| Актуальне членування не безмежне у своїй різноманітності. Для кожного типу речень із певною формальною організацією, семантичною структурою та лексичним наповненням існує обмежена кількість завдань. За членами речення не закріплені якісь певні функції в актуальному членуванні речення. Утворювати тему і рему можуть різні члени речення — самостійно чи в різних комплексах (показник поділу висловлення на тему і рему — /). Так, підмет може бути темою (1), ремою (2) і може входити в комплексну тему (3) або комплексну рему (4), пор.: 1. Вершник/зник. Діалог/відбувся. Мій брат/учитель. Ніч/ була темна; 2. Ще двічі сяяло для Ригорика/весняне сонце (Є. Гуцало); Лягла на всьому /вечірня втома (В. Сосюра); 3. Весна в цьому році /рання. Говорив він/багато і швидко; 4. Це десь за тиждень/вже й жита почнуть, мов справжні, зорювать (О. Кобилянська); Цього листа / Черниш одержав на Мораві (О. Гончар).
Так само присудок може бути темою (1), ремою (2) і може входити в комплексну тему (3) або комплексну рему (4), пор.: 1. Почувся/сміх, жарти, брязкіт казанків (О. Гончар); Світив / місяць: 2. Ліс/шумів. Од ні/говорили, інші/слухали; Його надія/не здійснилася; Сніг /був глибокий; 3. Була вона/невеличка, висохла й тонка, наче горстка конопель, витіпана на терниці (Є. Гуцало); Я відірвавсь/від коренів своїх (В. Герасим’юк); 4. УКлави/блищали очі (Є. Гуцало); Мати/ напоїла дітей теплим молоком. Нерозчленовані висловлення із нульовою темою утворюють речення зі специфічним значенням предиката — семантикою наявності: Почулися кроки —Жрокували. Пролунав дзвінок —>Дзвонили. Такі речення не членуються в актуальному плані, оскільки вони становлять цілісний семантичний комплекс — предикат. Частотність реалізації цих можливостей у підмета й присудка різна. Для підмета типовою виступає позиція теми, для присудка типовою є позиція реми. Значно тісніше, ніж із формально-граматичною будовою речення, актуальне членування пов’язане з семантичною структурою речення. Для семантичного суб’єкта переважно характерна функція теми, для предиката — функція реми. Зв’язок актуального членування із семантичною структурою речення виявляється також у тому, що в реченнях, де семантичний суб’єкт — непрямий відмінок іменника, а підмет утворює з предикатом єдиний семантичний комплекс, темою є форма непрямого відмінка іменника на позначення суб’єкта дії/стану: Його/охопив жах; У мене/з’явилися сумніви. Комунікативні завдання можна звести до типових питань. Для класифікації речень за.комунікативними завданнями необхідна класифікація типових питань. ПІ. Баллі обґрунтував розмежування чотирьох |
| 638 |
| Синтаксис |
| різновидів-типів питань: 1) повні диктальні: Що трапилося? У чому справа? Цей тип питання спрямований до всього змісту відповідного висловлення; 2) часткові диктальні: Хто вийшов? Хто прийшов? Хто написав? У цьому типі питань передбачається незнання часткового аспекту проблеми або події, і тому воно (питання) спрямоване до частини певного типу висловлення; 3) повне модальне питання: Хлопець тут?Дівчина прийшла? Цей тип питання передбачає, що подія загалом відома, але невідомо, чи відповідає вона дійсності. Питання виражає сумнів у реальності події; 4) часткове модальне питання: Чи до школи пішов хлопець? Цей тип питання передбачає сумнів у частковому аспекті дії.
Розвиваючи погляди Ш. Баллі, П. Адамец запропонував розрізняти чотири типи висловлень як основні вияви відповідей на типові питання: 1) загальноінформативні — цетакі висловлення, що передають інформацію загалом, не виділяючи й не акцентуючи певного аспекту. Цей тип висловлень мало залежить від контексту, легко піддається ізоляції. Особливістю їх будови виступає входження присудка до складу реми: Ти/Ій не потрібен (В. Герасим’юк); У цей час/пролунав телефонний дзвінок; 2) частково-інформативні — це речення, у яких уміщено частково актуальну інформацію. Присудок завжди входить до складу теми, оскільки передбачається, що подія загалом відома: Ридав/сухими очима, кричав/німими словами (О. Гончар); Дощ пішов/надвечір; Мороз вдарив/раптово ; 3)загальноверифікативні — це такі речення, у яких актуальна інформація є не новим повідомленням, а реакцією на думку співрозмовника, верифікацією або корекцією цієї думки. Ремою є один присудок у стверджувальній або заперечній формі: Далі вже/не можна було мовчати (Є. Гуцало); Син/все ж таки приїде; 4)частково-верифікативні — це речення, у яких встановлюється не факт загалом, а певний його аспект: Не одні злі люди/вночі ходять. У чомусь вони схожі на частково-інформативні конструкції, хоча в таких випадках простежується входження присудка до складу реми й актуалізація семантики, уміщеної в ньому. |