У статті йдеться про специфіку відображення комунікативного закону мовленнєвого поглинання
емоцій в українських пареміях (прислів’ях, приказках, побажаннях, замовляннях, голосіннях тощо), які
потребують «реабілітації» у сучасному мовленні українців.
Ключові слова: комунікативний закон, емоції, паремії.

Античні філософи – Сократ, Платон, Демокрит, Аристотель – розглядали людину як мірило всіх речей.
Відродження антропоцентричного підходу у другій половині ХХ століття обумовило зародження і розвиток
нових напрямків у традиційних науках, зокрема у мовознавстві. Маргінальність таких мовознавчих галузей, як
комунікативна лінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика тощо вимагає відповідних маргінальних стратегій
досліджень. Дослідження мови крізь призму антропоцентризму сприяє формуванню міжнаукових зв’язків,
утворенню міжгалузевої термінології та розвитку наукової думки. Отже, сучасні лінгвістичні дослідження
потребують ґрунтовних знань фізіології та психології людини як таких, що допомагають зрозуміти та пояснити
численні мовні явища. Науковий доробок О. Леонтьєва, А. Вежбицької, І. Горєлова, В. Красних, Г. Почепцова,
Ф. Бацевича, О. Селіванової, Т. Космеди, В. Телії, Н. Шумарової, Т. Радзієвської про мову як продукт
діяльності людини реалізує інноваційні наукові стратегії і зорієнтовує наукові пошуки молодих дослідників.
Останнім часом суспільство переосмислило значущість багатьох соціальних категорій. Певної ваги
набула категорія особистості. Комунікативні, професійні та організаційні показники стали визначальними
критеріями успішності у сучасному соціумі. Ще 15 років тому коефіцієнт IQ вважали визначальним показником
професійної компетентності у кадровій справі, зокрема для керівників вищого рівня. Однак сучасні психологи
та соціологи впевнені, що успішність у професійній сфері на 85% залежить від EI – емоційного інтелекту як
здатності людини аналізувати свої емоції, керувати ними, уміння визначати емоції інших та уміння керувати
емоціями інших людей. Дослідження доводять, що відносно емоцій сучасні люди майже безграмотні (див.:
[Шинкаренко]. Суспільство давно виробило конкретні комунікативні закони, стратегії, тактики, що
характеризують людські емоції та допомагають їх регулювати. Вони закріплені у фольклорі, зокрема у формі
прислів’їв та приказок, які здавна формували комунікативний кодекс українця, що був основою їх спілкування.
За висновками попередніх опитувань сучасної молоді шкільного та студентського віку вдалося з’ясувати, що
рівень їхньої комунікативної компетенції є невисоким, знання пареміологічного фонду – обмеженими, а
комунікативний досвід не опирається на традиційні настанови, вироблені українством історично.
Паремії, що відображають закони комунікації, є надзвичайно цінним матеріалом – вони прості за
формою, лаконічні за змістом, дозовано експресивні, образні, а головне – життєво актуальні. Комунікативний
кодекс українців, що зафіксований у пареміях, ще не був предметом розгляду науковців, тому його дослідження
дасть змогу виявити національну специфіку спілкування, що, очевидно, дещо поглибить теорію комунікації і,
можливо, стане одним із кроків до національного самоусвідомлення сучасного суспільства.
Мета цієї наукової розвідки – виявити і описати дію закону мовленнєвого поглинання емоцій, що
відображений в українських пареміях (прислів’ях, приказках, замовляннях, голосіннях, побажаннях тощо) на
позначення емоційного стану людини.
Матеріал дослідження – українські паремійні одиниці, що репрезентують закони комунікації, які
пов’язані з процесом породження мовлення, зокрема закон мовленнєвого поглинання емоцій.
© Осіпова Т.Ф., 2009 Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

179
Актуальність статті полягає у тому, що у ній поглиблено розглядаємо природу емоцій як фактора, що
впливає на комунікацію. Наукова новизна – у використанні паремійного матеріалу як такого, що фіксує та
зберігає комунікативні закони в усному мовленні, утворює певний кодекс загальних законів, правил, стратегій і
тактик, що сприяють успішній комунікації.
Емоція (від лат. emovere – збуджувати, хвилювати) означає переживання, хвилювання. Кожна людина
неодноразово відчувала на собі вплив емоцій. Однак, як зазначає російський психолог Є. Ільїн, описати будь-
яку емоцію, пояснити її природу буває досить важко, оскільки хвилювання, відчуття формуються на
підсвідомому рівні. Отже, видається можливим описати вектор дії емоцій на об’єкти, що їх викликали, та
реакції, що їх супроводжують [Ильин 2001, с. 9-13]. Емоції розуміють як душевний рух. Коли емоції впливають
на енергетику людини, то вони стимулюють і направляють її. В одних випадках емоції викликають дієвість,
вони спонукають до вчинків, висловлювань, підсилюють напруженість організму. В інших – послабляють
психіку людини, роблять її пасивною. Серед паремій на позначення емоційного стану людини виокремлюємо
такі, що репрезентують зазначений стан, наприклад, приказка Говорив би, та слів немає, плакав би, та нема сліз
[УПП 2004, с. 65] описує стан мовленнєвого «ступору», у якому перебуває людина внаслідок сильного
потрясіння, або Ото гризота, не йде хліб до рота! [Ф-1, 634] – це прислів’я демонструє фізіологічну реакцію
організму на стрес. Як зазначають психологи, стан замкнутості є надзвичайно небезпечним для психіки
людини, порівн.: Від гризоти голова сохне [Ф-1, 632] – людина нудьгує, томиться; Гризота з голови кров ссе
[Ф-1, 633] – людина стає блідою, наче від великої втрати крові; Гризота їсть мене; Гризота спати не дає
[Ф-1, 633] – стан психічного знесилення людини через стрес. Фізіологічні механізми емоцій описав П. Анохін,
наголошуючи на раціональній здатності організму пристосовуватись до навколишнього оточення. «Організм
людини надзвичайно пристосований до навколишніх умов, оскільки він, навіть не визначаючи форму, тип,
механізм та інші параметри тих чи інших упливів, може з рятівною швидкістю відреагувати на них за
допомогою емоцій…» [Анохин 1984, с. 173]. У критичних ситуаціях, як зазначають психологи, виникає
особливий вид емоційних процесів – афект, що в умовах нездатності суб’єкта швидко знайти вихід, надає
«аварійні», стереотипні форми розв’язування ситуації: зніяковіння, агресію, втечу тощо [Вилюнас 1984, c. 14].
Серед законів комунікації існують такі, що пов’язані з емоційним станом організму людини. Ці закони
пов’язані з процесами породження мовлення у стані емоційного збудження (закон мовленнєвого підсилення
емоцій, мовленнєвого поглинання емоцій), а також закони, що репрезентують стереотипи поведінки людини у
критичних ситуаціях (емоційної афіліації, емоційного поглинання логіки). Знання цих законів та їх
формовиявлень значно підвищить емоційну культуру сучасної людини.
Закон мовленнєвого поглинання емоцій є основною психотерапевтичною технологією на подолання
стресового стану. «З усіх форм та відтінків нашого досвіду емоційні явища є найбільш «летючими» та
лабільними. (…) У тій мірі, в якій цілісне емоційне явище розчленовується, що його частини або окремі
моменти починають виступати відокремлено та чітко, воно втрачає інтенсивність та виразність свого
емоційного характеру» [Крюгер 1984, c. 109]. Як зазначають західні психологи, «для афекту необхідно знайти
вербальне вираження, його потрібно висловити та вбудувати у структуру розповіді індивіду» [Калшед 2001,
c. 53]. Дослідження пареміологічного фонду, зокрема українських прислів’їв та приказок, виявили мовні
формули, що реалізують такі психотерапевтичні технології. Наприклад, українське прислів’я Хто співає, той
журбу проганяє [УПП 1983, с. 153] репрезентує одне із правил комунікативної поведінки людини у стані
засмучення, горя. Пісня як засіб вербалізації емоцій є ефективним терапевтичним засобом подолання людиною
емоційного пригнічення, поліпшення настрою. Емоційно збуджена людина не сприймає поради та
рекомендації, «більш того, вона може навіть образитись на такі дії, подумавши, що її не розуміють. Такій
людині краще дати можливість виговоритись або навіть поплакати. «Сльоза завжди змиває щось та втіху несе»
– писав В. Гюго» [Ильин 2001: c.191]. Термінологічний побутовий словничок, вміщений у Є. П. Ільїна, подає
такі значення слів: Виплакати – вилити в сльозах своє горе. Виплакатись – полегшити себе плачем [Ильин
2001: c. 314], порівн.: Вдвох і плакати легше [УПП 1983, с. 51] – українська приказка, що демонструє потребу
розділити свої емоції з іншою людиною, тим самим розрядити осередок збудження або, принаймні, знизити
його значущість. Така комунікативна стратегія є унікальною для слов’янської спільноти. Загальновідомо, що
народ наділив слово магічними властивостями, із покоління в покоління передавав етичні настанови
слововживання, прищеплював шанобливе ставлення до слова, укладав відповідні ритуали. Дію закону
мовленнєвого поглинання емоцій в українській пареміології, на думку автора дослідження, можна пов’язати із
джерелами слов’янського фольклору (численними замовляннями, голосіннями, звертаннями), в яких мовець
„виливає” свої емоції у слово, полегшуючи свій психічний стан, пропускаючи певні психологічні стреси через
мовлення, порівн.: Мамочко, моя пчілочка, мамочко, моя ластівочка, словечко моє вірнеє, зозулечко моя лугова
– нащо ти мене покинула? Нема кому мені правди сказати, ні на кого мені діток кинути, нема до кого мені
прийти, ні з ким поговорити! Птичка моя одлетная! Одлетіла ти од мене, моя мамочко, не буду я вже тебе
бачити, личенько твоє білеє! Чому ти не встанеш да не замовиш словечка свого правдивого? [Вудвуд 1998,
с. 48] На прикладі голосіння за матір’ю спостерігаємо дію закону мовленнєвого поглинання емоцій: емоції, що
заполоняють людину внаслідок трагічної події, вкладаються в експресивні звертання, риторичні питання,
пестливі слова, порівняння. Окрім того, «проговорювання» події сприяє усвідомленню того, що сталося, а ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 18

180
значить, і швидшій адаптації людини до змін у її житті. Емоції, що народжуються внаслідок стресу, потребують
виходу. На підтвердження знаходимо серед українських паремій такі, що є прямими рекомендаціями на
подолання емоційного перенапруження організму шляхом мовленнєвої релаксації, порівн.: Говори, донько, –
виговоришся! [УПП 2004, с. 51] або Говори, Грицю, легше тобі буде [Ф-1, с. 637]. Ці паремії підсилені
зазначенням адресатності, що вказує на їх терапевтичну функцію, причетність до лікувальної справи. Окрім
того, пестливі звертання надають пареміям значення інтимності, що свідчить про знання специфіки
психологічного підходу у певній ситуації. Як уже зазначалось, лікування психічних розладів засобом слова є
традиційним для слов’янської спільноти. І це не тільки характерна «душевна розмова», але й допомога
народних цілителів, які виводять останнього із стану психічного збудження засобами встановлення
психологічного контакту з пацієнтом. Віра у магічну силу слова, навіювання, спрямовані на подолання
проблеми, психологічні ефекти, що супроводжують процес лікування, сприяють терапевтичній дії, порівн.:
Переполох курячий, гусячий, і козиний, і звіриний, і воловий, і коровий, і вихровий, і вітровий! Тут тобі не
стояти, в голові не шуміти, і білого тіла не в’ялити, і щирого серця не нудити! Я тебе шепчу, я тебе виливаю,
я тебе визиваю – я сей переполох з твого серця вишіптую. І тобі тут не стояти, під груди не підпирати, під
ложечку не підпирати, під ложечку не підступати, і щирого серця не нудити, народженого, молитвяного (ім’я)
не сушити! (замовляння від переполоху) [Вудвуд 1998, с. 47]. Охоплення у звертаннях різних видів переполоху
створює ілюзію захисту від усіх негативних упливів на людину; заперечення в інфінітивній формі надають
мовленню категоричності, впевненості; описання фізіологічних характеристик страху (під груди не підпирати,
під ложечку не підпирати, під ложечку не підступати) репрезентують дію зазначеного закону: вербалізована
емоція поглинається мовленням та зникає, що й передбачено словесним лікуванням.
Знання дії закону мовленнєвого поглинання емоцій закріплені українським народом у численних
прислів’ях та приказках, що можуть також реалізовувати дії інших комунікативних законів, як, наприклад,
коломийська приказка Біда, та що робити! Треба біду тішити, ген і біді кінець буде! [Ф-1, с. 75] визначає роль
самовпливу особистості та спрямовує на позитивне розв’язання скрутної ситуації, або Не доїм, не досплю, слава
Богу, що живу! [Ф-2, с. 35] – прислів’я, що репрезентує вербалізовану думку бідного чоловіка, що не занепадає
духом через свою бідність. Уживання зазначених та подібних паремій у мовленні сприяє розрядженню
психологічної напруженості та зменшує значущість наявної проблеми у житті людини, вселяє надію на
покращення становища, а отже, паралельно реалізує комунікативний закон мовленнєвого самовпливу.
Закон мовленнєвого поглинання емоцій упливає на доречний вибір комунікативних стратегій і тактик. За
рівнем емоційного напруження найбільш експресивними, на нашу думку, є комунікативні акти, у яких адресант
і адресат негативно налаштовані один проти одного. Ступінь вербалізації особистісних взаємин комунікантів
залежить від багатьох факторів (умов спілкування, вихованості кожного із учасників спілкування тощо), але
постійним залишається фактор психологічний – вербалізація думки сприяє поглинанню накопичених емоцій.
Коли неможливо уникнути розгортання конфлікту, комуніканти спрямовують один проти одного вербалізовані
емоції, і тоді мовцями використовуються репліки, які мають за мету морально обеззброїти супротивника.
Сучасний арсенал таких висловів характеризується грубістю, вульгарністю. В українському паремійному фонді
виокремлюємо численні побажання, навіть прокльони. Як зазначає І. Франко, таке побажання «звичайно не
сповнюється, але, викричане у сварці, робить „легше на серці”» [Ф-2, с. 45]. Такі репліки реалізують найвищий
ступінь експресивності за рахунок прагнення мовця надати емоціям вишуканої форми з метою якнайгостріше
вразити опонента, наприклад: Щоб тебе буря вивернула! [УПП 2004, с. 90] Щоб тебе понесло по нетрях і
болотах! [УПП 2004, с. 90] Щоб тебе горою підняло! [УПП 2004, с. 90] Сонце б тебе побило! [УПП 2004, с. 89]
Щоб тебе взяло та понесло поверх дерева! [УПП 2004, с. 51], А щоб ти ходив, як води ходять! [УПП
2004, с. 90] (мовець апелює до сил природи – сонця, вітру, води тощо); або Слава б тобі пропала! [УПП
2004, с. 90], А щоб тебе люди не знали! [УПП 2004, с. 89], Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас
осоромив! [УПП 2004, с. 89], Коли ти, бабо, рада, то нехай на тебе вся громада! [УПП 2004, с. 90] (мовець
наголошує на законах соціуму); або А сто дідьків у твої бебехи та печінки! [УПП 2004, с. 91], Хай тобі на
язиці сядуть! (певно, пузирі) [УПП 2004, с. 90], Бодай здорова була та назад не встала! [УПП 2004, с. 90]
(мовець погрожує розладами у здоров’ї); а також паремії сакрального змісту: Допусти, Господоньку, на нього
грім із ясного неба! [Ф-2, с. 45], Побий тебе сила Божа на гладкій дорозі! [УПП 2004, с. 91], Щоб ти на
Страшний суд не встав! [УПП 2004, с. 91], Щоб на тебе Див прийшов! [УПП 2004, с. 91] тощо. За законом
мовленнєвого поглинання емоцій, негативні емоції, що накопичуються, нейтралізуються мовцем у формі
яскравих образних висловів; причому, ступінь нейтралізації негативу прямо пропорційний колоритності та
оригінальності вислову.
Отже, тут можемо говорити про народну психологію, яка на генетичному рівні регулює психічний стан
людини. Натомість сучасна психологія також зорієнтована на розроблення антидепресивних психологічних
технологій, що мають за мету «розговорити» людину, яка переживає стрес, штучно вивести її із такого стану,
що є надзвичайно актуальним і важливим у теперішньому нестабільному світі. Проте вважаємо, що шляхи
подолання психологічних розладів закладено у дії комунікативних законів, правил, стратегій і тактик, знання
яких значно полегшить спілкування у сучасному соціумі. «Реабілітації» потребує і сучасне мовлення.
Залучення українських паремій до словника молоді не тільки допоможе зорієнтуватись їй у складній
комунікативній науці, але й збагатить мовлення, очистить його від кальок і вульгаризмів, надасть виразності та Розділ VI. Проблеми лінгвістики тексту, дискурсології, дискурс-аналізу

181
образності, національного колориту. Ця наукова розвідка є лише часткою дослідження комунікативного
аспекту мови, зокрема законів, правил, стратегій, тактик та інших параметрів вербальної і невербальної
комунікації, відображених в українських пареміях. Вивчення комунікативних властивостей прислів’їв та
приказок, систематизація їх за законами спілкування мотивує необхідність і накреслює перспективи створення
комунікативного кодексу українців, віддзеркаленого у пареміях, який сприятиме розвиткові української мови та
підвищенню рівня комунікативної компетенції сучасного мовця.

Література
Анохин 1984: Анохин П.К. Эмоции // Психология эмоций: Тексты. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. –
288 с.
Вудвуд 1998: Вудвуд Л.Ф. Відкривай духовні острови. Українське народознавство / За заг. ред. проф.
А.П. Загнітка. – Донецьк: «Центр підготовки абітурієнтів», 1998. – 144 с.
Вудвуд 1998: Вудвуд Л.Ф. Вудвуд І.М. З родини йде життя людини. Народознавство. – Донецьк: «Центр
підготовки абітурієнтів», 1998. – 116 с.
Вилюнас 1984: Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология
эмоций: Тексты. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 288 с.
Ильин 2001: Ильин Е. П. Эмоции и чувства. – СПб: Питер, 2001. – 752 с.
Калшед 2001: Калшед Дональд Внутренний мир травмы. Архетипические защиты личностного духа –
М.: Деловая книга, Академический проект, 2001. – 368 с.
Крюгер 1984: Крюгер Ф. Сущность эмоционального переживания // Психология эмоций. Тексты / Под
ред. В. К. Вилюнаса, Ю. Б. Гиппенрейтер. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 288 с.
УПП 1983: Українські прислів’я та приказки / [Упоряд. С. Мишанич та М. Пазяк]. – К.: Дніпро, 1983. –
390 с.
УПП 2004: Українські приказки, прислів’я і таке інше / [Уклав М. Номис; упорядкув., прим. та вступна
ст. М.М. Пазяка]. – К.: Либідь, 2004. – 352 с.
Ф-1 2006: Галицько-руські народні приповідки: У 3-х т. [Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко:
2-е вид.] – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – Т. 1. – 818 с.
Ф-2 2006: Галицько-руські народні приповідки: У 3-х т. [Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко:
2-е вид.] – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – Т. 2. – 813 с.
Шинкаренко: Шинкаренко И. Эмоция – это информация. www. kpd.ua/articles/o_drugom___/
emotsiya__eto_informatsiya_/

The article presents the peculiarity of the reflection of the communicative law of the absorption of emotions in
Ukrainian рaremii (proverbs, sayings, spells, mourning), which need to be «renovated» in modern speech of the
Ukrainian.
Keywords: communicative law, emotions, рaremii.
Надійшла до редакції 9 жовтня 2008 року.