чергу, інтерпретується як поява нової ситуації в
результаті попередньої дії. Тобто тлумачення першого елемента (імперфектива) входить до тлумачення другого
(перфектива). Тут дієслово ДВ є безпосереднім носієм ознаки ВНС. В опозицій, що вказують на становлення
ознаки (збільшувати(ся) – збільшити(ся) і под.), члени протиставляються за значенням: “у якийсь момент Х
набуває певного значення ознаки Р, в один з наступних моментів Х набуває більшого або меншого значення
ознаки Р”(НДВ) – “У якийсь момент часу Х притаманне певне значення ознаки Р, у кожен з наступних
моментів Х має більше чи менше значення ознаки Р, ніж у кожен з попередніх”(ДВ) [Гловинская 1982, с.86].
Отже, у протиставленні елементів “ставати – стати” перший “повністю включає в себе другий” [Гловинская
1982, с.89]. Якщо тлумачення дієслова ДВ входить до смислу імперфектива, то останній вже якоюсь мірою
пов’язаний з перфективом, а отже, і з ознакою ВНС: Ціни на хліб підвищуються (В.Рибенок) і Ціни на хліб
підвищилися (В.Рибенок).
Такі особливості співвідношення дієслів НДВ з дієсловами ДВ помічаються у видових кореляціях,
перфективи яких вказують на відносну межу дії, тобто дія, виражена ними, може бути продовженою, пор.: Ціни
підвищилися, продовжують підвищуватися і будуть підвищуватися (В.Рибенок) і Я написала статтю,
продовжую писати і буду писати (В.Рибенок). Друге речення не може функціонувати у поданому вигляді.
Динамічно-моментальні дієслова
Динамічно-моментальні дієслова також означають дії, пов’язані з ВНС, але вони не можуть бути подані в
розвитку, оскільки “не розгортаються в часі“ [Гиро-Вебер 1990, с. 106]. Дія, позначувана ними, виявляється як
результативний, здійснений акт. Динамічно-моментальні дієслова охоплюють як парні (йдеться про кореляції,
що знаходяться на периферії видотворення (умовно утворюють видові кореляції) типу виносити – винести,
говорити – проговорити тощо), так і одновидові перфективи АРД.
Парні дієслова включають: 1) дієслова переміщення та пересування (пара ґрунтується на протиставленні
“повторюваний рух / переміщення – результат цього руху / переміщення”): виходити – вийти, залітати –
залетіти, підносити – піднести і под.; 2) опозиції, що позначають випадкові та мимовільні дії: зустрічати – Розділ ІІ. Актуальні проблеми морфології

47
зустріти (кого-небудь на вулиці), губити – загубити, знаходити – знайти (що-небудь конкретне) і т. ін.;
3) дієслова відчуття та говоріння (дієслова “безперервного ефекту” [Маслов 1984,с. 62]): бачити – побачити,
чути – почути, нюхати – понюхати, радити – порадити, дякувати – подякувати тощо; 4) дієслова психічного
стану: радіти – зрадіти, ненавидіти – зненавидіти і под.
Дія, виражена цими дієсловами, може тривати дуже довго і може виражатися як один миттєвий акт. На
думку Ю.С.Маслова, дієслова говоріння та відчуття “аналогічні видовому протиставленню типу ловив, але не
впіймав” [Маслов 1984, с. 63]. Однак у цьому випадку недостатнім є саме протиставлення НДВ – ДВ (говорила,
але не сказала), тому необхідно ввести до контексту другий додаток, який не збігається з додатком першого
дієслова: Про все говорила, але головного не сказала (В.Рибенок) тощо. Речення типу Дякувала, але не
подякувала (В.Рибенок); Віталася, але не привіталася (В.Рибенок) і под. в українській мові практично не
зустрічаються, однак динамічно-поступові дієслова вільно функціонують у таких типах ситуацій, пор.: Микола
пізнавав дівчину і не впізнав: вона була не вербівська (І.Нечуй-Левицький) і Вчився (незнайомець – В.Р.) в
коледжі і хоч не довчився, проте вільно володіє кількома європейськими мовами (…) (О.Гончар). Імперфектив
майже завжди вказує на повторюваність дії, потрібен лише відповідний контекст: Завжди дякувала (віталася і
под.), а сьогодні – ні (В.Рибенок); проте його вживання у значенні тривалої дії обмежене: Я бачила, як дівчина
заходила в хату (В.Рибенок).
У парах типу вносити – внести, заходити – зайти і под. імперфектив вказує на повторюваність дії, а
перфектив – на набуття нового стану, ВНС: Уходники блукали по майдані, заходили до хат (…) (А.Чайковський)
і Двері відчинились, і до кабінету зайшов невисокий худорлявий будівельник (І.Прищепа).
Особливістю динамічно-моментальних дієслів у плані функціонування є відсутність значення тривалості.
Імперфективи не вживаються для позначення як теперішнього актуального, так і тривалих минулого та
майбутнього часів, які вказують на процесуальність. Такі дієслова не сполучаються з прислівником довго, а для
того, щоб передати конкретно-процесне значення, вони замінюються сполуками цілеспрямованих
імперфективів руху / переміщення (йти, нести, везти, повзти і под.) з “орієнтаційними словами” [Маслов
1984, с.63], які вказують на наближення: Довго лежав (Ярема – В.Р.) серед городу, довго зводився й довго
навкарачки повз до хати (В.Яворівський); І слава йшла до мене поволі, покрадьки, вагаючись і заточуючись, як
п’яна дівка (…) (П.Загребельний). На цій підставі ознака ВНС відрізняється від тієї, що виражають динамічно-
тривалі дієслова тим, що вона пов’язана з непідготовленим попереднім процесом [Бондарко 1996, с.145], тобто
дія виражає свою межу, яка не пов’язана з елементом “спрямованість процесу на досягнення результату”. Така
ознака називається нетендентивною (ВНС (нетенд.) [Бондарко 1996, с. 145]; пор.: 1) сивіти – посивіти (процес,
виражений імперфективом, спрямований на досягнення межі, оскільки сивіти – граничне дієслово) і 2) бачити
– побачити (імперфектив пари виражає звичайну властивість суб’єкта, яка не може змінюватися).
Отже, відмінність між ВНС (тенд.) та ВНС (нетенд.) полягає в актуалізації різних боків аспектуальної
семантики. Відношення “спрямованість – результат” пов’язане з процесуально підготовленим переходом до
нового стану і постає “внутрішньою характеристикою різних етапів аспектуальної ситуації – тендентивного
процесу, його результату і зумовленого ним переходу до нової ситуації“ [Бондарко 1996, с.146]. Ознака ВНС
(нетенд.) відноситься до тих випадків, коли для висловлювання актуальним є саме початок, настання нового
стану.
З-поміж динамічно-моментальних дієслів вирізняється група перфективів АРД. Відсутність видового
відповідника НДВ пов’язана з неможливістю виражати значення тривалої дії [Гиро-Вебер 1990, с.107] цими
дієсловами. Одновидові перфективи поділяються на дві підгрупи.
До першої входять дієслова, для яких взагалі неможливо підібрати відповідну імперфективну форму:
ринути (хлинути), збагнути, спіткати, а також дієслова розмовного стилю та діалектизми: внадитися,
околіти, спекатися, наріпитися, осипнути (=охрипнути) і под.; напр.: (…) він (Лазар – В.Р.) краще збагнув силу
начальства (…) (М.Коцюбинський); Внадився журавель до бабиних конопель (Нар. тв.). Такі перфективи
переважно означають раптову або різку дію. Саме ця особливість і впливає на те, що одновидові перфективи не
мають видового відповідника, бо він у цьому випадку зайвий, оскільки “виникнення раптової події не потребує
попереднього процесу” [Гиро-Вебер 1990, с. 107]. Отже, дії, виражені такими перфективами, здійснюються
раптово і не пов’язані з будь-яким процесом, що їм передує.
Друга підгрупа – це перфективи АРД, які співвідносяться з вихідними безпрефіксними дієсловами НДВ.
Носіями ЛЗ виступають афікси (префікси фазовості та інтенсивності: за-, по-, про-, пере-, від-, на- попо-;
суфікси одноактності -ну-, -ону-; конфікси інтенсивності: за-+-ся, до-+-ся; моделі: за-, про-, по- + -отати /
-отіти і т.д.): закричати, поїхати, посидіти, простогнати, перелітувати, відшуміти, наносити, попоходити,
каркнути, стуконути, загратися, догосподарюватися, застукотати, прогуркотіти і под.; напр: Мелашка
посиділа в батьків до вечора (…) (І.Нечуй-Левицький); Не встигнеш озирнутись, а вже крига на Десні
відшуміла (…) (Ю.Збанацький); Ворона (…) невдоволено каркнула (…) (М.Стельмах); Догосподарювався до
дідівської торби (Нар. тв.).
Наявність афіксів, що вказують на часове обмеження (фазовість) та інтенсивність, перешкоджає
творенню відповідних імперфективів (за винятком кількох пар типу зацвісти – зацвітати, пролежати –
пролежувати і под.). Семантика цих перфективів тісно пов’язана з ознакою ВНС (нетенд.), оскільки дії,
виражені ними, вже самі по собі являють появу зміни, перехід до нової ситуації. Так, висловлювання ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

48
Білокобилка постояв ще якусь мить (…) (Ю.Мушкетик) подає інформацію про те, що дія продовжувалася
недовго (якусь мить), а до неї та після неї суб’єкт був зайнятий іншою дією або діями. Таким чином, ця
ситуація вказує на ознаку ВНС у порівнянні з тим, що передує дії та слідує за нею.
Динамічно-моментальні дієслова вживаються у ситуаціях на позначення дій, які виконуються кілька
разів або час від часу повторюються: Світ двічі спалахнув червоно й погас (Ю.Мушкетик); Рак-неборак, де
вщипне, там і знак (Нар. тв.).
Отже, будь-який перфектив пов’язаний з “точечним” включенням дії до часового плану. Визначеним
моментом постає не вся дія, а її межа, яка і є експлікатором виникнення нового стану, переходу до нової
ситуації, тому ознака ВНС фіксує увагу на відношенні існуючої (поданої) ситуації і того стану, що за нею
наступає. Наявність чи відсутність зміни ситуацій “залежить від того, чи є межованою дія, виражена дієсловом”
[Бондарко 1990, с.12]. Значення внутрішньої (для перфективів АРД – зовнішньої) обмеженої дії виступає
інваріантним значенням форми ДВ і тісно пов’язане з ознакою ВНС, чия функція полягає у характеристиці
межі дії та появи нового стану як результату цієї межі.
Таким чином, виокремлення трьох функціонально-семантичних груп дієслів (адинамічні, динамічно-
поступові та динамічно-моментальні дієслова), пов’язане, по-перше, з граничністю / неграничністю дієслівних
основ; по-друге, зі співвідношенням дієслова з групами АРД; по-третє, з його емоційним забарвленням; по-
четверте, з полісемією та переносним вживанням дієслівної форми. Основними критеріями, за яким
розмежовуються ці групи, постають наявність ознаки ВНС та поступовість здійснювання дії, вираженої
дієсловом.
Подальші дослідження цієї проблеми можуть стосуватися глибшого аналізу спектру дієслівно-
предикатних властивостей дієслова, що знаходить своє відображення у категорії валентності, та розкриття
особливостей взаємодії різних семантичних елементів, які охоплюються поняттям аспектуальності
(функціонально-семантичне поле лімітативності, тривалості, кратності, перфектності і т.д.), на
функціональному рівні.

Література
1. Бондарко 1990: Бондарко А.В. О значениях видов русского глагола // Вопр. языкознания. –1990. – № 4.
– С. 5-24.
2. Бондарко 1996: Бондарко А.В. Проблемы грамматической семантики и русской аспектологии. – Л.:
Изд-во Ленингр. ун-та, 1996. – 220 с.
3. Гиро-Вебер 1990: Гиро-Вебер М. Вид и семантика русского глагола // Вопр. языкознания. – 1990. –
№ 2. – С.102 – 112.
4. Гловинская 1982: Гловинская М.Я. Семантические типы видовых противопоставлений русского
глагола. – М.: Наука, 1982. – 155 с.
5. Маслов 1984: Маслов Ю.С. Очерки по аспектологии. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 263 с.
6. СУМ 1972: Словник української мови: В 11 т. / Ред. кол. І.К.Білодід та ін., Т 3 – К.: Наук. думка, 1972.
7. Шелякин 1983: Шелякин М.А. Категория вида и способы действия русского глагола: Теоретические
основы. – Таллин: Валгус, 1983. – 216 с.

Список умовних скорочень
АРД – акціональні роди дієслова
ВНС – виникнення нової ситуації
ГК – граматична категорія
ДВ – доконаний вид
ЛСГ– лексико-семантичні групи
НДВ – недоконаний вид
СУМ – словник української мови

The article deals with the problem of functional-semantic verbal groups in Ukrainian. The communicative use of
a word causes the formation of a particular actual content defines the particular semantic meaning of the word. The
investigation of a verbal lexeme in the aspectual situation contributes the differentiation and correlation of semantic
elements which are expressed by means of an aspective form from the one hand and aspectual context from the other.
Keywords: imperfеctive, perfective, aspectual situation, non-dynamic verbs, dynamic-progressive verbs,
dynamic-instant verbs, new situation.
Надійшла до редакції 17 жовтня 2008 року.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.