За А. П. Грищенком, складносурядні і складнопідрядні речення в «чистому» вигляді у мовній практиці (переважно у писемному мовленні) трапляються рідше порівняно з такими реченнями, яким властива різноманітна ускладненість граматичних зв’язків між складовими частинами. їх кваліфікація у різноманітних посібниках здійснюється неоднаково. Б. М. Кулик відносить їх до речень із сурядністю і підрядністю, у «Курсі сучасної української літературної мови» [Курс 1951/2, с. 336-343] ці речення розглядаються аналогічно.
Питання про кваліфікацію так званих складних речень ускладненого типу є особливо актуальним у сучасній лінгвістиці. Так, І. Р. Вихованець наголошує: «Коли складне речення включає три або більше предикативних частин, то воно стає ускладненою складною конструкцією» [Вихованець 1992, с. 36-37], аЛ. Двонч розмежовує просте складне речення (іегіпойисКе зтгеііе) і ускладнене складне речення (гіогепе аІеЬо гіогііе ЗІІУЄІІЄ). До першого типу належать такі структури, у яких наявний лише один тип граматичного зв’язку між складовими частинами, а до другого зараховуються речення, у яких реалізуються одночасно два типи граматичного зв’язку. Ще один дослідник Й. Грбачек схиляється до думки про те, що при визначенні ускладненого речення як синтаксичного утворення необхідно брати до уваги синтаксичний критерій як провідний, оскільки кількісний критерій не відображає сутності самого речення. Останній критерій може виступати домінувальним при тлумаченні складного речення не як власне-синтаксичноїодиниці, а як висловлення (ууроуей). У силу того, що «протиставлення складнопідрядного і складносурядного речень мусить бути основним принципом поділу складних речень взагалі», Й. Грбачек пропонує розглядати ускладнені складні речення не у відриві від звичайних складних, а в загальному комплексі вчення про складне речення, оскільки будь-яке складне речення попри свою складність може бути зведеним до паратактичної і гіпотактичної основи. Термін «складне речення з сурядністю і підрядністю» не відображає суті явища, оскільки названі типи зв’язку ніколи не можуть бути кваліфіковані як рівноправні. Один із них у структурі складного речення буде визначальним, інший підпорядкований, перший у такому виді детермінує загальний план речення, а другий є тільки супровідним. У силу цього складносурядне або складнопідрядне речення тільки ускладнюється (пор.: [ОУОПС 1959,8. 35-44; Нгоасек 1965,8. 28-35; Ваиег 1966, 8.18-27]). Отже, ускладнення структури складного речення слід розглядати лише на тлі визначальних сполучникових типів зв’язку — сурядності або підрядності. У таких ускладнених структурах наявні певні особливості, що й дає підстави вести мову про первинну і вторинну структуру, наявність дериваційних стосунків у парадигматиці складного речення. Первинними завжди виступають складнопідрядні або складносурядні речення з елементарною системою синтаксичних зв’язків між складовими частинами. |
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.