Стаття присвячена дослідженню аналітичних форм категорії безвідносної міри ознаки в українській
мові. Визначається місце граматичної категорії у мові, яке фіксується за допомогою спеціальних мовних
засобів. Приділяється увага частинам мови – прикметнику та прислівнику, які мають єдину семантичну
основу. Знаходячись на периферії граматичної структури мови, прислівник і прикметник виражають ознаку
предмета та ознаки.
Ключові слова: категорія безвідносної міри ознаки, аналітична форма, поширювач, ступені
інтенсивності ознаки, дефектна ознака, ексесивна ознака.

Граматичний лад сучасних мов характеризується системами граматичних категорій. Маючи принципове
значення та реалізуючись у функціональній системі мов, граматичні категорії як ядерні компоненти мовної
організації репрезентовані на багатьох ярусах її структури.
Незважаючи на тривалий процес вивчення й аналізу семантико-словотвірної категорії безвідносної міри
ознаки (КБМО) в окремих мовах (див. праці К.С.Аксакова, В.В.Виноградова, А.П.Грищенка, О.Ізюмова,
І.К.Калініної, В.Т.Коломієць, І.Є.Краснової, П.М.Каращука, О.Кржижкової, С.Є.Олійник, Дж.Курме,
Дж.Іствуда, Ч.Фріза та ін.), проблема семантичної безвідносності не знайшла ґрунтовного студіювання в
загальнотипологічному аналізі мов. Саме тому в сучасних умовах постає необхідність визначення регулярності /
нерегулярності певних засобів реалізації семантики безвідносності ознаки та встановлення специфіки
градуювання такої семантики, простеження спеціалізованих експлікативних засобів вираження КБМО,
залишається нерозкритим питання виділення ядерних / напівпериферійних / периферійних структур категорії.
Усе це актуалізує проблему загальнотеоретичного аналізу категорійної семантики категорії і визначення
площин спільного та різного в функціонально-семантичних вимірах, простеження КБМО як мовної універсалії.
Системно-структурне студіювання семантико-словотвірних категорій складається з аналізу структури,
внутрішніх закономірностей відношень між мовними одиницями, що і визначає специфіку та граматичний тип
мови, яка не є скупченням розрізнених фактів, а характеризується чітким внутрішнім зв‘язком, організованим
за певними законами.
Досліджуючи семантико-словотвірну категорію методом системно-структурного аналізу, треба звертати
увагу на студіювання специфічних для мовних одиниць ознак, що об‘єднують і розрізняють одиниці між
собою, зв‘язки, співвідношення та протиставлення мовних одиниць, їхню функціональну єдність та цілісність,
ієрархічний характер їхніх відношень, єдність плану вираження та значення.
Подана стаття являє собою спробу дати аналіз аналітичних форм КБМО, що знаходяться на периферії
граматичної категорії в українській мові. Досліджувана мова характеризується синтетичністю форм вираження
безвідносної міри ознаки. У силу цього дуже цікавим постає питання вираження безвідносної міри ознаки
аналітично. Це зумовлює розв‘язання таких завдань: 1) простеження спеціалізованих засобів вираження форм
КБМО; 2) виявлення аналітизму в структурі КБМО в українській мові. При проведенні дослідження
зосереджено увагу на висвітленні таких питань: 1) типи ступенів інтенсивності ознаки; 2) діапазон
сполучуваності поширювачів з прикметниками / прислівниками в українській мові.
Безвідносне збільшення або зменшення ознаки є встановленням обраних параметрів (ступенів наявності
ознаки). Інтенсифікація базується на еталоні виміру, за допомогою якого і проходить процес ступенювання
об‘єкта найменування. Зі значення окремих мовних одиниць складається значеннєвий бік категорії. Сукупність
семантичних ознак слів (безвідносності ознаки прислівників / прикметників) як одиниць словникового складу
характеризує досліджувану категорію як семантичну. Безвідносність ознаки є базовим значенням для форм
категорії, ―яке має відповідати семантичному ядру граматичної категорії. Чіткіше це опорне значення
реалізується у змісті парадигматичних рядів, що його передають‖ [ЛЭС 1990, с. 10]. Категорія фіксується в мові
за допомогою спеціальних мовних засобів. Цими засобами виступають словотвірні форманти, завдяки яким
―категорійні семи отримують формальне словотвірне вираження‖ [ЛЭС 1990, с. 216]. Словотвірне значення
© Дорошенко Л.О., 2010 ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

76
КБМО є модифікаційним, що характеризує його як суму значень мотивувального слова та додаткової
модифікувальної ознаки [ЛЭС 1990, с. 216]. За допомогою модифікаційного словотвірного значення в рамках
КБМО утворюються слова – грамеми ступенів ознаки, значення яких сприймається як зміна значення твірного
слова.
В.Я.Плоткін, описуючи граматичну систему англійської мови, пише, що ―семантика прикметника і
прислівника формується навколо спільного ядерного значення властивості, якості, ознаки, яке розщеплюється
на два ядерні підзначення належності властивості предмету або непредмету (тобто дії, стану або іншій
властивості). Цілком природно, що дві частини мови – прикметник і прислівник, які мають по суті єдину
семантичну основу, зближуються так, як не можуть зближуватись дві частини мови з контрастними ядерними
значеннями – іменник та дієслово‖ [1975, с. 20]. ―Посідаючи периферійне місце у граматичній структурі‖ мови,
прислівник і прикметник виражають ознаку предмета та ознаки [Аракин 1989, с. 17].
Отже, прислівник нарівні з прикметником спроможний передавати ознаки з градуальною оцінкою їхньої
наявності, тобто КБМО властива як прикметникам, так і прислівникам.
Розвиток синтетичних та аналітичних форм безвідносного ступенювання в українській мові проходить
неодночасно: синтетичні форми з‘являються пізніше аналітичних, але перерва між цими датами відносно
незначна. Це пов‘язано з тим, що слов‘янські мови більш флективні, що виявляється у творенні афіксальних
форм.
Поширення аналітичних тенденцій у репрезентації понятійного змісту свідчить про видозміну основних
напрямів у розвитку та динаміці граматичного ладу мови. Велике значення для студіювання цього питання – в
принциповій різниці двох аспектів аналітизму. ―З одного боку, аналітизм є вираженням відношень між словами
в реченні та словосполученні за допомогою засобів, що лежать поза цими словами; це фундаментальна риса
всієї будови мови, яка пронизує всю її граматичну організацію та відчутно торкається природи лексичних
одиниць. З іншого боку, під аналітизмом розуміється також широке використання аналітичних форм або
конструкцій, тобто вираження за допомогою засобів, що лежать поза словами, його категорійних значень‖
[Плоткин 1975, с. 58].
Аналітичні форми входять у парадигму КБМО слов‘янських мов; в українській мові аналітичні форми
займають приядерну позицію, що мотивується синтетизмом слов‘янських мов.
Лінгвісти трактують аналітичну форму як поєднання слів, де кожний з його елементів входить до
парадигматичного утворення як форма слова [Ярцева 1965, с. 119], ―особливий спосіб вираження окремого
значення слова, при якому службовий елемент знаходиться у дистантній позиції щодо матеріального елемента‖
[Солнцева, Солнцев 1965, с. 81], ―сполучення слів службового та повнозначного, в якому службове слово,
самостійно або разом з афіксом повнозначного, виражає граматичне значення повнозначного слова та всієї
конструкції‖ [Жирмунский 1965, с. 7]. Аналітична форма характеризується граматичною нерозкладністю,
ідіоматичністю, регулярністю, формалізацією та десемантизацією допоміжного компонента,
окремооформленістю. В аналітичній формі сполучаються головне слово та допоміжний елемент, при цьому
останній має ослаблене лексичне значення; основне лексичне значення всієї аналітичної форми закладено в
головному компоненті форми. Як зазначав з цього приводу О.І.Смирницький, ―аналітична форма є
словосполученням лексично нерівноправних компонентів‖ [1959, с. 67]. Аналітичні форми утворюються
завдяки граматикалізації вільних сполучень, один з компонентів яких, шляхом послаблення лексичного
значення, перетворюється у службовий елемент та є показником граматичного значення. Службове слово є
словом з певним, хоча і дуже узагальненим і послабленим лексичним значенням.
Аналітичні форми як засіб репрезентації структури КБМО прислівників / прикметників реалізують
маркованість категорії через систему сполук слів, що входять складовими компонентами до її функціонально-
семантичної парадигми. З урахуванням усіх ознак аналітичних форм у структурі КБМО виділяємо сполуки,
яким властива структура ―приадвербіальний / приад‘єктивний поширювач (прислівник міри та ступеня) +
прислівник / прикметник‖. Від цих форм відокремлено редупліковані форми (товсто-товсто, червоний-
червоний), що є складними формами, які утворюються ―подвоєнням, говорячи іншими словами, повторенням
всього або частини кореневого елемента‖ [Сепир 1934, с. 59] та є складними словами.
Традиційно, прислівники міри та ступеня, займаючи підрядне положення та уточнюючи названу
прислівником / прикметником ознаку вказівкою на міру, поділяються лінгвістами на певні групи за ступенем
інтенсивності ознаки. ―Ступінь інтенсивності ознаки може бути різним (мінімальним, високим), а тому і
прислівники-інтенсифікатори зазнають деякої класифікації‖ [Быстрова, Шевченко 1986, с. 28]. М.І.Степаненко
виділяє поширювачі максимальної / надзвичайно високої міри, мінімальної / надзвичайно низької міри,
помірного вияву інтенсивності ознаки, приблизної кількості ознаки [1991, с. 59]. Л.В.Бистрова, О.Ф.Шевченко
виділяють інтенсифікатори вищого, низького, середнього, невизначеного ступеня наявності ознаки [1986, с. 28].
Поширювачі, що утворюють аналітичну форму КБМО в українській мові, поділяємо на дві групи
поширювачів дефектного та ексесивного ступеня ознак з підгрупами на позначення дефектних та ексесивних
відтінків. Так, у групу поширювачів дефектної ознаки входять інтенсифікатори на позначення низької,
приблизної, мінімальної ознак. Підгрупа низької ознаки об‘єднує поширювачі з семою ―не дуже, недостатньо‖,
приблизної ознаки – з семою ―майже, приблизно‖, мінімальної ознаки – з семою ―ледь, злегка‖. Розділ ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МОРФОЛОГІЇ

77
Групу поширювачів ексесивної ознаки поділяємо на підгрупи великої та максимальної ознак. Підгрупа
великої ознаки об‘єднує поширювачі з семою ―дуже‖, максимальної ознаки – з семою ―занадто, надзвичайно‖.
В українській мові сполучуваність поширювачів з прислівниками / прикметниками зумовлена
необхідністю точно вказувати ступінь наявності безвідносної ознаки: дуже тихо й дуже спокійно сказала
(О.Нагорний, Г.Рябов), зовсім нове шасі (Р.Самбук), запах трохи бальзамічний (В.Кархут).
Іноді в ролі основного елемента виступають не серединні форми (норма), а афіксальні ліво- / правобічні
парадигматичні форми, що не впливає на сприйняття цих сполук як аналітичних форм: зовсім молодесенький
оперативник (І.Багряний).
Найбільший діапазон статистично значущих зв‘язків мають поширювачі на позначення низької ознаки.
У досліджуваній мові серед ексесивних поширювачів підгруп високої та максимальної ознак виявлено
елементи, діапазон сполучуваності яких з прислівниками / прикметниками дуже обмежений і може бути
представлений лише двома, іноді однією одиницями.
В українській мові до таких поширювачів належать елементи “вщент”, “інтенсивно”, “непосильно”.
Поширювач максимальної ознаки “вщент” зі значенням ―зовсім, остаточно‖ [СУМ І 1971, с. 794] сполучається
з якісними прикметниками на позначення ознак характеристики людини “п’яний”: вщент п’яний чоловік [СУМ
І 1971, с. 794]. Поширювач великої ознаки “інтенсивно” зі значенням ―яскраво, густо‖, ―посилено‖ [СУМ ІV
1971, с. 37] має змогу сполучатись лише з атрибутивними прислівниками на позначення кольорових ознак
процесу, якісними прикметниками характеристики кольорових ознак неістот, частин тіла людини, абстрактних
явищ, флори та фауни, метеорологічних явищ: інтенсивно червона сукня [СУМ ІV 1971, с. 37]. Поширювач
максимальної ознаки “непосильно” сполучається з атрибутивним прислівником “важко” та якісним
прикметником “важкий”, що відносяться до підкласу характеристики неістот, відповідних органів людини та її
загального тла, абстрактних явищ, флори та фауни; поширювач надає всій аналітичній формі додаткового
стилістичного забарвлення з причини семантичної тавтології: укр. непосильно важка валіза (розм.).
Проаналізовані джерела дають змогу констатувати факт наявності повноти ексесивної або дефектної
ознаки, що проявляється у певному контексті функціонування тієї чи іншої аналітичної форми. Міра ознаки
представлена в динаміці її градації; ступінь ознаки є межею досягнутого градаційного процесу, коли подальші
зміни ступеня неможливі після досягнення цієї межі. Такий процес спостерігається в контексті, коли при
аналітичній формі вжито прислівники уже / вже, які вказують на ―закінченість, завершеність чого-небудь‖
[СУМ 1909, с. 322]: Вона зволікала, хоча вже цілком виразно уявляла собі, що виходу в неї все одно нема і
рішення може бути тільки одне (О.Нагорний, Г.Рябов), Невже гадаєш, що я вже зовсім недогадливий?
(Р.Самбук), Він, мабуть, вже зовсім давно не знав, що таке вагання, сумніви (К.Дмитрук).
Аналітичні форми ―можуть позначати не тільки ту межу процесу градації, до якої він прагне (верхня
межа), але й ту, від якої він починається (нижня межа)‖ [Воротников 2000, с. 41].Таке явище простежується в
сполученнях з прислівником ще, що вказує на ―тривалість, незакінченість‖ [СУМ ІІ 1971, с. 575]: На підлозі
килим, правда, дещо потертий, однак ще зовсім пристойний, і, коли б він був справді рядовим червоним
майором, не завагався б ані на хвилину (Р.Самбук), Тому й не дивно, що титан все ще досить дорогий
конструкційний метал, хоч вартість його з року в рік знижується (М.Василега).
Вживаючись з прислівниками уже / вже, ще, аналітичні форми КБМО в досліджуваній мові
репрезентують міру ознаки в динаміці її градації та позначають верхню або нижню її межу. Спроможність
репрезентації безвідносної міри ознаки (БМО) в динаміці її градації простежується в синтетичних формах, які
теж мають змогу сполучатись з прислівниками на позначення закінченості / незакінченості: І він схилився,
свіжий, Ще навіть вогкуватий номер “Правды” розклавши на столі (М.Бажан). Вираження БМО в динаміці її
градації більш характерне для аналітичних форм в слов‘янських мовах.
Кількісна наповненість структури аналітичних форм КБМО в українській мові диференціює аналітичні
словосполучення на двокомпонентні та трикомпонентні типи. Двокомпонентні форми є широковживаними
типами безвідносних аналітичних форм, що складаються з основного та допоміжного елементів. В українській
мові двокомпонентні сполучення складають більшість серед аналітичних форм категорії: вона надто зухвала
(Т.Бабицька), трохи пишномовно закінчив (А.Безуглов).
До трикомпонентних належать аналітичні форми, що складаються з основного та двох допоміжних
елементів, один з яких додатково градуює семантику всієї форми. Тут градувальний допоміжний елемент
займає лише стартову позицію; обидва поширювачі мають різне безвідносне значення: майже абсолютно лиса
голова (розм.). У досліджуваній мові трикомпонентні аналітичні форми з градувальним допоміжним елементом
збігаються за значенням з двокомпонентними аналітичними формами, які вживаються з прислівником ще та
передають значення БМО в динаміці її градації (нижня межа). Роль цих прислівників відіграють градувальні
допоміжні елементи: пор. ще зовсім новий капелюх – майже зовсім новий капелюх.
Елативні форми найвищого ступеня атрибутивних, часових, просторових прислівників, якісних
прикметників, словосполучення ―приад‘єктивний поширювач + відносний прикметник‖ є аналітичними
формами, але, знаходячись на периферії КБМО в досліджуваній мові, відіграють побічну роль у реалізації
функції безвідносності ознаки.
Всі аналізовані аналітичні форми КБМО в українській мові можна охарактеризувати як абсолютні, що
мають всі ознаки аналітичних форм. ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20

78
Особливий інтерес являють собою українські складні прислівникові / прикметникові сполуки з
ослабленим семантично першим елементом, що ідентичні за семантикою поширювачам “дуже”, “майже”. З
причини оформлення сполук через дефіс їх можна охарактеризувати як складні слова, типом словотворення
яких є словоскладання. У цих ―хибних складних словах‖ перший компонент відіграє лише службову роль щодо
іншого та інтенсифікує його: темно-синій розчин міді (М.Василега), кошики світло-жовті (В.Кархут). Цей
факт зближує аналізовані сполуки з аналітичними формами; їх можна охарактеризувати як відносні аналітичні
форми.
Розташування основного елемента аналітичної форми КБМО в досліджуваній мові у пре-, пост- та
інтерпозиції розмежовує словосполучення на ядерні та регресивні [Бурлакова 1985, с. 88]. В ядерних
аналітичних формах значеннєвому елементу належить фінальна позиція. Це широковживаний тип аналітичних
форм в українській мові: незвичайно довгий стіл (О.Нагорний, Г.Рябов), школа стояла дуже високо
(А.Чайковський).
Регресивні аналітичні форми характеризуються препозиційним розташуванням адвербіального /
ад‘єктивного ядра. З приводу нефіксованого порядку слів у реченні в слов‘янських мовах майже всі українські
дефектні / ексесивні поширювачі (окрім не дуже, не зовсім, не особливо, не вельми, далеко не, зовсім не,
недостатньо, глибоко, особливо, інтенсивно спроможні поміняти свою позицію в аналітичній формі з ядерної
на регресивну: пор. маточники дуже великі (В.Родіонов, І.Шабаршов) – велика дуже книжка (О.Вишня),
людина цілком пристойна (В.Кашин) – вона байдужа цілком (О.Нагорний, Г.Рябов).
В українській мові регресивний тип аналітичної форми не тільки інтенсифікує ознаку, а й надає їй
емоційного забарвлення, стилістичної оцінки, в силу чого вживається у художньому, розмовно-побутовому
мовленні.
Все це дозволяє зробити висновки:
1. Маючи певні ознаки (граматичну нерозкладність, ідіоматичність, регулярність, десемантизацію
допоміжного елемента, окремооформленість), аналітичні форми відокремлюються від редуплікованих форм,
що утворюються словоскладанням та є складними словами.
2. Досліджувана мова забезпечена широким арсеналом дефектних та ексесивних поширювачів, які за
відтінками основних значень поділяємо на підгрупи: низької, приблизної, мінімальної ознак і великої,
максимальної ознак.
3. В українській мові широким діапазоном статистично значущих зв‘язків характеризуються поширювачі
підгрупи низької ознаки. Серед підгруп ексесивних поширювачів виділено допоміжні елементи, що
сполучаються зі смисловими словами вибірково.
4. У досліджуваній мові під час аналізу ілюстративного матеріалу зафіксовано факт наявності ступеня
повноти ексесивної / дефектної ознак, коли допоміжний елемент в аналітичній формі позначає верхню або
нижню межу процесу градації експліцитно.
5. Кількісна наповненість структури аналітичних форм КБМО в українській мові диференціює
словосполучення на дво-, трикомпонентні форми; у свою чергу, трикомпонентні форми характеризуються
наявністю градувальними допоміжними елементами.
6. Розташування основного елемента аналітичної форми у пре-, пост- та інтерпозиції розмежовує
словосполучення на ядерні, де значеннєвий елемент знаходиться у постпозиції та регресивні з препозиційним
значеннєвим елементом.
У рамках отриманих результатів можна намітити перспективи подальших студіювань у цьому напрямку:
проведення зіставного аналізу структури категорії безвідносної міри ознаки в одно- та різноструктурних мовах
з метою підтвердження питання універсальності категорії.

Література
1. Аракин 1989: Аракин В.Д. Типология языков и проблема методического прогнозирования: Учебное
пособие для студентов и преподавателей вузов [Текст] / В.Д.Аракин – М.: Высшая школа, 1989. – 158 с.
2. Бистрова, Шевченко 1986: Бистрова Л.В., Шевченко О.Ф. Сполучуваність прислівників з
прикметниками у сучасній англійській мові [Текст] / О.Ф.Бистрова, Л.В.Шевченко // Мовознавство. – 1986. –
№ 3. – С. 27 – 31.
3. Бурлакова 1985: Бурлакова В.В. О сочетаемостных свойствах прилагательных в современном
английском языке [Текст] / В.В.Бурлакова // Вопросы структуры английского языка в синхронии и диахронии.
Вып. 5. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – С. 8 – 14.
4. Воротников 2000: Воротников Ю.А. Безотносительные степени качества в русском языке [Текст] /
Ю.А.Воротников // Известия АН. Серия лит-ры и языка. – 2000. – Т.59. – № 1. – С. 36 – 43.
5. Жирмунский 1965: Жирмунский В.М. Об аналитических конструкциях [Текст] / В.М.Жирмунский //
Аналитические конструкции в языках различных типов. – М. – Л.: Наука, 1965. – С. 5 – 58.
6. ЛЭС 1990: Лингвистический энциклопедический словарь [Текст] / Гл. ред. В.Н.Ярцева. – М.:
Советская энциклопедия, 1990. – 685 с.
7. Плоткин 1975: Плоткин В.Я. Грамматические системы в английском языке [Текст] / В.Я.Плоткин –
Кишинѐв: Штиинца, 1975. – 126 с. Розділ ІІ. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МОРФОЛОГІЇ

79
8. Сепир 1934: Сепир Э. Язык. Введение в изучение речи [Текст] / Э.Сепир [пер. с англ. А.М.Сухотина]. –
М. – Л.: Гос. соц.-эконом. издательство, 1934. – 223 с.
9. СУМ 1971: Словник української мови: В 11-ти т [Текст]: Уклад. Г.М.Гнатюк. – К.: Наукова думка,
1971 – 1980.
10. СУМ 1909: Словник української мови [Текст]: В 4-х т. Т ІІІ / Ред. Б.Д.Грінченко. – К., 1909. – 506 с.
11. Смирницкий 1959: Смирницкий А.И. Морфология английского языка [Текст]/ А.И. Смирницкий –
М.: Наука, 1959. – 440 с.
12. Солнцева, Солнцев 1965: Солнцева И.В. Анализ и аналитизм [Текст]/ И.В.Солнцева, В.М.Солнцев //
Аналитические конструкции в языках различных типов. – М. – Л.: Наука, 1965. – С. 80 – 89.
13. Степаненко 1991: Степаненко М.І. Прикметниково-прислівникові сполучення в українській мові
(синтаксичний і семантичний аналіз) [Текст] / М.І.Степаненко // Українське мовознавство: Респ. наук. зб.
Випуск 18. – К.: Либідь, 1991. – С. 59 – 63.
14. Ярцева 1975: Ярцева В.Н. Иерархия грамматических категорий и типилогическая характеристика
языков [Текст] / В.Н.Ярцева // Типология грамматических категорий. Мещаниновские чтения. – М.: Наука.
1975. – С. 5 – 23.
15. Ярцева 1965: Ярцева В.Н. Проблемы аналитического строя и формы анализа [Текст] / В.Н.Ярцева //
Аналитические конструкции в языках различных типов. – М. – Л.: Наука, 1965. – С.118 –125.

Статья посвящена исследованию аналитических форм категории безотносительной меры признака в
украинском языке. Определяется место грамматической категории в языке, которое фиксируется с помощью
специальных языковых средств. Уделяется внимание частям речи – наречию и прилагательному, которые
имеют общую семантическую основу. Находясь на периферии грамматической структуры языка,
прилагательное и наречие выражают признак предмета и признака.
Ключевые слова: категория безотносительной меры признака, аналитическая форма, расширитель,
степени интенсивности признака, дефектный признак, эксессивный признак.

The article is devoted to the research of the analytic forms of the irrelative adverb and attribute measure
category in the Ukrainian language. The category is fixed with the help of the definite linguistic means. The place of the
category in the system of the language is defined. Being in the periphery of the grammatical system of the language,
adverbs and attributes have common semantic basis and express indications of object and indications.
Key words: irrelative adverb and attribute measure category, defective adverb and attribute reveal measure
form, excessive adverb and attribute reveal measure form, analytic form.
Надійшла до редакції 8 червня 2009 року.