Познанська В.Д. Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія:
Навчальний посібник. – Донецьк: ДонНУ, 2008. – 100 с.

Останнім часом із інтеграцією вищої освіти в європейський освітній простір в українській освіті
відбуваються істотні зміни. Вони зумовлені насамперед запровадженням кредитно-модульної системи, при якій
підвищується роль індивідуальної та самостійної роботи студентів. Українські мовознавці активно включилися
в ці процеси та адекватно реагують на гострі проблеми та потреби доби. Упродовж цього часу з’явилося чимало
підручників, посібників, методичних рекомендацій, які відповідають вимогам часу та нагально потрібні
студентам. Можна з упевненістю твердити, що саме до таких видань належить і рецензований посібник, який
створено з дотриманням усіх сучасних вимог. Як зазначає сам автор, завдання посібника полягає в тому, щоб
допомогти організувати самостійну роботу студентів із фонетики української мови.
Рецензований посібник складається з семи частин.
У першій частині (с. 5-10) наголошується на важливості курсу “Фонетика. Орфоепія. Графіка.
Орфографія” у підготовці українських філологів та окреслено, що повинні знати та вміти студенти, опанувавши
цей розділ. Відмітна риса рецензованого посібника полягає в тому, що В.Д.Познанська подає власну докладну,
неординарну, по-науковому глибоку схему фонетичного розбору (с. 7-8). Важливим також є те, що в посібнику,
крім схеми, подано зразок виконання фонетичного аналізу слова (с. 8-9).
У другій частині (с.10-20) автор пропонує ґрунтовно розроблену програму курсу, в якій весь матеріал із
знанням справи поділено на шість змістових модулів та детально схарактеризовано питання модулів.
Невіддільною частиною програми є скрупульозно укладений список літератури, який містить раритетні
видання, фундаментальні праці радянського та новітнього періоду розвитку лінгвістичної науки. Формуючи
список літератури, В.Д.Познанська намагається якомога ширше врахувати науковий доробок українських і
зарубіжних мовознавців та їх внесок у розроблення багатьох важливих питань фонетики.
Наступна частина посібника присвячена модульному плануванню курсу, яке є необхідним для студентів і
корисним буде для недосвідчених викладачів. Позитивно, що кожен модуль завершується модульним звітом,
що дасть змогу ефективно проконтролювати знання, здобуті на лекціях, практичних заняттях, та питання,
винесені на самостійне опрацювання.
У четвертому розділі запропоновано норми, критерії та розгорнуто розкрито вимоги до оцінювання знань
студентів.
Компактно й глибоко В.Д.Познанська подає розділ “Теми і плани практичних занять. Завдання для
самостійної роботи” (с. 27-76). Практичні заняття з фонетики української мови і самостійна робота – це
важливі форми опанування цієї дисципліни. Вони покликані доповнити, узагальнити й систематизувати
лекційний матеріал, розвинути навички аналізу фонетичних явищ та наукових першоджерел. Позитивно, що,
подаючи літературу до тієї чи іншої теми, автор намагається залучити цікаві наукові напрацювання, в тому
числі як українських, так і зарубіжних лінгвістів. Виваженим, продуманим, на нашу думку, є той факт, що при
укладанні літератури для самостійного опрацювання автор обирає найбільш важливі статті, що дає змогу, по-
перше, поглибити студентам свої знання з тієї чи іншої проблеми, по-друге, виробляти у студентів навички
роботи з науковою та навчальною літературою, по-третє, не перевантажити студентів конспектуванням.
Особливо впадає в око те, що при підборі вправ для самостійної роботи вдало поєднано різні типи завдань:
проаналізувати подані визначення, скласти конспект на тему та вправи практичного спрямування, які
допоможуть студентам поглибити знання та закріпити й удосконалити навички аналізу фонетичних явищ,
отримані на практичних заняттях.
У шостому розділі (с. 76-95) “Завдання для лабораторних робіт” до десяти найважливіших тем
запропоновано завдання у п’ятнадцяти варіантах, що дасть змогу простежити особливості індивідуального
засвоєння та усвідомлення механізмів фонетичних процесів кожним студентом. Такий підхід, на нашу думку, є
продуманим, правильним і є одним із чинників об’єктивного оцінювання.
До позитивів варто віднести і наявність у кінці посібника короткого списку термінів, якими вільно
повинні володіти студенти.
Слід констатувати, що з поставленим завданням автор посібника впоралася блискуче. Поява
аналізованого посібника відповідає нагальним потребам нинішньої освіти і сприятиме поліпшенню професійної
підготовки студентів з української філології, а також прислужиться викладачам-мовникам.

Любомир Сегін

Надійшла до редакції 16 жовтня 2008 року.